Справа № 740/3857/25
Провадження № 2/740/1819/25
24 вересня 2025 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі
головуючого судді Шевченко І. М.,
за участю секретаря судового засідання Кот В. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим представником - адвокатом Луєнком Юрієм Васильовичем, до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
установив:
У липні 2025 року представник позивачки звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання спільної дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повнолітня, а також понесені позивачкою судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони не перебували в зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_3 . На той час сторони проживали в с. Динівці Чернівецького району Чернівецької області, однак у подальшому 06.10.2021 позивачка придбала квартиру в АДРЕСА_1 , та на початку 2022 року разом з дитиною переїхала на постійне місце проживання до м. Ніжина. 01.11.2022 позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище на « ОСОБА_5 ». Рішенням Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області від 02.02.2023 № 33 визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю. Після переїзду позивачки разом з дитиною до м. Ніжина відповідач перестав цікавитися дитиною, виконувати свої обов'язки, добровільно не надає кошти на утримання сина, у зв'язку з чим позивачка вимушена самостійно нести всі витрати, пов'язані з утриманням сина. При цьому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має захворювання, а саме: міопію ІІ ст., псоріаз звичайний, фокальну епілепсію. Позивачка також має незадовільний стан здоров'я, хворіє на соматоформні розлади по гіпертонічному тиску, має порушення кровообігу в хребтових артеріях, анемію І ст.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 липня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 20 серпня 2025 року 09-30 год.
У подальшому судове засідання відкладено на 24 вересня 2025 року 10-00 год.
28.07.2025 до суду надійшла заява представника позивачки - адвоката Луєнка Ю. В. про стягнення з відповідача на користь позивачки понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Вівчар А. Г. частково визнав позовні вимоги, а саме в розмірі 1/6 частки, оскільки на його утриманні перебуває інша дитина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . При цьому представник відповідача зазначив, що позивачка вживала всіх необхідних способів та засобів для того, що спільний син сторін не спілкувався з батьком, налаштовувала його проти відповідача, фактично вона перешкоджала відповідачу в спілкуванні з дитиною. Відповідач неодноразово надсилав кошти позивачці на утримання спільного сина. Також представник позивача заперечив проти стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн, які є завищеними, з огляду на ціну позову, відсутність розрахунку по годинам (часу) потраченого адвокатом на здійснення певної роботи та не здійснення адвокатських запитів у межах вказаної справи. Натомість представник відповідача просив стягнути з позивачки на користь відповідача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.
У судове засідання учасники справи не з'явилися.
Представник позивачки - адвокат Луєнко Ю. В. подав до суду заяву, в якій просив справу розглянути без його та позивачки участі та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Також зазначив, що дитина сторін проживає разом з позивачкою, має серйозні захворювання, позивачка несе більше втрат на утримання сина, ніж відповідач, який є здоровою працездатною особою. Відповідачем не надано доказів, що він об'єктивно не має можливості сплачувати аліменти у меншому розмірі, ніж частка всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно. Сам по собі факт наявності у відповідача ще однієї дитини без надання доказів щодо її утримання, не є достатньою підставою для зменшення розміру аліментів.
Відповідач та його представник до суду не з'явилися, при цьому належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, жодних заяв/клопотань - не подавали.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, кожен окремо та в сукупності, керуючись законом і своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов таких висновків.
Судом установлено, що згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно, від 21.01.2025 батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (а. с. 6 - зворот).
01 листопада 2022 року ОСОБА_7 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище на « ОСОБА_5 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (а. с. 9).
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта квартира за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_8 (а. с. 7).
Відповідно до витягів з реєстру територіальної громади від 01.03.2023 № 2023/001851370 та від 04.02.2023 № 2023/000901985 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 8).
Як убачається з витягу з рішення Ніжинської міської ради Чернігівської області від 24 грудня 2020 року № 27-4/2020, постійне місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначено з матір'ю ОСОБА_1 (а. с. 9 - зворот).
Згідно з випискою № 108 з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 03.07.2025 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має захворювання: міопатію ІІ ступеня, псоріаз звичайний, фокальну епілепсію (а. с. 10).
Позивачка має соматоформні розлади по гіпертонічному тиску, порушення кровообігу в хребтових артеріях, анемію І ст., що підтверджується випискою № 109 з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 03.07.2025 (а. с. 11).
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є фізичною особо-підприємцем (а. с. 13 - зворот, 14).
Зі змісту податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за період із січня 2025 року по червень 2025 року убачається, що загальна сума доходу за вказаний звітний період становить 60 000,00 грн (по 10 000,00 грн щомісячно) (а. с. 15-37).
У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відсутні відомості щодо про наявність у ОСОБА_3 речових прав на нерухоме майно (а. с. 12).
До відзиву на позовну заяву додано копію завіреного перекладу повної копії свідоцтва про народження з польської мови від 07.11.2023 № 3064011/00/AU/2023/521083 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками якого є ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (а. с. 71).
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з положеннями ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до вимог ст. 180, 181 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За змістом ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 11 березня 2020 у справі № 759/10277/18, інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.
Згідно із ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
У справі № 520/21069/18 від 03.02.2021 та від 04.09.2019 у справі № 711/8561/16-ц Верховний Суд зазначив, що за своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину всім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Згідно зі ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Положеннями ст. 141 СК України передбачено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Виховання дитини одним з батьків (в даному випадку мати виховує дитину самостійно), коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дітей, а особливо на перших роках їх життя, у зв'язку з чим певним чином з'являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дітей таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного.
Зазначене призводить до дисбалансу у обов'язках батьків, чому кореспондується право одного з батьків подати позов до суду для спонукання іншого з батьків брати участь у витратах на дітей.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
Зі змісту наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини вбачається, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Матеріальне становище сторін суд визначає, виходячи з вартості приналежного їм майна, рівня доходів, а також величини витрат, які вони здійснюють на утримання себе й членів своєї сім'ї. Разом з тим суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 встановлено, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження іншої дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, адже позивач повинен належними та допустимими доказами підтвердити погіршення його майнового стану.
Батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою (висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20).
Разом з цим факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини (постанови Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 755/14148/18, від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20).
Статтею 2 ЦПК України встановлено, що з авданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За положеннями ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме з відповідача на користь позивачки слід стягнути аліменти на утримання спільного неповнолітнього сина у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Так, судом установлено, що неповнолітній син сторін проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні. Виховування дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв'язку з чим з'являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини.
Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
При вирішенні питання про можливість відповідача сплачувати аліменти на утримання сина, суд виходить з того, що відповідач є особою працездатного віку, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що він не має можливості сплачувати аліменти на утримання сина у визначеному позивачкою розмірі.
Заперечуючи проти позовних вимог позивачки, представник відповідача зазначив, що на утриманні відповідача перебуває інша дитина - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Однак наявність малолітньої дитини у відповідача не може обмежувати права його іншої дитини в забезпеченні їй належного та гарантованого матеріального утримання, яке б забезпечувало її належний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, за відсутності жодних доказів на підтвердження неможливості сплати аліментів на утримання ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу). Відповідач та його представник не довели того, що матеріальний стан відповідача не дозволяє надавати утримання спільній з позивачкою неповнолітній дитині.
За таких обставин, позов слід задовольнити в повному обсязі.
На підставі ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь держави судовий збір.
Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких віднесено і витрати на професійну правничу допомогу.
Пунктами 1, 2, 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, у ч. 3 ст. 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24 січня 2019 року в справі № 910/15944/17, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
У заяві про стягнення понесених витрат представник позивачки - адвокат Луєнко Ю. В. просив при ухваленні рішення суду вирішити питання про розподіл понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, повідомив, що позивачкою у справі понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн.
Згідно з доданим до заяви договором № 302 про надання правничої допомоги від 16.06.2025 адвокат у порядку, визначеному умовами цього договору, та відповідно до чинного законодавства надає клієнту правничу допомогу, представляє і захищає законні права та інтереси клієнта в усіх підприємствах, організаціях та установах, органах державної влади та місцевого самоврядування, в тому числі в органах досудового розслідування, прокуратури, судах усіх інстанціях, органах державної виконавчої служби, у відносинах з приватними виконавцями, в інших органах та установах, в органах та в осіб, які відповідно до законодавства уповноважені здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і діє відповідно до чинного в Україні законодавства, у тому числі Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», як захисник клієнта чи його представник з усіма без з обмежень правами, які надані клієнту з питань захисту та представництва законних прав та інтересів клієнта щодо стягнення аліментів на користь клієнта на утримання дітей, зокрема, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а клієнт сплачує гонорар за надану допомогу.
У додатковій угоді № 1 про погодження розміру гонорару до договору про надання правничої допомоги № 302 від 16 червня 2025 року загальний розмір гонорару, який підлягає сплаті клієнтом адвокату за цим договором, є фіксованим та становить 12 000,00 грн, а саме: 6000,00 грн - складення, оформлення та подання до суду від імені та в інтересах клієнта позовної заяви про стягнення аліментів; 6000,00 грн - ведення справи в суді першої інстанції у якості представника клієнта, в тому числі, але не виключно, за участь у судових засіданнях, складання та подання до суду заяв з процесуальних питань.
Факт сплати позивачкою ОСОБА_1 представнику - адвокату Луєнку Ю. В. гонорару у розмірі 12 000,00 грн за надану правничу допомогу підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера від 08 липня 2025 року № 302/1.
Суд вважає, що визначений позивачкою розмір витрат на правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн є завищеним з урахуванням категорії справи та наданих адвокатом послуг.
Так, суд вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн відповідатимуть критеріям реальності таких витрат, розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин цієї справи, що є співмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, а також значенням справи для сторони, тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, то витрати відповідача на правничу допомогу відповідно до вимог ч. 2 ст. 141 ЦПК України покладаються на нього та не підлягають стягненню з позивачки.
Керуючись ст. 2, 12, 13, 76 - 81, 89, 128, 141, 223, 263 - 265, 273, 274 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 , поданий представником - адвокатом Луєнком Юрієм Васильовичем, до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; АДРЕСА_1 ) на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 (однієї чверті) частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08 липня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І. М. Шевченко