Справа № 465/8293/24 Головуючий у 1 інстанції: Величко О.В.
Провадження № 22-ц/811/1535/25 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
03 жовтня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Франківського районного суду міста Львова від 17 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, -
21.10.2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просила стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення за період з березня 2023 року по жовтень 2024 року, що становить 90 021, 41 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що з 15.02.2005 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Франківського районного суду м. Львова від 14.06.2022 року розірвано. У сторін народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 13.04.2019 року. Після розірвання шлюбу, донька залишилась проживати з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 29.11.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину задоволено частково. Вирішено стягувати з відповідача аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 в розмірі 5000 гривень щомісячно, починаючи з 16.02.2023 року і до досягнення дитиною повноліття; стягнуто аліменти на утримання доньки за попередній період - з 27.01.2023 року по 16.02.2023 року в розмірі 3332 гривні 66 коп. та 2128 гривень 82 коп. додаткових витрат на утримання дитини. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. Постановою Львівського апеляційного суду від 28.03.2024 року рішення Франківського районного суду м. Львова від 29.11.2023 року у справі №465/975/23 в частині стягнення додаткових витрат на утримання дитини скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, в решті рішення суду залишено без змін. 16.10.2024 року старшим державним виконавцем Франківського ВДВС у місті Львові Лукашовим О.А. виконано розрахунок заборгованості по аліментах, та боржнику ОСОБА_3 нараховано заборгованість зі сплати аліментів станом на 16.10.2024 року в сумі 102 321,41 грн, згідно розрахунку з лютого 2023 року до червня 2024 року відповідач не сплачував аліменти, однак в липні 2024 року сплатив - 2072,75 грн, у вересні 2024 - 10 000 грн, у жовтні 2024 - 60 000 грн. Станом на 16.10.2024 року заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_3 становить 30 248,66 грн. Таким чином, у зв'язку з несвоєчасною та неповною сплатою аліментів на утримання дитини позивачка має право на стягнення з платника аліментів неустойки (пені) за період з лютого 2023 року до вересня 2024 року.
Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 пеню за несплату аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 25 248,66 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 339,71 грн.
06.05.2025 року рішення суду оскаржила представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Визначаючи розмір пені, що підлягає стягненню, суд помилково застосував до даних правовідносин положення ч.1 ст. 196 СК України в частині стягнення неустойки (пені) у розмірі не більше 100 відсотків заборгованості по аліментах. Обмеження розміру пені лише сумою заборгованості, яка існувала станом на дату подання позову, а не станом на дату, коли кожен окремий місячний платіж повинен бути сплачений, суперечить статті 196 СК України та постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 711/679/21. Згідно вказаної постанови пеня нараховується на заборгованість за кожен місяць окремо, незалежно від того, чи була заборгованість повністю або частково погашена до моменту подання позову, і її розмір у кожному окремому місяці не повинен перевищувати 100% суми заборгованості, на яку вона нараховується за кожен відповідний місяць. Відтак, суд не взяв до уваги, що формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку нараховувалася пеня, а не сукупний розмір заборгованості станом на певну дату (момент подання позову). Таким чином, пеня нараховується впродовж не більше 100 днів у кожному окремому місяці. Саме за такими принципом позивачем і був розрахований розмір заборгованості зі сплати аліментів з поясненням, що для тих місяців, в яких період заборгованості зі сплати аліментів становить 100 і більше днів, відсутня потреба в детальному розрахунку кількості днів прострочення заборгованості за умови, що розмір заборгованості залишався незмінним протягом всіх 100 днів (не був частково сплачений боржником). Це пояснюється тим, що за кожен день прострочення стягується 1% суми заборгованості, відтак розмір пені досягає максимально можливих 100%, передбачених ч.1 ст.196 СК України за 100 днів. За наступні дні пеня вже не може бути нарахована, бо досягла максимально можливого розміру.
Вказує, що суд першої інстанції при визначенні сукупного розміру заборгованості виходив з того, що відповідачем здійснювалися часткові погашення заборгованості, зокрема, в липні 2024 року сплачено 2072 грн 75 коп., у вересні 2024 року - 10 000 грн, у жовтні 2024 року - 60 000 грн, що підтверджується розрахунком державного виконавця та не заперечується сторонами у справі. Такий підхід фактично звільняє боржника від відповідальності за прострочення, обмежуючи відповідальність лише пенею за несплачену частину заборгованості станом на дату звернення до суду. Боржник не несе відповідальності за зобов'язання, виконане з простроченням, а відповідає лише за ту частину зобов'язання, в якій воно не виконане станом на дату звернення до суду, що зменшує розмір пені, створює можливість уникнення відповідальності шляхом формального виконання зобов'язання перед поданням позову.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задоволити.
16.05.2025 року рішення суду оскаржив ОСОБА_3 .
Вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що його вина я у виникненні заборгованості зі сплати аліментів з лютого 2023 pоку відсутня, оскільки йому стало відомо про необхідність негайної сплати аліментів на користь позивача лише 28 березня 2024 року, з дати ухвалення постанови Львівським апеляційним судом у справі №465/975/23 про визначення розміру аліментів, тобто до цієї дати розмір аліментів ним оспорювався. Звертає увагу на те, що він сплатив значну суму аліментів до ухвалення рішення у даній справі: у липні 2024 pоку - 2 072,75 грн, у вересні 2024 року - 10 000 грн, у жовтні 2024 року - 60 000 грн, 20.03.2025 року - 25 000 грн. Такі суми оплачувались за поточні місяці по аліментах після прийняття рішення апеляційною інстанцією, тобто після 28 березня 2024 року і авансом по даний час, а решта/різниця оплачених сум погашені за попередні періоди до 28.03.2024 (за час судового розгляду). Відтак, аліменти у підсумку оплачені ним у розмірі близько 100 000 грн. Також, судом першої інстанції не взято до уваги сплачену ним 20.03.2025 суму аліментів у розмірі 25 000 грн. Крім того, розмір неустойки не відповідає матеріальному та сімейному стану платника аліментів.
Просить рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 25 248 грн 66 коп. пені за несплату аліментів скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних мотивів.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів (ч. 2 ст. 196 СК України).
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18), відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02.11.2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16.03.2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03.02.2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16.03.2016 року у справі № 6-300цс16 і дійшла висновку, що пеня на заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
Тобто розрахунок проводиться за такою формулою: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Тобто. відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком дитини є ОСОБА_3 , матір'ю - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 13.04.2019 року.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 14.06.2022 року у справі №465/993/22 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 29.11.2023 року у справі №465/975/23 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5000 грн щомісячно, починаючи з 16.02.2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за попередній період, а саме з 27.01.2023 року по 16.02.2023 року в розмірі 3 332,66 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2128,82 грн в якості додаткових витрат на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Постановою Львівського апеляційного суду від 28.03.2024 року у справі №465/975/23 апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Франківського районного суду міста Львова від 29.11.2023 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 2128, 82 грн додаткових витрат на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в позові.
В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Згідно розрахунку заборгованості по аліментах, складеного старшим державним виконавцем Франківського ВДВС у м. Львові в межах виконавчого провадження № 75245022, розпочатого 17.06.2024 року, боржнику ОСОБА_3 нараховано сумуа аліментів, яка підлягає стягненню станом на 16.10.2024 року за період лютий 2023 року - жовтень 2024 року, в розмірі 102 321 грн 41 коп. Боржником сплачено 72 072 грн 75 коп., заборгованість з урахуванням сплачених відповідачем сум становить 30 248 грн 66 коп.
Згідно розрахунку позивача неустойки (пені) сума пені, що підлягає стягненню станом на дату звернення до суду (21.10.2024 року), за період з лютого 2023 року по вересень 2024 року становить 90 021 грн 41 коп.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , районний суд виходив з того, що відсутні підстави для стягнення з відповідача пені по нарахованих в період з лютого 2023 року по жовтня 2023 року аліментах, оскільки рішення Франківського районного суду м. Львова у справі №465/975/23, яким вирішено стягувати з відповідача на користь позивача аліменти, ухвалене 29.11.2023 року. Заборгованість яка виникла до ухвалення рішення суду, виникла не з вини ОСОБА_3 , оскільки в судовому рішенні чітко визначено розмір аліментів і дату, з якої у відповідача виник обов'язок сплати аліментних платежів на користь позивача.
Суд здійснив детальний розрахунок неустойки (пені) по заборгованості, яка виникла по аліментних платежах за період з листопада 2023 року (день ухвалення рішення про стягнення аліментів) до вересня 2024 року (останній повний місяць періоду, по якому виник борг, і який заявлений позивачем як останній місяць, заборгованість з якого включається до розрахунку пені) та дійшов висновку, що така становить 93 317 грн 40 коп. (а.с 120).
Однак, зважаючи на те, що розмір неустойки (пені) за спірний період значно перевищив сукупний розмір заборгованості по аліментах, суд, покликаючись на положення ч.1 ст. 196 СК України, згідно якої у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості, стягнув таку в розмірі заборгованості по аліментах, що становить 25 248 грн 66 коп.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується повністю, оскільки на час звернення ОСОБА_1 з позовом про стягнення пені по аліментах, у відповідача була заборгованість по аліментах.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що його вина у виникненні заборгованості зі сплати аліментів з лютого 2023 pоку по 28 березня 2024 року відсутня, оскільки про розмір аліментів на утримання дитини (5000 грн щомісячно) йому стало відомо лише 28 березня 2024 року - з дати ухвалення постанови Львівським апеляційним судом у справі № 465/975/23, яким рішення суду першої інстанції в частині розміру аліментів залишено без змін, колегія судів вважає безпідставними, оскільки відповідно до правового висновку, викладено у постанові Верховного Суду від 18.01.2023 року у справі №161/5211/22 (провадження №61-10676 св 22), вина відповідача у виникненні заборгованості зі сплати аліментів виникає з дати проголошення судового рішення про стягнення аліментів, якою у даному випадку є 29.11.2023 (день ухвалення рішення Франківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 ), та відповідачеві цього ж дня стало відомо про його обов'язок зі сплати аліментів на утримання дитини.
Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що суд не взяв до уваги сплату ним 20.03.2023 року аліментів у розмірі 25000 грн, оскільки така сплата була здійсненна після подачі позову про стягнення пені.
Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставними і доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , що суд помилково застосував до даних правовідносин положення ч. 1 ст. 196 СК України в частині стягнення неустойки (пені) у розмірі не більше 100 відсотків заборгованості, оскільки такі спростовуються матеріалами справи та узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 19.01.2022 року у справі №711/679/21.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Доводи апеляційних скарг правильних висновків суду не спростовують. Підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст даного судового рішення складено 03 жовтня 2025 року.
Керуючись ч. 5 ст. 268, ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Франківського районного суду міста Львова від 17 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 03 жовтня 2025 року.
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді: Я.А. Левик
М.М. Шандра