Справа № 463/7899/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/2485/25 Доповідач: ОСОБА_2
29 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах Благодійної організації «Благодійний фонд «Я-Маріуполь» на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 04 вересня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 2025140110001974, внесеному 28 травня 2025 року в ЄРДР, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_7 ,
представника - адвоката ОСОБА_6 ,
встановила :
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 04 вересня 2025 року з ухвалою про виправлення описки Личаківського районного суду м. Львова від 09 вересня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_8 та накладено арешт на рахунок БЛАГОДІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «БЛАГОДІЙНИМ ФОНД «Я- МАРІУПОЛЬ» код 44869663 № UA343348510000000026007180024 в Акціонерному товаристві «Перший Український Міжнародний Банк» Код банку (МФО) 33485.
Задовольняючи клопотання про арешт майна слідчий суддя врахував, що вищевказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а тому має значення для повного, об'єктивного та всебічного проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні.
На вказану ухвалу слідчого судді адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу слідчого судді скасувати; постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.
Вважає ухвалу слідчого судді необґрунтованою, незаконною через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи, з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального законодавства.
На думку апелянта, органом досудового розслідування не надано жодного доказу того, що будь-хто з посадових осіб чи працівників БО «БФ «Я- Маріуполь» та БО «БВ «Я з Маріуполя» отримали будь-який прибуток чи заволоділи будь-яким майном внаслідок використання гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги. Зазначає, що будь-які готівкові кошти, отримані працівниками фондів від жертводавців регулярно вносились на банківські рахунки цих фондів.
Вважає, що існуюча модель співпраці з шведським благодійним фондом «BLAGULA BILEN» щодо придбання автомобілів на умовах спів фінансування не підпадає під ознаки використання з метою прибутку гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги.
Зауважує, що речовим доказом у кримінальному провадженні визнано грошові кошти у розмірі 150 443 грн, натомість арешт накладено на увесь банківський рахунок.
Вважає, що накладення арешту на грошові кошти, що обліковуються на рахунках, враховуючи їх нематеріальних характер, не узгоджуються з заявленою метою збереження речових доказів, адже їх неможливо використати як доказ у кримінальному провадженні.
Звертає увагу, що накладення арешту на банківський рахунок фактично заблокує роботу благодійного фонду, зокрема передачу автомобілів та іншої допомоги військовим підрозділам, що матиме негативний вплив на обороноздатність країни.
Представник БО «БФ «Я-Маріуполь» - адвокат ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримав, просив задоволити.
Прокурор ОСОБА_7 апеляційну скаргу заперечив, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення виступ адвоката ОСОБА_6 , думку прокурора ОСОБА_7 щодо законності ухвали, перевіривши матеріали провадження, а також наведені доводи скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що така не підлягає до задоволення.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до пункту 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Статтею 132 КПК України встановлені загальні умови, що не допускають застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з положеннями ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України), наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Вказаних вимог кримінального процесуального закону слідчим суддею першої інстанції було дотримано в повному обсязі.
Так, згідно з клопотанням, Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Львові) ТУ ДБР, розташованого у м. Львові перебуває кримінальне провадження за за № 62025140110001974 від 28.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.
Досудове розслідування розпочато за фактом того, на території Львівської області представники благодійних фондів, військовослужбовці та працівники митниці налагодили протиправний механізм продажу товарів (предметів) гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку в особливо великих розмірах в умовах воєнного стану.
У ході досудового розслідування встановлено, що посадові особи БО «БФ «Я-МАРІУПОЛЬ» код 44869663 та БО «БФ «Я З МАРІУПОЛЯ» код 44828611 здійснюють торгівлю автомобілями завезеними в Україну, як гуманітарна допомога від імені Шведського благодійного фонду «BLAGULA BILEN».
Під час проведення у межах кримінального провадження слідчих (розшукових) дій 27.08.2025 здійснено придбання у службової особи БО «БФ «Я З МАРІУПОЛЯ» код 44828611 - її керівника - ОСОБА_9 автомобілю MERCEDES BENZ VITO VIN: НОМЕР_1 , отриманого БО «БФ «Я З МАРІУПОЛЯ» код 44828611 як отримувачем гуманітарної допомоги 09.08.2025 від донора гуманітарної допомоги - благодійного фонду BLAGULA BILEN AB, ORG NR: 559394-6022, BOX 1363, 581 13 LINKOPING, Швеція.
Грошові кошти за вказаний автомобіль у сумі 150 443 грн. за вказівкою ОСОБА_9 перераховано на вказаний ним рахунок БО «БФ «Я-МАРІУПОЛЬ» із призначенням платежу: «надання благодійної допомоги» відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № Н384834 від 27.08.2025.
При цьому, на сайті Шведського фонду «BLAGULA BILEN» вказано що автомобілі передаються безкоштовно. Фонд існує за рахунок пожертв спонсорів - громадян та організацій.
Згідно із митною декларацією від 09.08.2025 автомобіль MERCEDES BENZ VITO VIN: НОМЕР_1 є гуманітарною допомогою, його продаж заборонено.
З огляду на викладене, а також на інші встановлені під час досудового розслідування обставини, є достатні підстави вважати, що зазначений платіж пов'язаний із вчиненням кримінального правопорушення, розслідування якого проводиться у межах цього кримінального провадження, є доказом фактів та обставин, що встановлюються під час досудового розслідування.
В ході досудового розслідування встановлено, що БО «БФ «Я-МАРІУПОЛЬ» код 44869663 використовується рахунок № НОМЕР_2 в Акціонерному товаристві «Перший Український Міжнародний Банк» Код банку (МФО) 33485.
28 серпня 2025 року постановою слідчого грошові кошти у сумі 150 443 грн., які за вказівкою ОСОБА_9 перераховано на вказаний ним рахунок БО «БФ «Я-МАРІУПОЛЬ» код 44869663 № НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ» із призначенням платежу: «надання благодійної допомоги» відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № Н384834 від 27.08.2025 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Слідчий в особливо важливих справах Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_8 , за погодженням прокурора звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні за №62025140110001974 від 28.05.2025 за ч. 3 ст. 201-2 КК України.
Задовольняючи дане клопотання сторони обвинувачення, внесене в межах кримінального провадження № 2025140110001974 від 28.05.2025, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність накладення арешту на майно у зв'язку з наявністю достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, а саме: такі були предметом протиправних дій та одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, при цьому слідчим суддею було враховано розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Під час розгляду клопотання сторони обвинувачення слідчий суддя правильно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке просять накласти арешт, відповідає вимогам ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні прокурора.
З оскарженої ухвали вбачається, що слідчим суддею накладено арешт на майно, що є речовим доказом, оскільки таке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 2025140110001974 від 28.05.2025. При цьому слідчим у клопотанні зазначено підставу накладення такого арешту, а саме: з метою збереження речових доказів.
Апеляційний суд вважає, що при вирішенні питання про арешт майна слідчим суддею на виконання вимог ч. 2 ст. 173 КПК України враховано можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, а також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що відповідає конституційним нормам.
Так, ЄСПЛ своїми рішеннями неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A № 52). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A № 98).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 7 червня 2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
На переконання апеляційного суду, слідчим суддею при ухваленні оскаржуваного рішення було враховано не лише вимоги щодо захисту фундаментальних прав власника майна та прав третіх осіб, а й «справедливий баланс» між інтересом суспільства та приватним інтересом, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.
Колегія суддів також враховує, що зазначений захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які, в свою чергу, чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України. Поряд з цим, БО «БФ «Я- Маріуполь», відповідно до вимог ст. 174 КПК України, має право звернутися із клопотанням про скасування накладеного арешту.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді у ході апеляційного розгляду не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника Благодійної організації «Благодійний фонд «Я-Маріуполь» - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого Личаківського районного суду м. Львова від 04 вересня 2025 року з ухвалою про виправлення описки Личаківського районного суду м. Львова від 09 вересня 2025 року про арешт майна кримінальному провадженні № 2025140110001974, внесеному 28 травня 2025 року в ЄРДР, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: