Справа № 496/415/25
Провадження № 2-а/496/15/25
31 липня 2025 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Горяєва І.М.,
за участю секретаря - Касьяненко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОРУП №2 Головного управління національної поліції в Одеській області про скасування постанови та скасування протоколу, -
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просив суд ухвалити рішення, яким скасувати постанову серії ББА № 260976 та скасувати протокол серії ААД № 930699.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 18.12.24 р. ОСОБА_1 стояв на місці ДТП Кишеневською трасою близько 10-00 годин. Під'їхала поліція та він попросив пред'явити посвідчення згідно з постановою КМУ 1137, проте, вони їх не пред'явили, посилаючись на те, що таких посвідчень у них немає. ОСОБА_1 у свою чергу пояснив, що вони не мають владних повноважень і не можуть складати постанову чи протокол. Незважаючи на це, вони приступили до оформлення ДТП. ОСОБА_1 зателефонував до «102» і просив надіслати наряд для фіксації перевищення повноважень. У свою чергу, жодних своїх документів він поліції не передавав жодних пояснень щодо дтп не давав. Поліція прийняла ОСОБА_1 як учасника ДТП якимось чином ідентифікувала його особистість і оформили на нього постанову та протокол. При цьому не вказавши як вони визначили що ОСОБА_1 був за кермом автомобіля та що ОСОБА_1 був учасником дтп як водій. Так як ОСОБА_1 притягли до адміністративної відповідальності, він попросив поліцію надати йому безкоштовну правову допомогу. На що була відмова. Постанова і протокол надійшли ОСОБА_1 «Укрпоштою» в одному конверті (отримав 14.01.25р) в постанові та протоколу 90% тексту не видно та не зрозуміло, та ОСОБА_1 не розуміє в чому його обвинувачують.
Сторони до судового засідання не з'явилися, розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник відповідача надав до суду компакт-диск на якому міститься відеозапис, підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (в тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до наступного висновку.
У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 9 КАС України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 7 КАС України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Судом встановлено, що 18.12.2024 року інспектором ГУНП в Одеській області ОРУП № 2 Мельник О.П. була винесена постанова серії ББА № 260976 про накладення адміністративного стягнення по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП, з накладенням штрафу в сумі 425,00 грн.
Із оскаржуваної постанови вбачається, що 18.12.2024 року о 07.55 год та 18.12.2024 о 10:00 год на а.д. Одеса-Кучургани 9км + 400м, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Хюндай Туксон» порушив вимоги під час розгляду справи не надав для перевірки посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив п. 2.1.б Правил дорожнього руху України.
На підставі ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).
Згідно положень ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується не всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи у їх сукупності (ст.245 КУпАП).
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Пунктом 1.9. ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Статтею 222 КУпАП передбачено, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.126 та ст.122 КУпАП розглядають органи Національної поліції.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, перевiрка документiв особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП, передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).
Судом переглянуто відеозапис подій від 18.12.2024 року, наданий відповідачем, що здійснений за допомогою технічного приладу, де чітко зафіксовано описане в оскаржуваній постанові порушення правил дорожнього руху.
З відеозапису, відтвореного під час розгляду справи, встановлено, що інспектором ГУНП ОРУП № 2 зазначено, що для складання матеріалів справи про адміністративне правопорушення за фактом дорожньо-транспортної пригоди позивач має надати посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, проте ОСОБА_1 у наданні посвідчення водія та реєстраційного документу на т/з відмовив, чим порушив п. 2.1.б Правил дорожнього руху України, що передбачена відповідальність за ч. 1 ст.126 КУпАП. При цьому, ОСОБА_1 було надано для огляду поліцейському посвідчення, за яким було ідентифіковано його особу.
Відповідно до пп. «а» пункту 2.4 ПДР на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1., а саме: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб; г) чинний страховий поліс (страховий сертифікат “Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (Посвідчення).
Під час розгляду справи, позивача було ознайомлено з його правами згідно ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, позивач скористався своїм правом на власний розсуд і не надав поліцейським письмового пояснення по суті вчиненого ним правопорушення. Жодної іншої письмової заяви чи клопотання, як під час підготовки, так і під час розгляду справи про адміністративне правопорушення в порядку п. 5 ст. 278 КУпАП - не надходило.
З огляду на викладене, суд вважає даний відео доказ належним та допустимим, що в свою чергу підтверджує обставини на які посилається відповідач, стосовно законності прийнятого ним рішення.
Таким чином, посилання позивача на порушення інспектором при розгляді адміністративної справи вимог КУпАП, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та спростовуються відеозаписами наданим відповідачем. Також, підстави вважати, що постанова про адміністративне правопорушення складено особою, яка не мала на це повноважень матеріали справи не містять.
Таким чином, проаналізувавши зібрані в судовому засіданні докази та норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, доведена, а дії відповідача відповідають вимогам чинного законодавства.
Щодо скасування протоколу серії ААД № 930699 суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої ст. 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення, судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
При цьому, відповідно до приписів ст. ст. 221 та 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, саме суду, який розглядає справу про адміністративне правопорушення належить
виключне повноваження щодо встановлення правильності і обґрунтованості складання працівником Національної поліції протоколу про адміністративне правопорушення та підстави для адміністративної відповідальності винної особи. Суду, який розглядає справу про адміністративне правопорушення також належить виключне повноваження щодо оцінки доказів, на підставі яких притягується особа до адміністративної відповідальності на відміну від суду, який розглядає спір в порядку, передбаченому КАС України щодо правомірності дій працівника поліції по оформленню ДТП. При цьому особа відносно якої складено протоколи про адміністративне правопорушення не позбавлена можливості надати суду свої доводи та міркування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Правова позиція в аналогічних правовідносинах викладена Верховним Судом у постанові від 17 липня 2018 року у справі №554/1334/17.
Виходячи із вказаної правової позиції, позивач не позбавлений можливості надати суду свої доводи та міркування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, а також звернутись до суду із клопотанням пpo закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, а в подальшому у разі незгоди із постановою оскаржити її в порядку передбаченому ст. 294 КУпАП.
Отже, спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року" (далі - ПДР).
Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
На підставі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, матеріали справи містять належні докази у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, тому суд прийшов до висновку, що наданий суду відеозапис є належним та допустимим доказом, узгоджується із іншими дослідженими доказами.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вина позивача ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, підтверджено належними та допустимими доказами.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням ч. 2 ст. 2 КАС України, постанова та протокол по справі про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, стягнення відповідно до постанови накладено в межах санкції ч.1 ст.126 КУпАП, а отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Суд звертає увагу на те, що відповідачем під час розгляду справи були надані належні та допустимі докази, які свідчать про обґрунтованість прийняття оскаржуваного рішення.
Таким чином, позивач не довів, а матеріали справи не містять відомостей, які б спростували факти, встановлені в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення, та при складанні протоколу, та надали б суду підстав дійти висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності правових підстав для їх задоволення.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, якщо особа, котра його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, якщо особа, котра його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити.
Тільки за наявності складу адміністративного правопорушення особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином відповідач, при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та винесенні постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, та протоколу за ст.. 124 КУпАП діяв у спосіб та у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.
Згідно пункту першого частини третьої вищенаведеної статті Кодексу встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
На підставі викладеного, з урахуванням встановлених КАС України завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 9, 20, 77, 94, 241-246, 286, 293, 295 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Одеській області про скасування постанови та скасування протоколу про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - залишити без задоволення.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.М. Горяєв
Повний текст рішення складено 01.10.2025 року, з урахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Біляївському районному суду Одеської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які на лікарняному, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом було здійснено розгляд справи з урахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку виготовлення повного тексту рішення суду по незалежним від суду причинам.