Справа № 127/9538/25
Провадження № 22-ц/801/1921/2025
Категорія: 101
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко В. М.
Доповідач:Голота Л. О.
01 жовтня 2025 рокуСправа № 127/9538/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя - доповідач),
суддів Копаничук С. Г., Рибчинського В. П.,
за участю секретаря судового засідання Литвин Ю.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 127/9538/25 за заявою ОСОБА_1 , за участі заінтересованих осіб Міністерства науки і освіти України, Державного підприємства «Інформаційно-іміджевий центр про встановлення факту, що має юридичне значення,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30.06.2025, ухвалене у складі судді Бойко В.М. в приміщенні суду в м. Вінниця, повний текст рішення складено 1.07.2025, -
26.03.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою (вх № 27213), за участі заінтересованих осіб Міністерства науки і освіти України, Державного підприємства «Інформаційно-іміджевий центр про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій, посилаючись на положення статті 315 ЦПК України, просила встановити факт здобуття ОСОБА_1 освітнього рівня молодший спеціаліст зі спеціальності «Сестринська справа», за кваліфікацією - медична сестра у Генічеському медичному училищі, відповідно до диплома НОМЕР_1 від 30.06.1995 та додатка до диплома молодшого спеціаліста ЗД № 903640 від 30.06.1995.
Заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 в 1992 році вступила до Генічеського медичного училища і в 1995 році закінчила повний курс зі спеціалізації «Сестринська справа» та їй присвоєно кваліфікацію медична сестра. Після закінчення навчального закладу ОСОБА_1 було видано диплом про здобуття освіти. Однак, на даний момент оригінал диплому втрачено, а навчальний заклад знаходиться на тимчасово окупованій території, що унеможливлює отримання офіційного підтвердження освіти. ОСОБА_1 звернулася до Міністерства освіти і науки України з питання підтвердження документа про освіту. У відповідь на запит заявниці повідомили, що інформація про видані дипломи про освіту вноситься до Єдиної державної електронної бази з питань освіти з 2000 року. Підтвердити інформацію про факт навчання особи та виданий їй документ про освіту, здобуту до 2000 року, може заклад освіти, який його видав. Оскільки у інший спосіб отримати підтвердження здобуття освіти неможливо, заявниця просила суд встановити факт здобуття ОСОБА_1 освіти у Генічеському медичному училищі зі спеціальності «Сестринська справа».
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 30.06.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 , за участі заінтересованих осіб Міністерства науки і освіти України, Державного підприємства «Інформаційно-іміджевий центр про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовлено. Судові витрати залишено за заявником.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу (вх № 8454 від 28.07.2025), в якій, посилаючись на неповноту з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення заяви про встановлення факту здобуття ОСОБА_1 освітнього рівня молодшого спеціаліста зі спеціальності «Сестринська справа», за кваліфікацією медична справа у Генічеському медичному училищі, відповідно до диплома НОМЕР_1 від 30.06.1995 та додатка до диплома молодшого спеціаліста.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не звернув увагу, що відомості до ЄДЕБО вносяться з 2000 року, тоді як диплом заявниці виданий у 1995 році /а. с. 13/; Генічеське медичне училище не може видати підтвердження автентичності документів про освіту заявниці і надати додаткову інформацію, необхідну для здійснення верифікації її документів, оскільки перебуває на тимчасово окупованій території; судом було проігноровано надані заявницею докази (копію диплома і додатка, копію трудової книжки із записом про навчання, документ про зміну прізвища, відповідь ДП «Інформаційно-іміджевий центр» про неможливість апостилю без рішення суду); відповіді до відповіді ДП «Інформаційно-іміджевий центр» Міністерства освіти і науки України у разі якщо інформація про факт видачі первинного документа про вищу світу відсутня в ЄДЕБО та недоступні, втрачені, знищені (частково знищені) архіви закладу вищої освіти (відокремленого структурного підрозділу), відповідальна особа закладу вищої освіти завантажує в ЄДЕБО скановану копію рішення суду про встановлення відповідного юридичного факту здобуття особою відповідного ступеня (освітньо-кваліфікаційного рівня) вищої освіти; судом першої інстанції не було враховано правову позицію ВП ВС від 10.04.2019 по справі № 320/948/18, в якій ВП ВС наголосила, що встановлення юридичних фактів можливе у порядку окремого провадження, якщо такий факт породжує юридичні наслідки для особи, відсутній інший порядок його встановлення, заявник не може відновити документ, а встановлення не пов'язане із спором про право. При втраті документів про освіту, знищенні архівів чи неможливості їх отримати через об'єктивні обставини, встановлення юридичного факту можливе в судовому порядку, оскільки лише це дозволяє реалізувати право особи на працю, освіту, легалізацію документів; відмова у встановленні юридичного факту позбавляє заявницю можливості отримати новий документ про освіту або легалізувати втрачені документи, що прямо порушує її право на працю та освіту.
5.08.2025 до Вінницького апеляційного суду надійшов відзив (вх № 8834) Міністерства науки і освіти України, в якому міністерство просить прийняти об'єктивне та законне рішення відповідно до чинного законодавства України. Справу просить розглядати у відсутності представника міністерства. Відзив обґрунтовано тим, що підтвердити факт навчання та видачі документа про освіту здобуту до 2000 року може лише заклад освіти, який його видав; у разі, якщо недоступні, втрачені, знищені (частково знищені) архіви закладу вищої освіти, встановити юридичний факт здобуття особою відповідного ступеня (освітньо-кваліфікаційного рівня) освіти (до 2000 року) можливо лише рішенням суду.
30.09.2025 до Вінницького апеляційного суду надійшла заява (вх № 11034) ОСОБА_1 про розгляд справи без її участі.
Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
У судовому засіданні ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
Інші учасники справи у судове засідання учасники справи не з'явились, повідомлялись належним чином про дату, час і місце розгляду справи.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина друга статті 372 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
У справі встановлено наступні обставини.
Відповідно до копії диплома НОМЕР_1 від 30.06.1995 та додатка до диплома молодшого спеціаліста ЗД № 903640 від 30.06.1995 виданого на ім'я ОСОБА_3 вказано, що вона закінчила Генічеське медичне училище за спеціальністю «Сестринська справа» за рішенням Державної кваліфікаційної комісії від 30.06.1995, присвоєно кваліфікацію медична сестра /а. с. 11-13/.
Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища вбачається, що ОСОБА_3 8.06.1996 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 . Прізвище після реєстрації шлюбу змінила на ОСОБА_5 . У подальшому, 29.10.2010 ОСОБА_6 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 прізвище після реєстрації шлюбу змінила на ОСОБА_8 /а. с. 6-7/.
Відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 навчалася в Генічеському медичному училищі /а. с. 8-10/.
З відповіді ДП «Інформаційно-іміджевого центру» Міністерства освіти і науки України вбачається, щоб підтвердити освітні документи про отримання вищої освіти ОСОБА_1 може отримати дублікати (диплом молодшого спеціаліста з додатком до нього) та подати їх на верифікацію з метою поставлення штампа «Апостиль» Міністерства освіти і науки України. Відповідно до Порядку замовлення на створення інформації, що відтворюється в документах про вищу освіту, та обліку документів про вищу освіту в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 6.03.2015 № 249 (у редакції Наказу Міністерства освіти і науки України від 2.11.2020 № 1351) у разі якщо інформація про факт видачі первинного документа про вищу освіту відсутня в ЄДЕБО та недоступні, втрачені, знищені (частково знищені) архіви закладу вищої освіти (відокремленого структурного підрозділу), відповідальна особа закладу вищої освіти завантажує в ЄДЕБО скановану копію рішення суду про встановлення відповідного юридичного факту здобуття особою відповідного ступеня (освітньо-кваліфікаційного рівня) вищої освіти. Для вирішення питання особі необхідно звернутися до суду для отримання рішення суду про встановлення юридичного факту здобуття відповідного ступеня (освітньо-кваліфікаційного рівня) вищої освіти /а. с. 14-16/.
Відмовляючи в задоволенні заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суд першої інстанції виходив з того, що заявницею не було надано суду доказів звернення до ЄДЕБО із запитом щодо надання інформації про факт видачі документа про вищу освіту. Саме лише звернення до суду із письмовою заявою не може розцінюватись як обставина, що підтверджує існування факту, на встановлення якого подано заяву.
Висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, зроблено за неповного з'ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження -це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У постанові ВП ВС від 10.04.2019 по справі № 320/948/18 зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, дійшов помилкових висновків про недоведеність заявницею заявлених вимог з тих підстав, що нею не було надано суду доказів звернення до ЄДЕБО із запитом щодо надання інформації про факт видачі документа про вищу освіту.
Суд першої інстанції не надав оцінки аргументам ОСОБА_1 про те, що підтвердити факт навчання та видачі документа про освіту здобуту до 2000 року може лише заклад освіти, який його видав. Однак, Генічеське медичне училище не може видати підтвердження автентичності документів про освіту заявниці і надати додаткову інформацію, необхідну для здійснення верифікації її документів, оскільки перебуває на тимчасово окупованій території.
У відповіді ДП «Інформаційно-іміджевий центр» Міністерства освіти і науки України на лист ОСОБА_10 зазначено про те, що у зв'язку з ситуацією, що склалась в країні, в даний час заклади освіти не зможуть надати відповідь з підтвердженням автентичності документів і надати додаткову інформацію, необхідну для здійснення верифікації документів ОСОБА_10 /а с. 14/.
Відповідно до пункту 1, 2 розділу V Порядку замовлення на створення інформації, що відтворюється в документах про вищу освіту, та обліку документів про вищу освіту в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 6.03.2015 № 249 (у редакції Наказу Міністерства освіти і науки України від 2.11.2020 № 1351) дублікат документа про вищу освіту виготовляє заклад освіти у разі втрати, викрадення документа про вищу освіту. Дублікати документа про вищу освіту виготовляються та видаються за письмовою заявою особи, на ім'я якої було видано документ про вищу освіту, що подається нею особисто або через уповноваженого представника до закладу освіти, що видав документ про вищу освіту.
З відповіді ДП «Інформаційно-іміджевого центру» Міністерства освіти і науки України вбачається, щоб підтвердити освітні документи про отримання вищої освіти ОСОБА_1 може отримати дублікати (диплом молодшого спеціаліста з додатком до нього) та подати їх на верифікацію з метою поставлення штампа «Апостиль» Міністерства освіти і науки України. Відповідно до Порядку замовлення на створення інформації, що відтворюється в документах про вищу освіту, та обліку документів про вищу освіту в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 6.03.2015 № 249 (у редакції Наказу Міністерства освіти і науки України від 2.11.2020 № 1351) у разі якщо інформація про факт видачі первинного документа про вищу освіту відсутня в ЄДЕБО та недоступні, втрачені, знищені (частково знищені) архіви закладу вищої освіти (відокремленого структурного підрозділу), відповідальна особа закладу вищої освіти завантажує в ЄДБО скановану копію рішення суду про встановлення відповідного юридичного факту здобуття особою відповідного ступеня (освітньо-кваліфікаційного рівня) вищої освіти. Для вирішення питання особі необхідно звернутися до суду для отримання рішення суду про встановлення юридичного факту здобуття відповідного ступеня (освітньо-кваліфікаційного рівня) вищої освіти /а. с. 14-16/.
Відповідно до пункту 7 розділу V Порядку замовлення на створення інформації, що відтворюється в документах про вищу освіту, та обліку документів про вищу освіту в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 6.03.2015 № 249 (у редакції Наказу Міністерства освіти і науки України від 2.11.2020 № 1351) у разі створення замовлення на формування інформації, що відтворюється в дублікаті документа про вищу освіту, на підставі підпункту 6 пункту 1 цього розділу, якщо інформації про факт видачі документа про вищу освіту, дублікат якого замовляється, немає в ЄДЕБО, відповідальна особа закладу освіти завантажує у замовлення рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення відповідного юридичного факту здобуття особою відповідного ступеня (освітньо-кваліфікаційного рівня) вищої освіти із зазначенням номера судової справи, форми та дати судового рішення або офіційний лист відповідного уповноваженого органу, яким підтверджено факт проставлення штампа «Apostille» або вчинення консульської легалізації.
Вирішуючи заяву, судом першої інстанції не надано оцінки наданим заявницею доказам, а саме (копії диплома і додатка до нього, копії трудової книжки із записом про навчання, документу про зміну прізвища заявниці, відповіді ДП «Інформаційно-іміджевий центр» Міністерства освіти і науки України про неможливість апостилю без рішення суду).
Враховуючи зазначене, а також те, що втративши диплом молодшого спеціаліста ЗД № 903640 від 30.06.1995 та додаток до диплома молодшого спеціаліста ЗД № 903640 від 30.06.1995 заявниця не може отримати дублікат відповідного документу в закладі освіти через об'єктивні обставини - знаходження Генічеського медичного училища на тимчасово окупованій території, відомості до ЄДЕБО вносяться навчальними закладами з 2000 року, тоді як диплом заявниці виданий у 1995 році /а. с. 13/, тому встановлення юридичного факту можливе в судовому порядку, оскільки лише це дозволяє реалізувати право ОСОБА_10 на працю, освіту, легалізацію документів.
Відповідно до пункту 1 - 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ураховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту здобуття ОСОБА_1 освітнього рівня молодшого спеціаліста зі спеціальності «Сестринська справа», за кваліфікацією медична справа у Генічеському медичному училищі, відповідно до диплома НОМЕР_1 від 30.06.1995 та додатка до диплома молодшого спеціаліста.
Щодо розподілу судових витрат.
Порядок розгляду справ окремого провадження визначений статтею 294 ЦПК України, відповідно до частини сьомої якої при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
У справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи (частина третя статті 42 ЦПК України).
З огляду на викладене відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, можливе у справах позовного провадження, але у справах окремого провадження, з урахуванням особливостей розгляду цих справ, судові витрати не відшкодовуються.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 263/1265/18 та від 16.11.2022 у справі № 214/4179/21, постанова ОП КЦС від 25.03.2024 у справі № 161/9609/22.
За таких обставин, судові витрати, понесені заявницею при поданні заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, та апеляційної скарги, слід залишити за ОСОБА_1 ..
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Мандрик Поліни Юріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30.06.2025 у даній справі скасувати та ухвалити нове.
Заяву ОСОБА_1 , за участі заінтересованих осіб Міністерства науки і освіти України, Державного підприємства «Інформаційно-іміджевий центр про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.
Встановити факт здобуття ОСОБА_1 освітнього рівня молодшого спеціаліста зі спеціальності «Сестринська справа», за кваліфікацією медична справа у Генічеському медичному училищі, відповідно до диплома НОМЕР_1 від 30.06.1995 та додатка до диплома молодшого спеціаліста.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Л. О. Голота
Судді: С. Г. Копаничук
В. П. Рибчинський
Повний текст постанови складено 2.10.2025