30 вересня 2025 року м.Суми
Справа №574/805/24
Номер провадження 22-ц/816/1029/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Собини О. І.
за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Буринська міська рада Конотопського району Сумської області,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Буринського районного суду Сумської області від 20 листопада 2024 року, в складі судді Гука Т.Р., ухвалене у м. Буринь, повний текст якого складено 02 грудня 2024 року,
13 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Буринської міської ради Конотопського району Сумської області про визнання права власності на нежитлову будівлю в порядку спадкування.
Свої вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина на нежитлову будівлю - майстерню з прибудовами, загальною площею 414,2 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка набута ним на підставі договору №2 купівлі-продажу майна, що знаходиться у спільній власності від 04 лютого 2008 року. Право власності на вказане майно зареєстроване за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав.
Як спадкоємиця першої черги за законом після смерті батька, вона звернулася 05 серпня 2024 року до приватного нотаріуса Конотопського районного нотаріального округу Сумської області Анохіна О.В. з приводу видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищезазначену нежитлову будівлю - майстерню, однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва. Відмова обґрунтована тим, що документ, який стосується права власності її батька щодо будівлі майстерні, а саме договір купівлі-продажу, був засвідчений 04 лютого 2008 року секретарем виконавчого комітету Воскресенської сільської ради Буринського (наразі Конотопського) району Сумської області Федорченко О.В. за р.№31, в порушення вимог ст. 37 ЗУ «Про нотаріат», зокрема за відсутності повноважень у посадової особи органу місцевого самоврядування вчиняти такі нотаріальні дії як посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна.
Вважає, що з огляду на наявність правовстановлюючих документів на спадкове майно, розроблену технічну документацію (технічний паспорт), факт реєстрації права власності на майстерню за її батьком ОСОБА_2 , він за життя мав право на вказану будівлю, тому вона має право на оформлення спадщини за законом після смерті батька.
Посилаючись на викладене, просила суд визнати на нею право власності на нежитлову будівлю - майстерню А-1 з прибудовами а-2 та а-3, загальною площею 414,2 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Воскресенка Конотопського району Сумської області.
Рішенням Буринського районного суду Сумської області від 20 листопада 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Буринської міської ради Конотопського району Сумської області про визнання права власності на нежитлову будівлю в порядку спадкування відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають істотне значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні її позову, оскільки в матеріалах справи наявні документи, які підтверджують факт набуття її батьком права власності на спірну майстерню, серед яких копії Договору №2 купівлі-продажу майна, що знаходиться у спільній власності від 04 лютого 2008 року та акту приймання-передачі майна від 04 лютого 2008 року, копії Витягу з Державного реєстру речових прав № 375539820 від 23 квітня 2024 року. Зазначає, що суд формально підійшов до вирішення справи, не врахував те, що відповідач не заперечував проти задоволення позову.
Судом першої інстанції не враховано, що в інший спосіб неможливо вирішити спір і тому її позбавлено можливості захистити свої права, так як через відмову у визнанні права власності на майстерню, вона не може оформити право власності на майно після смерті батька.
Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи не подано.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Буринська міська рада Конотопського району Сумської області повідомлена про час і місце розгляду справи, але в судове засідання не з'явилися. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без неї, оскільки явка до апеляційного суду є необов'язковою, її позиція є чіткою і зрозумілою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її представника - адвоката Латишевої В.О., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 04 лютого 2008 року між співвласниками майна, належного їм на праві спільної часткової власності, в особі Голови Комітету Рокитянського В.М. та підприємцем ОСОБА_2 , укладено договір №2 купівлі-продажу майна, що знаходиться у спільній власності з додатками до нього (а.с. 6-9).
Із Акта приймання передачі майна від 04 лютого 2008 року вбачається, що ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_2 прийняв майно, зазначене в Додатку №2 до договору купівлі продажу від 04 лютого 2008 року, вартість якого визначено у протоколі погодження ціни за згодою сторін (а.с. 10).
Згідно додатку №2 до договору купівлі-продажу від 04 лютого 2008 року №1 ОСОБА_2 , крім іншого майна, придбав майстерню, загальною вартістю 8926 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження та свідоцтва про смерть (а.с. 4, 5).
За даними довідки №157/02-14 від 07 листопада 2023 року приватного нотаріуса Конотопського районного нотаріального округу Сумської області Анохіна О.В., виданої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вона є спадкоємцем за законом у спадковій справі №81/2023, заведеній 29 травня 2023 року, після смерті її батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13).
При зверненні ОСОБА_1 , до приватного нотаріуса Конотопського районного нотаріального округу Сумської області Анохіна О.В. щодо видачі свідоцтва про право на спадщину, нотаріусом було надано письмове роз'яснення, що документ, який стосується права власності її батька ОСОБА_2 , 1964 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо будівлі майстерні по АДРЕСА_1 , а саме договір купівлі-продажу, був посвідчений 04 лютого 2008 року секретарем виконавчого комітету Воскресенської сільської ради Буринського району Сумської області Федорченко О.В. за р.№31, в порушення вимог ст. 37 ЗУ «Про нотаріат», зокрема за відсутності повноважень у посадової особи органу місцевого самоврядування вчиняти такі нотаріальні дії як посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна, нотаріус позбавлений можливості видати свідоцтво про право на спадщину за законом на вказану будівлю (а.с. 14).
Згідно довідки ФОП ОСОБА_4 №13 від 07 лютого 2023 року, нежитлова будівля майстерня А1, з прибудовою а2, прибудовою а3 по АДРЕСА_1 , має загальну площу 414,2 кв.м. Право власності на підставі договору купівлі-продажу майна 04 лютого 2008 року б/н Воскресенська сільська рада, акту приймання-передачі майна від 04 лютого 2008 року, належить ОСОБА_2 (а.с. 15).
07 лютого 2023 року, на замовлення ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_4 було виготовлено технічний паспорт на виробничий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16-18).
Із витягу з Державного реєстру речових прав вбачається, що 18 квітня 2024 року державним реєстратором Есманської селищної ради Сумської області Захаріним О.О. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 72755312 від 23 квітня 2024 року) право власності на будівлі майстерні, загальною площею 414,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с. 12)
Згідно з висновком про вартість майна, складеного ФОП ОСОБА_6 05 вересня 2024 року, ринкова вартість об'єкта оцінки, нежитлової будівлі майстерні, виробничої будівлі (літ. А-1) з прибудовами (літ.а-2 та а-3) загальною площею 414.2 м2, за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 02 вересня 2024 року склала 186400 грн (а.с. 19).
Вказані факти правильно встановлено судом першої інстанції на підставі належним чином зібраних, досліджених та оцінених доказів, на які суд послався у рішенні.
За таких обставин, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що всупереч вимогам ст.ст. 12, 81 ЦПК України позивачкою не доведено належними та допустимими доказами того, що її батько ОСОБА_2 за життя набув право власності на нежитлову будівлю - майстерню А-1 з прибудовами а-2 та а-3, загальною площею 414,2 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається, позивачка ОСОБА_1 заявляє вимоги про визнання права власності в порядку спадкування законом після смерті батька, спадщина якого відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За змістом ст.ст. 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Статтею 328 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення спадкодавцем договору купівлі-продажу від 04 лютого 2008 року) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 334 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу від 04 лютого 2008 року) право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Згідно ч. 1 ст. 657 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу від 04 лютого 2008 року) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу від 04 лютого 2008 року) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Згідно зі ст. 220 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу від 04 лютого 2008 року) у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Статтею 37 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу від 04 лютого 2008 року) встановлено, що у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють такі нотаріальні дії: 1) вживають заходів до охорони спадкового майна; 2) накладають та знімають заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
У населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, окрім дій, передбачених у частині першій цієї статті, вчиняють також такі нотаріальні дії: 1) посвідчують заповіти; 2) посвідчують доручення; 3) засвідчують вірність копій документів і виписок з них; 4) засвідчують справжність підпису на документах.
Аналогічні положення містила ст. 1 Розділу 1 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 25 лютого 1994 року № 22/5, яка була чинною на час укладення договору купівлі-продажу від 04 лютого 2008 року.
Згідно з п. 35 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка діяла на час укладення договору купівлі-продажу від 04 лютого 2008 року, нотаріуси посвідчують правочини, щодо яких законодавством установлено обов'язкову нотаріальну форму. Відповідно до чинного законодавства обов'язковому нотаріальному посвідченню підлягають, зокрема: договори про відчуження (купівля-продаж, міна, дарування, пожертва, рента, довічне утримання (догляд), спадковий договір) нерухомого майна (статті 657, 715, 719, 729, 732, 745, 1304 Цивільного кодексу).
Із викладеного вбачається, що законодавством, діючим станом на 04 лютого 2008 року, не було передбачено повноваження посадових осіб виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад посвідчувати договори купівлі-продажу нерухомого майна, така нотаріальна дія підлягала вчиненню виключно нотаріусами.
Пунктом 5 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року №671, державній реєстрації підлягають правочини, зокрема, договір купівлі-продажу, міни, земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна.
Державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Державного реєстру правочинів одночасно з його нотаріальним посвідченням (пункт 6 вказаного Тимчасового порядку).
Згідно з п. 9 зазначеного Тимчасового порядку, дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру правочинів вважається датою державної реєстрації правочину.
Частиною 2 ст. 182 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу від 04 лютого 2008 року) передбачено, що державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, зокрема встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи. Отримані відомості долучаються до відповідної заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав. Перелік державних електронних інформаційних ресурсів, які використовуються для проведення реєстраційних дій, визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Таким чином державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.03.2019 року у справі № 911/3594/17, провадження № 12-234гс18, та Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.01.2020 року у справі № 910/10987/18.
За встановлених обставин справи та вимог закону, діючих на час укладення договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 04 лютого 2008 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що цей договір не було посвідчено нотаріально та не зареєстровано у встановленому законом порядку. Відповідно, спадкодавець ОСОБА_2 , на підставі такого договору, не набув у встановленому порядку право власності на нежитлове приміщення майстерні, яке після відкриття його спадщини, не увійшло до спадкової маси.
Проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на будівлю майстерні за адресою: АДРЕСА_1 , вже після його смерті не свідчить про набуття ним права власності на це нежитлове приміщення, так як відсутні належні правовстановлюючі документи, які підтверджували б виникнення у нього за життя права власності на це нерухоме майно .
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості є набуття спадкодавцем такого права у встановленому законом порядку.
Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування.
До складу спадщини входить лише те нерухоме майно, право на яке зареєстроване в органах, що здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.
Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, провадиться після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві.
ОСОБА_2 , який був спадкодавцем у даних правовідносинах, за своє життя не оформив право власності на спірне нерухоме майно, а тому його права стосовно майстерні не могли перейти до спадкоємця, яким є позивачка у справі.
Судом не встановлено обставин, які б перешкоджали спадкодавцю (за життя) реалізувати своє право на нерухоме майно: нотаріально оформити договір купівлі-продажу та зареєструвати у встановленому порядку право власності.
Договір купівлі-продажу від 04 лютого 2008 року, посвідчений секретарем виконавчого комітету Воскресенської сільської ради Буринського району Сумської області Федорченко О.В. за р.№31, та Акт приймання-передачі майна від 04 лютого 2008 року не є підтвердженням права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно.
Таким чином, нежитлова будівля - майстерня А-1 з прибудовами а-2 та а-3, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , не є об'єктом спадкування і не увійшла до спадкової маси ОСОБА_2 , що свідчить про відсутність порушеного права у позивачки стосовно цього нерухомого майна.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367-369, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Буринського районного суду Сумської області від 20 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складене 03 жовтня 2025 року.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: Ю. О. Філонова
О. І. Собина