Номер провадження: 11-сс/813/1758/25
Справа № 947/22135/25 1-кс/947/12455/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
01 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, в рамках кримінального провадження № 12025160000000191, внесеного до ЄРДР 18 лютого 2025 року,-
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою було частково задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , яке погоджено прокурором відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 , та продовжено підозрюваному ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» до 17 жовтня 2025 року включно, із можливістю внесення застави у розмірі 500 (п'ятсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 514 000 (один мільйон п'ятсот чотирнадцять тисяч) гривень.
Рішення слідчого судді мотивоване наявністю обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення, наявністю ризиків, передбачених п. 1-3 ч.1 ст. 177 КК України, які були встановлені під час застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного, які не зменшилися та продовжують існувати, а в рамках кримінального провадження необхідно провести ще ряд процесуальних дій, тому є необхідність подальшого тримання під вартою підозрюваного.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
На вказану ухвалу захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу в якій вказують на те, що оскаржена ухвала є необґрунтованою, з огляду на наступне:
- пред'явлена ОСОБА_10 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, з огляду на зібрані та долучені до клопотання процесуальні документи у якості доказів вини підозрюваного є необґрунтованою. Зокрема, додатки до протоколів огляду та вручення грошових коштів від 27.05.2025, протоколу про результати проведення аудіо-, відеоконтролю особи від 03.06.2025 не були надані суду на дослідження;
- при постановленні оскаржуваної ухвали слідчим суддею не взято до уваги, той факт, що прокурором не надано жодного доказу, того, що підозрюваний може вчиняти дії, передбачені п.п.1-3 ч.1 ст.177 КПК України, натомість, тяжкість покарання, відповідно до сталої практики ЄСПЛ не може слугувати єдиною підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу;
- слідчим суддею не взято до уваги, що підозрюваний має стійкі соціальні зв'язки, постійне місце проживання, має на утриманні малолітнього сина, а дружина перебуває на третьому місяці вагітності. Крім того, підозрюваний ОСОБА_11 має незадовільний стан здоров'я та потребує негайного лікування;
- слідчим суддею не вивчено та не проведено аналізу майнового і сімейного стану підозрюваного перед прийняттям рішення щодо визначення розміру застави, яка явно є непомірною. Зокрема, дохід підозрюваного ОСОБА_8 за 2025 рік склав 128293, 56 грн., а усі грошові заощадження родини були вилучені у ході обшуку.
Посилаючись на викладене, захисник просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Позиції учасників судового розгляду.
У судовому засіданні захисник підтримав доводи та вимоги поданої апеляційної скарги просив ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 12 КПК під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Серед інших, до заходів забезпечення кримінального провадження, віднесено запобіжні заходи (п. 9 ч.2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до клопотання у проваджені СУ ГУНП в Одеській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 лютого 2025 року за №12025160000000191 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191 КК України, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, та за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
В рамках вказаного кримінального провадження 25 червня 2025 року ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме - одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на функції держави, поєднане з вимаганням такої вигоди .
Орган досудового розслідування вважає, що ним встановлено такі обставини.
Сержант ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 призначений на посаду начальника складу пально-мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_1 . Так, на початку квітня 2025 року у ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виник намір щодо мобілізації до лав Збройних сил України у вибраній ним військовій частині НОМЕР_1 .
За рекомендацією свого знайомого військовослужбовця військової частини № НОМЕР_1 , ОСОБА_13 він звернувся до начальника пально-мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 .
Попередньо, ОСОБА_13 на прохання ОСОБА_12 пояснив ОСОБА_10 , що останній має намір мобілізуватися до лав Збройних сил України та, користуючись правом самостійно обрати місце несення служби, бажає служити у військовій частині НОМЕР_1 , а тому хотів з'ясувати процедуру такого зарахування на службу.
Дізнавшись про бажання ОСОБА_12 мобілізуватися і нести службу у військовій частині, що базується на території Одеської області та про те, що співробітники РТЦК та СП, при перевірці його військово-облікових документів, повідомили йому про необхідність оновлення документів та подальшої мобілізації, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених вище нормативно-правових актів, керуючись прагненням до наживи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, прийняв рішення про одержання неправомірної вигоди. Для цього він він миттєво розробив злочинний план та передбачив етапи для його втілення у життя, розуміючи уразливість та настання негативних наслідків для ОСОБА_12 у разі відмови йому у зарахуванні на службу до військової частини НОМЕР_1 , що полягають у примусовому призові останнього на військову службу під час мобілізації та направлення для несення служби за межі Одеської області.
Так, 26.05.2025, близько 11:45, в ході особистої зустрічі, ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_13 , що може допомогти з прийняттям на службу до військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_12 , гарантуючи успішний результат. При цьому, він повідомив, що особисто спілкується з посадовими особами військової частини та органів РТЦК та СП, які приймають рішення щодо взяття військовозобов'язаних на службу та проходження відповідної лікарської комісії, додавши, що якщо ОСОБА_12 згоден, то має передати йому грошові кошти в сумі 2000 доларів США.
На наступний день, 27.05.2025, близько 17:40, в ході особистої зустрічі біля будинку за адресою АДРЕСА_1 з ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , ОСОБА_11 підтвердив свій намір надати допомогу останньому у зарахуванні його на службу до військової частини НОМЕР_1 . З метою переконання ОСОБА_12 у своїй спроможності здійснити вплив на військових посадових осіб ОСОБА_11 повідомив про наявність двох способів такого прийняття на службу. Першим способом він назвав визнання ОСОБА_12 за результатами пройденої військово-лікарської комісії обмежено придатним, що дасть йому змогу не бути направленим для несення служби до військових підрозділів за межами Одеської області для чого він здійснить вплив на посадових осіб органів РТЦК та СП. Другим способом він назвав зарахування останнього на службу у звичайному порядку, складання документів щодо самовільного залишення ним військової частини, та прийняття ОСОБА_12 на службу за його рекомендацією командиром військової частини НОМЕР_1 після зарахування останнього до відповідного військового підрозділу, який займається розподілом осіб, що самовільно залишили військову частину.
Також ОСОБА_11 повторно повідомив, що для того, щоб ОСОБА_12 був прийнятий на службу до вказаної вище військової частини, він повинен передати ОСОБА_10 грошові кошти в розмірі 2 000 доларів США за здійснення ним впливу на прийняття рішення відповідними військовими посадовими особами військової частини НОМЕР_1 та підрозлідів РТЦК та СП за зарахування ОСОБА_12 для несення військової служби до військової частини НОМЕР_1 . При цьому, останній додав, що в разі обрання ОСОБА_12 способу мобілізації без його участі, він не матиме гарантій призначення на службу саме до військової частини НОМЕР_2 .
Побоюючись втратити можливість добровільної мобілізації, несення служби у військовому підрозділі на території Одеської області та натомість бути мобілізованим примусово і направленим для несення служби у іншу область України ОСОБА_12 вимушено погодився на незаконну вимогу ОСОБА_8 передати йому неправомірну вигоду.
При зазначених обставинах, після завершення бесіди, ОСОБА_13 передав ОСОБА_10 грошові кошти в розмірі 2 000 (дві тисячі) доларів США, що станом на 27.05.2025 у еквіваленті за офіційним курсом у гривні складає - 83 141, (вісімдесят три тисячі сто сорок одну) грн 40 коп. за здійснення ним впливу на прийняття рішення відповідними службовими особами військової частини НОМЕР_1 та підрозділів РТЦК та СП за зарахування ОСОБА_12 для несення військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
На виконання взятих на себе зобов'язань, ОСОБА_11 здійснивши вплив на посадових осіб військової частини НОМЕР_1 та співробітників ІНФОРМАЦІЯ_3 , забезпечив мобілізацію ОСОБА_12 та взяття останнього на військовий облік 11.06.2025.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 25 червня 2025 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 25 липня 2025 року, до підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23 серпня 2025 року, із можливістю внесення застави у розмірі 600 (шістсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1816800 (один мільйон вісімсот шістнадцять вісімсот тисяч) гривень.
У наступному, оскаржуваною ухвалою слідчого судді продовжено строк тримання ОСОБА_8 під вартою до 17 жовтня 2025 року включно, із можливістю внесення застави у розмірі 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1514000 (один мільйон п'ятсот чотирнадцять тисяч) гривень.
Частиною 3 ст.197 КПК України визначено, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно із ч.1-3 ст.199 КПК України має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою і може бути задоволено при умові, що заявлений ризик, який став обґрунтуванням обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також, що є вагомі обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно із ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті (виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою) виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (ч. 5 ст. 199 КПК України).
Частиною 2 ст.177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Підозрою є обґрунтоване припущення слідчого або прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення. Право підозрюваного знати, у вчинені якого кримінального правопорушення його підозрюють, кореспондує обов'язок сторони обвинувачення довести це до його відома, повідомити про наявність підозри та роз'яснити її зміст. Відтак, повідомлення про підозру є одним із найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка набула статусу підозрюваного, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, а отже в оцінці цього питання кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням сталої практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), про що прямо вказує ч.5 ст.9 КПК України.
Так, у своїх рішеннях під обґрунтованою підозрою ЄСПЛ розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити злочин. При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення особі обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах провадження для обмеження прав осіб.
Отже, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, та які не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування. Таким чином, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих стороною обвинувачення доказів тих самих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Відтак, повідомлення про підозру - це суб'єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі розслідування може перерости у твердження у вигляді обвинувального акту. Отже, на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати їм оцінку з точки зору їх допустимості та достатності. Повнота та всебічність проведеного розслідування теж не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при дослідженні обґрунтованості підозри.
Слідчий суддя, проаналізувавши зміст повідомлення про підозру та матеріали клопотання, дійшов висновку про можливу причетність ОСОБА_11 до інкримінованого кримінального правопорушення за тих обставин, що відображені у повідомленій йому підозрі, та про обґрунтованість останньої.
Відхиляючи доводи захисту щодо відсутність в діях підозрюваного складу інкримінованих кримінальних правопорушень, колегія суддів звертає увагу, що на цьому етапі при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд надає оцінку доказам лише для визначення певної вірогідності причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою настільки, щоби виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не вирішує питання, які повинен вирішувати вже суд під час розгляду кримінального провадження за сутністю.
Оскільки надані стороною обвинувачення докази у своїй сукупності, зокрема: 1) протоколам допиту свідка ОСОБА_13 , який повідомив, що на прохання свого друга, ОСОБА_12 звернувся до ОСОБА_8 з метою з'ясування порядку добровільної мобілізації до в/ч НОМЕР_1 на що ОСОБА_11 повідомив, що він може допомогти з мобілізацією до вказаної військової частини за оплату в розмірі 2 000 доларів США, повідомивши, що в разі відмови, він буде мобілізований і направлений для несення служби в штурмові бригади. Також, 19.05.2025 при особистій зустрічі ОСОБА_12 та ОСОБА_8 останній повторив свої вимоги. 20.05.2025 він в присутності ОСОБА_12 передав ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 2000 доларів США в якості неправомірної вигоди за сприяння останнім в мобілізації ОСОБА_12 до в/ч НОМЕР_1 ; 2)протоколами допиту свідка ОСОБА_12 , який надав свідчення, аналогічні свідченням ОСОБА_13 , додавши, що в червні 2025 його викликали до в/ч НОМЕР_1 , де надали вказівки щодо проходження ВЛК та збору документів і в подальшому він був мобілізований до вказаної військової частини; 3) протоколами про результат проведення НСРД, в яких зафіксовано спілкування ОСОБА_8 з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 та вимагання у нього неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення уповноваженими особами щодо мобілізації ОСОБА_12 ; пов'язують ОСОБА_11 із обставинами інкримінованого протиправного дія, тому посилання захисника в апеляційній скарзі на відсутність обґрунтованої підозри ОСОБА_11 у вчинення інкримінованого правопорушення, є неспроможними.
Доводи сторони захисту про те, що слідчий суддя не досліджував додатки до протоколів огляду та вручення грошових коштів від 27 травня 2025, протоколу про результати проведення аудіо-, відеоконтролю особи від 03 червня 2025, колегія суддів відхиляє як такі, що не спростовують висновків про обґрунтовану підозру, оскільки дослідження додатків до протоколів здійснюється з метою встановлення та підтвердження обставин події, що сталася, а також для перевірки достовірності змісту протоколу, і тому мають бути предметом остаточної перевірки під час розгляду кримінального провадження по суті.При перевірці підозри під час досудового розслідування слідчий суддя із змісту вказаних протоколів встановив лише можливу причетність підозрюваного до події злочину, яка виправдовує втручання в права особи та здійснення щодо неї процесуальних дій.
Апеляційний суд наголошує, що на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати їм оцінку з точки зору їх допустимості та достатності. Повнота та всебічність проведеного розслідування теж не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при дослідженні обґрунтованості підозри.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК України).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Крім того, апеляційний суд враховує, що вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення як обставина, яка впливає на вибір слідчим суддею, судом виду запобіжного заходу (пункт 1 частини 1 статті 178 КПК України), має вплив й на оцінку рівня ймовірності ризику, передбаченого частини 1 статті 177 КПК України (чим більшою є вагомість зібраних доказів на підтвердження обґрунтованої підозри та чим вищим є рівень її обґрунтованості, тим більшою є вірогідність переховування підозрюваного від правосуддя, і навпаки).
Зазначений стандарт доказування (переконання) колегія суддів використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_8 .
Слідчий суддя встановив, що ОСОБА_11 може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, такі ризики не зменшилися та продовжують існувати.
Так, при встановленні наявності ризику переховування ОСОБА_8 від органу досудового розслідування та суду слідчий суддя врахував передбачене законом покарання за вчинення злочинів, які йому інкримінуються, неможливість застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м'якого, ніж визначено законом, за вчинення корупційного злочину, за винятком затвердження угоди про визнання винуватості, у сукупності з іншими обставинами, встановленими у ході розгляду клопотання, зокрема, наявністю певних соціальних зв'язків, та прийшов до висновку про те, що цей ризик продовжує існувати.
Щодо продовження існування ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Слідчий суддя правильно встановив продовження існування цього ризику, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_11 не відсторонений від посади, його значення, як суб'єкта незаконних дій, його роль у розслідуваних подіях, з урахуванням активної стадії досудового розслідування, ОСОБА_11 володіючи інформацією про кримінальне провадження стосовно нього, обставин, що є предметом доказування у вказаному кримінальному провадженні, може вжити заходів, з метою знищення речей і документів, які мають значення для кримінального провадження та наразі не зібрані.
Апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про те, що ризик незаконного впливу на свідків, продовжує існувати, зокрема, з огляду на таке: (1) встановлену процедуру допиту свідків; (2) враховуючи, що обґрунтованість підозри ОСОБА_11 у значній мірі підтверджується показаннями свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , які особисто відомі заявник; (3) соціальний статус та авторитет підозрюваного у силу зайняття ним посади начальника складу пально-мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_1 , тому останній у ході несення служби набув службові та неформальні зв'язки.
Ураховуючи, що в оскаржуваному рішенні слідчий суддя, виходячи з доводів сторони обвинувачення, зазначив достатні підстави, наявність яких підтверджується дослідженими доказами, продовження існування встановлених при застосуванні запобіжного заходу ризиків підтвердилося. Адже, як вважає колегія суддів, ймовірність настання наведених ризиків не зазначена абстрактно, а переконливо продемонстрована.
Вказане не свідчить, що поза всяким сумнівом ОСОБА_11 здійснюватиме відповідні дії. Але наведені факти, котрі підтверджують, що підозрюваний має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, сторона захисту в ході апеляційного перегляду не спростувала.
Апеляційний суд приймає до уваги посилання захисника щодо наявності у підозрюваного міцних соціальних зав'язків, постійного місця проживання, малолітнього сина на утриманні, вагітність дружини, однак, у світлі інкримінованих обставин справи, зазначене не є настільки переконливими обставинами, що могли б знизити встановлені ризики до маловірогідних чи до їх виключення. У свою чергу, вчинення тяжкого корупційного злочину (частина 5 статті 12, примітка до статті 45 КК), для ОСОБА_8 є не випадковістю, чи діями, які були не бажаними або неочікуваними. Такі наслідки є результат трудомісткого процесу, який складався з високоорганізованих дій. Все це показує неможливість розумної довіри до підозрюваного, настільки, щоб можливо було убезпечити суспільний інтерес у вказаному провадженні від його ушкодження;
Щодо неможливості перебування підозрюваного ОСОБА_8 під вартою стороною захисту не надано доказів для підтвердження указаного твердження.
Так, відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення», Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 2.6 Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого спільним Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.
Відповідно до п. 2.8 зазначеного Порядку, якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров'я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Крім того, питання щодо госпіталізації особи та перевезення її до закладу охорони здоров'я, де може бути надана екстрена медична допомога особам, узятим під варту, врегульоване Порядком надання екстреної медичної допомоги особам, узятим під варту або яким призначено покарання у виді позбавлення волі, від 21 листопада 2012 року № 1122.
А тому, за відсутності зазначених вище документів нема підстав для висновку про неможливість утримання підозрюваного в умовах СІЗО.
Твердження в апеляційній скарзі щодо непомірного розміру застави та відсутності матеріальної можливості у підозрюваного внесення такої застави, колегія суддів вважає необґрунтованим з огляду на таке.
Відповідно до абз.1 ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно із п.2 ч.5 ст.182 КПК України щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Із абз.2 Угоди про створення групи держав по боротьбі з корупцією (GRECO) від 05.05.1998 вбачається, що корупція являє собою величезну загрозу правовим нормам, демократії, правам людини, об'єктивності та соціальній справедливості, перешкоджає економічному розвиткові та ставить під загрозу стабільність демократичних інститутів.
Визначаючи розмір застави, слідчий суддя взяв до уваги: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_11 у разі його визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; відомості про особу підозрюваного: його вік, стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, наявність осіб, які перебувають на його утриманні, відсутність судимостей; погіршення майнового стану підозрюваного з урахуванням перебування його під вартою та неможливість отримувати дохід; невнесення підозрюваним визначеного розміру застави протягом тривалого часу у цьому кримінальному провадженні.
За таких обставин слідчий суддя прийшов до правильного висновку про те, що доцільним є зменшити встановлений попередній розмір застави та визначити її у розмірі 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 514 000 (один мільйон п'ятсот чотирнадцять тисяч) гривень, яка не є завідомо непомірною для підозрюваного та буде достатньою для гарантування виконання ним покладених обов'язків.
Пунктом 1 ч.3 ст.407 КПК України визначено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст.370 КПК України. Відтак, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись статями 24, 176, 177, 178, 183, 194, 196,197 370-372, 376, 404, 407, 409,419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 25 червня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, в рамках кримінального провадження № 4202516110000072, внесеного до ЄРДР 28 квітня 2025 року,- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4