Справа № 263/2044/14-к
Провадження № 1-в/204/1294/25
01 жовтня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання: ОСОБА_2 ,
за участю
прокурора - ОСОБА_3 ,
засудженого (ВКЗ) - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі справу за клопотанням засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про звільнення його від покарання у зв'язку із набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-ІХ , -
До Чечелівського районного суду міста Дніпра надійшло вищевказане клопотання, в якому ставиться питання про звільнення ОСОБА_4 , засудженого вироком Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20 березня 2014 року, від відбування покарання, на підставі ч.2 ст.74 КК України, за діяння, караність яких усунена відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18 липня 2024 року, що набрав чинності 09 серпня 2024 року.
Засуджений ОСОБА_4 підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, обговоривши його доводи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно із ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Так, 09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX.
Згідно вказаного Закону № 3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, кримінальна відповідальність настає у випадку якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).
За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У силу ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21 було зроблено висновок щодо декриміналізації викрадення чужого майна шляхом крадіжки та наголошено, що Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-ІХ, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-ІХ, мають зворотну дію в часі.
Пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу ІV цього кодексу для відповідного року.
Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
З викладеного вбачається, що два неоподатковуваних мінімума доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи.
В судовому засіданні встановлено, що вироком Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 20 березня 2014 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч. 2 ст.185 КК України та призначено йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі звільнено з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.
Згідно вищевказаного вироку, ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені: ч.1 ст.185 КК України у 2013 році, вартість предмета кримінального правопорушення становила 400 грн.; ч.2 ст.185 КК України у 2014 році, вартість предмета кримінального правопорушення становила: за епізодом 19.01.2014 року - 178,80 грн., за епізодом 22.01.2014 року - 840 грн.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 19 вересня 2014 року, ОСОБА_4 скасовано випробувальний строк, встановлений вироком Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 20 березня 2014 року, та направлено для відбування призначеного цим вироком покарання у виді 2 років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2013 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи станом на 01.01.2013 встановлений на рівні 1147,00 грн. Отже для кваліфікації викрадення майна за нормами відповідних статей КК України, його вартість, відповідно до чинних норм законодавства, для 2013 року має перевищувати 1147,00 грн.
Згідно ст.7 Закону України «Про Державний бюджет на 2014 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи станом на 01.01.2014 встановлений на рівні 1218,00 грн. Отже для кваліфікації викрадення майна за нормами відповідних статей КК України, його вартість, відповідно до чинних норм законодавства, для 2014 року має перевищувати 1218,00 грн.
Отже, враховуючи, що вартість майна, яке було предметом кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.185 КК України, вчинених ОСОБА_4 , згідно вироку Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 20 березня 2014 року, становить менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених станом на 1 січня звітного року, у якому було скоєно кримінальні правопорушення, отже вказані діяння відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ не є кримінально-караними на теперішній час.
Враховуючи вищезазначене, внесені законодавцем зміни призвели до часткової декриміналізації діяння і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Таким чином, суд вважає необхідним застосувати зворотну дію у часі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX, яким внесені зміни до законодавства в частині розмежування відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати від кримінально караного діяння, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями Кримінального кодексу України за принципом визначення граничного розміру викраденого майна у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за вчинення якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Частина 2 ст. 74 КК України встановлює кримінально-правовий наслідок зворотної дії закону, що скасовує кримінальну протиправність діяння. Якщо злочин декриміналізовано після набуття законної сили вироком суду, яким особа засуджена за такий злочин із призначенням їй покарання, вона має бути негайно звільнена від призначеного судом покарання. Це, зокрема, означає, що, якщо особа відбуває призначене їй покарання - вона звільняється від його невідбутої частини.
За таких обставин, враховуючи часткову декриміналізацію, введену новим Законом, на підставі ст. 5 КК України, суд вважає необхідним звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання за вироком Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 20 березня 2014 року.
Керуючись вимогами Закону України №3886-ІХ від 18.07.2024, ст.4, 5, ч.2 ст.74 КК України, ст.ст.537, 539 КПК України, суд, -
Клопотання засудженого ОСОБА_4 - задовольнити.
Звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання призначеного вироком Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20 березня 2014 року.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом семи днів з дня її оголошення до Дніпровського апеляційного суду через Чечелівський районний суд міста Дніпра.
Суддя ОСОБА_1