Справа №592/13221/25 Головуючий у суді у 1 інстанції - Шияновська
Номер провадження 11-сс/816/418/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
Категорія - тримання під вартою
29 вересня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 серпня 2025 року, якою відносно підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави,-
У провадженні Четвертого СВ (з дислокацією у м. Сумах) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві, перебуває кримінальне провадження № 62024170040001794 від 16 жовтня 2024 року, в якому ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
У рамках досудового розслідування даного кримінального провадження, слідчий Четвертого СВ (з дислокацією у м. Сумах) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави у кримінальному провадженні.
У випадку визначення розміру застави та її внесення, покласти на підозрюваного ОСОБА_5 процесуальні обов'язки.
Вказане клопотання слідчого вмотивовано обґрунтованістю пред'явленої ОСОБА_5 підозри, наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти яким шляхом застосування до останнього більш м'яких запобіжних заходів, неможливо.
Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 серпня 2025 року, клопотання слідчого, задоволено.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 14 жовтня 2025 року, без визначення розміру застави.
Строк тримання під вартою рахувати з 14 серпня 2025 року.
Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 звернулася до апеляційного суду зі скаргою, відповідно якої просить скасувати ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 серпня 2025 року.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, захисник зазначає про те, що заявлені слідчим ризики не доведені належними доказами та є формальними.
Окрім цього, слідчим суддею не враховано характеризуючи дані особи підозрюваного, який має міцні соціальні зв'язки, відсутність в останнього наміру перешкоджати досудовому розслідуванні, бажання дотримуватиметься належної процесуальної поведінки та завжди з'являтиметься на виклик слідчого, прокурора, суду.
Про призначення даного кримінального провадження до апеляційного розгляду, учасники були повідомлені завчасно у передбаченому законом порядку, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
У поданому до суду апеляційної інстанції заяви, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_8 просить судовий розгляд проводити у його відсутність та відмовити у задоволенні апеляційних вимог.
Враховуючи наявність вищезазначених заяв, а також, що учасники даного провадження повідомлені належним чином, колегія суддів вважає за можливе здійснити апеляційний розгляд за їх відсутності, що не суперечить ч. 4 ст. 405 КПК України, а тому, перевіривши матеріали даного провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Так, відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На переконання колегії суддів, при вирішення питання щодо застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу, вищезазначених вимог Закону слідчий суддя дотримався в повному обсязі.
Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що під час перевірки вмотивованості поданого слідчим клопотання, слідчим суддею було встановлено, що у кримінальному провадженні № 62024170040001794 від 16 жовтня 2024 року, 14 серпня 2025 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Обґрунтованість вказаної підозри була встановлена слідчим суддею з врахуванням наданих органом досудового розслідування доказів, а саме: актом службового розслідування; наказом командира військової частини НОМЕР_1 (адміністративно-господарської діяльності) від 09 вересня 2024 року про призначення службового розслідування щодо відсутності на військовій службі; довідкою-доповіддю про самовільне залишення розташування підрозділу (без зброї) військовослужбовцем стрілецького спеціалізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » АДРЕСА_1 солдатом ОСОБА_5 ; довідкою-доповіддю про набуття ознак кримінального правопорушення в діях військовослужбовця стрілецького спеціалізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 АДРЕСА_1 в ОП в/ч НОМЕР_2 солдата ОСОБА_5 ; витягом із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по строковій службі) від 20 червня 2024 року № 155; контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу; протоколами допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 від 14 серпня 2025 року, які об'єктивно зв'язують підозрюваного із вчиненням кримінального правопорушення та є достатніми на даній стадії провадження.
Слідчий суддя на даному етапі провадження не вирішує питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. На підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, слідчий суддя повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів, що і зроблено під час розгляду клопотання слідчого.
При цьому, перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на спростування доводів апелянта, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов вірного висновку про наявність ризиків, передбачених п. 1, п. 2, п. 3, п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
На думку суду апеляційної інстанції, ризик переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду є підтвердженим, оскільки тяжкість ймовірного покарання можна вважати істотним фактором на підтвердження цього ризику. При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000р, у рішенні ЄСПЛ «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Так, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчать ті обставини, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за скоєння якого передбачено зокрема покарання у виді позбавлення волі на строк від 05 до 10 років, тому існує ймовірність того, що підозрюваний, перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, що ускладнить своєчасному виконанню процесуальних рішень.
Існування ризику знищити, сховати або спотворити підозрюваним ОСОБА_5 будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, обумовлюється стадією досудового розслідування, яке ще триває, не проведено увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування.
При встановленні наявності ризику незаконного впливу підозрюваного на свідків у кримінальному провадженні слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом, тому доводи захисника в цій частині також є необґрунтованими.
Окрім цього, враховуючи ту обставину, що підозрюваний ОСОБА_5 є військовослужбовцем, займає посаду у військовій частині, тобто маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців, може вплинути на них, також умисно вчинити самокалічення або симулювання хвороби, підробивши для цього відповідні документи або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Також є обґрунтованим ризик можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення, оскільки він будучи військовослужбовцем, в умовах воєнного стану підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, а тому вбачає за можливе порушення військової дисципліни, невиконання наказів.
Враховуючи вищезазначене, а також характер злочину, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого та застосування до останнього запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою, з чим погоджується і колегія суддів, оскільки доводами клопотання доведена неможливість застосування стосовно останнього більш м'якого запобіжного заходу.
До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду та інші обставини, на які Європейський суд з прав людини посилався у своїх рішеннях (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991р.).
Колегія суддів ставиться критично до тверджень захисника щодо не доведеності ризиків та не підтвердження їх існування, оскільки відомості, що є наявними в матеріалах кримінального провадження свідчать про протилежне.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи, при цьому КПК не вимагає доказів того, що вона обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів можливості їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Відповідно до ст.178 КПК України колегія суддів, ураховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому тяжкого злочину, пов'язаного із умисним самовільним залишенням військової частини й незаконним перебування поза її межами тривалий час без вжиття жодних заходів для повернення в неї, що в умовах воєнного стану має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений створенням загрози заподіяння тяжких і невідворотних наслідків невизначеному колу осіб, зниженням рівня бойової готовності військової частини, дані про особу підозрюваного та його поведінку в їх сукупності, вважає, що лише такий запобіжний захід як тримання під вартою здатен забезпечити належну процесуальну поведінку останнього, що також убачається з положень ч.8 ст.176 КПК України, в силу яких під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні злочину, передбаченогоч.5 ст.407 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
З огляду на викладене вище, слідчий суддя, в ході прийняття рішення про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, перевірив обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування виняткового запобіжного заходу, й зазначені обставини підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими слідчим суддею доказами.
На цьому етапі розслідування лише такий запобіжний захід зможе дієво запобігти ризикам, доведеним стороною обвинувачення під час розгляду клопотання.
Окрім вище викладеного, колегія суддів зазначає також про те, що саме із займаною підозрюваним військовою посадою пов'язується вчинення ним інкримінованого тяжкого злочину, обставини якого свідчать про умисне ігнорування ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків шляхом нез'явлення вчасно на службу без поважних причин і неналежну поведінку підозрюваного.
Посилання сторони захисту на те, що обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, самі по собі не спростовують висновків суду першої інстанції щодо необхідності застосування відносно останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою та не зменшують існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, зазначених в оскаржуваній ухвалі. Крім того, ці обставини існували на час вчинення інкримінованого підозрюваному злочинів, і не стали стримуючим фактором для нього від противоправних дій.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому, вказане судове рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404,405,407,422 КПК України, апеляційний суд, -
Ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 серпня 2025 року, якою відносно підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3