Справа №592/4768/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Косолап М. М.
Номер провадження 33/816/821/25 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.
Категорія 41 КУпАП
10 вересня 2025 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,з участю секретаря судового засідання Кислої Ю.М. та захисника Жалковського В.Ю. в залі суду в місті Суми розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Жалковського В.Ю. на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.05.2025, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, громадянина України, зареєстрованого та фактичного проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , фізичної особи - підприємця,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП за порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, грошової компенсації за невикористані дні відпустки та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.41 КУпАП на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, за закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 цього Кодексу за порушення вимог законодавства про працю, передбачених п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України.
Закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.41 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення за порушення вимог законодавства про працю, передбачених ч.1 ст.21 КЗпП України.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн судового збору.
Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 , будучи з 18.05.2000 зареєстрованим як суб'єкт підприємницької діяльності, допустив порушення вимог законодавства про працю.
Зокрема, станом на 12.03.2025 ОСОБА_2 не виплачена заробітна плата: за лютий 2022 року нарахована у сумі 6 500,00 грн. (належить до виплати 5 232,50 грн.), заробітна плата за листопад 2024 року нарахована у сумі 8 000,00 грн. (належить до виплати 6 440,00 грн.), заробітна плата за грудень 2024 року нарахована у сумі 8 000,00 грн. (належить до виплати б 160,00 грн.), заробітна плата за січень 2025 року нарахована у сумі 8 000,00 грн. (належить до виплати 6 160,00 грн.).
Документи, що підтверджують виплату заробітної плати в повному обсязі за лютий 2022 року, листопад- грудень 2024 року та січень 2025 року під час позапланової перевірки не надано.
Згідно наказу від 31.01.2025 № 31 водія автотранспортних засобів ОСОБА_2 звільнено за власним бажанням 31.01.2025 на підставі заяви від 17.01.2025. Розрахункові кошти при звільненні, в тому числі заробітна плата за лютий 2022 року, листопад-грудень 2024 року, січень 2025 року та компенсація за невикористані дні відпусток не виплачені станом на 13.03.2025.
Таким чином, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 заробітна плата працівникам не виплачувалася на умовах визначених трудовим договором, чим порушено вимоги ч.1 ст.10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», ч.1 ст.115 КЗпП України.
Згідно наказу № 31 від 31.01.2025 водія автотранспортних засобів ОСОБА_2 звільнено 31.01.2025 на підставі заяви від 17.01.2025.
При звільнення 31.01.2025 ОСОБА_2 (за період роботи з 09.07.2018 по 31.01.2025) належало 48 днів невикористаної щорічної основної відпустки, які підлягали компенсації при звільненні.
Згідно розрахунку компенсації за невикористані відпустки ОСОБА_2 нараховано компенсацію за невикористані 24 дні відпустки за 2021 рік та 18 днів відпустки за 2024 рік на загальну суму 7 767,37 грн. (за 42 дні невикористаної відпустки), які станом на 12.03.2025 не виплачено.
Документи, що підтверджують виплату грошової компенсації за невикористані дні відпустки, відповідно під час позапланової перевірки не надано.
Отже, у період дії воєнного стану при звільненні ОСОБА_2 не нараховано в повному обсязі та не виплачено грошову компенсацію відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки», чим порушено вимоги абзацу 4 ч.1 ст.12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Під час позапланової перевірки встановлено, що відповідно до наказу від 01.05.2022 № 24 водія автотранспортних засобів ОСОБА_2 звільнено з роботи за згодою сторін 01.05.2022. Підставою звільнення, згідно наказу є заява ОСОБА_2 .
Проте, під час позапланової перевірки проведеної у період з 12.03.2025 по 13.03.2025 ФОП ОСОБА_1 головним державним інспекторам письмова заява ОСОБА_2 про волевиявлення щодо звільнення за угодою сторін 01.05.2022 не надавалася.
Таким чином, порушено п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України, відповідно до якої припинення трудового договору за угодою сторін здійснюється за угодою працівника і роботодавця.
Наказом від 07.03.2024 № 28 «Про внесення змін до Наказу № 24 від 01.05.2022 «Про звільнення з роботи ОСОБА_2 » внесено зміни до наказу від 01.05.2022 № 24 в частині викладення п. 1 наказу № 24 від 01.05.2022 в наступній редакції «Увільнити з посади водія автотранспортних засобів ОСОБА_2 з 07.03.2022 у зв'язку з призовом по мобілізації до лав ЗСУ».
Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.05.2025 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП за порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, грошової компенсації за невикористані дні відпустки та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Також, цією ж постановою суду закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.41 КУпАП на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, за закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 цього Кодексу за порушення вимог законодавства про працю, передбачених п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України.
Закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.41 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення за порушення вимог законодавства про працю, передбачених ч.1 ст.21 КЗпП України.
Не погодившись з таким рішенням суду захисник Жалковський В.Ю. діючи в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просив постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.05.2025, скасувати, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити.
В обґрунтування своїх вимог захисник зауважував, що документи, що підтверджують виплату заробітної плати в повному обсязі за лютий 2022 року, листопад-грудень 2024 року та січень 2025 року під час позапланованої перевірки інспекторами не надано.
Також захисник зауважував на тому, що згідно з наказом від 31.01.2025 № 31 водія автотранспортних засобів ОСОБА_2 було звільнено за власним бажанням 31.03.2025 на підставі заяви від 17.01.2025. При цьому, встановлено, що розрахункові кошти при звільненні (заробітна плата і компенсація за відпустку) станом на 13.03.2025 не виплачені. Однак, судом першої інстанції було враховано лише обставини, зазначені в матеріалах протоколу, а також пояснення самого свідка ОСОБА_3 , без врахування позиції сторони захисту.
Так, під час проведення позапланової перевірки ОСОБА_1 було надано документи, що підтверджують як нарахування, так і виплату заробітної плати. А твердження ОСОБА_2 неправдиві, зокрема й щодо переказу коштів на рахунок особи ОСОБА_4 , зазначивши, що не перебував у будь-яких відносинах із вказаною особою.
Разом із цим, в матеріалах справи наявна особова картка працівника, де зазначено, що у ОСОБА_2 , наявна цивільна дружина ОСОБА_4 , на картковий рахунок якої і були зараховані кошти.
Так, ОСОБА_2 працевлаштовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі наказу № 5 від 06.07.2018 «Про прийняття на роботу» з 09.07.2018 трудовий договір між працівником і фізичної особою, яка використовує найману працю № 07/2018 укладено 09.07.2018.
За період робочої діяльності жодної скарги до особи, яка притягується до адміністративної відповідальності з боку ОСОБА_2 не надходило, заробітна плата останньому виплачувалась вчасно та у відповідних розмірах. Заробітна плата виплачувалась, зокрема й готівковим розрахунком, з відповідною відміткою - підписом працівника у відомості на виплату грошей.
24.02.2022 почалось повномасштабне вторгнення окупаційних військ російської федерації на суверенну територію України. На території України запроваджено режим воєнного стану, який діє по теперішній час.
В цей час водій ОСОБА_2 перебував в рейсі, виконуючі прямі обов'язки працівника, перебуваючи в місті Києві. В телефонному режимі останній проінформував роботодавця про намір вступити до лав ЗСУ, через що транспортний засіб ОСОБА_2 залишив без нагляду в місті Києві. Також, в телефонному режимі працівник попросив грошові кошти, в якості заробітної плати, переправити на карткові рахунки його цивільної дружини - ОСОБА_4 та матері - ОСОБА_5 . Тому, заробітна плата за лютий 2022 року, сплачена працівнику ОСОБА_2 шляхом грошових переказів на банківські рахунки вказаних вище осіб наступними переказами: 24.02.2022 - кошти в сумі 3 000 грн на рахунок ОСОБА_5 ; 25.02.2022 кошти в сумі 2 010,05 грн на рахунок ОСОБА_4 ; 28.02.2022 кошти в сумі 2 000 грн на рахунок ОСОБА_4 ; 02.03.2022 кошти в сумі 2000 грн на рахунок ОСОБА_5 .
Вказані обставини підтверджуються чеками. Крім того, захисник просив звернути увагу, що за лютий 2022 року належало до виплати кошти в сумі 5232,50 грн, а ОСОБА_1 сплачено кошти в сумі 9010,5 грн.
Нарахування та виплата заробітної плати ОСОБА_2 за лютий 2022 року додатково підтверджуються розрахунковою відомістю № 2 за лютий 2022 року, відомістю на виплату грошей № 2 за лютий 2022 року, додатком про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на дохід фізичної особи та військового збору та платіжною інструкцією про оплату єдиного соціального внеску.
Перелічені документи не були прийняті до уваги органом Держпраці під час проведення позапланового заходу. В тому числі й не враховані судом першої інстанції під час розгляду справи по суті.
Окремо захисник просив врахувати й неправдиву інформацію, надану ОСОБА_2 під час допиту останнього в якості свідка. Захисник зауважував, що під час розгляду справи здійснювалась фіксація судового засідання за клопотанням сторони захисту. Під час допиту свідка, останній себе поводив вкрай агресивно, зокрема й в бік захисника.
Сторона захисту вважала, що ОСОБА_2 надавав неправдиву інформацію про те, що не знає ОСОБА_4 , яка і отримувала виплати від ОСОБА_1 та навмисно говорив, що перебуває у відносинах без реєстрації шлюбу із ОСОБА_6 .
Також неправдивою інформацією є і те, що ОСОБА_2 не знає чому здійснено переказ коштів на рахунок його матері, аргументуючи це ймовірно поверненням боргу.
При цьому, вказані твердження не можуть знайти підтвердження, адже ОСОБА_1 жодного разу не зустрічався із матір'ю ОСОБА_2 , її банківських чи карткових рахунків йому не відомо.
Також захисник зауважував, що ОСОБА_2 надавались грошові кошти, що звітувались у відповідному журналі, зокрема кошти в сумі 13 550 грн та 14 000 грн. Вказані кошти належать до підзвітних коштів, які зазначались у звітному журналі за яким працівник повинен звітувати перед роботодавцем за використання наданих для роботи коштів. При цьому, ОСОБА_2 не було прозвітовано щодо використання зазначених коштів.
Натомість, після звільненні вказаний вище журнал ОСОБА_2 було викрадено, що підтверджується листуванням з погрозами, а також підтверджено в судовому засіданні під час його допиту, що підтверджується записом процесу.
Також, в листопаді 2024 року ОСОБА_2 потрапив в ДТП з належним ОСОБА_1 транспортним засобом. Про вказане ОСОБА_2 свого роботодавця не проінформував. Відновлення транспортного засобу здійснювалось ОСОБА_2 власними зусиллями в робочий час. Разом із цим, відповідальність за пошкодження транспортного засобу передбачена Договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 06.06.2018. Транспортний засіб не було відновлено в повному обсязі. При встановленні вказаних обставин, між працівником та роботодавцем виникла усна домовленість про компенсацію суми заробітної плати за листопад-грудень 2024 року та січень 2025 року за рахунок звітних коштів, наданих ОСОБА_2 для виконання робіт. На що останній погодився. Дані обставини підтверджуються рукописними замітками, викладеними самим ОСОБА_2 , де останній підтверджує факт наявності у останнього коштів в сумі 22680 грн, які суд першої інстанції проігнорував.
Більш того, ОСОБА_2 , під час допиту повідомив, що кошти він віддавав, але коли саме не зазначив, як й пояснив, що не може підтвердити передачу коштів, що дає підстави вважати, що кошти були у працівника та мало місце сама домовленість.
Додатково нарахування та виплата заробітної плати ОСОБА_2 за листопад-грудень 2024 року та січень 2025 року підтверджуються розрахунковими відомостями, додатками про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на дохід фізичної особи та військового збору і платіжними інструкціями про оплату єдиного соціального внеску.
Перелічені документи не були прийняті судом першої інстанції до уваги. Тому суд першої інстанції невірно визначив відсутність підпису ОСОБА_2 у відомостях на виплату як невиплата заробітної плати, адже заробітна плата фактично виплачена в повному обсязі. Відсутність вказаних підписів є лише порушенням порядку ведення бухгалтерського обліку, а не законодавства про працю, на що звертала сторона захисту під час розгляду справи по суті.
Щодо компенсації днів невикористаної щорічної відпустки то тут захисник цитував порушення зазначені в акті та наголошував на тому, що документи, що підтверджують виплату грошових коштів компенсації за невикористані дні відпустки, відповідно, рік, час позапланової перевірки інспекторам не надано.
Таким чином, судом першої, інстанції на, основі матеріалів адміністративного правопорушення встановлено, що фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 , нібито при звільненні ОСОБА_2 у період дії воєнного стану останньому не нараховано в повному обсязі та це виплачена грошова компенсація відповідно до ст.24 Закону України «Про відпустки», чим нібито порушено вимоги абзацу 4 ч.1 ст.12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Однак, захисник вважав, що вказані обставини не відповідають дійсності, оскільки між роботодавцем та працівником була наявна домовленість про компенсацію коштів, що підлягає компенсації за невикористані дні відпустки за рахунок коштів, наданих для виконання робіт, визначених трудовим договором № 07/2018. При цьому, працівник не заперечував вказаних обставин, в тому числі з огляду на завдані збитки, пошкодженням транспортного засобу.
Також між працівником та роботодавцем були наявні довірливі відносини і компенсація за відпустки була виплачена при звільненні під звіт. Далі, після звільнення з боку ОСОБА_2 виникли неприязні відносини, які останній спрямував до ОСОБА_1 , створивши штучні умови порушення норм законодавства про працю.
Щодо наказу про звільнення то тут захисник зауважував на тому, що станом на 24.02.2022 водій ОСОБА_2 перебував в рейсі, виконуючі прямі обов'язки працівника, перебуваючи в місті Києві. В телефонному режимі останній проінформував роботодавця про намір вступити до лав ЗСУ, через що транспортний засіб ОСОБА_2 залишив без нагляду в місті Києві.
При своїх зверненнях в телефонному режимі з проханням здійснити виплату заробітної плати на карткові рахунки дружини та матері, між сторонами виникла домовленість про звільнення ОСОБА_2 за угодою сторін, ініціатором якої був сам працівник.
При цьому, останній не заперечував вказаних фактів, але й не надав жодних документів про свою мобілізацію або вступу до лав ЗСУ.
За відсутності вказаних підстав та з огляду на угоду сторін про звільнення ОСОБА_1 винесено наказ від 01.05.2022 № 24 «Про звільнення з роботи». Дійсно, підставою звільнення, відповідно до наказу є заява ОСОБА_2 , яка була надана в усному порядку в телефонній розмові, як волевиявлення.
При цьому, захисник зауважував, що свідчення, які надавав ОСОБА_2 в судовому засіданні, не відповідають дійсності, є неправдивими, адже останній не надавав жодних документів, що підтверджують його мобілізацію.
Ці ж обставини підтверджуються й подальшим прийняттям на роботу ОСОБА_2 в березня 2024 року. Так, після демобілізації працівника з лав ЗСУ, останній звернувся до роботодавця для поновлення трудових відносин, пред'явивши відповідні документи, на підтвердження звільнення з лав ЗСУ.
Враховуючи викладене, до наказу № 24 від 01.05.2022 було внесено зміни наказом від 07.03.2024 № 28 «Про внесення змін до наказу № 24 від 01.05.2022. Так, у зв'язку з допущенням описки у наказі, внесено зміни, в такій редакції «Увільнити з посади водія автотранспортних засобів ОСОБА_2 з 07.03.2022 у зв'язку з призовом по мобілізації до лав ЗСУ». Підстава - Указ Президента України №69/2022. Цим же наказом № 28, у зв'язку з демобілізацією з лав ЗСУ поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді водія автотранспортних засобів з 07.03.2024 на підставі наказу командира № 13 від 21.02.2024.
За таких обставин захисник вважав про відсутність порушень вимог п.1 ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю України, що й зазначено як примітка в Акті.
Вислухавши захисника Жалковського В.Ю., який апеляційну скаргу підтримав, просив постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи скарги захисника апеляційний суд дійшов такого висновку.
Згідно з положеннями ст.ст.245, 280 КУпАП одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. При цьому, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що вказаних вимог закону судом першої інстанції дотримано.
Як слідує з матеріалів постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.05.2025 ОСОБА_1 :
- визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП за порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, грошової компенсації за невикористані дні відпустки;
- закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.41 КУпАП на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, за закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 цього Кодексу за порушення вимог законодавства про працю, передбачених п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України;
- закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.41 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення за порушення вимог законодавства про працю, передбачених ч.1 ст.21 КЗпП України.
Вказаних висновків суд дійшов на підставі пояснень ОСОБА_1 , свідка та наявних в матеріалах справи письмових доказах.
Так, будучи допитаним судом першої інстанції ОСОБА_1 свою вину не визнав та пояснював, що жодного порушення трудового законодавства до ОСОБА_2 не вчиняв. Стверджував, що ОСОБА_2 скаржник і після його звільнення з військової служби внаслідок неприязних відносини на нього, як роботодавця, подав скарги до Держпраці, податкової, поліції. На початок війни 24.02.2022 ОСОБА_2 був на робочому автомобілі МАН у м. Київ і на його прохання на карткові рахунки співмешканки останнього - ОСОБА_7 та матері перерахував заробітну плату за лютий 2022, 25.02.2022, 02.03.2022 - всього 9000 грн. Номери карткових рахунків повідомив ОСОБА_2 . Останній забрав журнал з автомобіля, в листопаді 2024 потрапив на його автомобілі в ДТП і про це не повідомив. Також ОСОБА_8 зауважував, що при звільненні він виплатив зарплату за рахунок коштів, які ОСОБА_2 отримав під звіт, але не відзвітував. Підставу звільнення змінив. 06.06.2018 уклав з ОСОБА_2 договір про повну матеріальну відповідальність, з ним уклав трудовий договір, у Держпраці непідписаний примірник надав працівник. Про укладення трудового договору повідомляли відповідні органи.
З пояснень допитаного судом першої інстанції в якості свідка ОСОБА_2 , встановлено, що з липня 2018 він перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 . Після звільнення погіршилися відносини, оскільки йому не виплачено заробітну плату. 23.02.2022 він загрузився у м. Суми і поїхав в м. Київ на виконання завдання наданого ОСОБА_9 - дружиною ОСОБА_1 на автомобілі МАН 1423. Логістикою завжди займалася дружина ОСОБА_1 . Останній на той час працював у військкоматі заступником. Застав війну у м. Київ, ОСОБА_1 просив його залишатися там щоб можливо вивезти їх сина у інше місто. Він жив в автомобілі, бо коштів йому не давав роботодавець. Під звіт кошти не видавались взагалі, давали готівку на солярку, іноді і за власні кошти заправляв. Вели облік витрат у зошиті, тахометр теж був. Пішов у військкомат у м. Київ і проходив службу до 04.03.2024, до демобілізації. У жовтні 2024 взяв дома у дружини ОСОБА_10 трудову щоб порахувати стаж для пенсії і побачив запис про звільнення з 01.05.2022. Його це обурило і ОСОБА_1 сказав, що виправить і це помилка бухгалтера. Після демобілізації хотів у відпустку з виплатою заробітної плати, не писав заяву про надання відпустки за власний рахунок. З 04.02.2024 приступив до виконання обов'язків водія. У жовтні 2024 був на ремонті. Коли виїздив на транспортному засобі кошти за перевезення віддавав ОСОБА_1 чи його дружині у них вдома. Офіс у ОСОБА_1 був відсутній. Наполягав на тому, що вказана в особовій картці ОСОБА_4 не є його цивільною дружиною і таку він не знає. Його співмешканка і цивільна дружина з 2018 року - ОСОБА_6 . Чому кошти перераховувала дружина ОСОБА_11 його матері - йому не відомо. Зарплату видавали готівкою, ніколи відомостей не підписував. Коштів під звіт не надавали, він ніколи не розписувався за них. Вважав дії роботодавця незаконними, звернувся з позовом до суду, а також до різних органів щодо порушення ФОП ОСОБА_1 законодавства.
Крім того, факт вчинення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 правопорушення за наведених обставин підтверджується і дослідженими судом письмовими доказами:
- актом, складеним за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, праці, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснення державного гірничого нагляду № ПНС/СМ/4753/176 від 13.03.2025 (а.с. 3-8, 9-10);
- випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно якої фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрованій 18.05.2000; основний вид економічної діяльності - Вантажний автомобільний транспорт (а.с. 11);
- наказом № 5 від 06.07.2018, яким прийнято на посаду водія автотранспортних засобів ОСОБА_2 з 09.07.2018 (а.с. 13);
- наказом № 24 від 01.05.2022 звільнено водія автотранспортних засобів ОСОБА_2 за згодою сторін з 01.05.2022 (а.с. 19);
- наказом № 28 від 07.03.2024 «Про внесення змін до Наказу №24 від 01.05.2022 «Про звільнення з роботи ОСОБА_2 » п.1 наказу №24 від 01.05.2022 викладено в такій редакції: «Увільнити з посади водія автотранспортних засобів ОСОБА_2 з 07.03.2022 у зв'язку з призовом по мобілізації до лав ЗСУ». У зв'язку з демобілізацією з лав ЗСУ поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді водія автотранспортних засобів з 07.03.2024 (а.с. 20);
- заявою від 07.03.2024 від імені ОСОБА_2 про надання відпустки за власний рахунок після демобілізації в період з 07.03.2024 по 06.04.2024 (а.с. 21);
- наказом № 29 від 07.03.2024 відповідно до якого надано відпустку без збереження заробітної плати у зв'язку з демобілізацією з лав ЗСУ ОСОБА_2 з 07.03.2024 по 06.04.2024 включно (а.с. 22);
- заявою від 17.01.2025 відповідно до якої ОСОБА_2 звернувся до ФОП ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням з 31.01.2025 (а.с. 23);
- наказом ФОП ОСОБА_1 № 31 від 31.01.2025 відповідно до якого звільнено водія автотранспортних засобів ОСОБА_2 за власним бажанням з 31.01.2025. В наказі вказано, що компенсація за невикористану відпустку за 2021, 2024 в сумі 7767,37 грн. виплачена з коштів, які були видані під звіт (а.с. 24-25);
- відомостями на виплату грошей ФОП ОСОБА_1 - № 2 від 20.02.2022 за лютий місяць 2022, сума 5232,50 грн.; №11 від 10.12.2024 за листопад місяць 2024, сума 6440,00 грн.; №12 від 07.01.2025 за грудень місяць 2024, сума 6160,00 грн.; №1 від 17.02.2025 за січень місяць 2025, сума 6160,00 грн. не мітять підпису ОСОБА_2 (а.с. 30-33).
Також, в суді першої інстанції захисником Жалковським В.Ю. на спростування обставин викладених у протоколі надано: дублікати чеків АТ «Приватбанк» згідно яких ОСОБА_9 здійснила переказ власних засобів, повернення боргу 24.02.2022 у сумі 3000 грн. та 02.03.2022 у сумі 3000 грн. на картковий рахунок ОСОБА_5 ; 25.02.2022 у сумі 2010,05 грн., 28.02.2022 у сумі 2000 грн. на картковий рахунок ОСОБА_4 ; 13.08.2024 у сумі 13550 грн. на картковий рахунок ОСОБА_2 (а.с. 42,43).
При цьому, ОСОБА_2 підтвердив, що ОСОБА_5 його мати, а ОСОБА_4 він не знає.
За таких обставин, аналізуючи наведені докази, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, з яким погоджується і апеляційний суд, що вказані надані захисником документи жодним чином не підтверджують виплату заробітної плати ФОП ОСОБА_1 працівнику ОСОБА_2 , оскільки перерахування здійснено не роботодавцем, а іншою особою. Доказів того, що ОСОБА_9 була уповноважена ФОП ОСОБА_1 на виплату заробітної плати суду не надано і про ці обставини не зазначено у призначенні платежу.
Також, як правильно встановлено судом першої інстанції перерахування 14.10.2024 через мобільний банкінг Ощадбанк ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 14000 грн., не свідчить про виплату заробітної плати або погашення заборгованості ОСОБА_2 , адже з цього переказу не можливо пересвідчитися хто є отримувачем коштів та відсутній коментар до платежу (а.с. 44).
Щодо чорнових записів (а.с. 46), то їх також суд першої інстанції обгрунтовано не врахував як докази, оскільки не зрозуміло ким виконані, а згадування у тексті словосполучення «заборгованість по зарплаті» не свідчить про те, що мова йде про заборгованість по зарплаті саме ОСОБА_2 .
Також апеляційний суд погоджується і з висновоком суду першої інстанції про те, що надані відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору (Додаток 4 ДФ) податковим агентом ОСОБА_1 за 2022, 2024, 2025 роки, відомості про нарахування заробітної плати (доходу і грошового забезпечення) застрахованим особам за 2022 рік, платіжні інструкції (а.с. 47-49) не підтверджують факту виплати саме заробітної плати ОСОБА_2 та здійснення з ним розрахунку при звільненні, оскільки відповідних платіжних інструкцій про перерахування йому заробітної плати суду не надано.
За таких обстаивн, оцінивши зазначені докази в їх сукупності, відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 41 КУпАП, оскільки порушив:
- встановлені терміни виплати заробітної плати за лютий 2022 року, листопад-грудень 2024 року, січень 2025 року та компенсації за невикористані дні відпусток у розмірі 767,37 грн.;
- інші порушення вимог законодавства про працю звільнення з роботи відповідно наказу від 01.05.2022 № 24 водія автотранспортних засобів ОСОБА_2 за згодою сторін 01.05.2022 за відсутності письмової заяви працівника, чим порушено п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України.
При цьому, суд правильно зауважив на тому, що хоча наказом від 07.03.2024 № 28 «Про внесення змін до Наказу № 24 від 01.05.2022 «Про звільнення з роботи ОСОБА_2 » внесено зміни до наказу від 01.05.2022 № 24 в частині викладення п. 1 наказу № 24 від 01.05.2022, проте порушення мало місце 01.05.2022 і не є триваючим.
Як правильно встановив суд першої інстанції на момент перевірки та розгляду справи сплинули строки, визначені ч.2 ст.38 КУпАП для накладення стягнення (три місяці з дня вчинення правопорушення), тому в цій частині провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.
Крім того, суд правильно зауважив і на тому, що фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 ставиться за провину те, що наданий для перевірки трудовий договір від 09.07.2018 № 07/2018 між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не підписаний стороною трудового договору - громадянином ОСОБА_2 , чим порушено вимоги ч.1 ст.21 КЗпП України, за що ч.1 ст.41 КУпАП передбачена відповідальність за порушення вимог законодавства про працю.
Вказане обвинувачення суд першої інстанції обгрунтовано визнав таким, що не знайшло свого підтвердження та спростовується сукупністю досліджених доказів.
Зокрема судом було встановлено, що до протоколу долучено світлокопію Трудового договору №7/2018 від 09.07.2018 між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю. Сторонами договору вказані фізична особа - підприємець ОСОБА_1 та працівник ОСОБА_2 , однак підпис працівника відсутній (а.с. 14-15).
З пояснень свідок ОСОБА_2 судом встановлено, що той перший раз бачить цей документ.
При цьому, постановою КМУ від 17.06.2015 №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» визначено способи подачі повідомлення про прийняття працівника на роботу фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.
В свою чергу, як правильно встановив суд, ФОП ОСОБА_1 направив повідомлення про прийняття працівника на роботу, яке отримано ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області 06.07.2018 (а.а. 16-17).
З дослідженої судом трудової книжки ОСОБА_2 було встановлено наявність запису про прийняття останнього на роботу 09.07.2018 до ФОП ОСОБА_1 і працевлаштування з липня 2018 відображено у персоніфікованих відомостях про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, продемонстрованих суду свідком.
Станом на 09.07.2018 ч.1 ст.21 КЗпП України діла у редакції, відмінній від наведеній у протоколі: «Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін».
А тому, за встановлених обставин, відсутність підпису працівника на примірнику Трудового договору №7/2018 від 09.07.2018 між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, правильно визнано судом такою, що не свідчить про порушення ч.1 ст.21 КЗпП України.
За таких обставин, провадження в частині обвинувачення - порушення вимог законодавства про працю, передбачених п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України обгрунтовано визнано судом першої інстанції таким, що підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В апеляційній скарзі захисник просив постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити, оскільки:
- суд не врахував позиції захисту про те, що ОСОБА_1 надано документи в підтвердження нарахування і виплати заробітної плати ОСОБА_2 ;
- пояснення свідка ОСОБА_2 , про відсутність в нього цивільної дружини ОСОБА_4 неправдиві, оскільки це суперечить відомостям з особої картки працівника, як і не правдиві пояснення про те, що він не знає чому його матері перерахували кошти;
- ОСОБА_2 в телефонному режимі просив розрахунок по заробітній платі направити на рахунки його цивільної дружини - ОСОБА_4 та матері - ОСОБА_5 . Вказане підтверджується чеками, а розрахунок за лютий 2022 року підтверджуються розрахунковою відомістю № 2 за лютий 2022 року, відомістю на виплату грошей № 2 за лютий 2022 року, додатком про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на дохід фізичної особи та військового збору та платіжною інструкцією про оплату єдиного соціального внеску;
- ОСОБА_2 не прозвітував про кошти в сумі 13 550 грн та 14 000 грн. надані йому для роботи, а після звільнення, журнал, в якому йшлося про вказаний факт, ОСОБА_2 викрав;
- ОСОБА_2 в листопаді 2024 потрапив в ДТП з належним ОСОБА_1 транспортним засобом та останнього про це не повідомив. Авто зазнало ушкоджень і повіністю відновлено не було. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 усно домовились про утримання із заробітної плати останнього коштів на відшкодування вказаних збитків, в тому числі і за рахунок компенсації за невикористані дні відпустки;
- наказ від 01.05.2022 № 24 «Про звільнення з роботи» був на підставі усного волевиявлення ОСОБА_2 .
Аналізуючи матеріали справи про адміністративне правопорушення вказані доводи захисника апеляційний суд визнати обгрунттованими не може.
Так, всі надані захисником документи суд першої інстанції врахував, оскільки перелік їх вказано вище та зазначено мотиви на підставі яких суд першої інстанції не вбачав підстав для визнання їх доками.
Доводи сторони захисту, про неправдивість пояснень свідка, про існування в нього дружини, про викрадення журналу, про нерозуміння того чому його матері перераховувались кошти та про телефонні розмови і прохання ОСОБА_2 до свого роботодавця, є безпідставними, оскільки вони будуються виключно на суб'єктивних поясненнях апелянта, без належного на те підтвердження.
З тих же підстав апеляційний суд не може врахувати і доводи сторони захисту про існування ДТП, про ушкодження транспортного засобу ОСОБА_1 з вини ОСОБА_2 , оскільки вказане також має підгрунття з усних розмов, домовленостей, без доказового підтвердження існування цих фактів.
Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, що і було зроблено судом першої інстанції при розгляді даної справи.
Постанова суду першої інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст.283,284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, а тому підстав для задоволення апеляційних вимог сторони захисту та скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП України, -
Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.05.2025 відносно ОСОБА_1 , залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника Жалковського В.Ю. на цю постанову, без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.