Справа №591/8182/21 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/161/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - 21
"30" вересня 2025 р. колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
Судді-доповідача - ОСОБА_3 ,
суддів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_6
прокурора - ОСОБА_7
обвинуваченого - ОСОБА_8
захисника - ОСОБА_9
потерпілої - ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у режимі відео конференції, у залі суду в місті Суми кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 11 квітня 2023 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шостка, Сумської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , працюючого, раніше не судимого,
визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 125 КК України та виправдано,
До Сумського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні, в якій прокурор просить вирок Зарічного районного суду м. Суми від 11 квітня 2023 року скасувати, у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням кримінального процесуального закону.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді виправних робіт, строком на 6 місяців.
Також, прокурор просить дослідити в повному обсязі докази, що містяться в матеріалах кримінальної справи № 591/8182/21, а саме: висновок експерта №853, протоколи слідчих експериментів з потерпілою ОСОБА_12 та свідком ОСОБА_13 , висновки експертів №854, №855, консультаційний висновок спеціаліста від 17 вересня 2021 року, акт СМЕ №791 (т.1 а.с.64-81), дані, що характеризують особу обвинуваченого, допитати потерпілу ОСОБА_12 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та експерта ОСОБА_15 .
Відповідно до ч. 2 ст. 89, ч. 12 ст. 290 КПК України визнати недопустимим доказом диск з відеозаписом, наданий стороною захисту (т.1 а.с.127).
Даним вироком ОСОБА_8 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 125 КК України та виправдано.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги прокурор посилається на те, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не наведено належні та достатні мотиви визнання доказів сторони обвинувачення нелогічними, неузгодженими та непослідовними, а висновки суду про суперечливість, сумнівність та неналежність наданих прокурором доказів для доведення причетності обвинуваченого ОСОБА_8 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, не підтверджуються дослідженими під час судового розгляду доказами. Фактично, висновки суду про визнання ОСОБА_16 невинуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, ґрунтуються лише на єдиному доказі, наданому стороною захисту, а саме відеозаписі обставин події, який існував під час досудового розслідування, проте, в порушення вимог ст. 290 КПК України, зазначений доказ не був відкритий стороні обвинувачення на час завершення досудового розслідування, а тому суд не мав права допустити відомості, які містяться у вказаному відеозаписі та посилатися на нього при ухваленні судового рішення.
До того ж, висновки суду, що вказаний відеозапис спростовує надані стороною обвинувачення докази та підтверджує невинуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КПК України, не відповідають дійсності, оскільки зазначене відео не відтворює безперервний та повноцінний розвиток обставин події, які інкриміновано обвинуваченому, є епізодичним, лише підтверджує факт, що дійсно, 17 вересня 2021 року між обвинуваченим та потерпілою ОСОБА_12 відбувся словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_8 здійснював відеозйомку потерпілої. Проте, на наданому стороною захисту відеозаписі зафіксовано лише як потерпіла, з метою уникнення зйомки, забігла до приміщення вбиральні і на цьому відео завершилося, та подальший перебіг подій вказаний відеозапис не містить, а зазначене судом в оскаржуваному рішенні, що обвинувачений підійшов до дверей, постукав та одразу після цього залишив приміщення квартири, фактично не відповідає дійсності.
Також, прокурор зазначає, що у процесі судового розгляду вказаного кримінального провадження, було допитано обвинуваченого, потерпілу, свідків та досліджено письмові докази.
Однак, при ухваленні вироку, суд першої інстанції, обґрунтовуючи свої висновки, аналізу і оцінки кожного дослідженого в судовому засіданні доказу не надав, не зазначив обґрунтованих мотивів, з яких відкинув всі докази сторони обвинувачення, показання допитаних учасників кримінального провадження викладено неповно, а показанням допитаного в суді судово - медичного експерта надано невірне та не відповідає дійсності трактування.
Зокрема, в оскаржуваному вироку зазначено про суперечливість показань потерпілої ОСОБА_12 та свідка ОСОБА_13 інформації, яка міститься в інших процесуальних документах, проте судом не наведено жодних логічних обґрунтувань та мотивів, яким саме доказам суперечать вказані показання та в чому ж проявляється ця невідповідність.
Натомість, допитана в суді потерпіла підтвердила обставини спричинення їй тілесних ушкоджень, викладених в обвинувальному акті, та її показання повністю узгоджуються з показаннями допитаної свідка ОСОБА_13 , яка була безпосередньо присутня в час та місці вчинення кримінального правопорушення, та бачила, як обвинувачений затискав руку потерпілої між дверима та дверною рамою вбиральні, та після цього бачила на правій руці потерпілої припухлість.
Вказані показання є логічними, послідовними та узгоджуються з показаннями іншого допитаного свідка ОСОБА_14 , а також іншими доказами по справі, а саме: висновком судово - медичного експерта № 853, відповідно до якого у потерпілої виявлено синець по задній поверхні правого передпліччя в середній третині, вказані ушкодження кваліфіковано як легкі тілесні ушкодження та могли утворитися в термін, зазначений в обставинах справи, протоколами проведення слідчих експериментів з потерпілою, свідком та висновками експертів за результатами їх проведення, якими підтверджено, що характер та локалізація тілесного ушкодження у ОСОБА_12 може відповідати механізму його виникнення, продемонстрованому потерпілою та свідком в ході проведення слідчих експериментів.
Крім того, судом у вироку неповно відображено показання свідка ОСОБА_14 , надані під час допиту в судовому засіданні, та необґрунтовано визнано їх показаннями з чужих слів.
Також прокурор посилається і на те, що судом не було надано належної оцінки висновку експерта №853 від 19 жовтня 2021 року щодо виявлених тілесних ушкоджень у потерпілої, їх характеру, локалізацію, механізму утворення та показанням експерта, наданими в судовому засідання як роз'яснення та доповнення вказаного висновку.
Так, відповідно до зазначеного висновку, у потерпілої ОСОБА_12 виявлені ушкодження: синець по задній поверхні правого передпліччя в середній третині, вказані ушкодження кваліфіковано як легкі тілесні ушкодження та утворилися внаслідок дії тупих предметів по механізму удару, тиснення, ковзання та могло утворитися в термін, зазначений в обставинах справи.
Крім того, за клопотанням прокурора, в судовому засіданні було допитано судово - медичного експерта ОСОБА_15 , яка підтвердила свої висновки, повідомила про достатність відомостей, на підставі яких готувалися висновки та, що наявні в потерпілої тілесні ушкодження могли виникнути при обставинах, зазначених в обвинувальному акті та повідомлених потерпілою при допиті. Також, під час допиту, на запитання суду, яким чином при затисканні частини тіла та прикладанні майже однакових травмуючих поверхонь (дверної рами з одного боку та дверей з іншого), виникли тілесні ушкодження лише з одного боку руки потерпілої, експертом було надано обґрунтовану, чітку і вичерпну відповідь, що синець виникає в залежності від того, з якої сторони було тиснення. Коли притискання з обох боків, якась сила з однієї сторони буде більшою, тому можлива відсутність синця з іншої сторони руки.
Отже, висновок суду, що допит експерта в судовому засіданні не усунув сумнівів у локалізації, механізмі утворення виявлених у потерпілої тілесних ушкоджень не відповідає дійсності та дослідженим у справі доказам.
Зазначає прокурор і про те, що суд першої інстанції формально підійшов до оцінки інших, наданих прокурором доказів, механічно перерахувавши їх у вироку, проте не надав їм оцінки у порядку та з точки зору відповідності критеріям, визначеним ст. 94 КПК України, зокрема, судом без обґрунтування та мотивування своїх висновків зазначено лише про суперечливість та сумнівність інших, наданих прокурором письмових доказів.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про недоведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки зроблені внаслідок однобічного дослідження доказів, а саме на підставі єдиного доказу сторони захисту, який є недопустимим та неналежним, тоді як сукупність доказів, наданих прокурором, які судом не визнано недопустимими, необґрунтовано, без зазначення вичерпних і переконливих мотивів не взято судом до уваги, що ставить під сумнів неупередженість у дослідженні доказів.
Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на судове рішення не подавали.
На апеляційну скаргу прокурора захисником обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_9 подано заперечення, в яких останній посилається на безпідставність доводів прокурора, вважає виправдувальний вирок суду законним та обґрунтованим, та просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Як вбачається з матеріалів провадження, органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачувався у тому, що 17 вересня 2021 року близько 08 год. 20 хв. перебував за адресою своєї реєстрації, а саме: АДРЕСА_2 . Там же перебувала його колишня дружина ОСОБА_17 , з якою у нього склалися неприязні стосунки через вирішення питання стосовно того, з ким повинна залишитись їхня спільна дитина після розлучення.
Перебуваючи за вказаною адресою, у зазначений день та час, у ході словесного конфлікту, що виник на грунті тривалих неприязних відносин, ОСОБА_8 почав здійснювати відеозйомку потерпілої. Намагаючись уникнути зйомки, ОСОБА_17 побігла до вбиральні та спробувала закрити за собою двері, проте її права рука в ділянці передпліччя застрягла між дверною рамою та дверима. У цей час ОСОБА_8 , маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_17 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення тілесних ушкоджень, тобто діючи з прямим умислом, спрямованим на заподіяння шкоди здоров'ю потерпілої, шляхом механічного впливу на двері за допомогою фізичної сили тіла, а саме своїх рук, почав затискати руку ОСОБА_17 між дверною рамою та дверима, не дозволяючи потерпілій звільнити руку. Таким чином, своїми умисними, протиправними діями ОСОБА_8 спричинив ОСОБА_17 тілесні ушкодження у вигляді синця по задній поверхні правого передпліччя в середній третині, які, згідно висновку судово-медичного експерта № 853 від 19 жовтня 2021 року, кваліфікуються як легкі.
Заслухавши доповідь головуючого судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, прокурора на часткову підтримку апеляційних доводів та вимог, потерпілу, яка підтримала позицію прокурора, обвинуваченого та його захисника, які вважали виправдувальний вирок законним та обґрунтованим, просили залишити його без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення, перевіривши матеріали справи, допитавши потерпілу, обвинуваченого, свідків, експерта, повторно дослідивши наявні у справі докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Так, ч. 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положеннями ст. 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до ст. 23 КПК України, суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити всі докази по справі: допитати обвинувачених, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи по справі. Тільки після безпосереднього дослідження доказів суд може послатися на них у вироку, обґрунтовуючи свої висновки.
Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України, суд ухвалює виправдувальний вирок у разі, якщо не доведено, що: було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Мотивувальна частина виправдувального вироку має містити підстави для виправдання обвинуваченого та мотиви, виходячи з яких, суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту.
Колегія суддів вважає, що у даному випадку, при розгляді вказаного провадження судом першої інстанції вищезазначені вимоги закону належним чином дотримано не було, з огляду на наступне.
З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що 17 вересня 2021 року близько 08 год.30 хв., знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті неприязних стосунків, коли почав здійснювати відеозйомку потерпілої, маючи намір на заподіяння тілесних ушкоджень, умисно, шляхом затискання руки колишньої дружини ОСОБА_12 між дверною рамою та дверима вбиральні, заподіяв останній тілесні ушкодження у вигляді синця по задній поверхні правого передпліччя в середній третині, які відносяться до категорії легких.
Зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що ОСОБА_8 провину у вчиненні кримінального правопорушення не визнавав та зазначав, що у вказаний в обвинуваченні час перебував за наведеною адресою (за місцем своєї реєстрації), де була також його колишня дружина зі своєю матір'ю, звідки мав намір забрати речі. Між ними виник конфлікт, а коли він почав це фіксувати на мобільний телефон, то ОСОБА_12 почала тікати від нього та зачинилась у вбиральні, він постукав у двері та пішов звідти, жодних тілесних ушкоджень їй не наносив, тим більше в спосіб, наведений в обвинуваченні. Зазначив також і про те, що наступного дня він з нею спілкувався, з приводу побачення з дитиною і жодних претензій йому колишня дружина не висловлювала, тілесних ушкоджень у неї він не бачив.
Що стосується показань потерпілої ОСОБА_12 , то у вироці знайшло своє відображення лише те, що вона підтвердила обставини, наведені в обвинуваченні та що її покази в цьому контексті узгоджуються з показами її матері - ОСОБА_13 , яка (з її слів) бачила після прибуття за вказаною адресою як обвинувачений затискав руку потерпілої в згаданий в обвинуваченні спосіб, коли остання намагалась сховатись від нього у вбиральні, а після цього він залишив місце події.
Що стосується показань допитаної в якості свідка ОСОБА_18 , то у судовому рішенні зазначено, що остання вказувала, що 17 вересня 2021 року після дзвінка ОСОБА_12 вона приїхала до неї додому, бачила, як обвинувачений сідав в автомобіль, а зі слів потерпілої їй стало відомо про обставини, наведені в обвинуваченні.
При цьому, у вироку зазначено, що судом було досліджено подані стороною обвинувачення докази, а саме, консультаційний висновок спеціаліста, акт СМЕ, протоколи слідчих експериментів за участю потерпілої та свідка ОСОБА_13 , висновки СМЕ, з яких, як зазначив суд, вбачається заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілій в спосіб та за обставин, викладених в обвинуваченні.
Також, судом було досліджено наданий стороною захисту відеозапис, під час перегляду якого встановлено, що дійсно 17 вересня 2021 року (дата озвучена на записі) між ОСОБА_12 та обвинуваченим за вказаною вище адресою стався словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_8 почав фіксувати на мобільний телефон події, а потерпіла почала від нього тікати та зачинилась у вбиральні. Обвинувачений підійшов до дверей, постукав в них та пішов. При цьому, в квартирі вже була присутня мати потерпілої, яку обвинувачений не штовхав та залишив житло.
Аналізуючи вказані докази, суд дійшов висновку про те, що докази сторони обвинувачення не можна вважати належними та достовірними, а також такими, що поза розумним сумнівом доводять заподіяння саме обвинуваченим та саме за наведених в обвинуваченні обставин легких тілесних ушкоджень потерпілій.
Такий висновок суд обґрунтував тим, що покази свідка ОСОБА_18 не підтверджують спричинення тілесних ушкоджень потерпілій обвинуваченим, оскільки фактично вони містять в собі інформацію з чужих слів - потерпілої та свідка ОСОБА_13 , які суперечать іншим більш об'єктивним доказам, та що свідок ОСОБА_13 , яка надала свої покази на користь потерпілої, є зацікавленою, з огляду на стійкі тривалі неприязні стосунки, спори щодо виховання дитини та стосовно користування майном.
Крім того, як зазначив суд, не було наведено вірогідного пояснення тому, в який саме момент відбулось затискання руки потерпілої обвинуваченим, якщо вона лише раз 17 вересня 2021 року ховалась від нього у вбиральні, а він одразу після цього залишив помешкання, а тому, суперечливими та сумнівними були визнані висновки судово-медичних експертиз щодо локалізації тілесних ушкоджень у потерпілої та перевірки механізму їх заподіяння під час слідчих експериментів.
Також, суд зазначив, що не знайшло свого підтвердження і те, яким чином при затисканні частини тіла та прикладанні майже однакових травмуючих поверхонь - дверної коробки з одного боку та дверей з іншого, виникли тілесні ушкодження лише з одного боку руки потерпілої, при однаковій травмуючій силі, що прикладається до однієї частини тіла, чого не усунув і допит експерта в судовому засіданні, в тому числі при спростуванні механізму утворення тілесних ушкоджень відтвореним в судовому засіданні відеозаписом та визнав сумнівною та суперечливою інформацію, яка повідомлялась працівникам поліції потерпілою при їх виклику 17 вересня 2021 року о 08.50 год., в якій остання вказувала, що обвинувачений вдарив її матір без вказівки про заподіяння їй тілесних ушкоджень, та що такі дані з'явились лише об 11 год. 16 хв. з повідомлення з медичної установи, куди потерпіла звернулась за допомого та вказувала, що її побив колишній чоловік.
Таким чином, визнавши докази, подані стороною обвинувачення нелогічними, неузгодженими та непослідовними, надавши перевагу доказу, наданому стороною захисту, а саме, відеозапису, суд визнав його таким, що спростовує причетність ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та виправдав останнього.
За результатами проведеного апеляційного розгляду, колегія суддів, повторно дослідивши обставини, встановленні під час кримінального провадження, які пов'язані з вчиненням обвинуваченим ОСОБА_8 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, допитавши потерпілу ОСОБА_12 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , експерта ОСОБА_15 , обвинуваченого ОСОБА_8 , дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та відеозапис, встановила наступне.
Так, в суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_8 підтримав пояснення, надані у суді першої інстанції та повідомив, що конфліктні ситуації з потерпілою - його колишньою дружиною, виникали і раніше, оскільки вона намагалась виселити його та малолітнього сина з будинку, в якому вони спільно проживали і на його думку, підбурювачем зазначеного була саме її мати. Що стосується відеозйомки, то обвинувачений повідомив, що проводив її та знімав конфліктні ситуації з потерпілою і раніше, з метою отримання доказів щодо її безпідставного обвинувачення відносно нього та щоб себе від цього убезпечити, і у нього таких відео дуже багато, і 17 вересня 2021 року здійснював відеозапис з тією ж метою, оскільки відчув, що і потерпіла і її мати вже підготувалися до того, щоб його звинуватити. Зазначав, що знімав потерпілу та її мати, оскільки саме від них відходила загроза, а не знімав себе, бо від нього ніякої загрози не було. Вказував, щодо до будинку потрапив, використовуючи свої ключі, оскільки належить це майно їм на праві спільної власності і так робив він завжди, і в той день, коли прийшов забрати речі, не сподівався побачити у будинку потерпілу та її мати. Пояснював, що потерпіла йому в цьому, однак заважала речі збирати. Зазначав, що бігав за потерпілою по квартирі і знімав її для того, щоб зафіксувати факт її присутності у помешканні, і ці події передували тому, як вона зайшла до санвузлу.
У свою чергу, потерпіла ОСОБА_10 під час апеляційного розгляду заперечувала щодо повідомлених обвинуваченим обставин стосовно того, що вона намагалась виселити його та його малолітнього сина з будинку, зазначала про неправдивість таких пояснень та зауважувала на тому, що ця дитина є і її сином, також, і конфлікти виникали саме через те, з ким він буде проживати після того, як обвинувачений знайшов іншу жінку і вони розлучилися.
Щодо тілесних ушкоджень 17 вересня 2021 року, повідомила що дуже злякалась, коли ОСОБА_8 почав за нею «ганятись» та вирішила, що саме безпечне місце для неї - це вбиральня, і коли вона намагалась зачинити двері, останній їй не давав цього зробити, дуже сильно тримав дверну ручку, в цей момент в отвір потрапила її рука. Їй було дуже боляче, і вона про це йому казала, однак, нажаль, тиск з його боку продовжувався і саме у цей момент була травмована її рука. Спочатку вона не розуміла, наскільки це було серйозно, а тому не повідомила про це, коли викликала поліцію і лише тоді, коли працівники поліції приїхали за її викликом та побачили її руку, пояснили, що так залишати це не можна а потрібно їхати до травмпункту і зафіксувати ці ушкодження. Пояснювала, що після цих подій на її виклик поліція приїхала швидко, приблизно через 20 хвилин.
В порядку уточнення, на запитання прокурора потерпіла пояснила, що двері до вбиральні повністю не зачиняються і її рука застрягла між рамою та дверима, у той момент, коли двері не зачиняються, ОСОБА_8 їх притискав, а вона намагалась руку звільнити та казала, що їй боляче. Все сталося дуже швидко, їй вдалось руку звільнити, однак її мама пояснювала, що це сталося лише тому, що вона підійшла і сказала, щоб він пішов.
До лікарні вона поїхала одразу після того, як поліцейські відібрали у неї пояснення, додатково зазначивши, що у період часу, як обвинувачений пішов та приїхали працівники поліції, до неї прийшла ОСОБА_14 , з якою вона і їздила до лікарні, де її оглянули та, також, відібрали пояснення, що вимагало певного часу, після чого лікар зазначив, що потрібно зафіксувати ушкодження у СМЕ, однак коли вони туди приїхали, робочий день вже закінчився, і оскільки була п'ятниця, їм пояснили, що прийти можна у наступний робочий день, тобто, у понеділок.
Також допитана апеляційним судом в якості свідка ОСОБА_13 - мати потерпілої, у своїх поясненнях зазначала, що обвинувачений є її колишнім зятем. У той день їй зателефонувала донька та поросила прийти, оскільки приїхав ОСОБА_8 і вона з ним боїться залишатись на самоті. Вказувала, що між донькою та ОСОБА_8 стосунки були поганими і вона весь час боялася, щоб він її доньці нічого не зробив. Коли вона прийшла, сіла у спальні, а донька з ОСОБА_8 розмовляли на кухні, їх розмова була на підвищених тонах і вона побачила, як донька побігла, а останній за нею погнався, донька тікала, а він за нею продовжував бігати. Тоді донька забігла у туалет, а обвинувачений - за нею, вона почула сильний крик доньки про те, що їй боляче, і коли свідок підбігла, то побачила, що ОСОБА_8 навмисно притискає двері, де застрягла рука її доньки і саме від цього вона і кричала. Вона намагалася усунути ОСОБА_8 , а він її відштовхнув. Свідок почала сильно кричати про допомогу, оскільки дуже злякалась, після чого ОСОБА_8 втік з квартири. Коли донька вийшла з туалету, вона побачила на її руці сильні ушкодження. При цьому, свідок вказувала, що тиснути на двері ОСОБА_8 зупинив лише після її втручання, і втік, після того як вона почала кричати про допомогу, після цього вони викликали поліцію. Швидку допомогу вони не викликали, оскільки працівники поліції пояснили, що доньці потрібно їхати до травмпункту, а коли приїхала поліція, та які документи вони складали, вона не пам'ятає. Зазначала, що після цього вона пішла додому, а донька з ОСОБА_14 поїхала до травмпункту і що відбувалось далі їй не розповідала.
Допитана апеляційним судом в якості свідка ОСОБА_14 пояснювала, що потерпіла та обвинувачений, є її кумами, і 16 вересня 2021 року ввечері їй зателефонувала ОСОБА_10 , яка плакала та розповідала, що її колишній чоловік - ОСОБА_8 забрав сина, виїхав з квартири у невідомому напрямку, вона зверталась до поліції, однак їй повідомили, що оскільки останній є батьком дитини, викраденням це вважати не можна. Вранці, наступного дня їй зателефонувала ОСОБА_19 , яка повідомила, що приїхав ОСОБА_8 , а вона боїться залишатись з ним на одинці тому попросить прийти свою матір до неї, яка проживає через дорогу. Коли вона ( ОСОБА_14 ) приїхала і підходила до будинку, то побачила, що під під'їздом стоїть машина ОСОБА_8 , який у неї сідає та від'їжджає. Вона зайшла до ОСОБА_10 , побачила її у розгубленому стані, а її мати плакала, при цьому останні розповіли, що коли приїхав ОСОБА_8 , почав збирати речі, почав знімати ОСОБА_20 ( ОСОБА_10 ), яка була вдягнута у пеньюар та попросила цього не робити і почала від нього відходити, а він її переслідував, ОСОБА_20 побігла по квартирі, а він за нею і оскільки у кімнатах відсутні двері, вона від нього заховалась у туалеті і почала закривати двері, але її рука застрягла у пройомі, а ОСОБА_21 затискав двері, хоча вона кричала, щоб він відпустив, однак він продовжував. В цей час підбігла мати ОСОБА_20 , він її відштовхнув, вона вдарилась об стіну і почала, з переляку, кричати, після чого ОСОБА_21 вибіг з квартири. Коли вона вже була у ОСОБА_10 , остання викликала поліцію, яка невдовзі приїхала, вони відібрали пояснення і ОСОБА_10 написала заяву, а оскільки свідок не бачила самого інциденту, у неї пояснення працівники поліції не відбирали. Коли вони запитати що їм далі робити, оскільки у ОСОБА_10 була припухла та почервоніла рука, поліцейські відповіли, що їм потрібно звертатись до травмпункту, а щодо вирішення питання стосовно дитини - до органів опіки. Після цього вони з ОСОБА_10 поїхали до травмпункту, де останній зробили рентген та видали довідку про нанесену травму.
Також свідок доповнила, що коли вона зайшла до квартири ОСОБА_10 то побачила на її руці почервонілу риску та припухлість, і остання була у стані переліку та розпачу, а її мати весь час плакала. При цьому, припухла риска на руці ОСОБА_10 була зверхньої сторони, коли остання телефонувала до поліції вона була присутня, однак не чула всього, що ОСОБА_20 повідомляла поліцейським, оскільки весь була з її матір'ю та заспокоювала. Зазначила, що ОСОБА_10 писала заяву особисто ушкодженою рукою. Під час подій нанесення ОСОБА_8 ОСОБА_10 вона не була присутня, до травмпункту вони поїхали приблизно о 09 год. 30 хв. на маршрутці №52, прибули до ЦРБ близько о 10 години, поки потрапили до лікаря чекали у коридорі. Після того, як ОСОБА_10 вийшла від лікаря, то сказала, що її направили на рентген, а після цього вона пішла до травматолога і вийшла з довідкою Потім вони їздили в органи опіки писати заяву стосовно дитини, а після цього їздили до відділку поліції на Першотравневу, куди зайшла ОСОБА_10 , а вона не заходила.
Крім того, на задоволення клопотання прокурора, у судовому засіданні було досліджено наявні у даному провадженні письмові докази, а саме:
- протокол слідчого експерименту від 07 жовтня 2021 року, проведений у приміщенні каб. №31 ВП№4 (м. Суми) Сумського РУП ГУНП в Сумській області за участі потерпілої ОСОБА_17 , під час якого остання, у присутності двох понятих, добровільно пояснила та продемонструвала, як 17 вересня 2021 року близько 08 год. 20 хв. її колишній чоловік ОСОБА_8 затиснув її праву руку між дверною коробкою та дверима вбиральні та тримав двері, не дозволяючи їй звільнити руку,
- протокол слідчого експерименту від 11 жовтня 2021 року, проведений у приміщенні каб. №31 ВП№4 (м. Суми) Сумського РУП ГУНП в Сумській області за участі свідка ОСОБА_13 під час якого остання, у присутності двох понятих, добровільно пояснила та продемонструвала, як 17 вересня 2021 року близько 08 год. 20 хв., ОСОБА_8 , колишній чоловік її доньки ОСОБА_17 , в ході конфлікту між ними, затиснув праву руку останньої між дверною коробкою та дверима вбиральні та тримав двері, не дозволяючи їй звільнити руку;
- консультативний висновок спеціаліста КНП «ЦМКЛ» СМР від 17 вересня 2021 року, яким ОСОБА_17 встановлено діагноз «забій м'яких тканин середньої третини правого передпліччя»;
- Акт судово-медичного обстеження №791 ОСОБА_17 , (розпочато 20 вересня 2021 року, закінчено 06 жовтня 2021 року), в якому зазначено, що при обстеженні останньої виявлені ушкодження: синець по задній поверхні правого передпліччя в середній третині;
- Висновок експерта №853 (експертиза розпочата 12 жовтня 2021 року, закінчена 19 жовтня 2021 року), в якому зазначено, що при обстеженні ОСОБА_17 виявлені ушкодження: синець по задній поверхні правого передпліччя в середній третині. При огляді ортопедом -травматологом КНП «ЦМКЛ» СМР 17 вересня 2021 року встановлений діагноз: «Забій м'яких тканин середньої третини правого передпліччя». Вказане тілесне ушкодження утворилось внаслідок дії тупих предметів по механізму удару, тиснення, ковзання, про що свідчить характер ушкодження, та могло виникнути внаслідок нанесення не менше одного удару рукою, ногою та подібним предметом. Утворення зазначеного ушкодження внаслідок падіння з вертикального положення на площину малоймовірно, враховуючи його характер та локалізацію. Описане ушкодження кваліфікується як легкі тілесні ушкодження. Зазначене ушкодження могло утворитись в термін, вказаний в постанові, що підтверджується стадією розвитку ушкодження, даними медичної документації;
- Висновок експерта №854 (розпочато 12 жовтня 2021 року, закінчено 19 жовтня 2021 року), складений на підставі даних додаткової судово-медичної експертизи ОСОБА_17 , з якого вбачається, що при обстеженні у останньої були виявлені ушкодження: синець по задній поверхні правого передпліччя в середній третині. При огляді ортопедом -травматологом КНП «ЦМКЛ» СМР 17 вересня 2021 року встановлений діагноз: «Забій м'яких тканин середньої третини правого передпліччя». Характер та локалізація тілесного ушкодження у ОСОБА_17 може відповідати механізму його виникнення, продемонстрованому нею в ході слідчого експерименту;
- Висновок експерта №855 (розпочато 12 жовтня 2021 року, закінчено 19 жовтня 2021 року), складений на підставі даних додаткової судово-медичної експертизи ОСОБА_17 , з якого вбачається, що при обстеженні у останньої були виявлені ушкодження: синець по задній поверхні правого передпліччя в середній третині. При огляді ортопедом -травматологом КНП «ЦМКЛ» СМР 17 вересня 2021 року встановлений діагноз: «Забій м'яких тканин середньої третини правого передпліччя». Характер та локалізація тілесного ушкодження у ОСОБА_17 може відповідати механізму його виникнення, продемонстрованому свідком ОСОБА_13 в ході слідчого експерименту.
При цьому, допитана під час апеляційного розгляду експерт ОСОБА_15 на запитання прокурорів, пояснила, що їй було достатньо відомостей, на підставі яких нею готувався висновок, і виявлені у ОСОБА_10 ушкодження могли утворитись від затискання її руки між дверною рамою та дверима. При цьому, експерт пояснила, що при затисканні руки з обох боків, тілесні ушкодження могли утворитись з однієї сторони, з огляду на сукупності певних факторів, а саме, анатомічної зони, оскільки рука з одного боку є випуклою, а з іншого - примою, з врахуванням самих дверей та дверної коробки, які у даному випадку виступають у ролі тупого предмету, та які, також мають нерівномірну поверхню, та через те, що потерпіла намагалась звільнити руку, яка застрягла у цьому пройомі. Крім того експерт пояснила, що при її висновку враховувався консультативний висновок ортопеда, та вказувала, що часто, при таких тілесних ушкодженнях лікарі ставлять діагноз «забій» і якщо при обстеженні медичним експертом ушкодження співпадають з виявленими спеціалістом ушкодженнями, діагноз залишається тим самим.
На запитання обвинуваченого та захисника, експерт пояснила, що з фотознімку, який було зроблено під час проведення з потерпілою слідчого експерименту, вбачається, що рука зажата між дверима та дверною коробкою, тиск на руку фото не відтворює, крім того у висновку нею було зазначено, що ушкодження на руці ОСОБА_10 утворились від дії тупих предметів по механізму тиснення. Обстежувала вона потерпілу 20 вересня 2021 року, тілесне ушкодження, синець, вже був не свіжим, відповідного кольору, що нею було зазначено у висновку, який є об'єктивним і складений за результатом належного виконання нею свої обов'язків експерта. На руці потерпілої, коли вона її оглядала інших пошкоджень, таких як подряпин, не було, розміри виявлених ушкоджень зазначені в Акті №791 вона заміряла звичайною прозорою лінійкою, у висновку вона відповідала на ті відповіді, які їй були постановлені, при виявленні на руці потерплої синця, вона зазначала, від чого він міг утворитись, інших ушкоджень вона не бачила. Також, експерт пояснила, що таке ушкодження могло утворитись впродовж 3-5 днів, і це залежить від кольору синця з врахуванням фізіологічного відновлення, і частіше виникає таке ушкодження від удару якимось тупим предметом. Інші частини тіла потерпілої вона не досліджувала, оскільки потреби в цьому не було.
В порядку уточнення, на запитання прокурора щодо відсутності синця на руці потерпілої 18 вересня 2021 року, на що зауважував обвинувачений, експерт пояснила, що проявитись синець може і не у перший день, а у наступні, що пов'язано з фізіологічними властивостями організму, та що частіше і відбувається, і коли ОСОБА_10 звернулась до лікаря, ортопед описав ті скарги на які вона вказувала. Нею була досліджена медична документація і її висновок, у даному випадку, співпав з висновком лікаря.
На запитання захисника, експерт пояснила, що у даному випадку від тиснення утворився синець на руці потерпілої, яка, скоріш за все, намагалася звільнити руку зі сторони ближчої до коробки, а не дверей, і якщо так моделювати події, подряпин могло і не бути.
При цьому, колегія суддів наголошує, що у поданій апеляційній скарзі спочатку була заявлена вимога щодо визнання недопустимим доказом диску з відеозаписом, який було надано стороною захисту, однак, у процесі апеляційного розгляду, прокурор від цієї вимоги відмовилась та наполягала на дослідженні вказаного доказу у судовому засіданні і визнанні його належним і допустимим доказом.
Колегією суддів було встановлено, що вказаний диск містить запис від 17 та 18 вересня 2021 року, який здійснено ОСОБА_8 . Запис від 17 вересня 2021 року містить два фали, перший розпочинається з того, що ОСОБА_8 , навивши камеру на ОСОБА_22 , говорить про те, що остання та її мати намагаються висилити їх з сином з квартири, у зв'язку з чим вони з ОСОБА_23 прийняли рішення проживати за іншою адресою. При цьому, ОСОБА_22 стоїть спокійно, у квартирі присутня її мати і вони обидві заперечують щодо зазначеного ним, при цьому, ОСОБА_22 наполягає на тому, що ОСОБА_8 вивіз сина насильно, і забрав речі, які були спільно нажиті. На другому файлі зафіксовано, що ОСОБА_22 тікає від ОСОБА_8 по всій квартирі по кімнатам через лоджію, що останній сам і озвучує, та намагається її наздогнати, говорячи, що зараз розпочнуться «навперегони», підбігає до дверей вбиральні і чутно звук того, що він смикає ручку і в цей час підходить мати та говорить «що ти робиш, навіщо ти насильничаєш, що це за насильство». На цьому запис припиняється. На відеозапису від 18 вересня 2021 року, який складається з трьох файлів, зафіксовано те, що ОСОБА_8 на прохання ОСОБА_22 привіз їх спільного сина, під запис зазначає, на скільки дитина залишається з матір'ю, ці події фіксуються і матір'ю останньої і дитиною.
Вищезазначені докази колегія суддів визнає належними та допустимими, та оцінюючи їх у своїй сукупності та взаємозв'язку, вважає доведеною винуватості ОСОБА_8 в умисному спричинені легкого тілесного ушкодження ОСОБА_10 .
Такого висновку, колегія суддів дійшла, зокрема, з врахуванням показань самої потерпілої, які узгоджуються з показаннями допитаних під час апеляційного розгляду свідків, поясненнями експерта, яка вказувала, що характер та локалізація тілесного ушкодження у ОСОБА_17 може відповідати механізму його виникнення, продемонстрованому як останньою, так і свідком ОСОБА_13 в ході слідчого експерименту.
Що стосується відеозапису, то колегія суддів зауважує, що його даними взагалі не підтверджується те, що ОСОБА_8 не спричиняв ні у який спосіб ОСОБА_22 тілесних ушкоджень. На ньому зафіксовано, що обвинувачений ганяється по свій квартирі за потерпілою, яка намагається від нього втекти та зачиняється у вбиральні, ручку дверей якої, згідно звуку, смикав останній, а відео цього моменту взагалі відсутнє, які і відсутнє відео того, коли і після чого ОСОБА_8 залишає квартиру.
Крім того, колегія суддів наголошує, що у своїх поясненнях обвинувачений вказував на те, що знімав потерпілу та її матір постійно через те, що відчував від них загрозу щодо безпідставного звинувачення і у такий спосіб збирав докази, однак, вказаним відео підтверджується те, що саме він бігає за потерпілою по свій квартирі та намагається її наздогнати незрозуміло з якою підставою, а вона від нього лише тікає та намагається заховатись у безпечному місці.
При цьому, колегія суддів не вбачає суперечностей в інформації, яка повідомлялась потерпілою при виклику поліцейських 17 вересня 2021 року о 08 год. 50 хв. стосовно того, що обвинувачений вдарив її матір, між заявою, яка була складена нею пізніше, з огляду на пояснення свідка ОСОБА_14 та самої ОСОБА_10 , в яких вони вказували на те, що працівники поліції порадили з'їздити до травмпункту та зафіксувати отримані останньою тілесні ушкодження, що ними і було зроблено, після чого у відділку поліції, маючи консультативний висновок лікаря, потерпіла і склала заяву, через незначний час, а саме, об 11.16 год., в якій повідомила про нанесення їй колишнім чоловіком тілесних ушкоджень.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає виправдувальний вирок Зарічного районного суду м. Суми відносно ОСОБА_8 необґрунтованими, та таким, висновки якого викладені в судовому рішенні не відповідають фактичним обставинам, які були встановлені під час апеляційного розгляду.
Пункт 2 частини 1 статті 409 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України) встановлює, що невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження є підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції.
Згідно п.3 ч.1 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок, зокрема, у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції.
За таких обставин, оскільки колегія суддів встановила, що виправдувальний вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_8 є необґрунтованим, тому відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.420 КПК України він підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку.
Ухвалюючи новий вирок, колегія суддів на підставі показів обвинуваченого, потерпілої, свідків, експерта та досліджених доказів, встановила, що ОСОБА_8 17 вересня 2021 року близько 08 год. 20 хв. перебував за адресою своєї реєстрації, а саме: АДРЕСА_2 . Там же перебувала його колишня дружина ОСОБА_17 , з якою у нього склалися неприязні стосунки.
Перебуваючи за вказаною адресою, у зазначений день та час, у ході словесного конфлікту, що виник на грунті тривалих неприязних відносин, ОСОБА_8 почав здійснювати відеозйомку потерпілої. Намагаючись уникнути зйомки, ОСОБА_17 побігла до вбиральні та спробувала закрити за собою двері, проте її права рука в ділянці передпліччя застрягла між дверною рамою та дверима. У цей час ОСОБА_8 , маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_17 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення тілесних ушкоджень, тобто діючи з прямим умислом, спрямованим на заподіяння шкоди здоров'ю потерпілої, шляхом механічного впливу на двері за допомогою фізичної сили тіла, а саме своїх рук, почав затискати руку ОСОБА_17 між дверною рамою та дверима, не дозволяючи потерпілій звільнити руку. Згідно висновку судово-медичного експерта № 853 від 19 жовтня 2021 року, таким діями ОСОБА_8 спричинив ОСОБА_17 тілесні ушкодження у вигляді синця по задній поверхні правого передпліччя в середній третині, які, кваліфікуються як легкі.
Такі дії обвинуваченого ОСОБА_8 колегія суддів кваліфікує за ч.1 ст.125 КК України, як умисне спричинення легких тілесних ушкоджень, тому його слід визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, з призначенням покарання, передбаченого санкцією цієї статті.
При цьому, колегія суддів враховує, що ст. 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання в межах санкції статті Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При призначенні покарання ОСОБА_8 , колегія суддів суд враховує ступінь тяжкості вчиненого останній кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, який відноситься до категорії кримінальних проступків, а також дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, його позитивну характеристику за місцем колишньої роботи.
Обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_8 , передбачені ст. 66 КК України, колегією суддів не встановлено, як і не встановлено обставин, які обтяжують покарання останнього, передбачені ст. 67 КК України.
З врахуванням вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку що необхідним буде призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у виді 200 годин громадських робіт, згідно санкції ч. 1 ст. 125 КК України, що відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі останнього.
При цьому, щодо призначення ОСОБА_8 покарання у такому виді та розмірі не заперечувала і прокурор, яка не підтримала вимогу апеляційної скарги про призначення обвинуваченому покарання у виді виправних робіт, строком на 6 місяців, з огляду на відсутність даних про його працевлаштування в України та фактичне перебування останнього за кордоном, та зауважувала на наявність підстав для звільнення його від призначеного покарання, у зв'язку з закінченням строку давності.
При вирішенні вказаного питання колегія суддів враховує наступне.
Санкцією ч.1 ст.125 КК України передбачено, що умисне легке тілесне ушкодження карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.
Так, п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України встановлено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
Відповідно до ч.2 ст.12 КК України, кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у ч.1 ст.49 КК України диференційовані строки давності за умови, що протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.
Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку (ст.285 КПК України).
У Постанові від 06 грудня 2021 року по справі N 521/8873/18 (провадження N 51-413 кмо 21), Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду зазначила, що суди першої та апеляційної інстанцій мають обов'язок відповідно до положень ст. 285 КПК України, роз'яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності те, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчились строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК України, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК України, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.
Не роз'яснення судом першої чи апеляційної інстанцій відповідно до вимог ст.285 КПК України зазначених обставин є порушенням вимог кримінального процесуального закону, що тягне неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Крім того, ч. 5 ст. 74 КК України встановлено, що особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
У даному випадку, ОСОБА_8 17 вересня 2021 року було вчинено кримінальний проступок, а тому, строк давності притягнення останнього до кримінальної відповідальності закінчився у 17 вересня 2023 року.
В судовому засіданні 30 вересня 2025 року, колегією суддів були роз'яснені вищевказані вимоги закону, однак обвинувачений та його захисник заперечували щодо звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строку давності і закриття кримінального провадження з цих підстав.
Таким чином, за відсутності згоди обвинуваченого ОСОБА_8 щодо звільнення його від кримінальної відповідальності, на день апеляційного розгляду вказаного кримінального провадження існують законні підстави для звільнення останнього від призначеного покарання за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, відповідно до п.1 ч.1 ст. 49, ч.5 ст.74 КК України. При цьому, колегія суддів враховує відсутність даних про те, що ОСОБА_8 ухилявся під час досудового розслідування та судового розгляду чи вчинив нові кримінальні правопорушення.
Також апеляційний суд вважає за необхідне питання щодо речових доказів по даному кримінальному провадженню вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись п. 15 ст. 615 ст.ст. 404, 407, 409, 411, 412, 420 КПК України та ст. 49, 74 КК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 -задовольнити частково.
Вирок Зарічного районного суду м. Суми від 11 квітня 2023 року, яким ОСОБА_8 , визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 125 КК України та виправдано - скасувати, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді 200 годин громадських робіт.
Звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання на підставі п.1 ч.1 ст. 49, ч.5 ст.74 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Речові докази акт СМЕ, висновки спеціаліста та відеозапис - залишити в матеріалах провадження.
Вирок Сумського апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяця з дня його проголошення.
ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5