Справа № 463/8739/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/2580/25 Доповідач: ОСОБА_2
02 жовтня 2025 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції, у м. Львові, апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 17 вересня 2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Данилово, Хустського району Закарпатської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_5
старший слідчий СВ Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_8 , звернувся з клопотанням до слідчого судді про продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Клопотання мотивував тим, що 18 липня 2025 року, близько 18:30 год., начальник інженерно-технічної майстерні взводу управління та повітряної розвідки батареї зенітних безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «Volvo XC90», р.н. НОМЕР_2 (іноземна реєстрація) в стані алкогольного сп'яніння, тобто будучи водієм такого, рухався неподалік вул. Надбережна в с. Добряни Стрийського району Львівської області.
У вказаний час ОСОБА_5 , діючи необережно, проявляючи кримінальну протиправну недбалість, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, під час руху заднім ходом, поза межами проїзної частини дороги, неподалік вул. Надбережна в с. Добряни Стрийського району Львівської області, у порушення вимог пункту 1.10. (в частині значення терміну «небезпека для руху»), підпунктів б) та д) пункту 2.3., а також пунктів 10.1 ПДР, а саме не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її зміну та при русі заднім ходом не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , в результаті чого спричинено смерть потерпілому ОСОБА_9 .
Водночас, після здійснення наїзду, усвідомлюючи свою причетність до дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_5 всупереч вимогам підпунктів а), д) та е) пункту 2.10 ПДР не залишився на місці пригоди, не повідомив про ДТП орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, не вжив усіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організації об'їзду місця пригоди, а самовільно покинув його до приїзду працівників поліції.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у порушенні правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що спричинили смерть потерпілому, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 17 вересня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) ТУ ДБР у м. Львові ОСОБА_8 , яке погоджене з прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону про продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
Продовжено підозрюваному ОСОБА_5 строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме до 21 жовтня 2025 року включно.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, ОСОБА_5 , подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та надати йому можливість продовжити захищати Україну від збройної агресії рф.
В доводах апеляційних скарг зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною.
Наголошує, що в ході розгляду клопотання було порушеного його право на захист, оскільки йому не вручено матеріалів клопотання у встановлений законом строк, а лише надано для ознайомлення матеріали справи на 1 год.
Окрім того, зазначає, що клопотання про продовження строку тримання під вартою було подано з порушенням строку, передбаченим ч. 1 ст. 199 КПК України та у зв'язку із цим не мало бути предметом розгляду.
Наголошує, що він є військовослужбовцем знає наслідки СЗЧ, у зв'язку із чим не буде переховувати від органів досудового розслідування та суду.
Звертає увагу, що клопотання є необґрунтованим, скопійованим з попереднього клопотання.
Заслухавши доповідача, доводи підозрюваного ОСОБА_5 на підтримку аргументів апеляційної скарги, виступ прокурора на заперечення доводів апеляційних скарг, вивчивши матеріали судової справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення у справі «Ilijkov v. Bolgaria»).
Відповідно до ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Статтею 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 197 КПК України.
Згідно з положеннями ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, передбаченого законодавством, за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст. 199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Згідно з матеріалами клопотання, яке на думку колегії суддів відповідає вимогам ст. 184 КПК України, встановлено, що у провадженні слідчих Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12025141130000782 від 20 липня 2025 року з правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 18 липня 2025 року, близько 18:30 год, начальник інженерно-технічної майстерні взводу управління та повітряної розвідки батареї зенітних безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «Volvo XC90», р.н. НОМЕР_2 (іноземна реєстрація) в стані алкогольного сп'яніння, тобто будучи водієм такого, рухався неподалік вул. Надбережна в с. Добряни Стрийського району Львівської області.
У вказаний час ОСОБА_5 , діючи необережно, проявляючи кримінальну протиправну недбалість, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, під час руху заднім ходом, поза межами проїзної частини дороги, неподалік вул. Надбережна в с. Добряни Стрийського району Львівської області, у порушення вимог пункту 1.10. (в частині значення терміну «небезпека для руху»), підпунктів б) та д) пункту 2.3., а також пунктів 10.1 ПДР, а саме не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її зміну та при русі заднім ходом не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , в результаті чого спричинено смерть потерпілому ОСОБА_9 .
21 липня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 23 липня 2025 року ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави. Строк тримання під вартою визначено до 18 вересня 2025 року включно.
8 вересня 2025 року старший слідчий СВ Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді з клопотанням продовження строку тримання під вартою.
17 вересня 2025 року клопотання старшого слідчого було задоволено слідчим суддею Личаківського районного суду м. Львова.
Ухвалюючи своє рішення про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя в повному об'ємі, правильно дослідив усі обставини справи та вірно прийшов до переконання про наявність ризиків, перелік яких передбачений ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання про продовження запобіжного заходу тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 у відповідності до вимог ст. ст. 193, 194 КПК України, вислухавши доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого і дійшов вмотивованого висновку про необхідність продовження щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Перевіряючи доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного під вартою та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та даних про особу підозрюваного.
Як убачається з матеріалів справи, клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 містить в собі обґрунтований виклад обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися і тому подальше тримання під вартою останнього є виправданим та викладені обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ураховуючи те, що слідчим обґрунтовано викладено припущення, що підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду оскільки злочин, який інкримінується підозрюваному є особливо тяжким, у разі доведеності його вини може бути призначено покарання у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що спонукатиме останнього ухилитися від органів досудового розслідування; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів так як на даний час не встановлено усіх обставин справи; незаконно впливати на свідків шляхом підкупу, примусу, погроз тощо; може вчинити інші кримінальні правопорушення, слідчий суддя дійшов висновку про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які на момент розгляду клопотання не зменшилися. Дані обставини є істотними та такими, що виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
З урахуванням фактичних обставин підозри, характеру вчинення інкримінованого правопорушення, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді першої інстанції, що зазначене вказує на неможливість в даному конкретному випадку застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу. Застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, застави або домашнього арешту не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на досудовому розслідуванні в тому числі щодо належного виконання підозрюваною процесуальних обов'язків.
Беручи до уваги вищевикладене та зважаючи на наявність обставин, зазначених в ч. 3 ст. 199 КПК України, які виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою, а також те, що слідчим доведено, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились, що свідчить про неможливість їх запобіганню застосуванням більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, а продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою належним чином забезпечить виконання процесуальних рішень у кримінальному провадженні, слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав згідно з вимогами ст. 199 КПК України для продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 .
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновки слідчого судді про необхідність збереження обраного запобіжного заходу та продовження тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 належним чином мотивовані та підтверджуються наданими матеріалами.
В клопотанні зазначені законні та обґрунтовані підстави, які вказують на необхідність продовження обраного запобіжного заходу, а також, беручи до уваги характер та ступінь тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , а також те, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється останній відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, що має надзвичайно високий рівень суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками для суспільства, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про продовження строку тримання під вартою.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрювана особа обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
За таких обставин, доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на наявних матеріалах провадження.
Окрім того, колегія суддів наголошує, що під час апеляційного розгляду сторона захисту не навела інших обставин, які б дозволяли інакше оцінити наявність або ж відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Твердження апелянта про те, що йому не було вручено матеріалів клопотання про продовження строку тримання під вартою у встановлений законом строк, не відповідає обставинам справи та вимогам КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 184 КПК України копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.
Зі змісту журналу судового засідання (а.с. 13-14 том 2) вбачається, що захиснику та підозрюваному було надано доступ до матеріалів клопотання і надано час для ознайомлення з ними, з клопотання про продовження строку тримання під вартою (а.с.1-13 том 1) встановлено, що таке вручено підозрюваному та його захиснику, що відповідає вимогам закону. При цьому КПК України не передбачає конкретного мінімального строку для ознайомлення з матеріалами клопотання, а визначає лише обов'язок забезпечити реальну можливість ознайомлення. Отже, надання стороні захисту матеріалів справи для ознайомлення протягом години свідчить про виконання вимог закону, а доводи про порушення процесуальних прав є безпідставними.
Доводи сторони захисту про те, що клопотання про продовження строку тримання під вартою подано з порушенням строку, передбаченого ч. 1 ст. 199 КПК України, не відповідають дійсності.
Відповідно до ч. 1 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Як убачається з матеріалів провадження, клопотання про продовження строку тримання під вартою було виготовлено та скеровано на адресу Личаківського районного суду 8 вересня 2025 року у встановлений законом строк, до закінчення дії попередньої ухвали.
Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Однак, ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_5 підозрюється, у скоєнні злочину який спричинив загибель людини, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
З огляду на зазначене, колегія суддів, погоджується з висновками слідчого судді, щодо відсутності підстав для визначення розміру застави.
Інших доводів, які б безумовно свідчили про існування підстав для скасування ухвали слідчого судді, апеляційні скарги захисників не містить.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування чи зміни ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Відтак, ухвала слідчого судді про продовження запобіжного заходу ОСОБА_5 є законною та обґрунтованою, а таку апеляційну скаргу підозрюваного слід відхилити.
Керуючись ст. 177, 183, 184, 309, 310, 376, 407, 419 КПК України, колегія суддів
ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 17 вересня 2025 року про продовження запобіжного заходу ОСОБА_5 залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4