Справа №944/2742/20 Головуючий у 1 інстанції: Швед Н.П.
Провадження №22-з/811/145/25 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.
03 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,
секретар: Чиж Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про розподіл судових витрат у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання інформації недостовірною, зобов'язання її спростувати та відшкодування моральної шкоди, -
рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 11 квітня 2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання інформації недостовірною, зобов'язання її спростувати та відшкодування моральної шкоди - залишено без задоволення.
Вказане рішення оскаржила ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 .
Постановою Львівського апеляційного суду від 23 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задоволено частково. Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 11 квітня 2024 року - скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання інформації недостовірною, зобов'язання її спростувати та відшкодування моральної шкоди - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 5000 грн. для відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решти позову - відмовлено.
30 травня 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про розподіл судових витрат.
В заяві просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 5124,80 грн. та 26000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В обгрунтування заяви вказує на те, що під час подачі позовної заяви позивачкою було сплачено судовий збір в розмірі 2102,00 грн. При подачі апеляційної скарги було сплачено судовий збір в розмірі 3026,00 грн. В позовній заяві позивачка зазначала, що розмір судових витрат прогнозується в розмірі 5000,00 грн. на отримання правової допомоги. Однак, враховуючи, що розгляд справи затягувався в результаті неявки відповідача, або відкладення розгляду справи за клопотанням сторони відповідача, також необхідність подачі апеляційної скарги розмір витрат на правову допомогу суттєво зріс. Відповідно до Договору про надання правової допомоги №12/03 від 12.03.2021 року та Додатку №1 до Договору про надання правової допомоги №12/03 від 12.03.2021 року, позивачці було надано послуги відповідно до Акту надання послуг №1 від 26.05.2025 року. Вказує, що ОСОБА_2 оплатила надані послуги та суму, що визначена як гонорар в розмірі 26000,00 грн.
04 червня 2025 року до суду надійшли заперечення ОСОБА_3 на заяву про розподіл судових витрат, в яких просить відмовити в задоволенні заяви представниці позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_1 про розподіл судових витрат.
В обгрунтування заяви вказує на те, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивачки судового збору в розмірі 5128,00 грн. є безпідставною, враховуючи те, що ОСОБА_2 недоплатила судовий збір. Вказує, що згідно із Договором про надання правової допомоги №12/03 від 12 березня 2021 року, в такому не вказано, по якій справі адвокат буде надавати клієнту правову допомогу. Звертає увагу, що в Акті про надання послуг не вказані дати судових засідань, не вказані також, які збирались та опрацьовувались докази та скільки часу адвокатом витрачено на надання саме цього виду послуг.
В судове засідання учасники справи (їх представники) не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430цього Кодексу.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
З матеріалів справи вбачається, що в постанові Львівського апеляційного суду від 23 травня 2025 року, ухваленій у даній справі, судом не було вирішено питання судових витрат понесених сторонами у суді апеляційної інстанції.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч.1, ч.2 ст. 141 ЦПК України, Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), а також документи, що свідчать про фактичне надання таких послуг.
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Вказане відповідає правовій позиції викладеній в постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі №671/1957/20.
Як вбачається з матеріалів справи, що 12.03.2021 року між адвокаткою Андрухів Юлією Олександрівною та ОСОБА_2 укладено Договір про надання правової допомоги №12/03.
Згідно п.2.1.1. Договору, адвокат зобов'язується надавати правову допомогу, в тому числі, але не виключно за окремими усними чи письмовими дорученнями Клієнта.
Згідно п.2.1.3. Договору, адвокат зобов'язується надавати правову допомогу клієнту у кримінальних, цивільних та адміністративних справах, які могли би бути пов'язані з клієнтом, незалежно від його процесуального статусу в них.
Згідно п.4.1. Договору, на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару. Встановлюється додатком до Договору.
Додатком №1 від 12.03.2021 року до Договору №12/03 від 12.03.2021 року про надання правової допомоги, сторони узгодили що за виконання замовлення клієнта щодо надання правової допомоги у справі №944/2742/20 гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами та визначені в Актах виконаних робіт. Вартість 1 години роботи адвоката складає 1000,00 грн. Вартість участі в судовому засіданні становить 1000,00 грн. За досягнення позитивного результату у розгляді судової справи клієнт сплачує адвокату винагороду у розмірі 10000,00 грн.
26 травня 2025 року між адвокаткою Андрухів Юлією Олександрівною та ОСОБА_2 укладено Акт надання послуг №1, з якого вбачається, що адвокаткою було надано наступні послуги:
1. Участь у засіданні суду першої інстанції (8 засідань) - 8000,00 грн.;
2. Складання апеляційної скарги у справі (6 годин) - 6000,00 грн.
3. Участь в засіданні Львівського апеляційного суду (2 засідання) - 2000,00 грн.;
4. Гонорар - 10000,00 грн.
Загальна сума вартості наданих послуг складає 26000,00 гривень.
Однак, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
При цьому, що відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності і справедливості і можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносин на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це («заборонено законом»), або якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту чи суті відносин між сторонами.
Отже, свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин, якою за договором про надання юридичних послуг у формі представництва у суді є забезпечення балансу приватних і публічних інтересів - права особи на кваліфіковану юридичну допомогу при розгляді її справи у суді (приватний інтерес) і незалежність та безсторонність судової влади при розгляді цивільних справ (публічний інтерес). Реалізуючи принцип свободи договору, сторони не вправі змінювати імперативну вимогу закону щодо предмета договору про надання юридичних послуг шляхом визначення в безпосередній чи завуальованій формі результат розгляду справи судом як складову предмета договору про надання юридичних послуг.
Таке обмеження жодним чином не звужує зміст та обсяг права сторін договору у цій справі самостійно визначати прийнятні для них умови оплати послуг за договором, загальну вартість послуг тощо.
Судове рішення не належить до об'єктів цивільних прав (частина перша статті 177 ЦК України), а його ухвалення у конкретній справі не є результатом наданих адвокатами сторін послуг, а тому не може бути предметом договору (частина перша статті 638 цього Кодексу).
Включення в умови договору про надання юридичних послуг пункту про винагороду адвокату за досягнення позитивного рішення суду суперечить основним засадам здійснення правосуддя в Україні, актам цивільного законодавства, у зв'язку з чим та в силу положень частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним за пред'явленим стороною договору позовом.
Саме такого правового висновку дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 12 червня 2018 року по справі № 462/9002/14-ц та від 10 липня 2019 року по справі № 912/2391/16.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).
З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Враховуючи вказане, підстави для стягнення гонору у розмірі 10000,00 грн. за досягнення позитивного результату відсутні.
Так, зважаючи на обсяг виконаних робіт, здійснених адвокатом, складність справи, обґрунтованість та пропорційність наданих послуг до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та враховуючи те, що постановою Львівського апеляційного суду від 23 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задоволено частково, рішення Яворівського районного суду Львівської області від 11 квітня 2024 року - скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання інформації недостовірною, зобов'язання її спростувати та відшкодування моральної шкоди - задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 5000 грн. для відшкодування моральної шкоди, а в задоволенні решти позову - відмовлено, - заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про розподіл судових витратслід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_3 в користь позивачки ОСОБА_2 5300 грн. витрат на професійну правничу допомогу понесену в суді першої та апеляційної інстанції, вважаючи таку суму достатньою та співмірною складності справи та діям, що вчинені представником сторони при її розгляді.
Що стягнення судового збору, то колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що у червні 2020 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання інформації недостовірною, зобов'язання її спростувати та відшкодування моральної шкоди, у якому (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) просила:
- визнати недостовірною та такою, що принижує гідність ОСОБА_2 та ділову репутацію, поширену відповідачем 15.12.2019 року інформацію;
- зобов'язати відповідача у строк 30 календарних днів з дня набрання законної сили судовим рішенням спростувати поширену відповідачем 15.12.2019 року недостовірну інформацію шляхом оголошення на зборах с. Зелів, наступного повідомлення: «Спростовую, що ОСОБА_2 сепаратистка, прошмандовка, курва, проститутка»;
- стягнути з відповідача на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
Враховуючи вказане судовий збір за подання позовної заяви підлягав сплаті у розмірі 3783,60 грн., відповідно до пп. 5, п 1, ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (чинного на момент подання апеляційної скарги)
З квитанції №12470 від 12.06.2020 року вбачається, що ОСОБА_2 сплачено 840,80 грн. судового збору за подання позовної заяви про визнання інформації недостовірною, зобов'язання її спростувати та відшкодування моральної шкоди(т.1, а.с.12).
З квитанції №75413 від 03.07.2020 року вбачається, що ОСОБА_2 сплачено 2102,00 грн. судового збору за подання позовної заяви про визнання інформації недостовірною, зобов'язання її спростувати та відшкодування моральної шкоди(т.1, а.с.24).
Разом сплачено 2942,80 грн. за подання позовної заяви про визнання інформації недостовірною, зобов'язання її спростувати та відшкодування моральної шкоди.
За подання апеляційної скарги на рішення суду відповідно до пп. 6, п 1, ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (чинного на момент подання апеляційної скарги) сплачується судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відтак, за подання апеляційної скарги на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 11 квітня 2024 року слід було сплатити 4540,32 грн. судового збору (враховуючи коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, зважаючи на те, що апеляційна скарга подана в електронній формі (5675,40*0,8)).
З квитанції №4232-3561-2239-2954 від 06.06.2024 року вбачається, що ОСОБА_2 сплачено 3026,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги (т.1, а.с.238).
Враховуючи те, що постановою Львівського апеляційного суду від 23 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задоволено частково, рішення Яворівського районного суду Львівської області від 11 квітня 2024 року - скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання інформації недостовірною, зобов'язання її спростувати та відшкодування моральної шкоди - задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 5000 грн. для відшкодування моральної шкоди, а в задоволенні решти позову - відмовлено, - слід пропорційно до задоволених позовних вимог стягнути з відповідача ОСОБА_3 в користь позивачки ОСОБА_2 2102,00 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 3153 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Також слід стягнути з позивачки ОСОБА_2 в дохід держави 840,80 грн. недоплаченого судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 1513,52 недоплаченого судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 270, 258-259 ЦПК України, -
заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про розподіл судових витрат - задовольнити частково.
Ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 5300 грн. витрат на професійну правничу допомогу понесені в суді першої та апеляційної інстанції.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 2102,00 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 3153 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 840,80 грн. недоплаченого судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 1513,52 недоплаченого судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 03 жовтня 2025 року.
Головуючий: Я.А. Левик
Судді: Н.П. Крайник
М.М. Шандра