справа № 489/8176/24 провадження №2/489/520/25
Іменем України
02 жовтня 2025 року м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Коваленка І.В.,
за участю секретаря судового засідання Лупової Є.І.,
в присутності:
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Шумілової Н.І.,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача Ніколаєва О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом та вселення
встановив:
У жовтні 2024 представник позивача - адвокат Шумілова Н.І. через систему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом в якому просить усунути перешкоди у користуванні житловим будинком, що належить ОСОБА_3 , малолітньому сину ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: зобов'язати відповідача ОСОБА_2 не чинити перешкоди позивачу ОСОБА_1 у користуванні вказаним житловим будинком та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 .; вселити позивача у вказаний житловий будинок; стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що сторони з 27.05.2020 перебували в зареєстровану шлюбі, який розірвано рішенням Центрального районного суду від 14.09.2022 у справі № 490/1111/22. Від спільного шлюбу сторони мають дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачем.
Дитині на праві власності за договором дарування від 21.09.2021 належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка під цим будинком для його обслуговування.
Після припинення шлюбних відносин, відповідач посилилася в будинку дитини, речі відповідача примусово винесла з будинку і фактично сама там проживає, оскільки дитина постійно знаходиться з позивачем. Позивач неодноразово намагався пройти до будинку дитини, але відповідач його не пускає, чим чинить перешкоди у користуванні будинком дитини.
Посилаючись на наведені обставини представник позивача звернулася до суду з вказаним позовом.
Правом надання відзиву на позов відповідач не скористалася.
Ухвалою Ленінського (на теперішній час - Інгульський) районного суду міста Миколаєва від 22.10.2024 позову заяву було залишено без руху.
Ухвалою від 29.10.2024 відкрито провадження у справі, призначено її розгляд у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Протокольно ухвалою від 12.02.2025 відмовлено відповідачу ОСОБА_2 в зупиненні провадження до вирішення цивільної справи № 490/3905/22, розгляд якої здійснювався Центральним районним судом міста Миколаєва за її позовом про визначення місця проживання дитини.
Ухвалою суду від 27.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач та її представник уточнений позов підтримали та просили задовольнити.
Відповідач та її представник проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що позивач без відома і дозволу відповідача отримав реєстрацію як ВПО в спірному житлі. Крім того, відповідач має іншу родину та інше житло. Будинок в якому вона проживає разом з дитиною, придбала за свої кошти будучи в шлюбі з ОСОБА_1 , який на той час був інтерном. Зробила в будинку ремонт та подарувала його синові. У 2021 році позивач пішов з сім'ї і не цікавився дитиною.
Вислухавши присутніх учасників, дослідивши матеріали справи та наявні у справі докази, суд встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Із матеріалі справи вбачається та встановлено судом, що сторони з 27.05.2010 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.09.2022 був розірваний.
Від шлюбу сторони мають спільного малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З пояснень сторін встановлено, що 2021 року вони проживають окремо, малолітня дитина проживає разом з матір'ю в будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 275943778 від 21.09.2021 підтверджується, що право власності на вказаний житловий будинок на підставі договору дарування від 21.09.2021, посвідченого приватним нотаріусом Ласурія С.А., зареєстровано за ОСОБА_4 . Тобто за малолітньою дитиною сторін, що ними не оспорюється.
Довідкою про реєстрацію місця проживання від 03.08.2021 позивач підтвердив, що з 08.08.2021 дитина сторін - ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Витягом з реєстру територіальної громади міста Миколаєва Про реєстрацію осіб, сформованого на запит суду, відповідач ОСОБА_2 , з 01.11.2016 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Із пояснень сторін встановлено, що відповідач разом з дитиною проживає в будинку дитини за адресою: АДРЕСА_1 .
Як пояснив позивач, відповідач йому перешкоджає в спілкуванні та вихованні дитини, яка тривалий час проживала разом з ним. Не пускає до будинку, через що він позбавлений можливості виконувати свої обов'язки з ремонту та утримання нерухомого майна своєї дитини, за яким він доглядав коли на початку повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації позивач з дитиною виїхали за кордон України.
Довідкою від 30.07.2025 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи позивач підтвердив, що його фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 .
Із вказаної довідки вбачається, що місцем реєстрації позивача є АДРЕСА_3 .
Відповідач пояснила, що з 2021 року позивач пішов із сім'ї та вона залишилася з дитиною. На тай час і по теперішній вона і дитина проживають в будинку, власником якого є дитина. За реєстрацією місця проживання вони не проживають.
Також пояснила, що також підтвердив позивач в судовому засіданні, що позивач має іншу сім'ю (дружину та дитину) з якою і проживає. Будинок було куплено за її кошти в 2010 році, так як на той час позивач був інтерном та не мав коштів, в якому вона за свої кошти зробила ремонт та подарувала будинок дитині.
У ході судового розгляду справи встановлено, що згідно рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 30.06.2025 у справі № № 490/3905/22 первісний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 30.06.2025 і до досягнення дитиною повноліття. У задоволенні позову ОСОБА_2 в іншій частині відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вказане рішення суду першої інстанції постановою Миколаївського апеляційного суду від 15.09.2025 залишено без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником адвокатом Шуміловою Н.І. без задоволення.
Таким чином, в судовому порядку місце проживання дитини стороні визначено разом із матір'ю ОСОБА_2 .
Правове регулювання та мотиви суду
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За частиною третьою цієї норми процесуального закону, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Із змісту позову вбачається, що предметом спору є перешкоджання відповідачем у користуванні та проживанні в будинку, що належить малолітньому сину сторін.
У позові зроблено посилання на частину другу статті 176 СК України права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюються законом, та частину першою статті 177 цього Кодексу, згідно якої батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах.
У судовому засіданні позивав вказував, що не пускаючи його до будинку, відповідач перешкоджає йому виконувати батьківський обов'язок із утримання і обслуговування нерухомого майна дитини.
Між тим, така підстава в позові не вказана, а тому суд такі доводи позивача до уваги не приймає, оскільки вони виходить за межі підстав та предмету позову.
Разом з тим суд наголошує, що незалежно від спільного проживання з дитиною батьки, не позбавляються обов'язку із утримання і обслуговування її майна, оскільки це законодавчо встановлений обов'язок.
Щодо доводів позивача про порушення його права на користування та проживання в будинку дитини, суд звертає увагу на те, що проживання батьків дитини, які припинили шлюбні відносини, створили окремі родини і крім іншого мають неприязні відносини між собою, жодним чином не може порушувати прав і інтересів дитини.
Згідно частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Судом встановлено, що позивач створив нову сім'ю, від якої має малолітню дитину, з якою мешкає за іншою адресою.
Із будинку дитини, як встановлено судом із пояснень сторін, висилився самостійно в 2021 році, до розірвання шлюбу в судовому порядку, і після цього проживав в будинку незначний період часу, поки відповідач із дитиною та дружина позивача вимушено покинули територію України у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні і активними бойовими діями в місті Миколаєві та біля нього.
Також із дослідженого в судовому засіданні, за клопотанням сторін, відеозапису, який долучено позивачем до позову, вбачається, що між сторонами мав місце конфлікт в ході якого відповідач просила позивача покинути будинок. Свідком конфлікту була дитина сторін, яка просила батька піти і не знімати на відео дану ситуацію.
Таким чином, оскільки позивач має інше місце проживання, де мешкає із новою родиною, при цьому маючи реєстрацію місця проживання в м.Києві, встановлені обставини не свідчать, а надані позивачем докази не підтверджують, порушення житлових прав позивача через неможливість проживання в будинку дитини.
Навпаки таке проживання лише призведе до постійних конфліктів сторін та морально-психологічного травмування цим їхньої спільної дитини.
Щодо реєстрація перебування позивача в спірному будинку як внутрішньо переміщеної особи, то як пояснив в судому засіданні ОСОБА_1 таку реєстрацію він здійснив без відома іншої сторони та дитини за допомогою застосунку «Дія». Тобто без урахування інтересів дитини, як власника і відповідача, як законного представника дитини та з якою вона проживає.
Крім наведеного вище, суд звертає увагу і на таке.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно (частина перша статті 50 ЦПК України).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22)).
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункти 40, 41).
Як вказано вище та вбачається із позову, предметом позовних вимог є усунення перешкод у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою малолітньої дитини та вселення позивача в будинок.
Забезпечення захисту прав малолітніх або неповнолітніх осіб під час розгляду справи врегульовано статтею 45 ЦПК України, зокрема, під час розгляду справи, крім прав та обов'язків, визначених статтею 43 цього Кодексу, малолітня або неповнолітня особа має також такі процесуальні права: 1) безпосередньо або через представника чи законного представника висловлювати свою думку та отримувати його допомогу у висловленні такої думки; 2) отримувати через представника чи законного представника інформацію про судовий розгляд; 3) здійснювати інші процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, передбачені міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Суд роз'яснює малолітній або неповнолітній особі її права та можливі наслідки дій її представника чи законного представника у разі, якщо за віком вона може усвідомити їх значення. Суд сприяє створенню належних умов для здійснення малолітньою або неповнолітньою особою її прав, визначених законом та передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до стаття 46 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.
За вимогами стаття 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
Із аналізу наведених норм процесуального законодавства слідує, що малолітня дитина можу бути стороною у справі (позивачем або відповідачем), але через відсутність процесуальної дієздатності в її інтересах діє законний представник, зокрема один з батьків.
У даному випадку дитина сторін є малолітньою та власником будинку і земельної ділянки, яких стосується предмет позову. Відтак належним відповідачем у справі, крім ОСОБА_2 , є дитина, законним представником якої є мати, так як дитина проживає разом з нею у будинку, про вселення в який просить позивач.
В постанові Верховного Суду від 13.06.2024 у справі № 932/163/21 вказано, що встановлення належності відповідачів є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає. Тому пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною та безумовною підставою для відмови в позові незалежно від доводів учасників справи, стадії її розгляду або залучення такої особи (осіб) до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Таким чином з огляду на встановлені обставини та наявні у справі докази суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено порушення іншою стороною його прав на користування житловим будинком і земельною ділянкою дитини, яка проживає разом відповідачем, а в частині виселення такими, що порушують інтереси дитини, яка не була залучена позивачем в якості співвідповідача.
Так як суд дійшов висновку про відмову в позові підстави для стягнення з відповідача понесених витрат на оплату судового збору відсутні.
Керуючись статтями 4, 19, 141, 158, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом та вселення відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;
відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення складено 03.10.2025.
Суддя І.В.Коваленко