Справа № 686/741/25
Провадження № 1-кс/686/9428/25
2 жовтня 2025 року м. Хмельницький
Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчої ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому клопотання слідчої Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій ОСОБА_4 , погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чубарівка Запорізької області, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, працюючого водієм ПП «Проф-Партнер», раніше не судимого,
у кримінальному провадженні № 12024243000003432,
встановив:
02.10.2025 старший слідчий відділення розслідування злочинів загально-кримінальної спрямованості СВ Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_4 звернулася до слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду із клопотанням, погодженим із прокурором Окружної прокуратури міста Хмельницького ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, посилаючись на те, що існують передбачені ст.177 КПК України ризики переховування від органів досудового розслідування, прокурора та суду; незаконного впливу на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінального правопорушення.
У судовому засіданні слідчий та прокурор наполягали на задоволенні клопотання.
Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні просили застосувати більш м'який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Підозрюваний пояснив, що визнає вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні, шкодує про свої дії, має намір примиритися з потерпілою та відшкодувати завдану шкоду, проте не має такої матеріальної можливості на сьогодні.
Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання та надані матеріали кримінального провадження, приходжу до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню із наступних підстав.
02.11.2024 у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12024243000003432 зареєстровано кримінальне правопорушення із правовою кваліфікацією - ч.4 ст. 190 КК України.
30 вересня 2025 року ОСОБА_5 письмово повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а саме про те, що « ОСОБА_5 , в квітні 2024 року, більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_1 , не маючи постійного джерела доходу, вирішив заволодіти чужим майном шахрайським шляхом, та усвідомлюючи, що в Україні триває збройне протистояння агресії російської федерації, знаючи, що на даний час волонтерами та іншими благодійними організаціями проводяться збори грошових коштів для підтримки обороноздатності військовослужбовців Збройних сил України та розуміючи, що згуртований український народ активно перераховує грошові кошти на потреби військових формувань України, під приводом збору коштів на потреби Збройних сил України, прийняв рішення шляхом обману заволодіти чужим майном, а саме грошовими коштами свідомої громадянки.
Тоді ж, ОСОБА_5 , в квітні 2024 року, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи за місцем проживання будинку АДРЕСА_1 , реалізуючи свій єдиний злочинний умисел, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення та заволодіння чужим майном шахрайським шляхом, використовуючи аккаунт « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в месенджері «Telegram», шляхом обману, під виглядом збору коштів на потреби Збройних сил України, що не відповідає дійсності, в ході листування із потерпілою ОСОБА_8 , попросив останню про грошову допомогу, не маючи наміру використовувати вказані грошові кошти на потреби Збройних сил України, а планував розпорядитися отриманими грошовими коштами на власний розсуд.
Крім цього, в період часу з 21 травня 2024 року по 23 вересня 2024 року, ОСОБА_8 , перебуваючи у невстановленому в ході досудового розслідування місці, за допомогою інтернет-банкінгу «Приват24», здійснила перерахунок з власних банківських карток АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 на банківські карти АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 , які попередньо були надані ОСОБА_5 , грошові кошти на загальну суму 671 990 гривень, для підтримки обороноздатності військовослужбовців Збройних сил України.
Після отримання грошових коштів в період часу з 29 квітня 2024 року по 26 вересня 2024 року на власні банківські карти АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 в загальній сумі 671 990 гривень, для підтримки обороноздатності військовослужбовців Збройних сил України, ОСОБА_5 , не маючи наміру перераховувати їх на потреби Збройних сил України заволодів вищевказаними грошовими коштами потерпілої ОСОБА_8 , якими в подальшому розпорядився на власний розсуд, спричинивши останній майнової шкоди на загальну суму 671 990 гривень».
Дана підозра є обґрунтована, адже підтверджується: заявою ОСОБА_8 від 23.10.2024; рапортом оперуповноваженого ВПК в Хмельницькій області Департаменту кіберполіції НП України від 13.11.2024; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_8 від 16.05.2025; протоколом обшуку від 10.06.2025; письмовими поясненнями ОСОБА_5 від 10.06.2025; протоколом про результати проведення НСРД - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 05.09.2025; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Повідомлена ОСОБА_5 підозра, станом на час розгляду цього клопотання, повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», згідно з якою термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, N 182).
Крім того, на даному етапі провадження, вирішення питань, які повинен вирішувати суд, під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину є недопустимим, а лише на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Частиною 1 ст.183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Санкція ч.4 ст.190 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, тобто даний злочин є тяжким, а тому, опинившись на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності підозрюваний, зважаючи на можливі негативні для нього наслідки у вигляді засудження до покарання у виді позбавлення волі, може потенційно переховуватись від органів досудового розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміноване йому кримінальне правопорушення.
Враховуючи початковий етап розслідування кримінального провадження, вважаю доведеним існування ризику незаконного впливу на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні, яким можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Ураховуючи систематичність діяльності кримінально-протиправного характеру, яка інкримінується підозрюваному та яка полягала у систематичному шахрайському заволодінні коштами потерпілої протягом періоду часу з 29.04.2024 по 26.09.2024 у загальній сумі 671 900,00 грн., навіть у період, коли ОСОБА_5 працював та мав дохід, про що останній повідомив у судовому засіданні, приходжу до висновку про існування ризику вчинення інших кримінальних правопорушень.
За таких обставин приходжу до висновку про наявність визначених ст. 177 КПК України ризиків: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу потерпілу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинення інших кримінальних правопорушень.
Аналізуючи особу підозрюваного слідча суддя ураховує, що ОСОБА_5 є особою молодого віку, раніше не судимий, працює водієм у ПП «Проф-Партнер», має постійне місце проживання, неодружений, осіб на утримані не має.
Однак наявність постійного місця проживання та місця роботи за встановлених обставин не є достатніми обставинами для відмови у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою або обрання більш м'якого запобіжного заходу, не були стримуючими для підозрюваного для вчинення дій, які у подальшому стали підставою для підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.190 КК України та не є такими, що давали б можливість слідчому судді відмовити у застосуванні запобіжного заходу
Ураховуючи наведені ризики, усі, визначені ст. 178 КПК України обставини в їх сукупності, розмір завданої кримінальним правопорушенням шкоди, молодий вік підозрюваного та працездатний стан, приходжу до висновку, що відносно підозрюваного ОСОБА_5 слід обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою, адже лише такий найсуворіший запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Більш м'які запобіжні заходи забезпечити виконання цієї функції не зможуть.
Позиція сторони захисту щодо доцільності застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не заслуговує на увагу з урахуванням розміру спричиненої шкоди, суспільної небезпечності інкримінованого підозрюваному діяння, вчиненого в умовах ведення повномасштабної війни в Україні, під виглядом отримання коштів для підтримки обороноздатності військовослужбовців ЗСУ, що підриває довіру громадян до інститутів волонтерства і благодійництва та унеможливлює, на переконання слідчого судді, в такому випадку застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Окрім того, станом на момент розгляду клопотання потерпіла не отримала навіть часткового відшкодування завданої їй шкоди.
Тоді як, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Згідно із ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України). У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Визначаючи на підставі ч.3 ст.183 КПК України розмір застави, ураховуючи спосіб вчинення злочину, у якому підозрюється ОСОБА_5 , його майновий та сімейний стан, дані про особу підозрюваного та ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, розмір неправомірної вигоди, уважаю, що застава у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240, 00 грн., забезпечить виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Виключних випадків, які б давали можливість припустити, що застава, визначена у межах, встановлених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не здатна забезпечити виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків, стороною обвинувачення не наведено і не встановлено судом, а відтак відсутні підстави для визначення застави у розмірі 671 990,00 грн.
В разі внесення застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240, 00 грн. підозрюваний ОСОБА_5 буде зобов'язаний: повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; не відлучатись з населеного пункту в якому проживає без дозволу слідчого, прокурора, суду; утриматись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання відповідному органу свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд за межі України, у випадку наявності.
Строк тримання під вартою слід визначити у межах строку досудового розслідування та у межах строку визначеного ст.197 КПК України, а саме по 29.11.2025 року включно.
Керуючись ст.ст.110, 177, 178, 183, 196, 197 КПК України,
постановив:
Клопотання задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк по 29 листопада 2025 року включно.
Визначити заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240, 00 грн., в разі внесення якої покласти на підозрюваного ОСОБА_5 зобов'язання прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою, а також на нього слід покласти наступні обов'язки:
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- не відлучатись з населеного пункту в якому проживає без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- утриматись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання відповідному органу свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд за межі України, у випадку наявності.
У разі невиконання даних обов'язків, застава звертається в дохід держави.
Ухвала діє до 29 листопада 2025 року включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя