Справа № 161/10570/25
Провадження № 2/161/3899/25
03 жовтня 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Шестерніна В.Д.
за участю секретаря Мельник А.В.
представника позивача - адвоката Лавренюка Б.О.,
відповідача - ОСОБА_1
представника відповідача - адвоката Романюка Л.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Комунальної організації «Музей історії сільського господарства Волині - скансен» до ОСОБА_1 про розірвання договору,-
встановив:
І.Короткий зміст позовних вимог
29.05.2025 КО «Музей історії сільського господарства Волині - скансен» через систему «Електронний суд» звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 01.08.2018 КО «Музей історії сільського господарства Волині-скансен» (музей) та ОСОБА_1 (автор) уклали договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності (надалі - Договір), за умовами якого автор передав музею виключне майнове право на використання Твору, а музей зобов'язувався сплачувати роялті в розмірі 15 % від доходу за екскурсійне обслуговування у строк: два рази в рік. Разом із тим, з 01.01.2023 музей не використовує твір відповідача, а тому правомірно не виплачує останньому роялті.
28.03.2025 позивач надіслав на адресу відповідача лист-пропозицію щодо розірвання Договору за угодою сторін, додав два примірники угоди та к/копії свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , які на виконання п. 2.2 Договору були передані музею на підставі акту від 09.08.2018, тим самим, було фактично повернуто майнові права інтелектуальної власності на Твір, отримані позивачем за Договором. Станом на дату подання позову ОСОБА_1 не відповів на пропозицію музею, примірника підписаної угоди не повернув, хоча отримав його ще 05.04.2025.
З моменту укладення Договору відбулася істотна зміна обставин, що є підставою для його розірвання в порядку ст. 652 ЦК України. З урахуванням заяви про уточнення правових підстав позовних вимог, істотна зміна обставин полягає в такому:
«- змінились засновники Музею: Волинська обласна рада, відповідач по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передали свої частки Луцькій міській раді;
- Музей затвердив нові тематико-експозиційні плани та більше не використовує «твори» ОСОБА_1 (правомірність дій підтверджена рішеннями судів у справі №161/11091/24);
- підтвердження судами України як правомірності зміни засновників ОСОБА_3 (справа №903/769/24) та невикористання «творів» ОСОБА_1 Музеєм (справа №161/11091/24)».
Позивач також зауважує, що: «зобов'язання для обох із сторін Договору стає більш обтяженим та ускладненим: зі сторони ОСОБА_1 існує укладений Договір, майнові права на його «твори» за яким передано Музею, який їх не використовує та не сплачує роялті автору; зі сторони ОСОБА_3 наявні зобов'язання, які правомірно не виконуються, негативно впливає на ведення власної безперешкодної господарської діяльності, в тому числі, але не тільки, через пред'явлення необґрунтованих претензій ОСОБА_1 :
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане - Договір укладався між автором ОСОБА_1 та Музеєм, який очолював ОСОБА_1 ;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона ( ОСОБА_1 ) не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися - використання чи невикористання «творів» ОСОБА_1 після зміни керівника та засновника ОСОБА_3 не залежали від волі ОСОБА_1
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору - виконання Договору дійсно порушило б майновий інтерес ОСОБА_3 , у зв'язку із тим, що Музей правомірно даний Договір не виконує - не користується «творами» автора;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона - в даному випадку заінтересована сторона - ОСОБА_3 (позивач), а тому із суті Договору для ОСОБА_3 не випливає, що ризик зміни обставин несе саме Музей, тим більше, що відповідач також мав певне відношення до істотної зміни обставин (передав свою частку в Музеї новому засновнику)».
Наказом №18-а від 29.12.2012 було затверджено новий тематико-експозиційний план та план екскурсій Музею, розроблені 29.12.2022 науково-методичною радою Музею, що унеможливлює використання «творів» відповідача, адже вони не відповідають діючій експозиції Музею.
Враховуючи викладене, позивач просив суд розірвати укладений між сторонами договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності від 01.01.2018 та покласти на відповідача судові витрати по справі.
02.07.2025 позивач через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив, який в основному повторив аргументи позовної заяви.
ІІ.Стислий виклад позиції відповідача
29.06.2025 відповідач через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, який мотивував тим, що предметом укладеного договору є Твір, під яким розуміється об'єкт авторського права - Тематична виставкова експозиція Музею історії сільського господарства Волині - скансен загальною експозиційною площею понад 807 м2, яка розміщена на території понад 16,4 га:
- стаціонарна експозиція загальною площею понад 600 м2, з них: експозиційна понад 400 м2, у приміщенні будинку культури Рокитнівської селищної ради;
- експозиція під відкритим небом (скансен) розміщена на історико-культурних землях загальною площею 16,39 га.
З наведеного вбачається, що к/копії свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , які були передані Музею на підставі Акту від 09.08.2018, є лише незначною частиною переданого Твору, а повернення частини отриманого по Договору Твору не є підставою для його розірвання.
Позов ґрунтується на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства, умов договору та фактичних обставин. Укладений між сторонами Договір носить безстроковий характер і не передбачає можливості його розірвання.
Використання (не використання) КО «Музей історії сільського господарства Волині - скансен» Твору є правом, а не обов'язком даної організації. Відсутність використання Твору не означає порушення умов Договору.
Переданий за Договором Твір відповідачу не повернутий, не було оформлено жодного акта його приймання-передачі, він знаходиться на балансі та в користуванні позивача. Закон не забороняє демонстрацію Твору в межах музейної діяльності.
Відсутні будь-які ознаки істотного порушення умов чи зміни обставин, необхідних для розірвання Договору на підставі ст. 652 ЦК України. Позовна заява є спробою виходу з безстрокового Договору за відсутності підстав.
Відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
14.07.2025 відповідач через систему «Електронний суд» подав заперечення на відповідь, в якому в основному повторив аргументи відзиву на позовну заяву.
III.Процесуальні дії суду, клопотання та заяви учасників судового процесу
Ухвалою суду від 03.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 09.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Протокольною ухвалою суду від 14.09.2025 відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 03.10.2025.
03.10.2025 суд ухвалив та проголосив рішення по суті спору.
ІV.Фактичні обставини справи
ОСОБА_1 є автором Збірки тематико-експозиційних планів Музею історії сільського господарства Волині-скансен (літературно-письмовий твір наукового характеру), Тематичного плану експозиції під відкритим небом по зоні «Полісся» «Козацький зимівник» (науковий твір, літературно-письмовий твір), Тематико-експозиційного плану залу «Історія української державності Музею історії сільського господарства Волині-скансен» (літературно-письмовий твір наукового характеру) (лист УКРОІВІ від 20.02.2023 за вих.1243/2023 з додатками - матеріалами заявок за свідоцтвами від 09.03.2010 №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , том 1 а.с. 47-147). Ця обставина встановлена рішенням суду у справі №161/11091/24 і на підставі ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню (постанова Волинського апеляційного суду від 17.03.2025 у справі №161/11091/24, том 1, а.с. 28-31).
01.08.2018 ОСОБА_1 (автор) та Комунальна організація «Музей історії сільського господарства Волині-скансен» (музей) уклали договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності (далі по тексту - Договір, том 1, а.с. 22-23), за умовами якого (п.п. 2.1, 7.1, 8.1) автор зобов'язався передати музею виключне майнове право на використання твору, визначеного у п. 1.1 договору, а музей отримав виключні права на використання твору та зобов'язався сплачувати роялті в розмірі 15 % доходу від екскурсійного обслуговування у строк: два рази в рік (за кожне півріччя).
Згідно з Договором (п. 1.1) Твором є об'єкт авторського права - Тематична виставкова експозиція Музею історії сільського господарства Волині-скансен загальною експозиційною площею понад 807 кв.м., яка розміщена на території понад 16,4 га, з них:
- стаціонарна експозиція загальною площею понад 600 кв.м., з них: екпозиційна понад 400 кв.м., у приміщенні будинку культури Рокинівської селищної ради;
- експозиція під відкритим небом розміщена на історико-культурних землях загальною площею 16,39 га.
Договором передбачені такі способи використання Твору: як виставково-експозиційний матеріал; під час проведення екскурсій і тематичних уроків; при зйомці документальних, науково-популярних та худножніх фільмів (п. 2.1.1).
09.08.2018 ОСОБА_1 передав КО «Музей історії сільського господарства Волині-скансен» виключні права на використання літературно-письмового твору - Збірка тематико-експозиційних планів Музею історії сільського господарства Волині-скансен та наукового твору - Тематичний план експозиції під відкритим небом по зоні «Полісся» «Козацький зимівник» (акт прийому-передачі від 09.08.2018, том 1, а.с. 24). Ця обставина також встановлена рішенням суду у справі №161/11091/24 і на підставі ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню (постанова Волинського апеляційного суду від 17.03.2025 у справі №161/11091/24, том 1, а.с. 28-31).
10.02.2019 ОСОБА_1 та КО «Музей історії сільського господарства Волині-скансен» уклали додаткову угоду до Договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності (іменовану як Додаток до договору, том 1 а.с. 23 зворот), якою внесли зміни в п. 8.1 договору щодо розміру винагороди автора - 20% доходу від екскурсійного обслуговування.
V.Мотиви суду та застосоване законодавство
Відповідно до ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
Літературні та художні твори належать до об'єктів права інтелектуальної власності (ч. 1 ст. 420 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 424 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Згідно з ч. 3 ст. 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.
Майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі (ч. 1 ст. 427 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 433 ЦК Українио об'єктами авторського права є твори, а саме: 1) літературні та художні твори, зокрема: романи, поеми, статті та інші письмові твори; лекції, промови, проповіді та інші усні твори; драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори; музичні твори (з текстом або без тексту); аудіовізуальні твори; твори живопису, архітектури, скульптури та графіки; фотографічні твори; твори ужиткового мистецтва; ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки; переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів; збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності; 2) комп'ютерні програми; 3) компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності; 4) інші твори. Твори є об'єктами авторського права без виконання будь-яких формальностей щодо них та незалежно від їх завершеності, призначення, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження.
Первинним суб'єктом авторського права є автор твору (ч. 1 ст. 435 ЦК України).
Згідно з ст. 443 ЦК України використання твору здійснюється виключно з дозволу суб'єкта авторського права або іншої уповноваженої на надання такого дозволу особи, крім випадків правомірного використання твору без такого дозволу, встановлених законом.
Автор має невідчужуване право на справедливу винагороду за використання його твору у випадках, в розмірах і на умовах, передбачених законом. Право на справедливу винагороду належить автору твору, а після його смерті переходить до спадкоємців автора.
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини (ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1113 ЦК України (в редакції закону, який діяв на час укладення Договору) за договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах.
Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Відповідно до ч. 3 ст. 652 ЦК України у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.
Відповідно до ч. 4 ст. 652 ЦК України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
За встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права суд дійшов таких висновків.
ОСОБА_1 є автором Твору (об'єкта права інтелектуальної власності), а відтак є суб'єктом майнових прав на нього.
01.08.2018 ОСОБА_1 (автор) та КО «Музей історії сільського господарства Волині-скансен» (музей) уклали договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності. Предметом цього договору є складний об'єкт права інтелектуальної власності (Тематична виставкова експозиція Музею історії сільського господарства Волині-скансен загальною експозиційною площею понад 807 кв.м., яка розміщена на території понад 16,4 га), оскільки у ньому об'єднано різнорідні об'єкти авторського права. Авторські права на частину цих об'єктів (літературно-письмові твори наукового характеру) належать позивачу.
Визначення предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення обґрунтованості позову - є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
В даній справі підставою позовних вимог є посилання на істотну зміну обставин, яка згідно приписів ст. 652 ЦК України може бути підставою для розірвання спірного договору. Отже, спірним питанням у цій справі є наявність / відсутність істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні Договору (ч. 1 ст. 652 ЦК України), а також наявність / відсутність умов, для розірвання Договору (ч. 2 ст. 652 ЦК України) - у випадку доведення наявності істотної зміни обставин.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 (п.п. 89, 90), викладений такий правовий висновок:
«Припис абзацу другого частини першої статті 652 ЦК України встановлює критерій, за яким для зміни чи розірвання договору на підставі цієї статті обставини, якими, укладаючи його, керувалися сторони, мають змінитися настільки, що, якби останні могли це передбачити, то б узагалі не уклали договір чи уклали б його на інших умовах. За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі статті 652 ЦК України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.
Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв'язку між ними. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин за рішенням суду, виходячи з принципу свободи договору (пункт 3 частини першої статті 3, частина перша статті 627 ЦК України), є винятковим заходом. Для застосування судом відповідного повноваження потрібна як сукупність чотирьох умов, визначених у частині другій статті 652 ЦК України, так і встановлення того, що розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина четверта цієї статті), тобто що таке розірвання буде необґрунтованим згідно з принципом «найменших негативних наслідків» для сторін договору».
Суд проаналізував наведені позивачем обставини, якими, як він вважає, сторони керувалися при укладенні договору і які істотно змінилися з того часу настільки, що стали підставою для розірвання спірного договору згідно з ст. 652 ЦК україни, тобто у зв'язку із істотною зміною обставин. Суд вважає аргументи позивача непереконливими і не приймає їх.
Зміна засновників позивача не є такою обставиною. Будь-який договір укладається з метою досягнення певного результату. Виконання договору, сторонами якого є фізична особа та юридична особа, не може залежати від змін складу засновників (учасників) юридичної особи, як однієї із сторін договору.
Затвердження позивачем нових тематико-експозиційних планів та невикористання ним творів відповідача також не є такими обставинами. Самі по собі вони не означають неможливості використання творів відповідача, як і не виключають такого використання в майбутньому.
Позивач не обгрунтував чому виконання Договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б його як заінтересовану сторону того, на що він розраховував при укладенні Договору. Суд констатує, що умовами Договору передбачено право позивача, а не обов'язок, використовувати твори відповідача. З цього слідує логічний висновок: якщо позивач користується творами відповідача, то він сплачує автору (відповідачу) роялті, а якщо не користується - то не сплачує. Відтак, невикористання творів відповідача не порушує будь-яких майнових інтересів позивача.
Суд вважає, що заявлені підстави позову не є доведеними.
В судовому засіданні 19.08.2025 представник позивача пояснив, що метою подання позову є убезпечення позивача від майбутніх необгрунтованих грошових претензій відповідача, які грунтуються на чинному спірному договорі (в світлі того, що спір щодо стягнення роялті за використання творів відповідача за 2023-ій рік вирішений судом (справа №161/11091/24), а, наприклад, за 2024-2025 роки - не вирішений, однак не виключено ініціювання такого спору).
В цьому аспекті суд зауважує, що умовою надання судового захисту є наявність порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи інтересу, що належить конкретній особі. Суд захищає тільки реально існуюче порушення права, а не розглядає гіпотетичну чи потенційну ситуацію, що може трапитися в майбутньому.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Суд вважає, що позивач не довів які його права (чи інтереси) порушує, на його думку, істотна зміна обставин, та яким саме чином. Потенційна можливість звернення відповідача до суду не є таким обгрунтуванням, адже кожна особа має право звернення до суду за захистом (ст. 55 Конституції України, ст. 4 ЦПК України).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.11.2023 в справі № 761/42030/21.
Отже, в задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю (відсутністю порушеного права або інтересу позивача).
В цілому суд констатує, що дав відповіді на всі важливі аргументи сторін.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10.02.2010).
VI.Судові витрати
Враховуючи результат вирішення спору, керуючись ст. 141 ЦПК України, судові витрати позивача слід залишити за ним.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-
вирішив:
В задоволенні позовних вимог Комунальної організації «Музей історії сільського господарства Волині - скансен» до ОСОБА_1 про розірвання договору - відмовити.
Судові витрати по справі - залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін та інших учасників справи:
Позивач: Комунальна організація «Музей історії сільського господарства Волині - скансен», місцезнаходження: 45626, Волинська обл., Луцький р-н, смт. Рокині, вул. Шкільна, 1; код в ЄДРПОУ 13344468.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 .
Дата складення повного рішення суду - 03.10.2025.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.Д. Шестернін