Справа № 438/1238/24 Головуючий у 1 інстанції: Слиш А.Т.
Провадження № 22-ц/811/1416/25 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.
11 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючого судді: Савуляка Р.В.
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.
секретаря: Заяць Я.І.
з участю: ОСОБА_1 ,
представника ПАТ «Укрнафта» - Монастирського І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 27 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,-
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.
Ухвалою Бориславського міського суду Львівської області від 27 березня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди - залишено без розгляду.
Роз'яснено позивачу, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі покликається на те, що підставою для залишення позову без розгляду є повторна неявка належним чином повідомленого позивача в судове засідання, однак вона не була повідомлена про судове засідання, призначене на 27 березня 2025 року, що свідчить про відсутність підстав для залишення позову без розгляду.
Оскільки справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, а суд заслухав її пояснення та пояснення відповідача, дослідив наявні в матеріалах справи докази,а відтак, не був позбавлений можливості ухвалити рішення по суті спору.
Вважає, що її неявка не перешкоджала розгулу справи, оскільки всі дії, пов'язані з розглядом справи по суті, на момент постановлення оскаржуваної ухвали було вчинено.
Просить ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 27 березня 2025 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 на підтримання доводів апеляційної скарги, представника ПАТ «Укрнафта» - Монастирського І.В. на їх заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що будучи належним чином повідомленою про судові засідання, призначені на 03 березня 2025 року та 27 березня 2025 року, позивачка двічі поспіль не з'явилася в судове засідання, не подала клопотання про розгляд справи за її відсутності, що є підставою для залишення позову без розгляду.
З такими висновками суду першої інстанції повністю погодитися не можна з наступних мотивів.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Аналіз вищезазначеної норми цивільного процесуального законодавства свідчить про те, що залишення позову без розгляду у випадку повторної неявки позивача в підготовче засідання чи судове засідання є можливим лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, що бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Вказані наслідки настають незалежно від причин повторної неявки позивача в підготовче чи судове засідання, які можуть бути і поважними, а тому навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд вправі залишити позовну заяву без розгляду.
Зазначена норма є імперативною та дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи, а якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності, і така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення у цьому випадку має тільки належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17, від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19, від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18 та від 28 березня 2023 року у справі № 711/7486/19.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою судді Бориславського міського суду Львівської області від 15 липня 2024 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.
Судові засідання з розгляду вищезазначеної справи призначалися на 01 серпня 2024 року, 09 вересня 2024 року, 19 листопада 2024 року, 11 грудня 2024 року, 10 січня 2025 року, 13 лютого 2025 року, 03 березня 2025 року та 27 березня 2025 року.
Згідно з наявною в матеріалах справи довідкою судове засідання, призначене на 09 вересня 2024 року, відкладено у зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.
19 листопада 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала заяву про розгляд справи в судовому засіданні, призначеному на 19 листопада 2024 року без її участі.
В судові засідання, призначене на 11 грудня 2024 року з'явилася ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_2 , а в судове засідання призначене на 13 лютого 2025 року - представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
12 лютого ОСОБА_1 подала клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 13 лютого 2025 року, у зв'язку з неможливістю з'явитися до суду за станом здоров'я, яке задоволено судом.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 належним чином повідомлена про судове засідання, призначене на 03 березня 2025 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою (т. 1 а.с. 200).
03 березня 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 повідомила суду про дострокове припинення за взаємною згодою сторін дії договору про надання правничої допомоги № 21-1-10/24 від 21 жовтня 2024 року, на підставі якого вона надавала допомогу ОСОБА_1 , у зв'язку з чим припинилися її повноваження як представника позивачки у даній справі.
Відтак, до судового засідання, призначеного на 03 березня 2025 року повноваження Бабич І.А. на представництво інтересів ОСОБА_1 в суді першої інстанції припинено, при цьому матеріали справи не містять доказів про те, що ОСОБА_1 була повідомлена про судове засідання, призначене на 03 березня 2025 року, з огляду на вищезазначені обставини.
В судове засідання, призначене на 03 березня 2025 року, учасники справи не з'явилися.
Ухвалою Бориславського міського суду Львівської області від 03 березня 2025 року розгляд справи відкладено на 27 березня 2025 року.
ОСОБА_1 належним чином повідомлена про судове засідання, призначене 27 березня 2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ( т. 1 а.с. 208).
Ухвалою Бориславського міського суду Львівської області від 27 березня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою належним чином повідомленого позивача в судові засідання, призначені 03 березня 2025 року та 27 березня 2025 року.
При цьому, справа перебувала на розгляді суду з серпня 2024 року в спрощеному провадженні, однак розгляд справи неодноразово відкладався судом.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої ВР України 17.07.1997 (далі - Конвенція), гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства. Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.
З тексту ст.6 Конвенції прямо витікає, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом право на справедливий суд, хоча сам термін «доступність» у наведеній статті не вживається. Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.
Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.
У справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.
У справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У справі «Golder v. The United Kingdom» від 21.02.1975 , ЄСПЛ вперше прийшов до висновку, що сама конструкція ст.6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч.1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід'ємне право особи на доступ до суду.
На думку колегії суддів, залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, можливе в разі, якщо позивач, який належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, повторно не з'явився до суду.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи відомостей про належне повідомлення ОСОБА_1 про судове засідання, призначене на 03 березня 2025 року, зважаючи на те, що до постановлення оскаржуваної ухвали суду справа, що призначена до розгляду в спрощеному позовному провадженні, тривалий час перебувала на розгляді в суді, однак не була вирішена по суті, чим порушується право позивача на справедливий суд, беручи до уваги те, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За вказаних обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення, ухвала Бориславського міського суду Львівської області від 27 березня 2025 року до скасування із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 379, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 27 березня 2025 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 01 жовтня 2025 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.