Номер провадження: 11-сс/813/1750/25
Справа № 947/28082/25 1-кс/947/11617/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
01 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
представника власника майна ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 14 серпня 2025 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12025160000000757, внесеного до ЄРДР 02 липня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 369-2 КК України,-
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_8 та накладено арешт із забороною користування та розпорядження майном, вилученим 30 липня 2025 року у ході проведеного обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- грошові кошти в сумі: 1750 доларів США із 17 купюр номіналом 100 доларів із наступними серіями та номерами: ML66381627C, MB04695307S, LB60217047C, PA68135244B, PE04784997C, MI01894036A, PK32612343B, PE98236942C, MG45908624A, PD06296315A, PD87430755C, PB93589460A, PE98236939C, PD07721307C, MB36408821B, MB36408822B, LL95442065I та одна купюра номіналом 50 доларів США із серією та номером MB47628645A;
- грошові кошти в сумі 1320 євро із трьома купюрами номіналом 200 євро із наступними серіями та номерами: SB2056116496, X00036455807, X00925510529, із двома купюрами номіналом 100 євро із наступними серіями та номерами: RC4348038262, SE2033504443, із 10 купюрами номіналом 50 євро із наступними серіями та номерами: UD2995131771, RC2777950363, WB2647302561, RA0627461214, PB0310290514, YA1866963968, SE7737559219, RE1380370961, SC3568369575, S26632985263 та одна купюра номіналом 20 євро із серією та номером SR8183185863.
Рішення слідчого судді мотивоване тим, що вилучене майно відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала є необґрунтованою та такою що підлягає скасуванню,, з огляду на нижченаведене:
- ухвалу про арешт майна поза строками передбаченими ст.172 КПК України;
- зазначене кримінальне провадження відкрите 02.07.2025 року. Станом на 14.08.2025 року, досудове розслідування триває півтора місяці. На теперішній час у ОСОБА_7 відсутня обґрунтована підозра у вчиненні нею кримінального правопорушення, що свідчить про відсутність встановлених органом досудового розслідування у ОСОБА_7 будь-яких контактів з особами причетними до даних кримінальних правопорушень, а саме: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ;
- згідно довідки про доходи ОСОБА_7 за 2024 рік (перебуває у вільному доступі), остання задекларувала отримання доходів у розмірі 366 549 (триста шістдесят шість тисяч п'ятсот сорок дев'ять) гривень, що значно перевищує кількість вилучених грошових коштів та пояснює їх наявність. Крім того, згідно довідки про доходи цивільного чоловіка ОСОБА_7 - ОСОБА_12 за період з 01.05.2025 по 06.07.2025 рік, останній задекларував доходи у розмірі 224 538,60 (двісті двадцять чотири тисячі п'ятсот тридцять вісім) гривень 60 копійок.
На підставі наведеного апелянт просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання.
Позиції учасників судового розгляду.
У судовому засіданні апеляційного суду представник власника майна доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.
Оскільки прокурор належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, про поважні причини свого неприбуття не повідомив, з клопотанням про відкладання не звертався, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України його неприбуття не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За вимогами ст.16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.
Відповідно до положень ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження, а метою, крім іншого, забезпечення спеціальної конфіскації (ч.ч.1-2 ст.170 КПК України).
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п.3, 4 ч.2 ст.170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК України); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК України); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Колегією суддів встановлено, що під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя у повному обсязі належним чином дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.
У судовому засіданні встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025160000000757, внесеному до ЄРДР 02 липня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Згідно клопотання про арешт майна, група осіб, організувала корупційну схему ухилення від мобілізації в особливий період, шляхом виготовлення фіктивних медичних документів, повісток та інших довідок військовозобов'язаним, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб уповноважених на виконання функцій держави за вплив на прийняття відповідних рішень, чим фактично перешкоджають законній діяльності ЗС України, тим самим сприяють зриву мобілізації та послаблення обороноздатності України.
У ході проведення досудового розслідування було встановлено, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення причетний ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який під час однієї з зустрічей з особою, яку було залучено до конфіденційного співробітництва у кримінальному провадженні, запропонував підшукувати осіб, яким він може допомогти з виготовленням фіктивних медичних документів за грошову винагороду в розмірі 4 000 доларів США, що надавали б підстави отримання відстрочки від мобілізації в особливий період. За попередньою інформацією, отримані грошові кошти, ОСОБА_9 передає ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка в свою чергу здійснює вплив на посадових осіб одного з ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо оформлення відстрочки військовозобов'язаним по отриманим фіктивним медичним документам.
Окрім того, під час проведення досудового розслідування було встановлено, що до вчинення вказаної злочинної діяльності причетний ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , лікар-травматолог приватної лікарні ТОВ «Мед&Арт», код ЄДРПОУ 45287609, який за попередньою змовою з іншими лікарями, здійснює виготовлення фіктивних медичних документів та організовує проведення операцій з хірургічним втручанням, без будь-якої необхідності їх проведення. В подальшому вказані медичні документи, які містять завідомо неправдиві відомості, стають підставою оформлення відстрочки від призову військовозобов'язаним.
Отже, наразі в кримінальному провадженні встановлено групу осіб, яка займається вищезазначеною злочинною діяльністю, чим перешкоджають законній діяльності ЗС України, сприяючи зриву мобілізації та послаблення обороноздатності України.
Проведеними слідчими діями та негласними слідчими (розшуковими) діями встановлено, що до вчинення вказаних кримінальних правопорушень причетна ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
В рамках вказаного кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеса від 30.07.2025 року проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , у ході якого виявлено та вилучено:
- грошові кошти в сумі: 1750 доларів США із 17 купюр номіналом 100 доларів із наступними серіями та номерами: ML66381627C, MB04695307S, LB60217047C, PA68135244B, PE04784997C, MI01894036A, PK32612343B, PE98236942C, MG45908624A, PD06296315A, PD87430755C, PB93589460A, PE98236939C, PD07721307C, MB36408821B, MB36408822B, LL95442065I та одна купюра номіналом 50 доларів США із серією та номером MB47628645A;
- грошові кошти в сумі 1320 євро із трьома купюрами номіналом 200 євро із наступними серіями та номерами: SB2056116496, X00036455807, X00925510529, із двома купюрами номіналом 100 євро із наступними серіями та номерами: RC4348038262, SE2033504443, із 10 купюрами номіналом 50 євро із наступними серіями та номерами: UD2995131771, RC2777950363, WB2647302561, RA0627461214, PB0310290514, YA1866963968, SE7737559219, RE1380370961, SC3568369575, S26632985263 та одна купюра номіналом 20 євро із серією та номером SR8183185863.
30 липня 2025 року на підставі постанови слідчого вищевказане майно було визнано речовими доказами в рамках даного кримінального провадження.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема, правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об'єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих, чи інших речей речовими доказами. У той же час слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє прийти до висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).
З огляду на положення частини 3 статті 170 КПК арешт майна на підставі пункту 1 частини 2 статті 170 КПК (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об'єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
Згідно ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом (ч.2 ст. 93 КПК України).
Слідчим суддею ухвалою від 29 липня 2025 року надано дозвіл на обшук за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , з метою відшукання та вилучення, зокрема, грошових коштів (а.с. 93-96 т.1).
У клопотанні прокурор посилався на те, що перевіряється причетність ОСОБА_7 , до вказаного кримінального правопорушення, тому враховуючи обставини кримінального правопорушення, що розслідується у цьому кримінальному провадженні, а саме ймовірна організація корупційної схеми щодо ухилення від мобілізації в особливий період із застосуванням конспірації та маскування своїх дій, на цьому первинному етапі досудового розслідування колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що арештоване майно може містити відомості, які мають значення для кримінального провадження.
Легальність набуття вилучених у ході проведення обшуку грошових коштів підлягає з'ясуванню органом досудового розслідування та об'єктивно вимагає проведення певних слідчих (розшукових) дій. Натомість повернення вилучених в ході обшуку грошових коштів за обставин вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 369-2 КК України, без надання органу розслідування можливості з'ясування обставин правомірності їх набуття може призвести до втрати речей, які мають доказове значення у кримінальному провадженні.
Зважаючи на вищевикладене у сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, відповідно до ст.132, 170, 173 КПК України дотримався принципів розумності та співрозмірності обмеження права власності осіб завданням кримінального провадження та врахувала наслідки від вжиття такого тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб. Доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення для осіб, в інтересах яких подані апеляційні скарга, не надано та під час їх розгляду не встановлено.
Крім того, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власники і обмежуються у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співрозмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.
При цьому, власник майна та його представник не позбавлені у подальшому права на звернення до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту майна у порядку ст. 174 КПК України.
Разом з цим слушними є посилання адвоката на розгляд клопотання слідчим суддею з порушенням строку, встановленого ч.6 ст.173 КПК України, однак, у даному випадку розгляд слідчим суддею клопотання про арешт поза межами визначених вказаною нормою строків обумовлений необхідністю завчасного повідомлення учасників про дату та час розгляду клопотання.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про порушення слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону щодо строків розгляду клопотання про арешт майна, однак, враховуючи обставини справи, вважає, що ці порушення здійснені з метою дотримання прав учасників провадження та не є істотними, оскільки не впливають на правильність та обґрунтованість судового рішення.
Приписами п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 98, 170-173, 370, 404, 405, 407, 409, 411, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 14 серпня 2025 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12025160000000757, внесеного до ЄРДР 02 липня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 369-2 КК України,- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4