Справа № 197/728/25
1-кп/214/960/25
02 жовтня 2025 року колегія суддів Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Кривому Розі кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024041740000397 від 07.10.2024, по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 410 КК України, -
06.08.2025 у провадження колегії суддів, з ухвалою Дніпровського апеляційного суду про визначення підсудності від 28.07.2025, надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 07.10.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041740000397, по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 410 КК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурор надав клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_6 на 60 днів. В обґрунтування свого клопотання прокурор зазначив на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: що ОСОБА_6 на даний час обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років та під час досудового розслідування, відповідно до вимог ст.177 КПК України, встановлено ризики, які знайшли своє підтвердження в ході досудового розслідування та на даний час не зникли, а саме: ОСОБА_6 є військовослужбовцем, що самовільно залишив військову частину, не обтяжений соціальними зв'язками, офіційно неодружений, був затриманий у м. Одесі, у зв'язку з чим органи досудового розслідування не можуть контролювати поведінку обвинуваченого, що може призвести до втрати зв'язку з даною особою, тому перебуваючи на волі забезпечити виконання загальних засад Кримінального процесуального кодексу України в частині розумності строків досудового розслідування та судового розгляду забезпечити не вдасться за можливе; ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні. Існування даного ризику обґрунтовується тим, що свідками за фактом самовільного залишення частини є співслужбовці ОСОБА_6 , а за фактом викрадення військового майна односільчани ОСОБА_6 , та він знає, де вони мешкають. Відповідно, ОСОБА_6 може впливати на вказаних свідків з метою схилення їх до зміни свідчень під час судового розгляду; враховуючи особу ОСОБА_6 , який, самовільно залишивши військову частину, вчинив також викрадення військового майна, існує ризик вчинення ним інших кримінальних правопорушень. Крім того, бажання обвинуваченого уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі обвинуваченого. В той же час, враховуючи активність проведення бойових дій на території України, наявний очевидний ризик переховування обвинуваченого від суду на території, які не підконтрольні Українській владі. Так, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов'язків, попередження та своєчасне припинення вчинення ОСОБА_6 переховування від суду, незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення. Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винним, у сукупності із даними про особу обвинуваченого та з огляду на наявність у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, унеможливлюють застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.
Обвинувачений у підготовчому судовому засіданні заперечив щодо клопотання.
Захисник у підготовчому судовому засіданні підтримав обвинуваченого та просив дати мінімальний розмір застави.
Представник потерпілого до суду не з'явився. Просить підготовче судове засідання проводити за його відсутності..
Вислухавши думки учасників підготовчого судового засідання, дослідивши обвинувальний акт з реєстром матеріалів кримінального провадження, клопотання разом з додатками до нього, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора в повному обсязі, виходячи з таких підстав.
Згідно реєстру матеріалів досудового розслідування, доданого до обвинувального акту під час досудового розслідування та ухвали судді від 23.05.2025, щодо ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб. Даний запобіжний захід неодноразово продовжувався.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
На виконання вимог ст. 199 КПК України, щодо порядку продовження строку тримання під вартою, встановлені обставини, які свідчать про те, що ризики, передбачені п. 1 - 5 ст. 177 КПК України, які були враховані колегією суддів Саксаганського районного суду Дніпропетровської області при подальшому продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , не зменшились, продовжують існувати та встановлені з урахуванням того, що обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років позбавлення волі.
Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому колегія суддів дійшла висновку, що на теперішній час залишаються наявними ризики, визначені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений може переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків. Крім того, обвинувачений може вчинити інші кримінальні правопорушення.
Так, ОСОБА_6 перебуваючи на волі, фактично матиме можливість спілкуватись із свідками у цьому кримінальному провадженні та впливати на них. Існування даного ризику обґрунтовується тим, що свідками за фактом самовільного залишення частини є співслужбовці ОСОБА_6 , а за фактом викрадення військового майна односільчани ОСОБА_6 , та він знає, де вони мешкають. Відповідно, ОСОБА_6 може впливати на вказаних свідків з метою схилення їх до зміни свідчень під час судового розгляду; враховуючи особу ОСОБА_6 , перебуваючого на військовій службі існує ризик вчинення ним інших кримінальних правопорушень.
Крім цього, колегія суддів враховує особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який не обтяжений соціальними зв'язками, офіційно неодружений, був затриманий у м. Одесі, яке не відноситься ні до місця несення служби, ні до місця реєстрації проживання обвинуваченого, що вказує на схильність обвинуваченого залишати місце свого постійного мешкання.
Пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , що останній з поважної причини перебував у м. Одесса, а саме лікував очі, колегія суддів відхиляє, так як не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин.
Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується, тим, що ОСОБА_6 згідно із ст. 12 КК України обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, тому обвинувачений з метою ухилення від кримінальної відповідальності, розуміючи тяжкість та невідворотність покарання, яке, відповідно до чинного законодавства, пов'язане із позбавленням волі, може переховуватися від суду.
Так, у розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, зокрема ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "Ілійков проти Болгарії" № 33977/96 від 26.07.2001 зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Також, зважаючи на суспільний інтерес, який у взаємозв'язку зі встановленими судом ризиками в даному випадку виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у п. 35 рішення ЄСПЛ "Летельє проти Франції", суд вважає виправданим необхідність продовження застосування до обвинуваченого виняткового виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів наразі не буде достатнім для забезпечення вищезазначених ризиків.
Суд вважає, що суспільний інтерес в даному випадку полягає у необхідності забезпечення виконання завдань кримінального провадження, якими відповідно до ст. 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, а також охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, зокрема прав свідків.
Таким чином, враховуючи зазначені обставини, виходячи із ступеня тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, обставини справи, а також оскільки судом встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, відсутності міцних соціальних зав'язків у ОСОБА_6 , який неодружений, дітей на утриманні не має, може переховуватись від суду та слідства, шляхом зміни свого місця проживання, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою на шістдесят днів, а відтак у клопотанні захисника слід відмовити.
Як вбачається із ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою. Стаття 183 КПК України передбачає, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Оскільки інкриміновані обвинуваченому кримінальні правопорушення входять до вищевказаного переліку, а також з огляду на обґрунтованість наявності ризиків, розмір застави колегія суддів не визначає.
Керуючись ст.ст. 176 - 178, 183, 184, 197 331, 372 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на шістдесят днів, а саме по 30 листопада 2025 року включно.
Копію ухвали направити Державній установі "Криворізька установа виконання покарань (№ 3)" - для виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів із дня її оголошення, а обвинуваченому який перебуває під вартою у той же строк з моменту вручення копії ухвали.
Повний текст складено 02.10.2025 о 16 -45 год.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3