Іменем України
02 жовтня 2025 року
м. Харків
Справа № 645/1863/25
Провадження № 22-ц/818/3871/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Пилипчук Н.П.
суддів: Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,
розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Немишлянського районного суду м. Харкова на 06 травня 2025 року, постановлене суддею Алтуховою О.Ю.,
У березні 2025 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, яка в загальному розмірі складає 85402,28 грн, судовий збір у сумі 3028,00 грн просять покласти на відповідачів.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води та інших послуг, які надає КП «ХТМ». Однак, в порушення приписів чинного законодавства, свого обов'язку щодо проведення оплати за вказані комунальні послуги не здійснюють, внаслідок чого у відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 утворилась заборгованість, яка станом на 01.03.2025 року складає 85402,28 грн, з яких: 67022,14 грн - заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.08.2014 року по 28.02.2025 року; 970,20 грн - заборгованість за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 року по 28.02.2025 року; 15238,02 грн - заборгованість за послугу з постачання гарячої води за період з 01.08.2014 року по 28.02.2025 року; 562,32 грн - заборгованість за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 року по 28.02.2025 року, 1214,72 грн - заборгованість за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 року по 28.02.2025 року; 394,88 грн заборгованість за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 року по 28.02.2025 року. Посилаючись на вказані обставини та норми закону, позивач просить стягнути з відповідачів на його користь суму заборгованості за надані послуги.
Рішенням Немишлянського районного суду м. Харкова на 06 травня 2025 року позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за комунальні послуги, а саме: 60 899,17 грн - заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.08.2014 по 01.08.2023; 441,00 грн - заборгованість за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 01.08.2023; 6 654.33 грн - заборгованість за послугу з постачання гарячої води за період з 01.08.2014 по 01.08.2023; 255.60 грн - заборгованість за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 01.08.2023; 531,44 грн - заборгованість за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 по 01.08.2023; 172,76 грн - заборгованість за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 01.08.2023.
Стягнутои солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за комунальні послуги, а саме: 5457,49 грн - заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.09.2023 по 01.02.2025; 499,80 грн - заборгованість за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.09.2023 по 01.02.2025; 8 024,37 грн - заборгованість за послугу з постачання гарячої води за період з 01.09.2023 по 01.02.2025; 306,72 грн - заборгованість за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.09.2023 по 01.02.2025; 645,32 грн - заборгованість за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.09.2023 по 01.02.2025; 209,78 грн - заборгованість за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.09.2023 по 01.02.2025.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір у розмірі 2981,14 грн по 1 490,57 грн з кожної.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Зазначають, що до суду першої інстанції 16 квітня 2025 року було через укрпошта надіслано клопотання про повернення позовної заяви позивачеві у зв'язку з порушенням норм ЦПК України» датоване 15 квітня 2025 року, вказує, що всі терміни подачі були дотримані. Всі вимоги були зазначені в «клопотанні про повернення позовної заяви позивачеві у зв'язку з порушенням норм ЦПК України», але суд не витребував ні одного документу, які перелічені в клопотанні про повернення позовної заяви позивачеві у зв'язку з порушенням норм ЦПК України» від 15.04.2025 р. для того, щоб дотриматися забезпечення Конституційних прав відповідачів. Просить скасувати всі борги за період за 3 роки до об'явлення військового стану (до 22.02. 2019 р). до набуття чинності Закону який зупиняє перебіг позовної давності на строк дії воєнного стану. Зазначає, що загальний строк позовної давності був встановлений у три роки (ст. 257 ЦКУ), ніякі перешкоди не заважали у цей строк подати до суду позовну заяву для стягнення дійсної заборгованості - всі матеріали були у Позивача у доступній формі, як внутрішні документи. Вказує, що зазначала про сплив позовної давності у суді першої інстанції, між тим судом першої інстанції такі доводи не прийняті до уваги.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним задовольнити частково апеляційну скаргу з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів не може повністю погодитись з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно з Інформаційною довідкою з Реєстру територіальної громади міста Харкова відповідачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12).
Як вбачається з відомості про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу, відомості про нарахування та оплату за абонентське обслуговування по послузі з постачання теплової енергії, по послузі з постачання гарячої води, відомості про нарахування та оплату за обслуговування ВБС теплопостачання та обслуговування ВБС постачання гарячої води, відповідачі є споживачами комунальних послуг КП «ХТМ» за адресою: АДРЕСА_1 .
За вказаною адресою КП «ХТМ» відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) на ім'я відповідачки ОСОБА_1 (а.с. 5-8).
КП «ХТМ», як виконавець комунальних послуг, надає послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Відповідно до ст.ст. 67,68 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
За вимогами п. 5 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» № 1875 від 24.06.2004 (який діяв на момент виникнення відповідних правовідносин між сторонами) споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Пунктом 5 частини 2 статті 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII (який введено в дію з 01.05.2019) передбачено, що індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
За положенням ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Відповідно до п.п. 18, 20, 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання, холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМ України від 21.07.2005 р. №630 (чинній на період виникнення спірних правовідносин) розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. У разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.
На підставі ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182 на офіційному сайті КП «ХТМ» розміщено 31.10.2021 індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Зазначений договір є публічним договором приєднання, який набрав чинності 01.12.2021.
З 01.12.2021 на підставі ч.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII у багатоквартирних будинках набрали чинності індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання та опубліковані на офіційному сайті КП «ХТМ» в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua від 31.10.2021.
Відповідно до п.4 Індивідуального договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
Пункт 5 Індивідуальних договорів передбачає, що виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Згідно з п.51,52,53 Індивідуальних договорів передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк. Цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до статті 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги»
Отже, споживач зобов'язаний оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. За таких обставин зобов'язання відповідача оплатити надані послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг. Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладені у постановах від 30 жовтня 2013 року по справі №6-59цс13 та від 25 листопада 2014 року по справі №3-184гс14.
У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Вказаний правовий висновок є незмінним.
Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги, зобов'язання відповідача оплатити надані послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.
КП «Харківські теплові мережі» створене на підставі рішення 16 сесії Харківської міської ради 4-го скликання № 191/03 від 24.09.2003 і є власністю територіальної громади міста Харкова, управління якою здійснює Харківська міська рада. Згідно з рішенням №946 від 30.09.2003 року Харківського міськвиконкому КП «Харківські теплові мережі» визначене виконавцем послуг у житловому фонді з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води у комунальної власності м.Харкова.
Відповідно до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», згідно постанові №446 від 30.03.2017 року КП «Харківські теплові мережі» має безстрокові ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), на право провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, на право провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії.
Також, згідно з пунктом 2 частини третьої статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування належить встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.
Відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Власники несуть відповідальність за своєчасність здійснення платежів за комунальні послуги незалежно від використання приміщень особисто чи надання належних їм приміщень в оренду, якщо інше не передбачено законом.
У разі, коли жиле приміщення належить особі на праві приватної власності, то учасником правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо такого приміщення є саме ця особа. Участь інших осіб, які проживають у жилому приміщенні, у таких випадках визначається його власником і обов'язки з оплати вказаних послуг виникають у них лише перед останнім (ст. 156 ЖК України).
Так, Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» постачає теплову енергію на потреби опалення у багатоквартирні будинки м. Харкова на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів, а на потреби гарячого водопостачання протягом року, в тому числі за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно з Інформаційною довідкою з Реєстру територіальної громади міста Харкова відповідачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12).
Суду не надано та не зазначено про існування доказів того, що відповідачі відмовлялися від споживання послуг з теплопостачання у встановленому порядку, або з претензіями щодо невиконання ним зобов'язань щодо постачання послуг, або надання неякісних послуг суду.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 629 ЦПК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За Правилами користування теплової енергії від 03.10.2007 № 1198 споживач теплової енергії є фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, або юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно договору.
КП «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, згідно із ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, Правилами надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачі є споживачами послуг з опалення, що надає КП «Харківські теплові мережі», шляхом відкриття абонентського особового рахунку № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що позивач свої договірні зобов'язання виконав та надав теплову енергію відповідачу, що підтверджується відомостями про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу.
За особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1 , числиться заборгованість за надані позивачем послуги у розмірі 85402,28 грн.
Матеріалами справи підтверджено, що КП «Харківські теплові мережі» постачало відповідачам теплову енергію, які її одержували і не відмовлялися від неї у встановленому законом порядку, внаслідок чого у відповідачів виник обов'язок оплачувати спожиту теплову енергія.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Згідно зі статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Згідно матеріалів справи, КП «ХТМ» надаються послуги з централізованого опалення, а відповідачі, в свою чергу, споживають зазначені послуги, що свідчить про наявність між ними взаємних зобов'язань.
У частині першій статті 19 Закону №1875-ІV передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, разом з тим відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону №1875-ІV обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Наведеними положеннями закону передбачено, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 20 Закону №1875-ІV споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 21 Закону №1875-ІV виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Враховуючи наведене, обов'язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.
Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, а також у постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17 (провадження № 61-63св18).
Приписами пункту 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач, серед іншого, зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги в строки, встановлені договором або законом.
Згідно статті 5 вказаного Закону до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189 - VIII (зі змінами та доповненнями), індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно із частинами 1, 2 та 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189 - VIII (зі змінами та доповненнями), споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Згідно з пунктом 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, постачання холодної та гарячої води, плата за житлово-комунальні послуги вноситься власниками квартир, наймачами та орендарями щомісяця, не пізніше 20 числа, що настає за розрахунковим. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води або до затверджених нормативів (норм) споживання.
Порядок формування та затвердження цін і тарифів на житлово-комунальні послуги встановлені ст.31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
До повноважень позивача не входить зменшення або збільшення тарифів, встановлених для оплати наданих послуг.
Згідно з пунктом 8 «Правил надання населенню послуг по водо-теплопостачанню і водовідводу», послуги надаються відповідно до умов договору. Але це не означає, що під час відсутності такого договору, відповідачі мають право користуватися послугами, що фактично надаються і не оплачувати їх.
Частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Доказів того, що послуги відповідачам не надавались, що вони не користувалися наданими послугами і потреби в таких послугах не мали, належними та допустимими доказами не доведено та матеріалами справи не підтверджено.
У разі наміру споживача припинити надання послуг з централізованого теплопостачання, він не був позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення приміщення від мереж теплопостачання, а також звернення до позивача з відповідною претензією, однак відповідних документів з цього приводу до суду відповідачем не було надано.
Оскільки відповідачі офіційно, у встановленому чинним законодавством порядку не відмовилися від послуг, які надавало їм КП «Харківські теплові мережі», то в них виник обов'язок сплатити ці послуги.
Таким чином, є доведеним позивачем факт не виконання відповідачами обов'язку щодо оплати вартості отриманих послуг.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 заявляла в суді першої інстанції про застосування позовної давності (а.с. 22), між тим такі доводи не були розглянуті судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 257, п. 4 ст. 267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 натупного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.
Виходячи із взаємозв'язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №679/1136/21.
Із 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин із подальшим продовженням відповідними постановами його строку (пункт 1 постанови № 211 з наступними змінами).
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у редакції Закону № 540-ІХ, який набрав чинності 2 квітня 2020 року).
Отже, оскільки з 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України продовжуються на строк його дії.
Даний висновок узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду 06 вересня 2023 року у справі №910/18489/20, у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі 947/8885/21.
Вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», заявлені з пропуском позовної давності до квітня 2017 року, тому підлягають частковому задоволенню, а саме підлягає стягненню з ОСОБА_1 заборгованість за послуги з теплопостачання з 02 квітня 2017 року по 01 серпня 2023 року у сумі 45 044,89 грн.
Крім того, підлягає стягненню з ОСОБА_1 в межах позовних вимог 441 грн - заборгованість за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 року по 01.08.2023 року; 6654,33 грн - заборгованість за послугу з постачання гарячої води за період з 02.04.2017 року по 01.08.2023 року; 255,60 грн - заборгованість за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 року по 01.08.2023 року, 531,44 грн - заборгованість за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 року по 01.08.2023 року; 172,76 грн заборгованість за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 року по 01.08.2023 року.
Отже, з ОСОБА_1 на користь КП «ХТМ» підлягає стягненню заборгованість за надані послуги у сумі 53100, 02 грн.
Також позивачем заявлено вимоги про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за комунальні послуги за період з 01.09.2023 року по 01.02.2025 року за послугу з постачання теплової енергії у сумі 6122, 97 грн., 529,20 грн - заборгованість за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.09.2023 року по 01.02.2025 року; 8583,69 грн - заборгованість за послугу з постачання гарячої води за період з 01.09.2023 року по 01.02.2025 року; 306,72 грн - заборгованість за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.09.2023 року по 01.02.2025 року, 683,28 грн - заборгованість за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.09.2023 року по 01.02.2025 року; 222,12 грн заборгованість за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.09.2023 року по 01.02.2025 року.
З приводу вказаних вимог, колегія суддів зазначає.
За змістом Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зареєстровані у квартирі споживачі комунальних послуг зобов'язані вносити плату за їх використання. Дієздатні особи, які проживають таабо зареєстровані у житлі споживача користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (пункт 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з ч.1 ст. 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Відповідно до ст. 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.
Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право: самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість; здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду (ст. 31 ЦК України).
Окрім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку). Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників (ч.1,2 ст. 32 ЦК України).
Згідно з ст. 33 ЦК України неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки (усиновлювачі) або піклувальник. Неповнолітня особа несе відповідальність за шкоду, завдану нею іншій особі, відповідно до статті 1179 цього Кодексу.
Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття) (ст. 34 ЦК України).
Отже, позовні вимоги до співвідповідача ОСОБА_2 позивачем заявлені, вже після набуття ОСОБА_2 повної цивільної дієздатності.
Вказаний розмір заборгованості за вказані позивачем періоди підтверджуються наданим останнім розрахунком заборгованості, який відповідачами не спростовано.
Отже, солідарному стягненню з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь КП «ХТМ» підлягає заборгованість за надані послуги у сумі 16447,98 грн.
Стосовно доводів апеляційної скарги щодо незгоди з поверненням клопотання про повернення позовної заяви позивачеві у зв'язку з порушенням норм ЦПК України» від 15 квітня 2025 року, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції вказане клопотання було вирішено, за наслідками розгляду відмовлено у задоволенні вказаного клопотання.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною 1 та п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.
Таким чином, у зв'язку із частковим задоволенням позовної заяви з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь КП «ХТМ» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2465,70 грн. (81,43% задоволених вимог) та частковим задоволення апеляційної скарги з КП «ХТМ» підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 судовий збір, сплачений при подачі апеляційної скарги, у розмірі 830,35 грн. (18,57% задоволених вимог).
Шляхом взаємозаліку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь КП «ХТМ» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1635,35 грн.
Згідно із п. 4 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Немишлянського районного суду м. Харкова на 06 травня 2025 року - змінити в частині суми стягнення заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за надані послуги у сумі 53100, 02 грн.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за надані послуги у сумі 16447,98 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір у розмірі 1635,35 грн. по 817,67 грн з кожної.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.Ю. Тичкова
Ю.М. Мальований