Справа № 740/4697/25
Провадження № 1-кс/740/838/25
про застосування запобіжного заходу
02 жовтня 2025 року м. Ніжин
Слідчий суддя Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі:
- прокурора ОСОБА_3 ,
- підозрюваного ОСОБА_4 ,
- захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ніжині клопотання слідчого Ніжинського РУП ГУ НП в Чернігівській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Деснянської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Ніжині Чернігівської області, є громадянином України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не має місця реєстрації, неодружений, має неповну загальну середню освіту, раніше не судимий, у кримінальному провадженні № 42023041630000104 від 17 березня 2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
установив:
02.10.2025 до суду надійшло вищевказане клопотання, яке мотивоване тим, що в провадженні СВ Ніжинського РУП ГУ НП в Чернігівській області перебувають матеріали кримінального провадження № 42023041630000104 від 17.03.2023 за підозрою ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 407 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що 30.03.2022 ІНФОРМАЦІЯ_2 військовозобов'язаного солдата ОСОБА_4 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період. Таким чином, з 30.03.2022 солдат ОСОБА_4 почав проходити військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період та набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.09.2022 № 287 солдата ОСОБА_4 , призначеного наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) № 249-РС від 21 вересня 2022 року на посаду водія кулеметного взводу 2 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону, який прибув з військової частини НОМЕР_3 , з 29 вересня 2022 року зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення та визнано вважати таким, що справу та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків.
Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, не допускати негідних вчинків, у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Однак під час дії воєнного стану напередодні 26.02.2023 у солдата ОСОБА_4 виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на нез'явлення вчасно на службу без поважних причин до військової частини НОМЕР_1 , з метою тимчасового незаконного ухилення від виконання обов'язків військової служби, який він реалізував за наступних обставин. Командуванням військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_4 надано відпустку за станом здоров'я до 25.02.2023 включно. Станом на 26.02.2023 місце служби військовослужбовців НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 було визначене у районі населеного пункту АДРЕСА_2 .
Так, на виконання свого кримінально-протиправного умислу солдат ОСОБА_4 на порушення вищевказаного законодавства, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання з метою тимчасового незаконного ухилення від виконання обов'язків військової служби, без поважних причин та дозволу відповідних командирів, в умовах воєнного стану, 26.02.2023 не з'явився вчасно до місця служби, яке станом на 26.02.2023 було визначено в районі населеного пункту Данилівка Криворізького району Дніпровської області, та до 02.03.2023 включно проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення до військової частини за наявності реальної можливості для цього. У подальшому 03.03.2023 о 15 год. 00 хв. солдат ОСОБА_4 самостійно прибув до військової частини НОМЕР_1 .
Крім того, під час дії воєнного стану, напередодні 06.06.2023 у солдата ОСОБА_4 повторно виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 з метою тимчасового незаконного ухилення від виконання обов'язків військової служби, який він реалізував за наступних обставин. Так, на виконання свого кримінально-протиправного умислу солдат ОСОБА_4 на порушення вищевказаного законодавства, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасового незаконного ухилення від виконання обов'язків військової служби, без поважних причин та дозволу відповідних командирів, в умовах воєнного стану, 06.06.2023 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 09 год. 00 хв., самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується у АДРЕСА_3 та до 29.09.2025 включно проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення до військової частини за наявності реальної можливості для цього, та по теперішній час у розташування військової частини НОМЕР_1 не повернувся.
30.09.2025 о 21 год. 27 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України слідчим Ніжинського РУП ГУ НП в Чернігівській області.
01.10.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: повідомленням про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, від 16.03.2023; актом службового розслідування від 14.03.2023 стосовно ОСОБА_4 ; наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 1594 від 27.02.2023 про призначення службового розслідування стосовно ОСОБА_4 ; рапортом командира 2 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 від 26.02.2023; довідкою-доповіддю про невихід на військову службу військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 ; довідкою-доповіддю про повернення на військову службу військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 ; витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 287 від 29.09.2022 про призначення ОСОБА_4 на посаду; наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 1906 від 14.03.2023 про результати службового розслідування стосовно ОСОБА_4 ; повідомленням про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, від 25.07.2023; актом службового розслідування від 19.06.2023 стосовно ОСОБА_4 ; наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 4665 від 07.06.2023 про призначення службового розслідування щодо відсутності на військовій службі ОСОБА_4 ; рапортом командира НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 від 07.06.2023; рапортом командира НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 від 16.06.2023; довідкою-доповіддю про набуття ознак кримінального правопорушення у діях військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 ; наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 5076 від 19.06.2023 про результати службового розслідування відносно ОСОБА_4 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 15.03.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 15.03.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 15.03.2024; протоколом затримання ОСОБА_4 від 30.09.2025; іншими, зібраними під час досудового розслідування, матеріалами.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк до 10 років.
Під час досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою запобігання зазначених у п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, оскільки ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачене покарання до 10 років позбавлення волі, а тому усвідомлюючи вид та розмір покарання, він може:
- переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання;
- незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, а саме, військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 , використовуючи свій статус військовослужбовця, шляхом погроз, підкупу, психологічного впливу;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, створювати штучні докази та підбурювати осіб (військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 та/або цивільних осіб), які не були свідками кримінального правопорушення, до надання завідомо неправдивих показань на наявність вигаданих у нього обставин поважності відсутності у військовій частині;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки його злочинна діяльність має триваючий характер та фактично продовжується по цей час.
Застосування більш м'якого запобіжного заходу є неможливим, оскільки не зможе запобігти вказаним ризикам.
Крім цього, згідно із ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з викладених у ньому обставин та просив задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_4 повідомив, що суть клопотання йому зрозуміла, Просив застосувати до нього домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає разом з матір'ю, зареєстрованого місця проживання він не має. Також підозрюваний повідомив, що має незадовільний стан здоров'я, а саме проблеми із психікою, які виникли внаслідок контузій, отриманих під час проходження служби, і йому потрібно лікуватися.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 просила застосувати до ОСОБА_4 домашній арешт, оскільки останній має проблеми зі здоров'ям. При цьому він має намір повернутися до військової служби після проходження ВЛК.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши наявні у справі матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Ураховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя бере до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
У рішенні у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Слідчий суддя, перевіряючи обґрунтованість підозри, вважає, що наявні відомості, які вказують на обґрунтовану підозру та які навіть у сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, що підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами. Так, зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю відомостей, детальний перелік яких міститься у клопотанні, які долучені до клопотання.
При цьому на стадії розгляду клопотання слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є застосування запобіжного заходу.
Зміст доданих до клопотання доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням, на цьому етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства», рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). Відтак, на цей час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.
Причетність ОСОБА_4 до вчинення вказаного кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувальних заходів.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, що передбачає недопущення ув'язнення особи до засудження її компетентним судом (пп. «а» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
У кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно із ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Дослідивши матеріали клопотання, з урахуванням змісту підозри, відомостей про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку, що вказані обставини з урахуванням суворості можливого покарання свідчать про наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
З урахуванням положень ч. 8 ст. 176 КПК України слідчий суддя погоджується з доводами прокурора про наявність підстав для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Разом з цим необґрунтованими є зазначені в клопотанні ризики про перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинення іншого кримінального правопорушення, адже в клопотанні не конкретизовано та прокурором у судовому засіданні не доведено, які саме дії може вчинити ОСОБА_4 та чим саме підтверджується така ймовірність. При цьому враховується, що підозрюваний раніше не судимий, відсутні жодні докази на підтвердження того, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, або на цей час стосовно нього здійснюється будь-яке інше кримінальне провадження. Однак необґрунтованість і недоведеність цих двох ризиків жодним чином не впливає вцілому на висновок суду про наявність підстав для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За таких обставин, клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, такий запобіжний захід є співмірним з існуючими ризиками станом на час розгляду клопотання, відповідає особі підозрюваного і зможе забезпечити на відміну від інших більш м'яких запобіжних заходів належне виконання ним процесуальних обов'язків. Застосування запобіжного заходу до ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак, слідчий суддя вважає за можливе клопотання задовольнити.
Керуючись ст. 2, 7, 22, 29, 176 - 178, 182 - 184, 193, 194, 196, 376 КПК України, -
ухвалив:
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави - до 28 листопада 2025 року включно.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 обчислювати з 30 вересня 2025 року 21 год. 27 хв.
Копію ухвали негайно вручити під розписку підозрюваному ОСОБА_4 , надіслати для виконання до Ніжинського РУП ГУ НП в Чернігівській області.
Органу досудового розслідування повідомити рідних підозрюваного ОСОБА_4 про обрання стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Чернігівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним ОСОБА_4 - у той же строк з дня вручення йому копії ухвали.
Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1