Справа №454/1316/24 Головуючий у 1 інстанції:Фарина Л. Ю.
Провадження №22-ц/811/146/25 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.
03 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,
секретар: Чиж Л.М.,
за участі в судовому засіданні в режимі відео конференції позивачки ОСОБА_1 , її представниці ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в режимі відео конференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області в складі судді Фарини Л.Ю. від 09 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, -
рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 09 грудня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовної заяви про встановлення факту, що має юридичне значення а саме, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні свого чоловіка ОСОБА_3 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказане рішення оскаржила ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Сокальського районного суду Львівської області від 09 грудня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Зазначає, що позивачка просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що вона перебувала на утриманні чоловіка ОСОБА_3 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не факт проживання однією сім'єю (перебування у фактичних сімейних відносинах). Вважає, що подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 більше 40 років перебували в зареєстрованому шлюбі та лише зі смертю чоловіка шлюб було припинено. Зазначає, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є спільні діти, більшу частину шлюбного життя (30 років) вони прожили спільно за однією адресою, та лише в 2008 році через сімейні обставини (встановлення дружині 2 групи інвалідності та втрата нею працездатності) чоловік позивачки змінив місце проживання та поїхав у м.Алчевськ Луганської області на заробітки, проте подружжя продовжувало спілкуватись між собою, чоловік продовжував піклуватись про матеріальне забезпечення родини та сприяти її добробуту, оскільки усвідомлював, що його дохід (зарплата та пенсія) є значно вищим від пенсії дружини, яку вона отримує як особа з інвалідністю 2 групи. Звертає увагу, що покликання суду на відсутність в матеріалах справи доказів фінансових зобов'язань між подружжям (виписок по банківському рахунку, скріншоти переписок подружжя у мобільному месенджері, тощо), то такі в силу віку як чоловіка так і дружини відсутні. Зазначає, що розмір доходу ОСОБА_3 був значно вищий від пенсії позивачки, оскільки складав в середньому на день смерті 16000 грн., так як він отримував як пенсію по втраті працездатності так і регрес як шахтар, в той час як дохід апелянтки складав 2400 грн. ( на даний час після індексації 2725 грн.), при цьому щомісячні витрати лише на лікування позивачки складають понад 5000 грн. Відтак, без матеріальної підтримки чоловіка ОСОБА_1 не могла б повноцінно себе забезпечувати та потребувала такої допомоги, яка була основним і постійним джерелом засобів до існування.
В судове засідання в режимі відео конференції окрім позивачки ОСОБА_1 , її представниці ОСОБА_2 , решта учасників справи не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності, зважаючи на те, що такі повідомлялась про час та місце судового розгляду належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки та її представниці на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 259, 263, 293-294, 315, 354 ЦПК України, ст.ст. 3,21,36 Сімейного кодексу України,ст.ст. 36, 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відмовляючи у задоволені позовної заяви, - виходив з того, що із оглянутої копії свідоцтва про укладення шлюбу встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі із 18.02.1978 року. Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 23.08.2023р. №454/1448/23, яке набрало законної сили, встановлено факт смерті ОСОБА_3 на тимчасово окупованій території в м.Алчевськ Луганської області. Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Із матеріалів справи також встановлено, що позивач отримує пенсію по інвалідності 2 групи захворювання, що підтверджено копією пенсійного посвідчення та довідками. ОСОБА_1 зверталася до сервісного центру управління обслуговування громадян відділу обслуговування громадян №19 ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії по втраті годувальника. Рішенням №913250145135 від 03.11.2023р. їй відмовлено про перехід на пенсію по втраті годувальника у зв'язку із відсутністю необхідних документів, що засвідчують факт перебування на утриманні померлого годувальника. Встановлення даного факту необхідно позивачу, зокрема, з метою призначення та отримання пенсії (допомоги) у зв'язку з втратою годувальника. Позивач не має іншої можливості підтвердити факт перебування на утриманні загиблого чоловіка, посилається на правову позицію ВС №214/1309/21 від 23.01.2023р., №212/5550/23 від 07.02.2024р. Однак Велика Палата Верховного Суду у справі №233/2021/19 конкретизувала власні правові висновки та правові висновки Верховного Суду щодо критеріїв встановлення подібності правовідносин, визначивши, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними в порівнюваних ситуаціях. В ході розгляду даної справи судом встановлено, що з лютого 1978 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбних відносинах. Приблизно з 2008 року чоловік поїхав у м.Алчевськ Луганської області на заробітки, однак після окупації території України 2014 року у сторін сформувалися різні політичні погляди тому ОСОБА_3 залишився там проживати. Позивач стверджує, що чоловік постійно надавав їй матеріальну допомогу, однак жодних доказів фінансових зобов'язань між подружжям матеріали справи не містять (виписки по банківському рахунку, скріншоти переписки подружжя у мобільному месенджері, тощо). Також відсутні докази того, що чоловік після переїзду (більш як 10 років) продовжував спілкуватися та піклуватися про свою дружину чи доньку, підтримував фактичні сімейні відносини. Отже для визнання факту проживання однією сім'єю важлива наявність саме спільного проживання та взаємних прав і обов'язків, чого у даній справі судом не встановлено. Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд прийшов до висновку про недоведеність факту перебування позивачки на утриманні свого чоловіка до дня його смерті.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції вцілому відповідають обставинам, що мають значення для справи, вимогам закону, доводи ж скарги таких висновків суду не спростовують.
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, у якому просила:
- встановити факт що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні чоловіка ОСОБА_3 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позову зазначала, що з лютого 1978 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбних відносинах. Приблизно з 2008 року з метою покращення матеріального стану сім'ї чоловік поїхав у м.Алчевськ Луганської області до свого брата, який допоміг із працевлаштуванням. В той час позивачці було встановлено ІІ групу інвалідності, тому чоловік надавав сім'ї матеріальну підтримку, оскілки мав таку можливість. З квітня 2014 року м.Алчевськ Луганської області окуповане росією та перебуває під контролем ЛНР, тому ОСОБА_3 все рідше приїжджав у м.Сокаль, у них склалися різні політичні погляди, однак останній спілкувався зі сім'єю телефоном та здійснював перекази коштів поштовим зв'язком. Після початку повномаштабного вторгнення ворожих військ ОСОБА_3 перестав рідше виходити на зв'язок та надсилати кошти дружині, що призвело до скрутного матеріального становища. В березні 2023 року брат повідомив про смерть ОСОБА_3 , надіслав світлину з кладовища із місцем похованням. Дочка позивачки ОСОБА_4 отримала рішення суду про встановлення факту смерті ОСОБА_3 , на тимчасово окупованій території в м.Алчевськ Луганської області, після чого проведено реєстрацію смерті та видано свідоцтво про смерть.
Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
При вирішенні питання щодо встановлення факту перебування особи на утриманні померлого, суд також бере до уваги п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", де зазначено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). Непрацездатним членом сім'ї вважається, зокрема, дружина, якщо вона є інвалідом або досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Як вбачається з матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорено та не спростовано, - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі із 18.02.1978 року.
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 23.08.2023р. №454/1448/23 встановлено факт смерті ОСОБА_3 на тимчасово окупованій території в м.Алчевськ Луганської області.
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Із матеріалів справи також встановлено, що позивачка отримує пенсію по інвалідності 2 групи захворювання, що підтверджено копією пенсійного посвідчення та довідками.
30.10.2023 року ОСОБА_1 зверталася до сервісного центру управління обслуговування громадян відділу обслуговування громадян №19 ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії по втраті годувальника.
Рішеннямвідповідача №913250145135 від 03.11.2023р. ОСОБА_1 відмовлено про перехід на пенсію по втраті годувальника у зв'язку із відсутністю необхідних документів, що засвідчують факт перебування на утриманні померлого годувальника.
Факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , має для неї юридичне значення, оскільки необхідний для перерахунок пенсії по втраті годувальника.
Разом з тим, позивачка не надала суду ніяких доказів на підтвердження того, що вона отримувала матеріальну допомогу від її чоловіка з яким вона разом не проживала з 2008 року; допомога чоловіка для неї була основним і постійним джерелом засобів до її існування, тощо.
Докази, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні у свого чоловіка до моменту його смерті суду не надані. Матеріали справи таких доказів не містять, отже факт перебування ОСОБА_1 на утриманні свого чоловіка недоведений.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх недоведеністю.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків місцевого суду та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.
При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 09 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 03 жовтня 2025 року.
Головуючий: Я.А. Левик
Судді: Н.П. Крайник
М.М. Шандра