Справа № 747/383/25
Провадження № 2/747/197/25
іменем України
03.10.2025 року селище Талалаївка
Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі головуючої судді Тіщенко Л.В. за участю секретаря Зірки В.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник позивача адвокат Усенко М.І. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивований тим, що 05.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4426784, відповідно до умов якого відповідачу надано грошові кошти у розмірі 10 000 грн на умовах, визначених кредитним договором, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначені договором. Товариство виконало взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит відповідно до умов укладеного договору. Відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, не повернув в повному обсязі кредитні кошти ТОВ «Мілоан». 27.10.2021 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги № 78-МЛ, згідно якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «Мілоан», в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4426784 від 05.11.2021. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 30 559 грн 24 коп, з яких 8892 грн - заборгованість за тілом кредиту, 19 767, 24 грн - заборгованість за процентами, 1900 грн - заборгованість за комісією, яку представник позивача просить стягнути з відповідача разом з понесеними судовими витратами по сплаті судового збору та витратами на професійну правничу допомогу.
Ухвалою судді Талалаївського районного суду від 17 липня 2025 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 14 серпня 2025 року, у відповідності до ч.5 ст. 279 ЦПК України справу розглядати з повідомленням сторін, про що учасники справи повідомлені належним чином. Ухвалою судового засідання від 14 серпня 2025 року задоволено клопотання представника позивача адвоката Усенка І.М. про витребування доказів та зобов'язано АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію щодо належності ОСОБА_1 картки банку (рахунку) з прихованим номером № 516875*43; інформацію щодо успішної транзакції 11.05.2021 на банківську картку з прихованим номером № НОМЕР_1 суми 10 000 грн з призначенням платежу «Кошти згідно договору 4426784»; інформацію про те, чи були зараховані кошти за транзакцією від 11.05.2021 року в сумі 10 000 грн на рахунок власника банківської картки № НОМЕР_1 ; інформацію про те, чи проводилась верифікація особи власника банківської картки № НОМЕР_1 . Розгляд справи відкладено на 03 жовтня 2025 року, про що учасники справи повідомлені належним чином.
Згідно наданого відповідачем відзиву на позов позовні вимоги ним не визнаються в повному обсязі, оскільки розмір відсотків до повернення між ним та первинним кредитором був погоджений у сумі 3500 грн в додатку 1 до кредитного договору та паспорті споживчого кредиту, в тому числі і в кредитному договорі, а відсотки з 15 дня (перший день прострочення) ще 60 днів нараховано за с 625 ЦК, що вказано в умовах паспорту споживчого кредиту. З нарахованим розміром заборгованості за відсотками за кредитним договором відповідач погоджується частково, а саме - в сумі 15 400 грн. крім того, відповідач не здійснював пролонгації строку кредитування на будь-яких умовах. Законом України «Про споживче кредитування» визначено нікчемною норму в кредитних договорах про автопролонгацію строку кредитування. Продовження строку кредитування здійснюється шляхом укладення додаткового договору. Таким чином, умовами кредитного договору та паспорту споживчого кредиту передбачено пролонгування строку кредитування з 1 дня прострочення до 60 днів та нарахування відсотків за ставкою 5% за ст 625 ЦК, що є нікчемною нормою в розумінні Закону України «Про споживче кредитування». Кредитним договором прямо визначено нарахування відсотків з 1 дня прострочення ще 60 днів за стандартною (базовою) ставкою за ст 625 ЦК України (згідно паспорту споживчого кредиту). Після закінчення строку кредитування кредитором фактично продовжено автоматично в односторонньому порядку через непогашення боргу та невчинення пролонгації позичальником. Нарахування відсотків за ст 625 ЦК України суперечить п 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування та п 15 та п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, якими споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за кредитним договором за таке прострочення в період дії карантинних обмежень. Тому нарахування відсотків з 1 дня прострочення ще 60 днів за ставкою 5% за ст 625 ЦК України на думку позивача незаконне і просить суд відмовити в задоволенні позову в цій частині.
Згідно відповіді на відзив представника позивача аргументи у відзиві відповідача є безпідставні та такі, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконане зобов'язання. Так, відносно пролонгації договору, яка передбачена п 2.3., як на пільгових так і на стандартних умовах, і визначено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але не може перевищувати 60 днів. У випадку якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгаціях на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п 1.6 договору. Тобто умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредитування та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом. Також умовами договору передбачено, що позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п.1.14 (у даному випадку - 25.05.2021) а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строку кредитування. Також договором передбачено, що у випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування будуть існувати будь-які боргові зобов'язання позичальника за цим договором, то така заборгованість повинна бути сплачена позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений п.1.4 Договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування, виконання зобов'язань зі сплати платежів вважається простроченим позичальником та передбачає настання наслідків, обумовлених розділом 4, п 3.2.5 договору. Таким чином у період з 11.05.2021 по 25.05.2021 (строк кредитування) нарахування процентів на залишок кредиту здійснювалось кредитором за ставкою 2, 5%. У зв'язку з продовженням користування відповідачем кредитними коштами строк кредитування продовжився на підставі п 2.3.1.2 Договору у період з 25.05.2021 по 24.06.2025 і нарахування процентів могло здійснюватися кредитором за стандартною (базовою) ставкою 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Згідно відомості про щоденні нарахування кредитор нараховував відповідачу проценти за користування кредитом із застосуванням стандартної ставки у період з 25.05.2021 по 24.06.2025 (30 днів, 5% (500 грн) на день; 15000 грн) нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось кредитором на підставі ч.1 ст1048 ЦК України та у порядку, визначеному договором.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Аналогічні клопотання подавались і відповідачем ОСОБА_1 . Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Судом встановлено, що 11.05.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4426784, за умовами якого ОСОБА_1 надано грошові кошти у розмірі 10 000 грн на строк 14 днів з 11.05.2021 по 25.05.2021. Умовами укладеного договору передбачена комісія за надання кредиту - 1900,0 грн. одноразово; проценти за користування кредитом 3500 грн, які нараховуються за ставкою 2, 50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставку за користування кредитом 5, 00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Пунктом 1.7 передбачено, що тип процентної ставки за цим договором - фіксована, особливості нарахування процентів визначені п.2.2., 2.3 договору. (а.с.20-24) Договір підписано електронним цифровим підписом позичальника, яким є ОСОБА_1 згідно довідки про ідентифікацію (а.с.27) . також позичальником підписано графік платежів та паспорт споживчого кредиту (а.с.25-26) ТОВ «Мілоан» виконало умови договору про споживчий кредит та перерахувало на рахунок платіжної картки відповідача кошти в розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення 45968441 (а.с.28) З відомості ТОВ «Мілоан» за договором № 4426784 вбачається нарахування процентів за договором відповідно до його умов та сплата позичальником коштів (а.с.29-30) Також, 27 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК» Кредит-Капітал» підписано акт приймання -передачі Реєстру Боржників від 27.10.2021 за договором відступлення прав вимоги №78-МЛ від 27.10.2021, відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників кількістю 3831, після чого, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості. (а.с.37) З витягу Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №78-МЛ від 27.10.2021вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 4426784 складає 30 559, 24 грн, з яких: залишок по тілу кредиту - 8892 грн, залишок по відсотках - 19 767, 24 грн, залишок по комісії - 1900 грн (а.с.36) ОСОБА_1 . Після відступлення права вимоги новим кредитором направлялась досудова вимога 10.07.2025 року про сплату суми боргу 30 559, 24 грн на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» (а.с.39), тобто відповідачу було відомо про наявність у нього боргу, який необхідно погасити. Згідно наданої АТ КБ «ПриватБанк» інформації на ім'я ОСОБА_1 емітовано карту на яку здійснено переказ коштів 11.05.2021 в сумі 10 000 грн, платник - Мілоан (а.с.90)
При вирішенні справи судом застосовуються наступні норми права.
Згідно з статями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Згідно із ст.ст. 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України). Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів врегульовані Законом України «Про електронну комерцію». Так, згідно з п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах, як це передбачено ч. 3, 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа, що закріплено в ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Також судом застосовується положення ст 514 ЦК України, яка передбачає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч.1 ст 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Враховуючи що відповідач ОСОБА_1 , укладаючи з первісним кредитором кредитний договір, право вимоги за яким перейшло до позивача, усвідомлював його умови, повністю з ними погодився, в тому числі і з розмірами процентних ставок, про що свідчить його електронний підпис, не оспорював його умови з моменту укладення, зазначений договір не визнавався недійсним в судовому порядку, оспорення відповідачем нарахування процентних ставок відбулось вже після пред'явлення позову до суду, до цього часу розмір процентних ставок та порядок їх нарахування його влаштовувати, тому суд приходить до висновку, що відповідач порушив умови укладеного позивачем кредитного договору, своєчасно не повернув кошти та не сплатив проценти, з розміром яких погодився при укладенні, за що наступає цивільно-правова відповідальність. Таким чином, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні підтверджено наявність права вимоги позивача до відповідача за укладеним кредитним договором.
Що стосується суми заборгованості відповідача перед позивачем за даним договором, а саме: 30 559, 24 грн, з яких: залишок по тілу кредиту - 8892 грн, залишок по відсотках - 19 767, 24 грн, залишок по комісії - 1900 грн, то суд вважає за необхідне зазначити наступне. Розмір комісії 1900 грн передбачений умовами договору, і залишився не сплачений відповідачем. Оскільки відповідач не погасив суму кредиту за укладеним кредитним договором за 10 днів, як зобов'язувався за його умовами, тому строк дії договору автоматично продовжувався, як це передбачено умовами кредитного договору, з якими відповідач погодився при його укладенні. Тому суд приходить до висновку, що відсотки за користування кредитом нараховані відповідно до умов договору, який автоматично продовжувався по причині несплати відповідачем кредитних коштів, тому у суду відсутні підстави для зменшення розміру нарахованих позивачем відсотків.
Оскільки відповідач ОСОБА_1 не виконав умови договору про споживчий кредит № 4426784 від 11.05.2021 року, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» необхідно задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 30 559, 24 грн. Крім того, ч.5 ст. 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат. До судових витрат згідно ч.1 ст 133 ЦПК України відносяться судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи. У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в ході судового розгляду суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, то з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню сума судового збору 2422, 40 грн, сплачена позивачем при подачі позову до суду та документально підтвердженою платіжною інструкцією від 08.07.2025 р.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. У ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України вказано, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву. При цьому, згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Позивачем надано суду на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу копії Договору про надання правничої допомоги № 0107 від 01 липня 2025 р., укладеного між адвокатським об'єднанням «Апологет» в особі Усенка М.І. та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал», акту № 990 наданих послуг (правової допомоги) від 06.07.2025, за яким сума наданих послуг - 8000 грн, детального опису наданих послуг до акту № 990, ордера на надання правничої допомоги № 138377 (а.с.42-45) Дослідивши надані представником позивача докази понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
Суд вважає, що сума витрат на правничу допомогу в 8 000 грн не відповідає критеріям виправданості, розумності та справедливості і приходить до висновку про їх зменшення до 4 000 грн. Зазначений висновок суду базується на рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії», де зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 526,527, 530, 611, 625, 1046, 1049, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 4426784 від 11.05.2021 в сумі 30 559 (тридцять тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн 24 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» понесені витрати на сплату судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 ( чотири тисячі) грн 99 коп.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня отримання копії рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальності «Фінансова компанія «КРЕДИТ КАПІТАЛ», місцезнаходження: 79018 м Львів, вул Смаль-Стоцького, 1 корп 28, код ЄДРПОУ 35234236.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Суддя Л.В.Тіщенко