Справа № 932/14293/25
Провадження № 2-а/932/257/25
Р I Ш Е Н Н Я
3 жовтня 2025 року м. Дніпро
Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі
головуючої судді Коваленко Т.О.,
за участі секретаря Прусака А.О.,
учасники провадження:
позивач ГУ ДМС України в Дніпропетровській області,
представник Булах Є.Ю.,
відповідач ОСОБА_1 ,
представник відповідача адвокат Богданов М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Дніпра Дніпропетровській області адміністративний позов Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про затримання та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні,
03.10.2025 Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області звернулося до Шевченківського районного суду міста Дніпра з адміністративним позовом до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про затримання та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач здійснив в'їзд на територію України за внутрішнім паспортом громадянина РФ на підставі ч. 15 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» № 3773-VI від 11.09.2011 року, (у редакції закону від 11.09.2011 року). Згідно проведених перевірок громадянин РФ ОСОБА_1 із заявою про оформлення статусу особи без громадянства, отримання або скасування дозволу на імміграцію, документування посвідкою на тимчасове/постійне проживання, продовження терміну перебування на території України не звертався. Інформація щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, набуття статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту - відсутня.
Проведеною перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 , згідно рішення ГУ МВС України в Дніпропетровській області 16.08.2011 набув громадянство України відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» в редакції 18.01.2001 (далі - Закон), та отримав тимчасове посвідчення громадянина України НОМЕР_1 (дійсне до 16.08.2013), орган, що видав - 1201.
12.11.2016 рішення про набуття громадянства України ОСОБА_1 скасоване ГУ ДМС України в Дніпропетровській області у зв'язку з не виконанням поданого відповідно до частини 5 статті 8 Закону зобов'язання припинити іноземне громадянство протягом 2 років з моменту набуття громадянства України та оформлено довідку №32/16 про наявність підстав для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням.
Тимчасове посвідчення громадянина України НОМЕР_1 втратило чинність, підлягає вилученню та подальшому знищенню.
Після спливу терміну законного перебування на території України відповідач ОСОБА_1 ухилився від виїзду.
За фактом порушення строку перебування в Україні, уповноваженою службовою особою Відділу № 1 у місті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області стосовно Ванюшкіна В.В. складений протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МДН 007533 від 02.10.2025, яким зафіксоване порушення міграційного законодавства, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 203 КУпАП. За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення винесена постанова про накладання адміністративного стягнення серії ПН МДН 007522 від 02.10.2025, відповідно до якої на громадянина РФ ОСОБА_1 накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн 00 коп. Адміністративний штраф сплачений.
Керуючись нормами ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», уповноваженою службовою особою Відділу № 1 у місті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області 02.10.2025 стосовно ОСОБА_1 винесене рішення № 1210100100000585 про примусове видворення його з України.
Звертає увагу на обставини, що відповідач своїми діями порушує законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме: тривалий час перебуває на території України без законних підстав, не вживав заходів для легалізації свого перебування в Україні; порушує законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства (ухилення від виїзду з України після втрати підстав для перебування в Україні); відсутні законні підстави для працевлаштування в Україні, що унеможливлює забезпечення свого перебування та проживання на території України; притягався до адміністративної відповідальності за порушення міграційного законодавства; відсутній документ, що дає право перетину державного кордону.
Вважає, що існують обґрунтовані підстави вважати, що відповідач перешкоджатиме проведенню процедури видворення, а також, існує ризик його втечі і відсутній документ, що дає право на виїзд з території України.
Позивач просить затримати та помістити до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, громадянина РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на шість місяців, а саме до 02.04.2026 з метою ідентифікації та забезпечення видворення з території України.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позов та викладені у ньому обставини, просив задовольнити позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.
Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, зазначив, що він з 1983 по 1991 роки проживав на території України. Потім його забрала мати у Тульську область, але він періодично приїжджав в Україну до родичів. Він отримав тимчасове посвідчення для проживання на території України, але у 2012 році посвідчення втратив. Через страх депортації він не звертався з моменту втрати посвідки до відповідних органів для належного оформлення права проживання на території України. Назад повертатися він не планував, також, не планував виїжджати ні у яку іншу державу. Останні 7,5 років неофіційно працював у ДВК Груп збиральником-комплектувальником, має дохід 1200 гривень у день працюючи шість днів на тиждень. Перебуває 7 років у цивільному шлюбі із ОСОБА_2 . Власних дітей не має, але утримує сина дружини, якому зараз 15 років. До кримінальної відповідальності не притягувався, не мав ніяких інших проблем. Свою вину у порушенні міграційного законодавства визнає. Просить розглянути можливість встановлення йому застави, є кому цю заставу внести та поручитися за нього.
Представник відповідача вимоги позову не визнав, пояснив, що відповідач з 1983 року до 1991 був ще дитиною, коли був єдиний кордон. Є законослухняним громадянином, добросовісним працівником. Оскільки немає доказів порушення відповідачем законодавства, немає підстав вважати, що він буде такі порушувати надалі. Він сподівається, що після закінчення війни, будуть розроблені правила перебування громадян РФ на території України і у відповідача буде можливість перебувати тут офіційно. Просить визначити відповідачу заставу.
Суд, вислухавши представника позивача, відповідача, його представника та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Судом установлено, що громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , тимчасове посвідчення НОМЕР_1 , виданий 07.03.2012, органом видачі №1201, терміном дії до 16.08.2013, вчасно не виконав зобов'язання щодо свого виходу з громадянства Російської Федерації.
Рішенням начальника Красногвардійського РВ у м.Дніпропетровську ГУ ДМС України в Дніпропетровській області Ю.О.Лободою 12.11.2016 скасоване рішення ГУ ВМС України в Дніпропетровській області від 16.08.2011 про набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що громадянство України було набуте, але подане зобов'язання про припинення іноземного громадянства не виконане.
За інформацією з довідки про особу відділу № 1 у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 02.10.2025 встановлено, що документ, який посвідчує особу у ОСОБА_1 відсутній, інформація про особу за обліками ДМС відсутня.
Інформація про визнання ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, набуття статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, за інформацією відділу з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 02.10.2025 №1201.3.3/33569-25, відсутня.
За фактом порушення міграційного законодавства уповноваженою службовою особою відділу № 1 у місті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області стосовно відповідача складений протоколпро адміністративне правопорушення серії ПР МДН № 007533 від 02.10.2025 у якому зафіксовано порушення законодавства, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.203 КУпАП, за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення винесена постанова про накладення адміністративного стягнення серії ПН МДН № 007522 від 02.10.2025, відповідно до якої на громадянина РФ ОСОБА_1 накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 3400,00 грн. Адміністративний штраф сплачений 02.10.2025.
02.10.2025 начальником відділу № 1 у місті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області прийняте рішення про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства стосовно ОСОБА_1 .
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (надалі Закон № 3773-VI).
За змістом ст. 3 цього Закону іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Згідно п. 14 ст.1 Закону №3773-VI нелегальний мігрант-іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Пунктом 2 ст. 25 цього Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов'язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв'язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа, можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій.
За приписами ч. 1 ст. 26 Закону №3773-VI, іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (ч. 5 ст. 26 Закону №3773-VI).
Статтею 30 Закону №3773-VI визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Згідно з п. «f» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод затримання виправдане лише доти, поки провадиться процедура депортації або екстрадиції.
В свою чергу, затримання іноземця з поміщенням у пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, є одним із заходів забезпечення примусового видворення, який застосовується у випадку наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець, ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії, відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його втечі, а так само, у разі відсутності в нього документів, що дають право на виїзд з України.
Статтею 31 Закону № 3773-VI визначено вичерпний перелік обставин, за яких іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країни де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки. Також забороняється колективне примусове видворення іноземців та осіб без громадянства.
Наведений перелік підстав є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Згідно зі статтею 289 КАС України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:
1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України;
2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією;
4) зобов'язання внести заставу.
Відповідно до ч. 11 ст.289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 не має будь-якого документу, що має право на виїзд з України, тривалий час перебуває на території України без законних підстав, вже біля 13 років ним не вчинялися дії з легалізації на території України, тому є обґрунтовані підстави вважати, що відповідач перешкоджатиме проведенню процедури видворення, а також, існує ризик його втечі.
Відтак позов Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про затримання та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні підлягає задоволенню.
При цьому, врахувавши позицію відповідача, який зазначив, що не планував повертатися до держави, громадянином якої є, або до іншої держави, врахувавши природу та призначення такого засобу забезпечення, як застава, суд вважає неможливим таку застосувати до відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 6-11, 72-78, 90, 211, 241-246, 268-272, 289, 372 КАС України, суд,
Позов Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про затримання та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні задовольнити.
Затримати та помістити до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 6 (шість) місяців рахуючи з 2 жовтня 2025 року до 2 квітня 2026 року, з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України.
Рішення суду в частині затримання громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства допустити до негайного виконання.
Відмовити відповідачу ОСОБА_1 та представнику відповідача Богданову М.Ю. у задоволенні клопотання про застосування застави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т.О.Коваленко