Ярмолинецький районний суд Хмельницької області
Справа № 689/831/25
Провадження № 1-кп/689/131/25
03 жовтня 2025 року с-ще Ярмолинці
Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Ярмолинці кримінальне провадження №62024240010001057, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 грудня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Первозванівка Кіровоградського району Кіровоградської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, на момент вчинення кримінального правопорушення - командир бойової машини - командир 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною п'ятою статті 407 КК України,
встановив:
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною п'ятою статті 407 КК України за ознаками: самовільне залишення місця служби без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану, тривалістю понад три доби, за таких обставин: маючи військове звання рядовий, перебуваючи на посаді командира бойової машини-командиру 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 в порушення вимог вищевказаного законодавства, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, маючи намір тимчасово ухилитись від несення обов'язків військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в умовах воєнного стану, без поважних причин та дозволу командування військової частини НОМЕР_2 , 09.09.2024 близько 09 год. 00 хв. залишив місце служби, місцезнаходження виїзної варти в АДРЕСА_2 та проводить час на власний розсуд, займався особистими справами, непов'язаними із проходженням військової служби до 01.04.2025, коли самостійно прибув до органу досудового розслідування.
Ухвалою від 02 травня 2025 року призначено підготовче судове засідання на 20 травня 2025 року, в яке обвинувачений не з'явився.
Також він не з'явився у судові засідання 12 червня, 23 липня, 21 серпня та 15 вересня 2025 року.
Про причини неявки суд не повідомив, долею справи не цікавився.
Ухвалою від 15 вересня 2025 року клопотання прокурора задоволено. Оголошено в розшук обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Надано дозвіл на його затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Виконання ухвали доручено Кропивницькому РУП ГУНП в Кіровоградській області.
Відповідно до протоколу затримання від 03 жовтня 2025 року обвинуваченого ОСОБА_4 затримано 03 жовтня 2025 року о 12 годині 50 х. в м. Кропивницькому.
Прокурор ОСОБА_3 звернувся з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з можливістю внесення застави 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 242240 гривень.
Клопотання мотивував обґрунтованістю обвинувачення та ризиком переховування від суду з метою уникнення покарання.
Зазначив, що інші більш м'які запобіжні заходи не забезпечать уникнення цього ризику. Закон передбачає щодо обвинуваченого за статтею 407 КК України безальтернативний вид запобіжного заходу.
Обвинувачений заперечував щодо запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Пояснив, що у нього хвора мати, яку необхідно постійно возити у лікарню. Зазначив, що він втратив телефон і не міг повідомити прокурору відомості про себе, а саме про те, що він проживає у Луцьку, де і працює.
Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали, якими сторона обвинувачення обґрунтовує клопотання, суд вважає, що клопотання є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, з огляду на таке.
ОСОБА_4 був обізнаний, що відносно нього складено обвинувальний акт, оскільки розписався у цьому (а.с. 11).
Судом викликався у підготовчі судові засідання 20.05.2025, 12.06.2025, 23.07.2025, 21.08.2025 та 15.09.2025 р.
Однак, у них не з'явився, про причини суд не повідомляв, долею свого кримінального провадження не цікавився.
Від нього через прокурора надійшла заява, датована 10.06.2025 р., про звільнення від кримінальної відповідальності, оскільки він мав намір продовжити проходження військової служби, у підтвердження чого надав письмову згоду командира військової частини НОМЕР_3 №45/17/6209 від 25 квітня 2025 р. на продовження проходження військової служби в ЗСУ (а.с. 20, 21).
Однак, в судовому засіданні 03 жовтня 2025 року обвинувачений пояснив, що цієї заяви він не підписував.
Водночас відповідно до листа цієї ж військової частини №8784/5 від 01 серпня 2025 р. ОСОБА_4 станом на 01 серпня 2025 р. до списків особового складу військової частини не зарахований; 04 квітня 2025 року він тимчасово прибув до військової частини НОМЕР_3 та до зарахування до списків самовільно залишив її територію 02 травня 2025 року (а.с. 30).
Ця ж обставина підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_3 №126 від 02 травня 2025 р.
Ухвала про привід обвинуваченого від 21 серпня 2025 року не була виконана Кропивницьким РУП ГУНП в Кіровоградській області.
Місце перебування обвинуваченого не будо відоме.
Таким чином, обвинувачений не дотримується належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не виконує покладені на нього процесуальні обов'язки явки до суду, що створює неможливість розгляду вказаного кримінального провадження та порушує принцип розумності строків.
Суд не вбачає переконливих доводів обвинуваченого у спростування того, що він не міг зв'язатися з прокурором і повідомити про своє місце проживання. З його пояснень у залі суду вбачається, що він і не намагався цього робити (не дзвонив у прокуратуру за місцем адміністративної будівлі, не шукав способу зв'язатися з прокурором тощо). Відомості про піклування над матір'ю наразі не враховуються за браком доказів.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні по справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» (1989) відзначив, що сторона зобов'язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань». Таким чином ЄСПЛ наголошує у своїх рішеннях, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
На даний час існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, що дає підстави для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зокрема: обвинувачений, перебуваючи на волі неодноразово ухиляється та переховується від суду.
Так, обвинувачений не дотримується належної процесуальної поведінки обвинуваченого, не виконує покладені на нього процесуальні обов'язки, не з'являється в судові засідання, про причини своєї неявки прокурора та суд не повідомляв, мобільний телефон відключив, чим створює неможливість розгляду вказаного кримінального провадження та порушує принцип розумності строків.
Санкція статті, за якою пред'явлено обвинувачення, передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від 5 до 10 років. Отже, обвинувачення пред'явлено за тяжкий злочин.
У інший спосіб, окрім як застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не вбачається за можливе уникнути ризику переховування від суду.
Відповідно до частини восьмої статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. Таким чином, закон передбачає застосування лише тримання під вартою як безальтернативний вид запобіжного заходу.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п.2) ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у розмірі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд вважає за доцільне і достатнє застосувати розмір застави у сумі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90840 гривень (з розрахунку 30х3028).
Керуючись вимогами ст. ст. 176 - 178, 183, 184, 194 КПК України,
постановив:
Клопотання прокурора задовольнити.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 01 грудня 2025 року.
Надати обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право внести заставу в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90840 гривень, з покладанням таких обов'язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України:
1) прибувати до прокурора або суду за кожною вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду;
3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4) утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі невиконання даних обов'язків застава звертається в дохід держави.
Строк дії ухвали - з 03 жовтня 2025 року до 01 грудня 2025 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення, є обов'язковою для негайного виконання, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду протягом семи днів з дня винесення рішення, а особою, яка перебуває під вартою з моменту отримання копії рішення.
Суддя ОСОБА_5