Номер провадження: 33/813/1656/25
Номер справи місцевого суду: 947/6481/25
Головуючий у першій інстанції Борщов І. О.
Доповідач Котелевський Р. І.
23.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Котелевського Р.І., розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м.Одеси від 01.07.2025 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП,
встановив:
Оскарженою постановою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34000 (тридцять чотири тисячі) грн, з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 3 (три) роки. Стягнутий судовий збір в сумі 650,60 грн.
Згідно з оскарженою постановою, 08.02.2025 року, близько 12:40, навпроти буд.50-А по вул.Академіка Корольова в м.Одесі, керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz CLA 250», державний знак НОМЕР_1 , на прибудинковій території скоїв ДТП. Під час оформлення матеріалів ДТП у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, не стійка хода. Крамаренко повідомив, що вжив алкогольні напої після ДТП. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу газоаналізатору «Drager» та у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.10 «Правил дорожнього руху України», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову та закрити провадження по справі в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 зазначив, що не приймав участі в розгляді справи в суді першої інстанції, в порушення вимог ст.285 КУпАП, копія постанови на його адресу не надсилалась, а була отримана лише 23 липня 2025 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначив про те, що наявні в матеріалах справи письмові пояснення свідків про його причетність до скоєного ДТП не є доказами вживання ним алкогольних напоїв після дорожньо-транспортної пригоди, оскільки такі свідчення не містять в собі відповідної інформації. Звертає увагу, що свідки не були допитані в судовому засіданні та не попереджалися про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, тому їх покази не можуть бути беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 також зазначає, що виходячи з того, що вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності має бути доведена органом чи посадовою особою, яка оформляє відповідні матеріали, факт вживання ним алкогольних напоїв після дорожньо-транспортної пригоди не доведений доказами. Також ОСОБА_1 звертає увагу, що свідчення самої особи щодо себе не можуть обґрунтовувати висновків щодо винуватості такої особи.
ОСОБА_1 та його захисник Бардук В.І., будучи повідомленими про розгляд справи, чотири рази не з'явились у судові засідання апеляційного суду, які призначались на 12.08.2025 року, 02.09.2025 року, 16.09.2025 року та 23.09.2025 року.
Так, у судове засідання апеляційного суду, призначене 12.08.2025 року, ОСОБА_1 та його захисник Бардук В.І. не з'явились. ОСОБА_1 надіслав на адресу суду клопотання, в якому просив відкласти розгляд справи на іншу дату в зв'язку з його перебуванням на стаціонарному лікуванні.
У судове засідання, призначене на 02 вересня 2025 року, ОСОБА_2 та його захисник повторно не з'явились. При цьому, захисник звернувся до суду з клопотанням про перенесення розгляду справи, в зв'язку з його зайнятістю в невідкладних слідчих діях в Миколаївському РУП ГУНП в Миколаївській області.
У судове засідання, призначене на 16.09.2025 року, захисник Бардук В.І. та ОСОБА_1 також не з'явились. При цьому, ОСОБА_1 повторно звернувся до суду з клопотанням про перенесення розгляду справи на іншу дату.
У судове засідання, призначене на 23.09.2025 року, ОСОБА_1 та його захисник в черговий раз не з'явились, причини неявки суду не повідомили.
Вирішуючи питання стосовно можливості розгляду справи за відсутністю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника, апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року за №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), суд зазначив, що сторона зобов'язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».
Європейський суд з прав людини наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Дана справа про адміністративне правопорушення знаходиться в провадженні апеляційного суду з 04.08.2025 року, до теперішнього часу не розглянута, в той час, як ч.4 ст.294 КУпАП встановлено, що апеляційний перегляд постанови місцевого суду в справах про адміністративне правопорушення здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
На переконання апеляційного суду, дії ОСОБА_1 та його захисника Бардука В.І., які тричі не з'явились в судові засідання та клопотали про перенесення розгляду справи, а в четвертий раз також не прибули до суду та не клопотали про перенесення розгляду справи, свідчать про їх небажання прийняти участь в апеляційному розгляді.
Апеляційний суд звертає увагу, що у разі неможливості з об'єктивних причин черговий раз з'явитися до суду за викликом, ОСОБА_1 та його захисник не були позбавлені права звернутись до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи у разі існування поважних причин неможливості прибуття до суду.
Відповідно до ч.6 ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Апеляційний суд здійснив всі можливі заходи для забезпечення права ОСОБА_1 та його захисника на доступ до суду, проте останні чотири рази не з'явившись до суду за викликом, а отже свідомо, за власної волі, позбавили себе можливості реалізувати свої процесуальні права, передбачені ст.268 КУпАП та надати пояснення щодо фактичних обставин справи.
Враховуючи викладене, з метою розгляду справи в розумні строки, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 та його захисника Бардука В.І.
При цьому, апеляційний суд враховує, що положеннями ч.2 ст.268 КУпАП не передбачена обов'язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, суд дійшов таких висновків.
Що стосується клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, судом встановлено таке.
Згідно з ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Відповідно до норм діючого законодавства, строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.
Із матеріалів судової справи вбачається, що оскаржена постанова винесене місцевим судом 01.07.2025 року без участі ОСОБА_1 та його захисника.
У матеріалах судової справи відсутні докази про те, що на виконання вимог ч.1 ст.285 КУпАП копія постанови надсилалась на адресу ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку.
Вказані обставини не спростовують доводи ОСОБА_1 про те, що копію постанови він отримав 23.07.2025 року.
Апеляційна скарга подана ОСОБА_1 через суд першої інстанції 28.07.2025 року.
Враховуючи наведені обставини, з метою забезпечення права ОСОБА_1 на доступ до суду, яке випливає з п.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, і є невід'ємною частиною права на справедливий судовий розгляд, апеляційний суд вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність оскарженої постанови, судом встановлено таке.
Згідно з ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями ст.280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Порядок проходження огляду на стан сп'яніння встановлений ст.266 КУпАП, а також затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» та «Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою спільним наказом МВС та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року.
Відповідно до ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до п.п. 6, 7, 8 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 КУпАП.
Положеннями ч.4 ст.130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
При розгляді справи та винесенні оскарженої постанови місцевий суд не в повному обсязі дотримався вимог ст.ст.245, 280 КУпАП, не в повній мірі встановив фактичні обставини справи, не перевірив наявність достатніх та допустимих доказів для підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП.
Обґрунтовуючи свій висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП, місцевий суд послався на наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння до КНП «ООМЦПЗ» ООР від 08.02.2025 року; відеозапис обставин адміністративного правопорушення; довідки інформаційного порталу Національної поліції, згідно яких ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП протягом року не притягувався та отримав посвідчення водія; письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з яких вбачається, що ОСОБА_1 був причетний до ДТП; постанову Київського районного суду м.Одеси від 28.03.2025 (справа №947/6106/25, провадження 3/947/1258/25) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України (рішення набрало законної сили).
Пославшись на вказані докази місцевий суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП.
Апеляційний суд не погоджується з таким рішенням місцевого суду, з огляду на таке.
Згідно з протоколом серії ЕПР1 №241734, ОСОБА_1 , 08.02.2025 року, близько 12:40, навпроти буд.50-А по вул.Академіка Корольова в м.Одесі, керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz CLA 250», державний знак НОМЕР_1 , на прибудинковій території скоїв ДТП. Під час оформлення матеріалів ДТП у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, не стійка хода. Водій повідомив, що вжив алкогольні напої після ДТП. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку та на місці за допомогою приладу газоаналізатору «Drager» та у медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.10 «Правил дорожнього руху України», за що передбачена відповідальність за ч.4 ст.130 КУпАП.
Пунктом 2.10 ПДР України передбачені обов'язки водія у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди, зокрема: негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил; не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди; до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
У даній справі, водію ОСОБА_1 ставиться в провину те, що він вживав алкогольні напої після дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 08.02.2025 року.
Однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують той факт, що ОСОБА_1 вживав алкогольні напої після події ДТП та знаходився в стані алкогольного сп'яніння, оскільки огляд водія на стан сп'яніння не проводився, ані на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, ані в закладі охорони здоров'я.
Апеляційний суд звертає увагу, що само по собі визнання ОСОБА_1 вживання алкоголю після події ДТП, не звільняє осіб, уповноважених на складання протоколу, від необхідності підтвердження відповідними доказами такої обставини, зокрема факту вживання особою алкогольних напоїв після ДТП і до проведення медичного огляду.
Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
За таких обставин, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №241734 від 08.02.2025 року не може бути визнаний беззаперечним доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП, оскільки зазначена в ньому інформація не підтверджена належними доказами.
Таким чином, за результатами апеляційного розгляду, судом встановлено, що дії ОСОБА_1 безпідставно кваліфіковані за ч.4 ст.130 КУпАП.
Відповідно до ст.62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оскільки під час розгляду справи апеляційним судом не здобуто даних про те, що ОСОБА_1 знаходився в стані сп'яніння та вживав алкогольні напої саме після ДТП, враховуючи той факт, що правоохоронний орган не долучив до справи достатні та належні докази на підтвердження порушення ним п.2.10 ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП, а також відсутність у суду повноважень на збирання доказів по справі, апеляційний суд приходить до висновку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП.
Водночас наявні в справі про адміністративне правопорушення докази, зокрема: протокол про адміністративне правопорушеннясерії ЕПР1 №241734 від 08.02.2025 року; направлення на огляд водія ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я КНП - «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння; відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, на яких зафіксований факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров'я; беззаперечно вказують на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за кваліфікуючою ознакою - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
За наведених обставин апеляційний суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.
Визначаючи вид адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 апеляційний суд враховує, що відповідно до вимог ст.ст. 23, 33 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП України та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 , відповідно до вимог статей 23, 33 КУпАП, апеляційний суд враховує характер вчиненого правопорушення, обставини його вчинення та особу порушника.
Крім того, слід зазначити, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2017 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки.
З огляду на встановлені апеляційним судом обставини, керуючись положеннями ст.ст.23, 33 КУпАП, апеляційний суд вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу, змінити оскаржену постанову місцевого суду, перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч.4 ст.130 на ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, яке на переконання апеляційного суду буде достатнім та справедливим та відповідатиме меті адміністративного стягнення.
Відповідно до п.4 ч.8 ст.294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право змінити постанову.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
постановив:
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м.Одеси від 01.07.2025 року
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Київського районного суду м.Одеси від 01.07.2025 року, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП - змінити.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч.4 ст.130 КУпАП на ч.1 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Суддя
Одеського апеляційного суду Р.І. Котелевський