Справа № 159/4187/25
Провадження № 2/159/1463/25
(заочне)
03 жовтня 2025 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі
головуючого судді - Смалюха Р.Я.,
за участю
секретаря судового засідання - Клевецької О.М.,
позивача - не з'явився,
представника позивача - не з'явився,
відповідачів - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), від імені якого діє представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) до Велицької сільської ради Ковельського району Волинської області (45081, Волинська область, Ковельський район, с. Велицьк) про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,
У червні 2025 ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ), від імені якої діє представник ОСОБА_2 (далі - представник позивача або ОСОБА_2 ), звернувся в суд з позовом до Велицької сільської ради Ковельського району Волинської області (далі - відповідач) про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.
Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивача ОСОБА_3 , який постійно проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_3 . Факт смерті підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 10.11.2023.Заповіти від імені ОСОБА_3 не посвідчувалися.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на все майно, яке йому належало в тому числі і житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_3 .
Позивач має право спадкувати після смерті ОСОБА_3 за правом представлення ту частку спадщини, яка належала б за законом її батькові ОСОБА_4 , якби він був живим на час відкриття спадщини. Батько позивача ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 31.05.2006.
Інших спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , немає. Його дружина ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 від 03.05.2018, його сини також померли, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 31.05.2006, а ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 від 01.04.2022.
По спливу шести місяців після смерті діда, позивач звернулася до нотаріуса, щоб оформити спадщину.
В Ковельській державній нотаріальній конторі Волинської області після смерті ОСОБА_3 було заведено спадкову справу №512/2023.
20 травня 2024 року державний нотаріус Ковельської державної нотаріальної контори Волинської області видала свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Велицької сільської ради Ковельського району Волинської області.
19 червня 2025 року щодо оформлення спадщини на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_3 нотаріус повідомила, що на нього відсутні документи, необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.
На підставі наведеного позивач просить суд визнати за ОСОБА_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті діда ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як на підставу своїх вимог посилається на положення статей 1217, 1218, 1223, 1261, 1269 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Представник відповідача - Велицької сільської ради Ковельського району Волинської області у заяві про розгляд справи за його відсутності повідомив про відсутність заперечень щодо заявлених позовних вимог.
Ухвалою від 23.06.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, витребував у Ковельської державної нотаріальної контори Волинської області письмові докази, підготовче засідання у справі призначив на 22.07.2025.
Ухвалою суду від 26.08.2025 суд закрив підготовче провадження і призначив справу до судового розгляду на 25.09.2025.
У судове засідання 25.09.2025 учасники справи не з'явились, представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримують повністю, просять позов задовольнити, відповідач проти задоволення позову не заперечив.
Верховний Суд у своїх постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19) та від 8 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) наголосив, що якщо учасники судового процесу, зокрема сторони чи їхні представники, не з'явилися на судове засідання, але суд дійде висновку, що наявних матеріалів достатньо для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, розгляд справи може бути завершено без її відкладення. Основним критерієм для відкладення справи є не відсутність сторони або її представника, а неможливість вирішення спору в межах відповідного судового засідання.
У цій справі суд вважає, що наявних матеріалів достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, тому вирішення спору по суті може відбутися без відкладення розгляду справи.
Зважаючи на зазначені обставини, суд дійшов висновку, що відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 223, ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на основі наявних у справі доказів. Це зумовлено тим, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, однак не з'явився без пояснення причин та не подав відзиву, позивач просить задовольнити позов, заперечень проти заочного рішення не подавав.
У зв'язку з неявкою учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.
Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи суд встановив таке.
Свідоцтвом про народження від 20.05.2002 серії НОМЕР_5 , стверджується народження ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 батьком якої є ОСОБА_4 , а мамою - ОСОБА_7 .
Свідоцтвом про народження від 25.02.1978 серії НОМЕР_6 , стверджується народження ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 батьком якого є ОСОБА_3 , а мамою - ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_4 , у віці 28 років, в с. Велицьк Ковельського району Волинської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 31.05.2006, серії НОМЕР_7 .
ІНФОРМАЦІЯ_8 померла ОСОБА_5 , у віці 66 років, в с. Велицьк Ковельського району Волинської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 03.05.2018, серії НОМЕР_8 .
ІНФОРМАЦІЯ_9 помер ОСОБА_6 , у віці 40 років, в с. Велицьк Ковельського району Волинської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 01.04.2022, серії НОМЕР_9 .
ІНФОРМАЦІЯ_10 помер ОСОБА_3 , у віці 66 років, в с. Велицьк Ковельського району Волинської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 10.11.2023, серії НОМЕР_10 .
Довідкою виданою Велицькою сільською радою Ковельського району Волинської області № 869 від 29.05.2024 підтверджується, що в АДРЕСА_3 рахувалося господарство в якому проживав і був зареєстрований ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , крім нього на час його смерті ніхто не був зареєстрований і не проживав.
Згідно з витягом з погосподарської книги №2 за 2023 рік Велицької сільської ради Ковельського району, по особовому рахунку № НОМЕР_11 будинок з надвірними будівлями і спорудами належав ОСОБА_3 і знаходиться в АДРЕСА_3 . Будинок збудований в 1985 році.
Згідно з довідкою Комунального підприємства «Волиньпроект» від 12.07.2024, №3989/01-04 право власності на житловий будинок станом на 31.12.2012 за адресою АДРЕСА_3 не зареєстровано.
Відповідно до листа Ковельської державної нотаріальної контори Волинської області від 19.06.2025 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_3 у зв'язку із відсутністю документів, які посвідчують право власності на спадкове майно.
Копією спадкової справи № 512/2023 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_3 підтверджується, що:
-20.05.2024 ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 звернулась до Ковельської державної нотаріальної контори Волинської області із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 ;
-спадщину із дня смерті ОСОБА_3 прийняла його внучка ОСОБА_1 .
Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування.
За приписами постанови Державного комітету статистики СРСР від 12.05.1985 №5-24/26 Про Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах запис у погосподарських книгах визнавався в якості актів органів влади, що підтверджував право приватної власності.
Відповідно до статті 31 Закону України «Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 05.08.1992 та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об'єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; 2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об'єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстроване в Державному реєстрі прав. Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об'єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об'єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.
Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 05.08.1992 та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об'єктів нерухомості є необов'язковим.
Право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Крім того, згідно з ч. 1, 2 ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.
Порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення» (втратила чинність).
Враховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.
Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об'єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об'єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).
Вищезазначена позиція викладена у Постанові ВС від 10 жовтня 2018 року у справі №557/1209/16-ц.
Отже, суд дійшов висновку, що право власності у ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_3 виникло з моменту його побудови у 1985 році.
Згідно з ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмовив ід її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У ст. 1266 ЦК України зазначено, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Згідно з ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як передбачено ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Отже, відсутність державної реєстрації права власності на спірне майно не позбавляє позивача права на спадкування.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в Постанові від 10 жовтня 2018 року у справі №557/1209/16-ц.
Листом від 19.06.2025 нотаріус фактично відмовив позивачу в оформленні спадщини, з підстав відсутності на зазначені вище будинки правовстановлюючих документів.
Оформлення відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину у вигляді відповіді на заяву, а не постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, не змінює суті такого документу нотаріуса і зводиться до відмови заявнику у видачі свідоцтва, що узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною в Постанові від 07.02.2024 у справі №201/1883/21.
Суд встановив, що ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_3 . Позивач прийняв спадщину у встановленому законом порядку, до якої також увійшов житловий будинок АДРЕСА_3 .
Відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» та пункту 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, свідоцтво про право на спадщину не може бути видане у разі відсутності у спадкодавця правовстановлюючих документів на нерухоме майно.
За таких обставин спадкове право позивача може бути реалізоване лише в судовому порядку.
Враховуючи час побудови нерухомого майна, яке спадкується, відсутність ознак самовільного будівництва, суд вважає необхідним вжити заходи для захисту прав позивача в спосіб, передбачений статтею 16 ЦК України шляхом визнання права власності на спірне нерухоме майно в порядку спадкування.
Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Велицької сільської ради Ковельського району Волинської області необхідно задовольнити повністю визнавши за ним право власності на спадкове майно.
Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до Велицької сільської ради Ковельського району Волинської області задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті діда ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Копію цього рішення суду надіслати сторонам у справі.
Заочне рішення може бути переглянуте Ковельським міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_12 );
Відповідач: Велицька сільська рада Ковельського району Волинської області (45081, Волинська область, Ковельський район, с. Велицьк; ЄДРПОУ 04333916).
Повне судове рішення складене 03.10.2025.
Головуючий:Р. Я. СМАЛЮХ