154/3977/25
3/154/2014/25
30.09.2025 Суддя Володимирського міського суду Волинської області Пустовойт Т.В. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, начальника групи зв,язку ІНФОРМАЦІЯ_3 , сержанта, ІПН невідомо, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
25 вересня 2025 до Володимирського міського суду Волинської області надійшли матеріали про адміністративне правопорушення, а також протокол серії ЛВЛ № 365 від 08.09.2025.
Згідно протоколу про військове адміністративне правопорушення серії ЛВЛ № 365 від 08.09.2025, ОСОБА_1 , знаючи і розуміючи зміст покладених на нього обов'язків з військової служби, діючи всупереч зазначеним обов'язкам, визначеним у Статутах Сил України, допустив недбале ставлення до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, а саме не зважаючи на покладений на нього обов,язок щодо здійснення контролю щодо обов'язкового використання засобів фото-відеофіксації (нагрудних відеокамер) при проведенні заходів оповіщення залишив поза увагою факт порушення вимог Інструкції із застосування територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки технічних приладів і технічних засобів, що мають функцію фото- та відеофіксації затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.08.2025 №532, в частині обов'язковості ведення безперервної фото-відеофіксації під час здійснення заходів оповіщення, особливо під час контролю та аналізу вивантажених відеозаписів, що призводить в подальшому до повторного та систематичного вчинення подібного роду порушень.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст.172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
30.09.2025 ОСОБА_1 надав до канцелярії суду письмові пояснення, в яких зазначив, що з протоколом не згідний, оскільки притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Зазначив, що диспозицією ч.2 ст.172-15 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за недбале ставлення до військової служби, суспільно небезпечними наслідками у вигляді істотної шкоди і причинним зв'язком між вказаними бездіяльністю та наслідками. Недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання військовою службовою особою своїх службових обов'язків, передбачених законами, військовими статутами, положеннями, наказами командування, через недбале чи несумлінне ставлення до них. Невиконання службових обов'язків полягає у невиконанні дій, які входять до службових обов'язків. Неналежне виконання службових обов'язків полягає в нечіткому, формальному або неповному здійсненні обов'язків. Оскільки ст.172-15 КУпАП не містить тлумачення поняття недбалого ставлення до військової служби, вважає можливим застосувати принцип аналогії закону кримінального права, де під недбалим ставленням військової службової особи до військової служби слід розуміти невиконання або неналежне виконання військовою службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них. Крім того, посилання в протоколів про адміністративне правопорушення на невиконання ним приписів Інструкцій, які регламентують порядок вивантаження та зберігання матеріалів з портативних відеореєстраторів та не здійснення заходів з метою отримання відповідного технічного забезпечення, не містить вказівок на те, що до кола його службових обов'язків входить обов,язок виконання цих інструкцій. У зв'язку із чим твердження в протоколі про вчинення ним недбалого ставлення до військової служби є необґрунтованим. Враховуючи наведене, просить провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши наявні матеріали справи, приходжу до наступних висновків.
На підтвердження провини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення додано такі доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЛВЛ №365 від 08.09.2025 року, копією наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (з адміністративно-господарської діяльності) від 29.08.2025 за №187, яким контроль щодо обов,язкового використання засобів фото-відеофіксації (нагрудних камер) при проведенні заходів оповіщення покладено в тому числі на сержанта ОСОБА_1 , та витягом з журналу обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам'яті, копіювання цифрової інформації ІНФОРМАЦІЯ_3 , з відмітками видачі пристроїв посадовим особам.
Диспозиція ч.2 ст.172-15 КУпАП передбачає відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
Визначення «особливого періоду» міститься в абзаці 11 статті 1 ЗУ «Про оборону України», у якому передбачено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
24 лютого 2022 року Президентом України підписано Указ « Про загальну мобілізацію» № 69/2022, який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України « Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022, Строк проведення загальної мобілізації продовжується дотепер відповідно до Указів Президента України.
Відповідно до вимог ст. ст.252,280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно й об'єктивно дослідити обставини правопорушення і з'ясувати, чи було воно вчинено та чи винна в цьому дана особа.
Безпосереднім об'єктом правопорушення, передбаченого ч.2ст. 172-15 КУпАП, є встановлений порядок службової діяльності у сфері реалізації військовими службовими особами своїх прав і виконання обов'язків.
З об'єктивної сторони це правопорушення характеризується суспільно небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби, суспільно небезпечними наслідками у вигляді істотної шкоди і причинним зв'язком між вказаними бездіяльністю і наслідками.
Недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання військовою службовою особою своїх службових обов'язків, передбачених законами, військовими статутами, положеннями, наказами командування, через недбале чи несумлінне ставлення до них.
Статтею 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено перелік загальних обов'язків.
Статтею 16 цього Статуту передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами ЗСУ, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Обсяг дій та заходів, які вважають військовими обов'язками, міститься і в ч. 3ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та підтверджуються відповідними наказами, що затверджують функціональні обов'язки конкретної військової службової особи із дорученням відповідних доказів.
При визначенні сфери службової недбалості слід установити межі службової компетенції службової особи та конкретне коло її повноважень. Невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків може бути як одноразовим, так і систематичним, і набувати вигляду певної лінії поведінки по службі.
Слід ураховувати, що відповідальність настає лише в тому разі, коли військова службова особа була не лише зобов'язана, а й мала реальну можливість діяти відповідним чином та виконати свої службові обов'язки в повному обсязі.
Це адміністративне правопорушення належить до правопорушень з формальним складом, для якого закон вимагає лише встановлення факту діяння, тобто відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби настає незалежно від того, чи призвело це діяння до негативних наслідків та завдання шкоди матеріального характеру.
Суб'єктивна сторона цього адміністративного правопорушення характеризується необережністю, яка може виступати у двох формах: злочинна самовпевненість або злочинна недбалість.
Суб'єктом цього правопорушення є лише військові службові особи, під якими, згідно з приміткою до ст. 172-13 КУпАП, розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним дорученням повноважного командування.
Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 року справі № 185/12161/15-к вказав, що при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов'язків необхідно встановити, що винний зобов'язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов'язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов'язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.
Оскільки така норма закону, як ст. 172-15 КУпАП, яка інкримінується ОСОБА_1 , є бланкетною, то при провадженні у справі необхідно з'ясовувати, серед іншого, яку норму спеціального закону порушила особа, в чому полягає суть цих порушень із відповідним закріпленням вказаних норм, як в протоколі про адміністративне правопорушення, так і в постанові суду. Тобто повинно бути чітко зазначено нормативний акт з переліком службових обов'язків військової службової особи, невиконання або неналежне виконання яких йому інкримінується.
Разом з цим, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЛВЛ №365 від 08.09.2025 року, складеному відносно ОСОБА_1 зазначено лише загальні положення Статутів ЗСУ, приписів Інструкцій, однак не зазначено службові обов'язки конкретної службової особи та в чому полягає їх невиконання, а саме недбале ставлення військової службової особи до військової служби.
Оцінюючи додані до протоколу про адміністративне правопорушення докази, суд виходить з наступного.
Частина 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Лучанінова проти України»).
Згідно висновків ЄСПЛ у рішенні у справі «Карелін проти Росії», за відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти справи чи суперечностей, у разі відшукування судом самостійно доказів винуватості особи, зазначені дії суду призведуть до порушення ч.1 ст.6 Конвенції.
З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП та не може бути перекладено на суд.
Судом встановлено, що відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (з адміністративно-господарської діяльності) від 29.08.2025 за №187, начальникам відділів до 01.09.2025 забезпечити оповіщення військовозобов'язаних групами оповіщень ІНФОРМАЦІЯ_3 виключно з використанням засобів фото- відеофіксації (нагрудних відеокамер). Для здійснення постійного контроль щодо обов'язкового використання засобів фото-відеофіксації (нагрудних камер) при проведенні заходів оповіщення призначити посадових осіб, в тому числі сержанта ОСОБА_1 .
У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 не зважаючи на покладений на нього обов,язок щодо здійснення контролю щодо обов'язкового використання засобів фото-відеофіксації (нагрудних відеокамер) при проведенні заходів оповіщення залишив поза увагою факт порушення вимог Інструкції із застосування територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки технічних приладів і технічних засобів, що мають функцію фото- та відеофіксації затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.08.2025 №532, в частині обов'язковості ведення безперервної фото-відеофіксації під час здійснення заходів оповіщення, особливо під час контролю та аналізу вивантажених відеозаписів.
Проте, матеріали справи не містять жодних достатніх та переконливих доказів неналежного виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків, а саме недбале ставлення військової службової особи до військової служби.
Додані до протоколу про адміністративне правопорушення копія наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 та копія витягу з журналу обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам'яті, копіювання цифрової інформації ІНФОРМАЦІЯ_3 жодним чином не доводять провину у вчиненні інкримінованого правопорушення..
Крім того, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може вважатися беззаперечним доказом вчинення зазначеного порушення.
Відповідно до п. 1ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на вказане, проаналізувавши та оцінивши відповідно до вимог ст.252 КУпАП, наведені вище обставини справи та докази в їх сукупності, суддя дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Керуючись ст.ст.283, 284 КУпАП, на підставі п.1 ст.247 КУпАП, суддя-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.172-15 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На постанову протягом десяти днів з моменту її винесення може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду.
Суддя: Тетяна Пустовойт