Справа № 161/14736/25
Провадження № 2-а/161/211/25
03 жовтня 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі: головуючого - судді Рудської С.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в залі суду в місті Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови
23.07.2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначив, що 12.07.2025 року відносно нього т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 була складена постанова № 2521 про адміністративне правопорушення, згідно якої його визнано винним у правопорушенні передбаченому ч. 3 ст. 210 КУпАП та притягнуто його до адміністративної відповідальності і За змістом даної постанови його притягнуто до відповідальності за неприбуття 02.01.2025 року по повістці № 1583625 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що є порушенням вимог ч. 1 та абз. 8 ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.п.2 п. 1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року. Вважає оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою, оскільки повістки він не отримував та підтвердження отримання листа в матеріалах справи відсутнє, крім того, відповідно до застосунку «Резерв+» він був взятий на військовий облік 11.02.2025 року в ІНФОРМАЦІЯ_4 та 17.06.2025 року пройшов військово-лікарську комісію. Крім того, в період з 25.12.2024 року по 20.01.2025 року позивач перебував на лікуванні у КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька», що унеможливлювало його прибуття по вищевказаній повістці. Окрім того, з оскаржуваної постанови № 2521 від 12.07.2025 року вбачається, що порушення ОСОБА_1 правил військового обліку в особливий період вчинено у зв'язку з неприбуттям по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_3 02.01.2025 року, тобто правопорушення відбулось саме 02.01.2025 року, однак спірну постанову винесено 12.07.2025 року, відтак минув трьохмісячний строк, в межах якого можливе накладення адміністративного стягнення. Просить суд оскаржувану постанову визнати незаконною та скасувати її, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ознаками ч. 3 ст. 210 КУпАП стосовно ОСОБА_1 закрити та стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.07.2025 року у вищевказаній справі було відкрито провадження, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 28).
26.08.2025 року відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень щодо позову останній зазначає, що позивач перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 , відтак військовозобов'язаному ОСОБА_1 була надіслана за допомогою Національного оператора поштового зв'язку «Укрпошта» повістка, із необхідністю явки у конкретно визначений час на 14.00 год. 02.01.2025 року. У вказаний день, 02.01.2025 року позивач до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'явився, жодних документів щодо поважності причин неявки не надав. Крім того, у в січні на адресу відповідача повернувся лист (повістка) із відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. Зважаючи на факт неявки ОСОБА_1 у вказаний день до ТЦК та СП, було сформовано подання щодо розшуку останнього, як такого, що вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210, 210-1 КУпАП, до органів Національної поліції. За результатами розшуку була винесена постанова № 2521 від 12.07.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Крім того, зазначає, що відповідно до абз. 7 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ст. 210, 210-1 Кодексу може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, не пізніше одного року з моменту вчинення, відтак правопорушення вчинене ОСОБА_1 є триваючим і було виявлено працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 лише 12.07.2025 року. Враховуючи наведене, просить суд відмовити у задоволенні позову (а.с. 40-41).
Станом на дату ухвалення даного рішення, відповідь на відзив від позивача на адресу суду не надходила.
З огляду на те, що обидві сторони у повному обсязі скористалися своїми правами щодо подання процесуальних документів, суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті на підставі наявних у справі матеріалів.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 12.07.2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 було винесено щодо ОСОБА_1 постанову за справою про адміністративне правопорушення № 2521, якою встановлено, що громадянин ОСОБА_1 не прибув по повістці № 1583625 від 20.12.2024 року, що зобов'язувала його з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 02.01.2025 року, чим порушив вимоги ч. 1 та абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.п. 2 п. 1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що затверджений Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року(а.с. 9).
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Частинами першою, третьою статті 210 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
Згідно положень ЗУ «Про оборону України» особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває по даний час.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Загальні правила військового обліку визначені в ст. 33 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон), відповідно до ч. 2 якої загальне керівництво роботою, пов'язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної поліції України, Державного бюро розслідувань, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 3 ст. 33 цього Закону військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 5 ст. 33 Закону).
Відповідно до п. 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487 (далі Порядок № 1487), районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема:
організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;
здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;
виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку;
організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.
Підпунктом 2 п. 1 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» Порядку № 1487 визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 3 Додатку 2 до Порядку № 1487, - призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Статтею 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Виходячи з наведених правових норм, в контексті спірних правовідносин, визначальним для кваліфікації дій позивача як порушення правил військового обліку, є факт неявки до ІНФОРМАЦІЯ_3 02.01.2025 року о 14:00 год. за повісткою № 1583625 від 20.12.2024 року.
Судом встановлено, що відповідачем до справи приєднано лише опис вкладення до рекомендованого повідомлення в АТ «Укрпошта» від 20.12.2024 року (номер відправлення 0610217119530) про те, що позивачу була направлена повістка № 1583625 (а.с. 43 зворот).
Однак, відповідно до трекінгу відправлення № 0610217119530 з офіційного сайту АТ «Укрпошта», будь-які дані про за вказаним номером відправлення відсутні, тому що не зареєстровані в системі (а.с. 16-17).
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують надсилання, хронологію руху повістки та її отримання позивачем про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач у позовній заяві зазначив, що жодних повісток він не отримував, та на адресу його місця реєстрації та проживання такі повістки не надходили.
З огляду на відсутність у справі доказів надсилання на адресу місця проживання позивача належним чином оформленої повістки та доказів її отримання позивачем, у суду є обґрунтований сумнів щодо належної форми її направлення позивачу.
Крім того, судом встановлено, що в період з 25.12.2024 року по 20.01.2025 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька», що також свідчить про неможливість позивача отримати повістку та унеможливлювало б його прибуття по вищевказаній повістці (а.с.18-19).
Відтак, судом достеменно встановлено, що ОСОБА_1 не було відомо про час та місце його прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 саме 02.01.2025 року для уточнення даних, та те, що він свідомо ухилився від такого обов'язку та не з'явився до ТЦК та СП.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що норми діючого законодавства вимагають, щоб повістка була вручена особисто і підписана особою, якій вона призначена.
Форма розписки та її зміст визначені в Додатку 11 до Порядку № 1487, згідно якому повістка має відривну частину розписки про те, що повістка про виклик у визначений час до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, одержана певним громадянином із засвідченням його особистим підписом.
Інші форми запрошення, сповіщення про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки законодавцем не встановлені.
Будь-який яких належних та допустимих доказів, що підтверджують обізнаність позивача про явку саме на 02.01.2025 року для уточнення облікових даних, відповідач не надав та не долучив до матеріалів відзиву.
Крім того, згідно витягу з додатку «Резерв+», ОСОБА_1 був взятий на військовий облік 11.02.2025 року в ІНФОРМАЦІЯ_4 та 17.06.2025 року прошов військово-лікарську комісію (а.с.20).
Варто зауважити, що згідно примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Суд наголошує, що до постанови № 2521 від 12.07.2025 року не долучено, зокрема відомості щодо здійснення перевірки функціонування системи військового обліку громадян України в органах державної влади, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях з приводу відсутності у таких інформації щодо ОСОБА_1 , як такого, що не перебуває на військовому обліку у відповідному ІНФОРМАЦІЯ_4 та не виконує правила військового обліку.
Будь-які інші докази стороною відповідача в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваної постанови не надано.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись «згідно із законом».
У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
На переконання суду, встановлені в ході розгляду справи обставини, у своїй сукупності свідчать про необґрунтованість та незаконність оскаржуваної постанови.
Відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Відтак, днем виявлення порушення є наступний день за днем не з'явлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних, тобто 03.01.2025 року.
Із наведеного слідує, що граничною датою накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ознаками вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, у даному конкретному випадку, є 03.04.2025 року.
Однак, як слідує із доказів у справі, постанова № 2521 за справою про адміністративне правопорушення щодо позивача за ч. 3 ст. 210 КУпАП була винесена посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 лише 12.07.2025 року.
При цьому, суд оцінює критично посилання відповідача на те, що правопорушення є триваючим і було виявлено працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 лише 12.07.2025 року, оскільки посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_2 станом на 03.01.2025 року достовірно було відомо, що ОСОБА_1 не з'явився для уточнення облікових даних за повісткою, яка його зобов'язувала здійснити дані заходи 02.01.2025 року.
Крім того, із позовної заяви вбачається, що позивач 11.02.2025 року добровільно з'явився до відповідача, та у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 був взятий на військовий облік.
Таким чином, на момент складання постанови № 2521 від 12.07.2025 року відносно ОСОБА_1 , сплинув трьохмісячний строк, в межах якого можливе накладення адміністративного стягнення, що також свідчить про протиправність винесеної 12.07.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_5 постанови № 2521 за справою про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Частиною 2 ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що будь-які докази, що підтверджують вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП суду не надані, суд вважає за необхідне оскаржувану постанову скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку із відсутністю в діях останнього події та складу інкримінованого правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Виходячи з вищезазначеної норми чинного законодавства, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
На підставі ст.ст. 210, 251, 252, 280 КУпАП, керуючись ст.ст. 77, 121, 241-246, 286 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови - задовольнити.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 за справою по адміністративне правопорушення № 2521 від 12.07.2025 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП - закрити.
Стягнути з бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складений 03 жовтня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області С.М. Рудська