Суддя Бабенко Ю. П.
Справа № 644/8131/24
Провадження № 2/644/269/25
03.10.2025
(ЗАОЧНЕ)
03 жовтня 2025 року Індустріальний районний суд м. Харкова в складі: головуючого - судді Бабенко Ю.П., за участю секретаря - Книшенко А.С., позивача - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа- Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав,-
Позивачка просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свої вимоги обґрунтовує тим, що в шлюбі між нею та ОСОБА_2 народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В травні 2010 року відповідача арештували за ст. 187 КК України, на той час вона була на 5 місяці вагітності. Сімейне життя з відповідачем одразу не склалося, спілкування з відповідачем було напружене, взаєморозуміння в сім'ї не було. Після звільнення ОСОБА_2 спроби поновити сімейні відносини були марними, відповідач продовжував жити своїм життям, дитині не приділяв уваги, не приймав участі у розвитку та лікуванні дитини. В сім'ї відчуття батька та чоловіка не було, фінансово дитину відповідач не утримує. В результаті чого шлюб між ними було розірвано рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13.09.2012 року. Відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків відносно доньки ОСОБА_4 з 2016 року, донька увесь цей час не відчуває суму за батьком, його не згадує. Відповідач доньці не телефонує, не надсилає подарунків, не цікавиться її життям в цілому та не виконує жодним чином свої батьківські обов'язки.
Ухвалою суду від 26.09.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Пояснила, що неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з нею та її чоловіком ОСОБА_5 , з яким вони уклали шлюб у 2019 році. На сьогодні у них повноцінна родина, в сім'ї панує гармонія, взаємоповага, взаєморозуміння та любов. ОСОБА_4 виявила бажання її чоловіка ОСОБА_6 називати батьком, відповідача ОСОБА_2 дитина не згадує, не відчуває до нього любові, бажання спілкування з ним відсутнє, ОСОБА_4 не вважає його своїм батьком.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки відповідач суд не повідомив, відзив на позов до суду не подавав.
Представник Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в судове засідання не з'явився, подав до суду пояснення щодо розгляду справи у їх відсутності, надав суду висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав. В своїх письмових поясненнях представник зазначив, що ОСОБА_2 тривалий час ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться її станом здоров'я та розвитком, що відповідно до ч.2 ст.164 СК України є підставою для позбавлення батьківських прав.
Приймаючи до уваги викладене, що позивачка не заперечує проти заочного розгляду справи, то у відповідності до ст. 280 ЦПК України суд ухвалює по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.
Сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 10.07.2009 року. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13.09.2012 року шлюб між сторонами було розірвано.
22.11.2024 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова було видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, починаючи з 19.11.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно розрахунку заборгованості Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові, ОСОБА_2 має заборгованість по аліментам станом на 01.09.2025 року в розмірі 34122,50 грн.
ОСОБА_1 03.07.2019 року уклала шлюб з ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.
Згідно довідки про звільнення Серії ХАР №03256 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,відбував покарання в ДУ «Харківська виправна колонія №43» з 21.05.2010 року по 21.05.2014 року, звільнився після відбуття строку покарання.
Згідно інформації КНП «Міська дитяча поліклініка № 15» Харківської міської ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває під наглядом фахівців комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча поліклініка №15» з народження. Догляд за дівчинкою під час хвороби здійснює мати ОСОБА_1 , яка купує необхідні ліки, приводить доньку на прийом до лікарів, цікавиться станом здоров'я доньки та її розвитком. Батько ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , донку на прийом до лікарів підприємства не приводив.
Згідно інформації КЗ «Харківський ліцей №61 Харківської міської ради», ОСОБА_3 навчається в ХЛ № 61 з першого класу, з 2017 року, завжди відвідує заняття. Батько дитини, ОСОБА_2 ніколи не цікавився успіхами своєї доньки, не контролював навчання, не приймав участь у шкільному житті ОСОБА_4 , не відвідував батьківські збори, не надавав допомогу закладу освіти. Питаннями навчання та виховання ОСОБА_4 опікується мати ОСОБА_1 , яка багато уваги приділяє дитині, постійно відвідує батьківські збори, контролює дівчинку.
За інформацією лікаря-стоматолога ОСОБА_7 з 2017 року по 2018 року ОСОБА_3 лікувала зуби в клініці «Софі-Стар», лікування проводилися вчасно, без ускладнень. ОСОБА_4 завжди приводила на прийом мати ОСОБА_8 . Дівчинка приходила у гарному настрої, виглядала впевнено та охайно.
Згідно Акту обстеження спеціалістами ССД по Немишлянському району ДССД ХМР умов проживання, затвердженого 20.09.2024 року, проведено обстеження за адресою АДРЕСА_1 . В зазначеній квартирі для дитини виділено окрему кімнату, ліжко, стіл, комп'ютер, спорт інвентар та інше. В квартирі проживає ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , неповнолітня ОСОБА_3 , та ОСОБА_5 . Стосунки в сім'ї родинні, взаємні, теплі. Для виховання та розвитку дитини створено всі належні умови.
В висновку за №103 від 07.02.2025 року, складеного за підписом заступника директора Департаменту служб у справах дітей, встановлено, що Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради розглянуто питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час розгляду та вивчення наданих документів встановлено наступне. Мати дитини- ОСОБА_1 . Батько дитини- ОСОБА_2 . Шлюб між батьками дитини розірвано 13.09.2012 року. Після розірвання шлюбу між батьками дитина ОСОБА_3 залишалась проживати разом з матір'ю. Зараз мати з дочкою зареєстровані та мешкають за адресою: АДРЕСА_1 , де створено належні житлово- побутові умови. ОСОБА_1 працює, має самостійний дохід, до кримінальної відповідальності не притягувалася. Згідно інформації закладів освіти та охорони здоров'я, мати виконує батьківські обов'язки по вихованню та догляду за дочкою. ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання не відоме. ОСОБА_2 запрошувався до Департаменту служб на співбесіду, однак не з'явився, пояснень чи документів не надав. ОСОБА_2 з приводу встановлення йому порядку участі у вихованні ОСОБА_3 , та щодо усунення перешкод у спілкуванні з дочкою з боку матері, до Департаменту служб не звертався, ніяких доказів виконання ним батьківських обов'язків не надав. Питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було додатково розглянуто на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради. Керуючись ст. ст. 19, 164 СК України та рекомендацією Комісії, в інтересах дитини, Департамент служб у справах дітей ХМР, як представник органу опіки та піклування, вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Допитані в судовому засіданні свідки повідомили наступне. Свідок ОСОБА_10 , яка є хрещеною матір'ю ОСОБА_3 , пояснила, що ОСОБА_2 не бачила з 2016 року, він не приїздив до доньки ні на свята, ні на дні народження, ніколи їй не телефонував. Їй це відомо, бо вони мешкають від родини через два будинки, часто ходять в гості та разом гуляють. ОСОБА_2 не приймає участі в житті ОСОБА_4 . Зі слів ОСОБА_4 їй відомо, що ОСОБА_2 вона не пам'ятає.
Свідок ОСОБА_9 , яка є матір'ю позивачки, пояснила, що відповідач не приймає участі в житті і вихованні її онуки з 2016 року. Останній раз вона бачила ОСОБА_2 дуже давно, а потім він пропав з їхнього життя, з донькою не спілкувався, не телефонував, ОСОБА_4 не бажає його бачити.
Свідок ОСОБА_11 , яка є подругою позивачки, пояснила, що ніколи не бачила ОСОБА_2 , він ніколи не приймав участі у вихованні доньки ОСОБА_4 , ніколи не приходив до доньки в гості. Їй це відомо, бо вони з позивачкою часто спілкуються. Вихованням доньки займається позивачка, бабуся ОСОБА_4 та чоловік позивачки. Відповідач самоусунувся від виховання та утримання дитини, коштів ніколи не надавав та не надає.
Свідок ОСОБА_12 , яка є сусідкою позивачки, пояснила, що відповідача по справі не знала, ніколи не бачила його в квартирі де мешкає ОСОБА_8 з родиною. Родину ОСОБА_8 вона знає давно. В квартирі АДРЕСА_3 мешкають позивачка, донька ОСОБА_4 , бабуся та чоловік ОСОБА_13 , вона мешкає в квартирі АДРЕСА_4 . Відповідача ОСОБА_2 вона ніколи не бачила.
Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана під час вирішення між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі під час вирішення спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Неповнолітня ОСОБА_3 в судовому засіданні висловила свою думку та пояснила, що проживає з матір'ю, батьком (вітчимом) і бабусею. ОСОБА_2 вона не бачила більше 9 років та взагалі не пам'ятає його. Коли вони ще мешкали разом з ОСОБА_2 пам'ятає лише його агресію, як він їх з матір'ю вигнав на сходову площадку. ОСОБА_2 не приймає участі в її житті та вихованні, матеріальної допомоги не надає. Вона не бажає бачити свого біологічного батька, не бажає з ним спілкуватися, хоче його забути. Своїм батьком вважає вітчима, з яким вони мешкають однією сім'єю.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону).
Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України, пунктом 2 якої визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно з частиною першою статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зазначено, що «ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 посилалася на те, що відповідач ухиляється від виховання дитини, абсолютно самоусунувся та не виконує свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини. Відповідач не піклується про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, відповідач тривалий час не спілкується з дитиною, жодного інтересу до дитини не виявляє. Донька ОСОБА_4 йому не потрібна, як дитина проживає та розвивається його не цікавить. Все свідчить про його байдуже ставлення до своєї дитини, до її долі, розвитку, здоров'я та життю в цілому.
На підставі пояснень позивачки, показань свідків, наданих суду письмових доказів, суд дійшов висновку, що відповідач тривалий час не піклується про фізичний і духовний розвиток ОСОБА_3 , про її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує її необхідним харчуванням, медичним доглядом, тривалий час не спілкується з дитиною взагалі, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання нею освіти. Зазначені обставини свідчать про ухилення відповідача від виховання ОСОБА_3 . Відповідач свідомо нехтує своїми обов'язками щодо дитини ОСОБА_3 , не здійснив будь-яких дій, щоб налагодити відносини з дитиною.
Встановлені обставини свідчать про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, що відповідатиме якнайкращим інтересам дитини.
Таким чином, врахувавши конкретні обставини справи, якнайкращі інтереси дитини, що відповідач тривалий час ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини, що відсутні підстави вважати, що він змінить ставлення до виховання дитини, суд дійшов висновку про застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З урахуванням вищевикладеного, суд позовні вимоги задовольняє і позбавляє ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судові витрати по справі судом визначаються відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 5, 10-13, 81, 83, 141, 264-265, 280, 354 ЦПК України, ст. ст. 164, 166 Сімейного кодексу України, - суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позбавити батьківських прав відносно неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на оплату судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Повний текст судового рішення складено 03.10.2025 року.