Справа № 454/3222/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/2491/25 Доповідач: ОСОБА_2
02 жовтня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Сокальського районного суду Львівської області від 11 вересня 2025 року, якою змінено підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному за ч. 2 ст. 121 КК України, запобіжний захід із застави на тримання під вартою без визначення розміру застави,
за участю:
прокурора ОСОБА_8
підозрюваного ОСОБА_6
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
представника потерпілого-
адвоката ОСОБА_9 ,
встановила :
Ухвалою слідчого судді Сокальського районного суду Львівської області від 11 вересня 2025 року задоволено клопотання слідчого та змінено підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід із застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 240 грн на тримання під вартою без визначення розміру застави терміном на 60 днів, а саме: до 09 листопада 2025 року.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу слідчого судді за клопотанням слідчого СВ ВП №2 Шептицького РВП ГУ НП у Львівській області, ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 , скасувати.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник покликається на те, що слідчий суддя не взяв до уваги усі обставини справи, внаслідок чого ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення, та дійшов неправильного висновку про обґрунтованість оголошеної ОСОБА_6 підозри, наявність ризиків та підстав, передбачених ст.ст. 177, 194 КПК України.
Вважає, що слідчим суддею при зміні ОСОБА_6 запобіжного заходу на тримання під вартою не враховано, що останній є малограмотною особою, не володіє українською мовою на достатньому рівні для розуміння процесуальних документів.
Зауважує, що підозрюваному не було надано перекладача, а відтак останній не міг повноцінно ознайомитися з підозрою та іншими документами, що унеможливило ефективний захист його прав та інтересів.
Також звертає увагу, що ОСОБА_6 хворіє на цукровий діабет, який потребує постійного медичного контролю, регулярних ін'єкцій інсуліну та спеціальної дієти, а умови слідчого ізолятора можуть не забезпечити належного медичного супроводу, що робить тримання під вартою небезпечним та необґрунтованим.
Вважає, що не дослідження слідчим суддею може свідчити про нехтування фундаментальним правом людини на життя та здоров'я.
На думку захисника, слідчим суддею не наведено жодних доказів щодо наявності перерахованих в ухвалі ризиків.
Зауважує, що слідчим суддею не враховано, що підозрюваний має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки: цивільну дружину та п'ятеро дітей, позитивно характеризується.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_7 , підозрюваного ОСОБА_6 на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_8 та представника потерпілого - адвоката ОСОБА_9 про залишення судового рішення без зміни, а апеляційної скарги без задоволення, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи й перевіривши матеріали кримінального та судового провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частиною 1 ст. 404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 2 ст. 200 КПК України, у клопотанні про зміну запобіжного заходу обов'язково зазначаються обставини, які:
1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу;
2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
На переконання апеляційного суду, слідчий суддя, вирішуючи питання про зміну підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу на тримання під вартою, дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
У провадженні ВП №2 Шептицького РВП ГУНП у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025141310000292, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
27 серпня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, яка є обґрунтованою, про що свідчать наявні в матеріалах клопотання докази, зібрані під час досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді від 27.08.2025р. ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 121 120 грн. та покладено обов'язки не відлучатися з м. Сокаль без дозволу слідчого, прокурора та суду, повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання, прибувати на першу вимогу слідчого, прокурора, суд.
З матеріалів клопотання вбачсається, що 01.09.2025 ОСОБА_6 отримав повістку про його виклик до слідчого на 10.00год. 09.09.2025, однак у вказаний день та час не прибув до слідчого, відлучився з м.Сокаль Львівської області та не відповідає на телефонні дзвінки.
Також, в ході досудового розслідування змінено кваліфікацію кримінального провадження на ч. 2 ст. 121 КК України у зв'язку з тим, що потерпілий ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судове рішення про зміну ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави на тримання під вартою постановлене з дотриманням вимог ст.ст. 177, 178, 183, 194, 200 КПК України.
Так, приймаючи рішення про обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу - тримання під вартою слідчий суддя врахував те, що у разі визнання винуватим ОСОБА_6 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років і це може стимулювати підозрюваного до втечі та підтверджує ризик переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду.
Слідчим суддею встановлено, що підозрюваний не виконав свої процесуальні обов'язки, зокрема відлучився з м.Сокаль Львівської області без відома слідчого, прокурора та суду, не прибув до слідчого за його викликом та уникав будь-якого спілкування зі слідчим в телефонному режимі.
Зазначені обставини свідчать про існування підстав вважати, що обвинувачений вчиняє дії щодо протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України.
Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 - Європейський Суд з прав людини зазначив, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності зі статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, в підсумку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу, сприяти якому має і тримання особи під вартою.
Постановляючи ухвалу про зміну запобіжного заходу, слідчий суддя дійшов правильного висновку (з яким погоджується колегія суддів) про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, та про наявність, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, ризиків, відсутність в ОСОБА_6 постійного місця праці та сталого доходу, та про необхідність застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що підозрюваний за станом здоров'я не може утримуватися в умовах установи виконання покарань.
Щодо твердження апелянта про те, підозрюваний не зрозумів обов'язків, які на нього покладалися у разі внесення застави, оскільки не в повній мірі володіє та розуміє українську мову, то таке не знайшло свого підтвердження.
Як вбачається з матеріалів провадження, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу за участю захисника, підозрюваний давав пояснення та відповідав на запитання українською мовою.
Крім цього, встановлено, що підозрюваний є уродженцем с.Середнє Закарпатської області, громадянин України, з народження проживає на території України, довший час проживав у Львівській області у м. Шептицькому. Вищевказане не може свідчити про те, що підозрюваний не розуміє та не володіє державною мовою, оскільки він з народження проживає на території України, має українське громадянство.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини рішення в справі «Х. проти Австрії» від 29 травня 1975 року, «Камасінскі проти Австрії» від 19 грудня 1989 року, «К. проти Франції» від 07 грудня 1983 року ЄСПЛ з приводу забезпечення права на послуги перекладача, підпункт (е) пункту 3 статті 6 Конвенції вказав, що не вимагається письмового перекладу повністю всіх письмових доказів або офіційних документів, пов'язаних із процесом. Слід вказати, що обвинувальний акт та багато інших документів були викладені мовою, яку розумів адвокат обвинуваченого, а обвинувачений міг сам прочитати. Крім того, 23.07.2020 року, 14.09.2020 року і в цьому засідання суддею обвинуваченому ставилися питання українською мовою, на які він давав відповіді, що вказує на розуміння ним української мови і будь-яких клопотань з приводу нерозуміння української мови від останнього не надходило. Забезпечувана допомога перекладача має надати можливість обвинуваченому ознайомитись з наявними проти нього доводами і здійснювати захист, зокрема, даючи йому змогу викласти свою версію подій. Конвенційне право на допомогу перекладача, очевидно, застосовується тільки в тому випадку, коли обвинувачений не розуміє мови, використаної в суді.
В той же час, як правильно звернув увагу слідчий суддя, ні підозрюваний ні його захисники не заявляли клопотання про залучення перекладача, а тому слідчий суддя дійшов до висновку, що підозрюваний в достатній мірі розуміє українську мову,
Враховуючи, що мовою оточення підозрюваного за умови його тривалого проживання в Україні є українська мова, ромська громада у відповідній місцевості не є відокремленою від решти, відтак роми в Україні достатньою мірою інтегровані у суспільство, а тому апеляційний суд критично сприймає доводи його захисника з приводу того, що він не розумів обов'язків, які на нього покладалися ухвалою від 27.08.2025.
Покликання апелянта про наявність у підозрюваного ОСОБА_6 постійного місця проживання і міцних соціальних зв'язків, на думку колегії суддів, не є визначальними обставинами для скасування ухвали слідчого судді про зміну ОСОБА_6 запобіжного заходу на тримання під вартою.
Щодо доводів захисника ОСОБА_7 про незадовільний стан здоров'я ОСОБА_6 , який унеможливлює перебування обвинуваченого під вартою, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Тобто особам, котрі утримуються у слідчому ізоляторі, забезпечується надання первинної лікувально-профілактичної допомоги, яка включає консультацію лікаря, діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув'язненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги.
Відповідно до п.3 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
А відтак, на думку колегії суддів, саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення підозрюваному ОСОБА_6 розміру застави, забезпечить виконання останнім процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги захисника.
Ухвала слідчого судді про зміну ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави на тримання під вартою є обґрунтованою та вмотивованою й підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 181, 183, 193, 194, 196, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів -
постановила :
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Сокальського районного суду Львівської області від 11 вересня 2025 року, якою змінено ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному за ч. 2 ст. 121 КК України, запобіжний захід із застави на тримання під вартою без визначення розміру застави, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: