Дата документу 15.09.2025 Справа № 336/3231/23
Єдиний унікальний №336/3231/23 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/807/359/25 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула 15 вересня 2025 року у місті Запоріжжі в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, який має середню освіту, офіційно не працює, зареєстрований та фактично проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_9 - в режимі відеоконференції,
захисника-адвоката ОСОБА_10 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 .
Захисник-адвокат ОСОБА_10 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вирок Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 28 жовтня 2024 року, яким визнано винуватим ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк три роки.
Строк відбування покарання ухвалено рахувати від дня фактичного затримання обвинуваченого у порядку приведення вироку до виконання.
До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід щодо обвинуваченого у виді особистого зобов'язання залишено без змін.
В апеляційній скарзі захисник просить оскаржуваний вирок суду скасувати та водночас змінити в частині призначення покарання із застосуванням положень ст.75 КК України.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги відомості про особу обвинуваченого, який, в силу статті 89 КК України, є не судимим, має важку травму, потребує постійного лікування та догляду, не перебуває на обліках у нарколога та психіатра.
Захисник вважає, що призначене обвинуваченому покарання є занадто суворим і таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Крім того, поза увагою суду першої інстанції залишилась поведінка потерпілої, яка тривалий час провокувала конфлікти з обвинуваченим, а під час події перебувала у стані наркотичного та алкогольного сп'яніння.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки, що є наближеним до найсуворішого виду покарання згідно із санкцією ч.1 ст.122 КК України, суд першої інстанції узяв до уваги лише ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке в силу ст.12 КК України, є нетяжким злочином, та урахував відомості про особу обвинуваченого.
Разом із тим, до показань обвинуваченого ОСОБА_6 суд першої інстанції поставився критично та оцінив їх як неправдиві, мотивувавши це тим, що це обрана позиція захисту з метою уникнути відповідальності за скоєне.
В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому, суд не визнав активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття у скоєному, вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями або аморальними діями потерпілої.
ОСОБА_6 має певні захворювання, у зв'язку з чим йому потрібне належне лікування та підтримка стану його здоров'я.
Про усе вищевикладене, ОСОБА_6 наголошував у судовому засіданні, про те судом першої інстанції узято до уваги не було.
Отже, суд першої інстанції при призначенні покарання не врахував у достатній мірі обставини, на які посилався обвинувачений, не визнав їх такими, що пом'якшують покарання, зокрема його щире каяття, що призвело до призначення ОСОБА_6 покарання, яке за своїм розміром є надто суворим і таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Окремо захисник звертає увагу на відсутність обставин, які могли б обтяжити покарання обвинуваченого.
Згідно з вироком суду, 03 січня 2023 року приблизно о 18.00 годині ОСОБА_6 , знаходячись на території домоволодіння по АДРЕСА_1 , маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, на ґрунті неприязних відносин до потерпілої ОСОБА_8 , в ході раптово виниклого словесного конфлікту, знаходячись спереду потерпілої, кулаками обох рук та ногами наніс не менше ніж 15 ударів в область нижніх, верхніх кінцівок, тулубу ОСОБА_8 , внаслідок чого потерпіла отримала множині синці та садна волосистої частини голови, обличчя, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, які згідно з висновком судово-медичного експерта кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Після чого ОСОБА_6 взяв в руку предмет, схожий на металеву бейсбольну биту, та наніс битою приблизно 4 удари в область лівої руки ОСОБА_8 , яка з метою самозахисту прикривалась від ударів в область голови, спричинивши таким чином останній, згідно з висновком судово-медичного експерта, закритий осколковий перелом нижньої третини ліктьової кістки зліва, який кваліфікується як ушкодження середнього ступеня тяжкості, за ознаками тривалого розладу здоров'я строком понад 21 доба.
Заслухавши доповідь судді; обвинуваченого та захисника, які підтримали свою апеляційну скаргу та просили її задовольнити; прокурора, потерпілу та її представника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції цих вимог закону дотримався при розгляді цього провадження і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення при викладених у вироку обставинах, правильно встановив фактичні обставини кримінального провадження і правильно кваліфікував дії обвинуваченого.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, зазначених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст. 122 КК України, в апеляційній скарзі не оспорюється, у зв'язку з чим, з огляду на положення ч.1 ст.404 КПК України, колегією суддів вирок суду в цій частині не переглядається.
Перевіряючи доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі, щодо суворості призначеного ОСОБА_6 покарання, колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, а також відомості про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, на обліках із шкідливими залежностями не перебуває, джерел офіційного доходу не має, раніше в силу ст.89 КК України не судимий.
Обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до вимог ст.66,67 КК України, судом не встановлено.
Потерпіла у судовому засіданні висловилась про необхідність суворого покарання обвинуваченого, зазначивши, що останній є нахабною, зухвалою особою, що і раніше застосовував до неї насилля, а тому він не має залишатись непокараним.
В судовому засіданні суд не встановив каяття з боку обвинуваченого у вчиненні злочину та критичного ставлення до своїх дій, тощо. Агресія та жорстокість, виявлені під час побиття потерпілої, вказують на небезпеку обвинуваченого для суспільства.
Отже, з урахуванням всіх обставин провадження та відомостей про особу обвинуваченого, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення останньому покарання у виді обмеження волі в межах санкції статті обвинувачення.
Обставини, на які посилається захисник в апеляційній скарзі, були враховані судом при призначенні покарання та стали підставою для призначення ОСОБА_6 не найсуворішого виду покарання (позбавлення волі), передбаченого санкцією статті обвинувачення.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції дотримався вимог ст.65 КК України, призначене обвинуваченому покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та буде сприяти досягненню мети, визначеної у ст.50 КК України.
З огляду на фактичні обставини провадження, зокрема нанесення обвинуваченим потерпілій більше ніж 15 ударів у різні ділянки тіла, в т.ч. за допомогою предмету, схожого на металеву бейсбольну биту; відсутність критики до своїх протиправних дій та щирого каяття у обвинуваченого, який намагався перекласти вину за свої дії на саму потерпілу; а також враховуючи відомості про особу обвинуваченого, який, хоча в силу вимог ст.89 КК України, є раніше не судимою особою, проте притягався раніше до кримінальної відповідальності, джерел офіційного доходу не має; позицію потерпілої, яка негативно охарактеризувала обвинуваченого та наполягала на суворому покаранні останнього, підстав для застосування положень ст.75 КК України та звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від призначеного покарання з випробуванням колегія суддів не убачає.
Відсутні також підстави для пом'якшення призначеного ОСОБА_6 , покарання.
Таким чином, апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст.ст.404-405, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Вирок Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 28 жовтня 2024 року, яким визнано винуватим ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4