Справа № 127/28918/24
Провадження № 22-з/801/137/25
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції
Доповідач:Войтко Ю. Б.
03 жовтня 2025 рокуСправа № 127/28918/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б.,
суддів Міхасішина І. В., Стадника І. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву адвоката Бахура Олександра Валерійовича про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі № № 127/28918/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики,
встановив:
У провадженні Вінницького апеляційного суду перебувала указана цивільна справа за апеляційною скаргою адвоката Бахура Олександра Валерійовича в інтересах ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 липня 2025 року.
Так, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 липня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 23 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Бахур О. В., задоволено.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 липня 2025 року змінено в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.
26.09.2025 представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Бахур О. В. подав до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з позивача ОСОБА_5 на користь відповідача ОСОБА_4 понесені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 40 000 грн 00 коп. та надав на їх підтвердження докази.
Перевіривши доводи заяви, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає за можливе розглянути питання щодо ухвалення додаткового рішення без виклику сторін, оскільки не вбачає необхідності їх виклику в судове засідання для розгляду цієї заяви.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Так, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 абзаци перший та другий підпункту 3.2. пункту 3 мотивувальної частини (справа про право на правову допомогу) вказав, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо; вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Відповідно до частини першої статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Відповідно до положень частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з частинами першою, другою статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Із положень частин першої - п'ятої статті 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У апеляційній скарзі представником Бей С. О. був зазначений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката 25 000 грн, які відповідач понесла в зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Так, відповідачем відповідне клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу було зроблено до закінчення судових дебатів і саме клопотання з додатками подано у визначений законом строк.
Суд апеляційної інстанції при вирішенні справи по суті позовних вимог не вирішив даного клопотання.
Згідно з вимогами статті 137, 141 ЦПК України на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Наявність договірних відносин між адвокатом Бахуром О. В. та ОСОБА_4 підтверджується Договором про надання правничої (правової) допомоги № б/н від 25 вересня 2024 року (надалі - Договір).
Відповідно до п. 3.1 Договору розмір гонорару встановлюються за взаємною домовленістю сторін у фіксованому розмірі 40 000, 00 грн., що сплачується Клієнтом Адвокату по завершенню надання послуг Адвокатом та отримання результату Клієнтом або за наслідком винесення судового рішення у справі на користь Клієнта (гонорар успіху). В такому випадку Клієнт вправі заявити до стягнення з іншої сторони судовим рішення у справі та/або додатковим рішенням у справі всі заплановані та/або фактичні понесені витрати на правничу допомогу адвоката.
Адвокат Бахур О. В. і Бей С. О. склали Акт приймання-передачі наданих послуг від 26.09.2025 року про наступне:
23 вересня 2025 року у справі № 127/28918/24 Вінницьким апеляційним судом прийнято постанову у справі, що згідно Договору про надання правничої (правової) допомоги від 25.09.2024р. є підставою для завершення Адвокатом своїх зобов'язань.
Згідно п. 1.2 Договору про надання правничої (правової) допомоги від 25.09.2024 предметом договору є надання правничої допомоги Клієнту (здійснення представництва) у справі № 127/28918/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики у Вінницькому міському суді Вінницької області, Вінницькому апеляційному суді.
Відповідно до п. 3.1 Договору, розмір гонорару встановлюються за взаємною домовленістю сторін у фіксованому розмірі 40 000, 00 грн., що сплачується Клієнтом Адвокату по завершенню надання послуг Адвокатом та отримання результату Клієнтом або за наслідком винесення судового рішення у справі на користь Клієнта (гонорар успіху). В такому випадку Клієнт вправі заявити до стягнення з іншої сторони судовим рішення у справі та/або додатковим рішенням у справі всі заплановані та/або фактичні понесені витрати на правничу допомогу адвоката.
Згідно пп. 3.1.1 п. 3.1 Договору, в підтвердження того, що Адвокат належним чином надав Клієнту професійну правничу допомогу у справі в цілому чи на окремих стадіях складається та підписується Сторонами акт приймання-передачі послуг. Якщо акт приймання-передачі наданих послуг підписується в цілому, то дата його складення та підписання є датою закінчення строку дії Договору, а щодо зобов'язань по завершенню розрахунків Сторін Договір діє до повного його виконання.
Клієнт визнає, що Договір належним чином виконано Адвокатом з дати укладення Договору по теперішній час та Клієнт не має до Адвоката жодних претензій.
Гонорар згідно Договору складає 40 000 (сорок тисяч) грн. 00 коп.
Цей документ складений на підставі укладеного 25.09.2024 між Адвокатом Бахуром О. В. та ОСОБА_4 . Договору про надання правничої (правової) допомоги, а також згідно складеного Переліку наданих послуг та часу, витраченого на надання правничої (правової) допомоги (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої (правової) допомоги від 26.09.2025р. за яким:
Відповідно до взятих на себе зобов'язань, Адвокат надав наступні послуги сукупною вартістю 40 000 (сорок тисяч) грн. 00 коп.:
Зустріч з Клієнтом та проведення інтерв'ювання (1 год. 00 хв.).
Консультування, формування правової позиції та правове супроводження Клієнта (02 год. 30 хв., додатково у неробочий час - 02 год. 00 хв.).
Підготовка процесуальних та інших документів (від адвоката в інтересах клієнта):
відзив на позовну заяву про визнання недійсним договору позики від 01.10.2024 (06 год. 00 хв.); - заперечення на клопотання про витребування доказів від 03.07.2025 (2 год. 00 хв.);
заперечення на клопотання про визнання підстав для відмови від надання відповідей на запитання, поставлених у позовній заяві в порядку ст. 93 ЦПК України, відсутніми та зобов'язання подати заяву свідка від 03.07.2025 (01 год. 00 хв.);
апеляційна скарга на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 липня 2025 року у справі №127/28918/24 (07 год. 00 хв.);
заява про ухвалення додаткового рішення від 25.09.2025 (03 год. 00 хв.).
Підготовка, прибуття до суду та участь в одному судовому засіданні (з розрахунку 2 год. х судодень - незалежно від часу участі) у суді першої інстанції: 29.10.2024; 03.12.2024; 29.04.2025; 11.06.2025; 03.07.2025; 17.07.2025; у суді апеляційної інстанції: 23.09.2025 - всього 7 (сім) судових засідань (14 год. 00 хв.), а всього: 38 год. 30 хв.
Розрахунок вартості виконаної роботи (наданих послуг) здійснено на підставі п. 3.1 п., 3.1.2 Договору та становить фіксований розмір у сумі 40 000, 00 грн за витрачених адвокатом 38 год. 30 хв., тому витрати на правничу (правову) допомогу адвоката у формі гонорару в період з 25.09.2024 по 26.09.2025 складають 40 000 (сорок тисяч) грн 00 коп.
За змістом статей 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East|West Aliance Limited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року в справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/ 16-ц.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача (пункт 2 частини другої статті 141 ЦПК України).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно з статтею 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до Постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц від 19 лютого 2020 року, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Як передбачено частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таку правову позицію щодо застосування норм права висловив Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року по справі № 552/2145/16-ц.
Так, відповідно до положень частини шостої статті 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п'ятою та дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна позиція відображена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, відповідно до яких Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції», заява № 31107/96, (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).
Представник відповідача в підтвердження витрат на правничу допомогу надав апеляційному суду договір про надання правничої (правової) допомоги від 25.09.2024, Акт приймання-передачі наданих юридичних послуг за Договором про надання правничої (правової) допомоги від 06.11.2024, датований 26.09.2025, перелік наданих послуг та часу, витраченого на надання правничої (правової) допомоги (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 26.09.2025.
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема, постановами Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 923/560/17, від 10 листопада 2021 у справі № 329/766/18, від 01 вересня 2021 у справі №178/1522/18.
Крім того, Верховний Суд свого часу зазначав, що «… суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованою та є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу … дійшовши висновку про неспівмірність розміру витрат на правничу, суди першої та апеляційної інстанцій не визначили розмір судових витрат на правничу допомогу, який має бути відшкодований» (пункти 81 та 82 постанови Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №160/6762/21).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
При цьому, згідно з частиною першою статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Виходячи із положень частини третьої статті 141 ЦПК України, враховуючи характер виконаної адвокатом Бахуром О. В. роботи, її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, апеляційний суд вважає, що зазначені представником відповідача адвокатом Бахуром О. В. витрати на правничу допомогу в розмірі 40 000, 00 грн є завищеними, а тому дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з позивача на користь відповідача 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. 137, 141, 270, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Стягнути з ОСОБА_5 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_6 ) (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Ю. Б. Войтко
Судді: І. В. Міхасішин
І. М. Стадник