03.10.2025
Справа № 482/2527/24
Номер провадження 1-кп/482/110/2025
03 жовтня 2025 року м.Нова Одеса
Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нова Одеса, Миколаївської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12022150000000057 від 06.02.2022 по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Троїцьке, Вознесенського району, Миколаївської області, українки, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, раніше не судимої, одруженої, має на утриманні трьох малолітніх дітей, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним. Стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений
Не маючи права керування транспортними засобами, 06.02.2022 близько 09 год. 20 хв., у денний (світлий) час доби, за відсутності опадів, ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «HYUNDAI GETZ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухалась по вологій, чистій асфальтовій проїжджій частині атодороги Т 15-10, що має дві смуги, призначені для руху в обох напрямках (по одній в кожному напрямку), в межах Новоодеського району Миколаївської області, в напрямку від СМТ Єланець до м.Нова Одеса.
Рухаючись в обраному напрямку по вказаній автодорозі та, наближаючись до автодороги Е-1510 Р-06, ОСОБА_4 грубо порушила вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 «б», 12.1 ПДР України, а саме: будучи зобов'язаною знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, проявила неуважність та недбалість до забезпечення вимог безпеки дорожнього руху, а також до дорожньої обстановки та її змін, хоча зобов'язана була постійно її контролювати і мала таку можливість, враховуючи дорожню обстановку, не обрала в установлених межах безпечну швидкість руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух свого транспортного засобу та безпечно керувати ним, внаслідок чого допустила виїзд керованого нею автомобіля марки «HYNDAI GETZ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , за межі проїжджої частини у прилеглий кювет з подальшим наїздом на нерухому перешкоду у вигляді дерева.
Внаслідок дорожньо-транспортної події пасажиру даного транспортного засобу ОСОБА_5 спричинено тілесні ушкодження у вигляді тупої поєднаної травми тіла, чисельних переломів кісток скелету з пошкодженням внутрішніх органів, численні забиття та різані рани обличчя, чисельні сінці на шиї та нижніх кінцівках, переважно по передній поверхні, чисельні садна на передній поверхні лівої гомілки та на передній поверхні правого колінного суглобу, компресійний перелом тіл 6-7 шийних хребців з розривом зв'язок та пошкодження речовини спинного мозку, перелом 2 ребра справа по передбньо-підпахвовій лінії з пошкодженням пристінкової плеври, розрив грудинно-ключичного зчленування справа, розрив печінки по передній поверхні правої частки, розрив селезінки, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та перебувають в прямому причинному зв'язку з настанням смерті останнього.
Окрім того, пасажиру ОСОБА_6 спричинено тілесні ушкодження забою головного мозку 3-го ступеню, перелому кісток склепіння та основи черепа зі зміщенням уламків, які ускладнились спастичним правобічним геміпарезом, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Також, пасажиру ОСОБА_7 спричинено тілесні ушкодження у вигляді лінійного перелому тім'яної кістки, без зміщення уламків, забою головного мозку 1-го ступеню, закритої травми черевної порожнини, у вигляді гематоми брижі тонкого кишківника, забою стінки порожньої та попереково-ободової кишки, які за своїм характером відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
Порушення водієм ОСОБА_4 вимог п.п. 1.3, 1.5, 2.3 «б», 12.1 ПДР України знаходяться в причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть ОСОБА_5 та заподіяло тяжкі тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
3. Позиції учасників судового провадження
Обвинувачена ОСОБА_4 в судовому засіданні вину визнала повністю, підтвердила фактичні обставини вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, що викладені в обвинувальному акті, просила суд здійснювати розгляд з урахуванням вимог ч. 3 ст. 349 КПК України. Їй роз'яснено та зрозуміло неможливість у подальшому оспорити фактичні обставини в апеляційному порядку.
Під час її допиту в судовому засіданні пояснила, що дійсно 06.02.2022, близько 09 год 20 хв, керувала транспортним засобом «HYUNDAI GETZ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушила Правила дорожнього руху України, внаслідок чого пасажир автомобіля ОСОБА_5 загинув, а її діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 отримали тяжкі тілесні ушкодження. На сьогоднішній день діти перебувають з нею, вона займається їх лікуванням та вихованням. В січня 2025 року вона народила ще одного сина. У вчиненому щиро розкаялася, просила призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Прокурор в судовому засіданні зазначив, що підтримує обвинувачення, викладене в обвинувальному акті щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, просив суд, з урахуванням думки обвинуваченої, здійснювати розгляд, ураховуючи вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, та обмежитись допитом обвинуваченої, дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченої, відомостей щодо процесуальних витрат та речових доказів. Прокурору зрозуміло неможливість у подальшому оспорити фактичні обставини кримінального правопорушення в апеляційному порядку.
Потерпіла ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд кримінального провадження у її відсутності, також в заяві зазначила, що претензій до ОСОБА_4 вона не має.
Законний представник неповнолітніх потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 - їх бабуся ОСОБА_9 в судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд кримінального провадження у її відсутності, також в заяві зазначила, що претензій до ОСОБА_4 вона не має.
Мотиви суду
Положенням ч. 3 ст. 349 КПК України визначено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За приписами ч. 2 ст. 349 КПК України обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені.
Обов'язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України є: повне визнання вини обвинуваченим, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження, кваліфікації дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин.
Суд, враховуючи повне визнання вини обвинуваченою за ч. 2 ст. 286 КК України, повідомлення нею фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, які відповідають обставинам, викладеним в обвинувальному акті, заслухавши думки учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та ухвалив обмежитись допитом обвинуваченої, дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченої, документів щодо процесуальних витрат та речових доказів.
При цьому, суд виходить з того, що обвинувачена розуміє суть пред'явленого обвинувачення, розуміє зміст фактичних обставин справи, які не оспорює, усвідомлює неможливість у подальшому оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку, про що заявила у судовому засіданні. Відтак, у даному випадку у суду відсутні сумніви щодо добровільності й істинності позиції обвинуваченої з цього питання.
Суд кваліфікує дії обвинуваченої за ч.2 ст.286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть ОСОБА_5 та заподіяло тяжкі тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
При призначенні покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке згідно зі ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів. Також суд враховує особу обвинуваченої, а саме те, що ОСОБА_4 на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання, органом опіки та піклування характеризується позитивно, має на утриманні трьох малолітніх дітей, раніше не судима.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено та про них не йдеться в обвинувальному акті.
За таких обставин, суд вважає, що покарання обвинуваченій необхідно призначити в межах санкції ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі.
Враховуючи дані про особу ОСОБА_4 , яка є особою молодого віку, на обліках у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, має на утриманні трьох малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , усвідомила протиправність своїх дій, те, що потерпілі не мають претензій до обвинуваченої, цивільного позову не заявляли, а також те, що ОСОБА_4 вказала, що зробила для себе висновки, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства та вважає за можливе застосувати вимоги статей 75, 76 КК України, звільнивши ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням.
На думку суду, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним його обставинам та наслідкам, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої та запобіганню скоєнню нею нових кримінальних правопорушень.
Щодо призначення обвинуваченій ОСОБА_4 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами суд приходить до наступного.
Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК України, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
Питання про доцільність призначення додаткового покарання вирішується за розсудом суду з врахуванням обставин конкретної справи і з обов'язковим мотивуванням прийнятого рішення.
В Постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.09.2023 по справі № 702/301/20 зазначено, що згідно зі ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (ч. 1). Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (ч. 2). Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність (ч. 3).
Відповідно до ч. 1 ст. 55 КК позбавлення права керувати транспортними засобами як додаткове покарання призначається на строк до десяти років.
Об'єднана палата звернула увагу на те, що безпосередньо у ст. 55 КК не встановлено обмежень щодо призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, коли воно передбачене у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, особам, які на момент вчинення кримінального правопорушення не мали права керувати транспортними засобами.
Положення зазначеної статті не містять також закріплення правових підстав призначення покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, коли воно прямо передбачено у санкціях норм Особливою частини КК.
Відповідно до вимог ст. 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Санкція ч.1 ст.286 КК передбачає покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
Санкція ч. 2 ст. 286 КК передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Санкція ч. 3 ст. 286 КК передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
Суб'єкт кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК, є фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку (загальний) і керує транспортним засобом, незалежно від того, чи має вона на це право. Отже, додаткових вимог до суб'єкта, а саме наявність у нього права на керування транспортними засобами, ст. 286 КК не містить.
При призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
У кожному випадку призначення покарання за ст. 286 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства (п. 20).
Виходячи із системного аналізу зазначених норм, об'єднана палата вважає, що правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статей 286, 286-1 КК, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.
Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого покарання, передбаченій ч. 2 ст. 50 КК. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети покарання щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Каральна мета такого додаткового покарання досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб'єктивного права), так і покладенням на особу у зв'язку з цим уповноваженим органом з питань пробації певних обов'язків, а також роз'яснення особі наслідків невиконання покладених обов'язків та ухилення від відбування додаткового покарання.
Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.
Об'єднана палата зробила висновок щодо правозастосування положень статей 55, 286, 286-1 КК України про те, що особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Враховуючи порушення обвинуваченою ОСОБА_4 вимог Правил дорожнього руху України, що призвело до тяжких наслідків, в тому числі до отримання тяжких тілесних ушкоджень малолітніми особами, керування транспортним засобом без отримання нею посвідчення водія на право керування транспортними засобами, суд вважає за необхідне застосувати відносно обвинуваченої ОСОБА_4 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.
Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду Миколаївської області (справа № 490/1018/22) від 17 лютого 2022 року на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України, скасувати (а.с. 80).
Крім того, згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, суд у разі ухвалення обвинувального вироку стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
У зв'язку з наведеним, процесуальні витрати на залучення експертів в сумі 10198,52 грн. (за проведення експертизи технічного стану транспортного засобу № 22-141 від 27.03.2023 в розмірі 2389 грн. 80 коп.; за проведення транспортної трасологічної експертизи № 22-142 від 16.03.2023 в розмірі 2389 грн. 80 коп., за проведення експертизи по дослідженню механізму дорожньо-транспортної події № 23-591 від 08.05.2023 в розмірі 2389 грн. 80 коп., за проведення комісійної судової авто-технічної експертизи по дослідженню механізму дорожньо-транспортної події № 24-1946 від 08.07.2024 в розмірі 3029 грн. 12 коп.), на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченої ОСОБА_4 на користь держави.
Керуючись ст. ст. 100, 124, 368, 370, 374 КПК України, суд,-
Визнати ОСОБА_4 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
Згідно частин 2, 3 ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку терміном - 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки.
В силу п.1, п.2 ч.1 ст.76 КК України зобов'язати засуджену ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експертів в розмірі 10 198 (десять тисяч сто дев'яносто вісім) грн. 52 коп.
Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва (справа № 490/1018/22) від 17.02.2022, а саме на автомобіль «HYUNDAI GETZ», реєстраційний номер НОМЕР_2 - скасувати.
Вирок може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Новоодеський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти діб з дня його проголошення
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, потерпілій та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_1