02 жовтня 2025 року м. Чернівці Справа № 718/2745/24
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доплвідача Лисака І.Н.,
суддів: Височанської Н.К., Литвинюк І.М.,
секретар: Сарган Ю.В.,
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Кіцманська міська рада Чернівецького району Чернівецької області,
особа, яка подала апеляційну скаргу: заступник керівника Чернівецької обласної прокуратури,
при розгляді справи за апеляційною скаргою Чернівецької обласної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України, на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 26 вересня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Масюк Л.О., дата виготовлення повного тексту рішення не зазначена,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кіцманської міської ради про визнання права власності на будинок рибака.
В обґрунтування вимог вказував, що земельна ділянка площею 14,535 га, кадастровий номер 7322588600:02:001:0135 з цільовим призначенням: для рибогосподарських потреб, перебуває в його користуванні на підставі договору оренди від 20.02.2007 року.
Надалі, у 2009 році він на вказаній земельній ділянці здійснив будівництво будинку рибака без належної дозвільної документації.
Зазначав, що 28.06.2024 року звертався до ДІАМ України із декларацією про готовність об'єкта до експлуатації та про прийняття його да експлуатації за амністією, однак отримав відмову у прийнятті об'єкта до експлуатації.
Наголошував, що будівництво та реконструкція здійснені ним без порушення архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та протипожежних норм і правил. Для підготовки до здачі в експлуатацію побудованого об'єкта належним суб'єктом господарювання було проведено та затверджено технічне обстеження побудованого об'єкта на предмет можливості його надійної та безпечної експлуатації, про що складений відповідний звіт.
Провадження №22-ц/822/816/25
Враховуючи те, що будівництво виконано самочинно, позивач позбавлений іншої можливості узаконити будівництво в інший спосіб, а тому просив позовні вимоги задовольнити.
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 26.09.2024 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за позивачем право власності на будинок рибака літ.А, загальною площею 52,8 кв.м, сарай літ.Б, вбиральню літ.В, погріб літ.Пг, що розміщені на земельній ділянці водного фонду для риборозведення та сінокосіння, кадастровий номер 7322588600:02:001:0135, площею 14,535 га, яка розташована на території Суховерхівської сільської ради (за межами населеного пункту) Чернівецького району Чернівецької області.
Не погоджуючись із вказаним рішенням Чернівецька обласна прокуратура в інтересах ДІАМ подала апеляційну скаргу, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що судом першої інстанції не взято до уваги умови договору оренди земельної ділянки, якими заборонено будівництво капітальних будівель і споруд на вказаній земельній ділянці водного фонду.
Стверджує, що зазначені у позові об'єкти збудовані на земельній ділянці, яка не була для цього відведена, а визнання судом права власності на самочинне будівництво можливе лише у тому разі, якщо в прийнятті такого об'єкта в експлуатацію було незаконно відмолено та за умови дотримання визначених законом вимог, які необхідні для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
Наголошує, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушено прямі норми закону щодо заборони експлуатації закінчених об'єктів будівництва неприйнятих в експлуатацію, адже позивач, здійснив та завершив таке будівництво без контролю з боку уповноваженого державного органу, його оцінки відповідності безпеки та погодження на будівництво й експлуатацію.
Звертає увагу й на те, що порушення інтересів держави полягає в тому, що визнання права власності на будинок рибака без законних підстав порушує встановлений законодавством порядок набуття права власності на майно.
За наведеного, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які прийняли участь у справі, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Ухвалюючи рішення суд вказав, що згідно Звіту про проведення технічного обстеження об'єкта від 10.06.2024 року, наданого експертом Скутельник І.І., встановлено можливість надійної та безпечної експлуатації будинку рибака літ.А, сараю літ.Б, вбиральні літ.В та погреба літ.Пг.
За наведених обставин вважав, що звернення до суду позивача з вказаним позовом є ефективним способом реалізації ним своїх прав та інтересів, а тому позовні вимоги слід задовольнити.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду та вважає, що рішення наведеним вимогам закону не відповідає.
З матеріалів справи вбачається, що 20.02.2007 року між Кіцманською районною державною адміністрацією Чернівецької області та приватним підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, предметом якого стала земельна ділянка водного фонду для риборозведення та сінокосіння, кадастровий номер 7322588600:02:001:0135, загальною площею 14,5350 га.
З умов договору вбачається, що на земельній ділянці відсутні будівельні споруди (п.3). На земельній ділянці не дозволяється будівництво капітальних будівель та споруд (п.15). Зазначене також підтверджується розпорядженням Кіцманської РДА Чернівецької області №152 від 16.02.2007 року (а.с.8-16).
15.05.2024 року укладено додаткову угоду №1 до договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 7322588600:02:001:0135 від 20.02.2007 року, за умовами якої замінено стороно орендодавця з Кіцманської РДА Чернівецької області на Кіцманську міську раду (а.с.17).
Згідно копії технічного паспорта від 09.06.2024 року на спірній земельній ділянці побудовано будинок рибака, сарай, вбиральня та погріб (а.с.19-23).
У довідці-характеристиці виданої ФОП ОСОБА_2 від 08.08.2024 року №59 вбачається, що будинок рибака побудований з цегли, сарай з дошок, вбиральня та погріб з бетону, рік побудови 2009 (а.с.24).
В матеріалах справи міститься довідка про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 08.08.2024 року (а.с.25-26).
Відповідно до Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації ЄДЕС у сфері будівництва від 05.07.2024 року, підписаного ФОП ОСОБА_3 та Звіту про проведення технічного обстеження від 10.06.2024 року, наданого експертом ОСОБА_4 , встановлено можливість надійної та безпечної експлуатація об'єкта, а саме будинку рибака літ.А, сараю літ.Б, вбиральні літ.В та погреба літ.Пг (а.с.27-50).
З листа Кіцманської міської ради №928 від 30.04.2024 року та №1585 від 15.08.2024 року вбачається, що виконавчий комітет Кіцманської міської ради повідомляє ОСОБА_1 , які документи необхідно подати до відділу ЦНАП Кіцманської міської ради для присвоєння поштової адреса земельної ділянки та об'єкту нерухомості, якій розташований на ній в с.Суховерхів Чернівецького району Чернівецької області (а.с.51-52).
Згідно листа Кіцманської міської ради №1585 від 15.08.2024 року вбачається, що виконавчий комітет Кіцманської міської ради не може присвоїти поштову адресу об'єкту нового будівництва через відсутність документу, що дає право на виконання будівельних робіт (а.с.53).
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 331 ЦК України встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
У частині четвертій статті 373 ЦК України зазначено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Право власника на забудову земельної ділянки здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третя статті 375 ЦК України). Відповідно до змісту частини четвертої статті 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
У силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
У пункті 45 постанови від 23 червня 2020 року у справі №680/214/16-ц Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 вересня 2021 року у справі №359/5719/17 зазначила, що особа не набуває права власності на об'єкт самочинного будівництва (пункт 148).
Разом з цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК України), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це право не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК України).
Відповідно до статті 392 ЦК України власник може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.
Вирішуючи справу за позовом власника (землекористувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановити усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушення будівельних норм та правил.
На підставі частини третьої статті 376 ЦК України суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, яка перебуває у власності особи, за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проєктною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК України).
Відповідно до статті 8 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.
Держава гарантує, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проєктів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням норм і правил; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проєктів цих об'єктів; раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок; охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва; інформування через медіа громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об'єктів; участь громадян, об'єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об'єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій; захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством (стаття 5 Закону України «Про основи містобудування»).
При вирішенні спору про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачені статтями 26, 29-31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34, 37 цього Закону).
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів належить до одного з етапів проєктування та будівництва об'єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок (пункт 5 частини п'ятої стаття 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Частиною другою статті 36 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено заборону на виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
Частиною восьмою статті 39 ЗУ «Про регулювання містобудівельної діяльності» передбачено, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.
Аналогічна норма закріплена пунктом 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2011 року № 461.
Відповідно до статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності», пункту 3 Порядку № 461 прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I-III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Пунктом 3-1 Порядку № 461 визначено перелік документів, які має подати зацікавлена особа, для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту.
Вказані норми права, які регулюють порядок здійснення будівництва об'єктів, є такими, що відповідають критеріям правової визначеності і передбачуваності.
ОСОБА_1 не міг не знати про порядок здійснення будівництва спірних об'єктів (будинку рибака, сараю, вбиральні та погребу) на орендованій земельній ділянці та на власний ризик здійснював самочинне будівництво.
Крім того, в мотивах позовної заяви ОСОБА_1 стверджує, що 28.06.2024 року звертався до ДІАМ України із Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації та прийняття такого до експлуатації за амністією, однак отримав відмову у прийнятті об'єкта до експлуатації.
Однак, матеріали справи не містять ні доказів звернення ОСОБА_1 , ні доказів відмови на таке з боку ДІАМ України.
Так, у пункті 17 Порядку № 461 зазначено, що замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю один примірник декларації щодо об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, за формою, наведеною у додатку 2до цього Порядку; щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку; щодо самочинно збудованого об'єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду, за формою, наведеною у додатку 5 до цього Порядку.
Документи подають в електронній формі, паперовій формі або поштовим відправленням з описом вкладення через центри надання адміністративних послуг.
Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру (пункті 18 Порядку № 461).
Відповідно до пункту 19 Порядку № 461 уразі подання чи оформлення декларації з порушенням установлених вимог орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає її замовнику (його уповноваженій особі) у спосіб, відповідно до якого були подані документи, з письмовим обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації.
Після усунення недоліків, що спричинили повернення декларації, замовник (уповноважена ним особа) може повторно звернутися до органу державного архітектурно-будівельного контролю для реєстрації декларації.
Слід також звернути увагу, що під час дії воєнного стану прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року №722 «Деякі питання здійснення дозвільних та реєстраційних процедур у будівництві в умовах воєнного стану».
При вирішенні спору суд першої інстанції залишив поза увагою, що правом на звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинно збудоване або реконструйоване нерухоме майно наділена особа, яка у передбаченому законом порядку зверталася до органів державного архітектурно-будівельного контролю, це питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність (бездіяльність) дають підстави вважати про наявність спору про право. Вказаних умов позивачем не дотримано.
Матеріали справи не містять доказів звернення позивача у передбаченому законом порядку до компетентного органу державного архітектурно-будівельного контролю про прийняття самочинно збудованого об'єкту до експлуатації. А доводи з приводу звернення, наведені в позовній заяві, до Державної інспекції архітектури та містобудування України, не свідчить про дотримання порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Такі висновки узгоджуються із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі №6-159цс15, від 02 грудня 2015 року у справі №6-1328цс15 та постановах Верховного Суду від 04 червня 2018 року у справі №640/13030/16-ц, від 18 лютого 2019 року у справі №308/5988/17, від 19 травня 2022 року у справі №263/8509/20 та від 28 червня 2023 року у справі №715/1650/22.
Із урахуванням зазначеного, враховуючи обставини цієї справи, відсутність передбачених законом підстав для визнання за позивачем у судовому порядку права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції, порушуючи вимоги законодавства у сфері архітектурного будівництва вийшов за межі своїх дискреційних повноважень, замінив собою органи державної влади, що уповноважені на здійснення оформлення права власності на нерухоме майно, та визнав на нього право власності за позивачем за відсутності між сторонами спору про право цивільне.
Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення у відповідності до п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, яким у позові ОСОБА_1 слід відмовити із вищезазначених підстав.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судові витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню із ОСОБА_1 на користь апелянта у розмірі 17349 грн.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Чернівецької обласної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України, задовольнити.
Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 26 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кіцманської міської ради про визнання права власності на майно, - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Чернівецької обласної прокуратури судові витрати в розмірі 17349 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Суддя-доповідач І.Н. Лисак
Судді: Н.К. Височанська
І.М. Литвинюк