Справа № 159/6832/25
Провадження № 1-кс/159/1875/25
27 вересня 2025 року м. Ковель
Слідчий суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ковель клопотання слідчого СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 у кримінальному провадженні внесеному в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12025030550001185 від 26 вересня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Солотвин Ковельського району Волинської області, громадянина України, з базовою середньою освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , з військовим званням солдат, розлученого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України,
27.09.2025 до слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області надійшло клопотання слідчого СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, а саме в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
В клопотанні слідчий зазначає, що в ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на волі не зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків. Слідчий зазначає, що застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, неможливе.
Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні наполягав на задоволенні клопотання, зазначивши, що менш суворий запобіжний захід не може забезпечити виконання підозрюваним обов'язків.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 заперечували проти задоволення клопотання, просили обрати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Вислухавши думку прокурора, слідчого, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відомості про вказане кримінальне правопорушення, відповідно до вимог ч.ч. 1, 4, 5 ст. 214 КПК України, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.09.2025 за № 12025030550001185 і розпочато кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.
26.09.2025 о 15 годині 10 хвилин, ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.
27.09.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Слідчий в своєму клопотанні зазначає, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 є запобігання ризикам, які передбачені п. 1, 3, 5 ст.177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 покладається на те, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у п. 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Обґрунтованість підозри вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, допитами свідків, тестом на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_5 (2.3 проміле), протоколом затримання.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв'язку, не вирішуючи питання щодо правильності кваліфікації дій підозрюваного, вважає, що наявні у провадженні докази свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують її з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.
Частиною 1 ст. 177 КПК України передбачено забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Слідчий суддя, з'ясовуючи наявність зазначених слідчим ризиків, виходить з наступного.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини - рішення «Бекчиєв проти Молдови», § 58, ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Оцінюючи ризик переховування ОСОБА_5 від слідства та суду з позиції практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що вивченням даних про особистість підозрюваного встановлено, що останній розуміючи наслідки своїх дій та покарання у вигляді позбавлення волі, яке йому загрожує, може свідомо переховуватись від органів досудового розслідування та суду, ризик втечі для ОСОБА_5 може бути розцінений як менш небезпечний, ніж як кримінальне переслідування та процедура виконання покарання.
Щодо ризиків незаконного впливу на свідків та вчинення підозрюваним ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення, то вони не знайшли свого підтвердження при розгляді даного клопотання.
Таким чином, в діях підозрюваного ОСОБА_5 встановлено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме: ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Беззаперечних доказів, які б виключали дані ризики слідчому судді не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних засобів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Суд, дослідивши надані докази та заслухавши думку слідчого прокурора, захисника, підозрюваного, вважає, що стороною обвинувачення не доведено суду, що застосування більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 є неможливим.
При обранні міри запобіжного заходу, слідчий суддя враховує те, що дане кримінальне правопорушення належить до ненавмисного злочину, за який законом передбачено покарання у виді на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до восьми років.
Крім того, слід врахувати те що, підозрюваний ОСОБА_5 є військовослужбовцем, має міцні соціальні зв'язки, має постійне місце проживання, раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався.
Одним із видів запобіжних заходів є домашній арешт, який в силу ч. 1, ч. 2 ст. 181 КПК України, полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, яке належить до тяжких злочинів, проте має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, раніше не судимий, слідчий суддя приходить до висновку про можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 181, 194, 369, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання задовольнити частково.
В застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 - відмовити.
Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю, за адресою: АДРЕСА_1 , в межах строку досудового розслідування але не більше ніж на два місяці з моменту винесення ухвали.
Строк домашнього арешту обчислювати з моменту винесення ухвали, тобто з 27.09.2025.
На час дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов'язки:
1) прибувати за кожною першою вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та/або суду;
2) заборонити залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово, щоденно на час дії запобіжного заходу;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання у відповідний орган - Управління Державної міграційної служби - паспорт для виїзду за кордон та інші документи які дають право виїзду за кордон.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що порушення покладених на нього слідчим суддею обов'язків може бути підставою для зміни запобіжного заходу на більш суворий.
Зобов'язати уповноважених осіб Ковельського РУП ГУНП у Волинській області негайно доставити підозрюваного ОСОБА_5 до місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де звільнити негайно з-під варти.
Контроль за виконанням підозрюваним запобіжного заходу покласти на орган Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Копія ухвали про застосування запобіжного заходу вручається підозрюваному після її проголошення.
Копію ухвали направити начальнику Ковельського РУП ГУНП у Волинській області для організації її виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення
Проголошення повного тексту ухвали суду відбулося 01.10.2025 о 16 год 20 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1