Номер провадження: 33/813/1805/25
Номер справи місцевого суду: 504/2446/25
Головуючий у першій інстанції Сафарова А. Ф.
Доповідач Сегеда С. М.
02.10.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М.,
за участю секретаря Козлової В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у відсутність учасників, матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Ткачук Андрій Юрійович, потім адвокат Рудницька А.В., на постанову Доброславського районного суду Одеської області від 12 серпня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Зазначеною постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 40 800,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п'ять років. Також стягнуто з нього на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Відповідно до адміністративних матеріалів, 14 травня 2025 о 06 год. 45 хв. за адресою: с.Сичавка, траса М-14, Одеса-Миколаїв, 33 км, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Mazda 323, НОМЕР_1 , при цьому не мав права керування таким транспортним засобом. Правопорушення ОСОБА_2 вчинене повторно протягом року, так як 21 березня 2025 постановою ЕНА 4322623 ОСОБА_1 був притягнутий до відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1.а Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), за що передбачена відповідальність ч.5 ст. 126 КУпАП.
Зазначені обставини стали підставою для винесення оскаржуваної постанови Доброславського районного суду Одеської області від 12 серпня 2025 року про визнання винним і притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП (а.с.38-40).
Не погоджуючись із вказаною вище постановою, 19.08.2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Ткачук А.Ю., подав апеляційну скаргу та доповнену апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану постанову суду скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП (а.с.42; 54-55).
Одночасно до апеляційної скарги апелянтом було подано клопотання про зупинення провадження, яке було обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі та виконує конституційний обов'язок з захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а тому він позбавлений можливості приймати участь у розгляді даної справи (а.с.62-63).
На підтвердження своїх доводів апелянтом було надано копію посвідчення НОМЕР_2 від 26 липня 2021 року, виданого на ім'я ОСОБА_1 та копію довідки військової частини НОМЕР_3 №6 від 28 липня 2025 року, виданого на ім'я ОСОБА_1 (а.с.63 зв.- 64) .
В подальшому захисником ОСОБА_1 стала адвокат Рудницька А.В. (а.с.67).
16 вересня 2025 року на адресу Одеського апеляційного суду, від захисника ОСОБА_1 - адвоката Рудницької А.В., за допомогою підсистеми (модуля) «Електронний суд», надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та надання часу адвокату Рудницькій А.В. ознайомитися з матеріалами справи в електронному вигляді через електронний кабінет. Також захисник просила при визначені дати наступного судового засідання врахувати період її щорічної відпустки: з 24 вересня 2025 року по 01 жовтня 2025 року (а.с.65).
Зазначене клопотання було заловолено і розгляд справи було відкладено на 02 жовтня 2025 року, на 13.00 год. (а.с.68).
Однак, у судове засідання, призначене на 02 жовтня 2025 року о 13 год. 00 хв. правопорушник ОСОБА_1 та його захисники - адвокат Рудницька А.В. та адвокат Ткачук А.Ю. не з'явилися, будучи належним чином сповіщені про дату, час та місце розгляду справи, у строк передбачений ст. 277-2 КУпАП (а.с. 69; 70; 71).
Згідно ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі, апеляційний суд виходить із наступного.
Так, зважаючи на те, що діючими нормами КУпАП не врегульовано порядок зупинення провадження у справах про адміністративні правопорушення, суд застосовує принцип аналогії закону найбільш близької галузі права - кримінального процесуального права та керується положеннями ст. 335 КПК України.
Згідно ч.1 ст.335 КПК України у разі якщо обвинувачений ухилився від явки до суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, або був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його розшуку, видужання або звільнення з військової служби і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.
Вирішуючи дане клопотання, апеляційний суд вважає, що підстави для зупинення провадження у даній справі відсутні, так як апелянт ОСОБА_1 , хоча і проходить службу у складі Збройних Сил України, однак матеріали справи не мають доказів того, що ОСОБА_1 , безпосередньо приймає участь у бойових діях проти збройної агресії рф, у зв'язку з чим позбавлений можливості з'являтись до суду.
Отже, сам по собі факт перебування учасника справи на військовій службі, у складі Збройних Сил України, не є достатнім для зупинення провадження по справі. Практика Верховного Суду вимагає від сторін надання доказів залучення особи до бойових дій, здійснення заходів з національної безпеки та оборони, переведення конкретної військової частини на військовий стан, дислокації її в зоні бойових дій тощо.
Таких правових позицій дотримується Верховний Суд в ухвалах від 29 серпня 2022 року у справі № 461/5209/19, та від 17 січня 2023 року у справі № 501/1699/17.
За таких обставин, клопотання про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.
Перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, таким як: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладаючи відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції згідно вимог ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином встановив, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з'ясував всі фактичні обставин, що мають істотне значення для її розгляду, ухваливши законне та обґрунтоване рішення.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Згідно п. п. 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.1 а ПДР встановлює, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частиною 2-4 ст. 126 КУпАП встановлена відповідальність за: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП є керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, і яка повторно протягом року вчинила порушення, передбачені частинами другою - четвертою цієї статті.
Апеляційним судом встановлено, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, підтверджується, наявними в матеріалах справи доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №329844 від 14 травня 2025 року, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а тому є належним та допустимим доказом, й приймається судом до уваги. Протокол підписаний правопорушником ОСОБА_1 (а.с.1);
- роздруківкою з бази даних «Армор» (а.с.2).
Таким чином, оцінюючи вищезазначені докази окремо та в їх сукупності, ґрунтуючись на внутрішньому переконанні, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутній відеозапис, а тому відсутні належні докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, апеляційний суд не приймає до уваги, адже дослідивши матеріали справи, а саме протокол про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №329844 від 14 травня 2025 року, встановлено, що ОСОБА_1 керував автомобілем Mazda 323, НОМЕР_1 , при цьому не мав при собі посвідчення водія категорії В.Правопорушення вчинене повторно протягом року, оскільки саме 21 березня 2025 постановою ЕНА 4322623 ОСОБА_1 був притягнутий до відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП, чим порушив п.2.1.а ПДР.При цьому ОСОБА_1 у графі письмові пояснення зазначив: «Я ОСОБА_1 керував автомобілем Мазда, не маючи посвідчення водія категорії «В», та підписав такий протокол без жодних заперечень (а.с.1).
Більш того, сторона апелянта не була обмежена скерувати запит для витребування відеозапису події та надати їх в суді для дослідження.
До уваги також не приймаються доводи апелянта про відсутність в матеріалах справи довідки про повторність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, оскільки з роздруківки з бази даних «Армор» вбачається, що накладення на ОСОБА_1 протягом року адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме постановою ЕНА 4322623 від 21 березня 2025 року, з відміткою про стягнення подвоєної суми штрафу у розмірі 6800,00 грн., дата стягнення: 14 квітня 2025 року (а.с.2).
Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів про те, що у передбачений законом строк постанова про накладення адміністративного стягнення від 21 березня 2025 року щодо ОСОБА_1 була оскарження та скасована, а тому відсутні правові підстави вважати її недопустимим доказом у даній справі.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції також не спростовують, оскільки спростовуються матеріалами справи, зводяться до власного тлумачення норм чинного законодавства та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, за порушення ним вимог п. 2.1.а. ПДР.
Висновок суду першої інстанції відповідає завданням КУпАП, яким є зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі (рішення по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати).
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 283, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,
Клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Ткачук Андрій Юрійович, а потім адвокат Рудницька Алла Вікторівна, залишити без задоволення.
Постанову Доброславського районного суду Одеської області від 12 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда