30 вересня 2025 року м.Суми
Справа №950/1069/24
Номер провадження 22-ц/816/1086/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Собини О. І.
за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кирилкіна Радіона Олеговича
на ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 23 грудня 2024 року про закриття провадження у справі, в складі судді Косолапа В.М., постановлену у м. Лебедин,
Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 23 грудня 2024 року закрите провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання боргових зобов'язань особистим боргом.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Кирилкін Р.О., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду про закриття провадження у справі та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Судові витрати по справі покласти на ОСОБА_2 , попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на правову допомогу становить 6500 грн - за підготовку апеляційної скарги, 3000 грн - за участь в одному судовому засіданні.
Вважає помилковим висновок суду про тотожність предмета і підстав позову у справі № 950/1069/24 про визнання боргових зобов'язань особистим боргом та раніше розглянутій справі між цими ж сторонами № 950/980/22 про поділ майна подружжя. Доводить, що на час розгляду справи про поділ майна подружжя ОСОБА_1 не знала про існування боргової розписки, тому вимоги про розподіл боргових зобов'язань не заявлялися, і тільки через два роки їй стало відомо, що начебто кошти на придбання автомобіля бралися в борг.
Вказує, що на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо в позовах одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню заінтересованих осіб до суду за вирішенням спору. Зазначає, що штучне створення боргових зобов'язань порушує права позивачки.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Жалковський В.Ю., просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Звертає увагу, що в межах справи № 950/980/22 про поділ майна подружжя було встановлено, що позика у розмірі 7000 доларів США була отримана ОСОБА_2 для придбання автомобіля, який є спільною сумісною власністю подружжя. Рішення у справі № 950/980/22 набрало законної сили та відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини встановлені судом в межах вказаної справи є преюдиційними щодо справи, яка розглядається судом. Позов ОСОБА_1 спрямований на перегляд обставин, установлених судом в межах іншої справи, рішення у якій набрало законної сили. За вказаних обставин судом зроблено цілком правильний висновок про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Жалковського В.Ю., який заперечував доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Закриваючи провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що заявлений ОСОБА_1 у цій справі позов спрямований на перегляд обставин, установлених судом в межах іншої справи № 950/980/22 у спорі між тими ж сторонами, рішення у якій набрало законної сили.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком місцевого суду, виходячи з наступного.
Згідно з ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ст. 55 Конституції України).
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України).
Підстави для закриття провадження у справі передбачені статтею 255 ЦПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також у рішенні від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" зазначив, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає, серед іншого, і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Закриття провадження у справі можливе лише за умови, якщо рішення, що набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто співпадають сторони, предмет і підстави позовів.
Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення, а підстава - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При визначенні підстави позову як елементу його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили.
Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв'язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість подальшого судового розгляду справи.
У постанові від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що "згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами".
Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі.
Із матеріалів справи вбачається, що 05 квітня 2024 року ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Кирилкіна Р.О., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання боргових зобов'язань в сумі 7000 доларів за розпискою від 01 січня 2021 року особистим боргом відповідача.
Тобто, предметом свого позову ОСОБА_1 визначила - визнання боргових зобов'язань за розпискою особистим боргом ОСОБА_2 .
Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 01 лютого 2024 року у справі № 950/980/22, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року, задоволено позов ОСОБА_1 . Поділено спільно набуте майно подружжя: автомобіль марки HAVAL Н2 номер кузова НОМЕР_1 , 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; мотоцикл «Viper», ZS 110, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , автомобіль марки Geliy Emgrand 7, державний номерний знак НОМЕР_4 . Залишено у власності ОСОБА_2 автомобіль марки HAVAL Н2 номер кузова НОМЕР_1 , 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , мотоцикл «Viper», ZS 110, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , автомобіль марки Geliy Emgrand 7, державний номерний знак НОМЕР_4 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 350769,50 грн грошової компенсації за 1/2 частку вартості спільного майна подружжя та 3726,20 грн судового збору (а.с. 36-39, 123-125).
У цьому рішенні суд першої інстанції визнав доведеним факт того, що ОСОБА_2 01 січня 2021 року отримав у борг 7000 доларів США на купівлю автомобіля від ОСОБА_3 про що склав розписку. 06 липня 2022 року ОСОБА_2 повернув частину боргу, а саме 4000 доларів США про що була складена розписка, решта суми була повернута влітку 2023 року.
Отже предметом спору у справі № 950/980/22 є поділ майна подружжя, при цьому вимоги про розподіл боргових зобов'язань не заявлялися.
Спірні у цій справі (№ 950/1069/24) правовідносини виникли з приводу отримання відповідачем ОСОБА_2 грошових коштів у борг без згоди та відома позивачки ОСОБА_1 .
Тобто, предмет спору цій справі № 950/980/22, відмінний від предмета спору у справі № 950/1069/24, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність відстав для закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про набрання законної сили рішенням суду у справі між цими ж сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав, та безпідставно закрив провадження у справі.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Ураховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла до висновку, що оскаржувана ухвала відповідно до положень п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до Лебединського районного суду Сумської області.
Питання про відшкодування судових витрат за апеляційний перегляд ухвали підлягає вирішенню по завершенню розгляду справи по суті (п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК).
Керуючись ст.ст. 367-369, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. п. 1, 4 ч.1 ст. 379, ст.ст. 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кирилкіна Радіона Олеговича задовольнити.
Скасувати ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 23 грудня 2024 року про закриття провадження у справі, а справу направити для продовження розгляду до Лебединського районного суду Сумської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складене 03 жовтня 2025 року.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: Ю. О. Філонова
О. І. Собина