Дата документу Справа № 334/2922/25
запорізький апеляційний суд
Провадження №33/807/998/25Головуючий у 1-й інстанції Добрєв М.В.
Єдиний унікальний №334/2922/25Доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С.
Категорія - ч.1 ст.130, ч.3 ст.126 КУпАП
26 вересня 2025 року м.Запоріжжя
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Гончар О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Фельського Сергія Леонідовича на постанову судді Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 04 серпня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає у АДРЕСА_1 ),
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130, ч.3 ст.126 КУпАП,
Згідно з постановою суду, 05.04.2025 року о 12 год. 36 хв. по вул.Верхній, 11-Б у м.Запоріжжі водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом - електроскутером «Chooper 3000», відмовився від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, при цьому будучи тимчасово обмеженим у праві керування транспортними засобами Державною виконавчою службою від 30.11.2023 року, провадження 59582067 від 17.07.2019 року. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України та ч.10 ст.15 Закону України «Про дорожній рух».
ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.130, ч.3 ст.126 КУпАП і на підставі ч.2 ст.36 КУпАП на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
В апеляційній скарзі захисник Фельський С.Л. просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
Свої вимоги мотивував тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою. Розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 здійснено поза межами вказаних у протоколі кваліфікуючих ознак правопорушень.
Електроскутер «Chooper 3000» не є механічним транспортним засобом, оскільки має електродвигун потужністю 2,8 кВт, а тому ОСОБА_1 не був водієм у розумінні п.1.10 ПДР, а відтак притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130, ч.3 ст.126 КУпАП є безпідставним.
З наявного в матеріалах справи відеозапису жодних ознак сп'яніння у ОСОБА_1 не вбачається, мова чітка, координація не порушена. Таким чином, у працівника поліції не було правових підстав для оголошення ОСОБА_1 вимоги пройти огляд на стан сп'яніння, дії уповноваженої особи не відповідають вимогам закону.
На переконання апелянта, вина ОСОБА_1 у вчинені передбачених ч.1 ст.130, ч.3 ст.126 КУпАП адміністративних правопорушень не може бути визнана доведеною.
До судового засідання апеляційного суду ОСОБА_1 і його захисник Фельський С.Л. не з'явились. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомлено у відповідності до Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2023 року за №28, за допомогою SMS-повідомлення; захисника ОСОБА_2 повідомлено шляхом доставлення повістки в електронному вигляді до електронного кабінету в системі «Електронний суд», за допомогою якого ним було подано апеляційну скаргу. Згідно із ч.6 ст.294 КУпАП неявка вищезазначених осіб до суду не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги за їх відсутності в судовому засіданні.
Перевіривши матеріали справи, наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу передбачених ч.1 ст.130, ч.3 ст.126 КУпАП адміністративних правопорушень підтверджуються зібраними по справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованими.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконано вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП, повно та всебічно розглянуто обставини справи, дотримано вимоги щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.
Незважаючи на позицію захисника про відсутність в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, події і складу передбачених ч.1 ст.130, ч.3 ст.126 КУпАП адміністративних правопорушень, судове рішення про винуватість ОСОБА_1 відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується відомостями, які зазначені у
- протоколах про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №291482 та ЕПРІ №291492 від 05.04.2025 року за ч.1 ст.130 та ч.3 ст.126 КУпАП відповідно за порушення вимог п.2.5 ПДР водієм ОСОБА_1 , який при цьому керував транспортним засобом, будучи тимчасово обмеженим у праві керування транспортними засобами; підписи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у протоколах наявні;
- направленні водія транспортного засобу на огляд до закладу охорони здоров'я з метою виявлення стану сп'яніння від 05.04.2025 року, у якому зазначено виявлені у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння та відомості про відмову водія від проходження такого огляду;
- постанові державного виконавця Центрального відділу ДВС у м.Запоріжжі ПМУМЮ (м.Одеса) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 30.11.2023 року;
- долученим до матеріалів справи відеозаписом.
Вагомих доказів неналежності та недопустимості доказів, що містяться в матеріалах справи, стороною захисту апеляційному суду не надано. Доводи апеляційної скарги законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не спростовують.
Об'єктивна сторона поставлених у провину ОСОБА_1 адміністративних правопорушень проявляється у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння. При цьому ОСОБА_1 керував транспортним засобом, будучи особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Факт керування ОСОБА_1 електроскутером «Chooper 3000» за викладених у протоколах про адміністративні правопорушення обставин ніким не заперечується.
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння регламентовано ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС/МОЗ №1452/735 від 09.11.2015 року (в подальшому "Інструкція"). За змістом цих нормативних документів водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння.
Відповідно до п.2 Розділу I Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаки наркотичного сп'яніння, які стали підставою для вимоги про проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння, викладено уповноваженою особою у протоколі про адміністративне правопорушення та у доданому до нього направленні.
Апеляційний суд зважає на те, що підставою для висунення вимоги ОСОБА_1 про необхідність проходження огляду на стан сп'яніння є суб'єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані наркотичного сп'яніння, яке ґрунтується на наявності у особи передбачених п.4 розділу І Інструкції ознак наркотичного сп'яніння.
Апеляційний суд зауважує, що вимога про необхідність проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття, а відмова ОСОБА_1 була такою, яка не ставила під сумнів факт відмови.
Відповідно до п.2.5 ПДР проведення огляду на стан сп'яніння на вимогу поліцейського є обов'язком водія, при цьому жоден із нормативних документів не дає водієві права оспорювати таку вимогу поліцейського.
Таким чином, відмовляючись від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 тим самим порушив вимоги п.2.5 ПДР та вчинив передбачене ч.1 ст.130 КУпАП адміністративне правопорушення.
Водночас аргументи апеляційної скарги захисника про те, що електроскутер «Chooper 3000» потужністю 3000 Вт (3 кВт) не є транспортним засобом, із посиланням на відсутність в діях ОСОБА_1 події і складу інкримінованих йому адміністративних правопорушень, на переконання апеляційного суду, є безпідставними.
Згідно із ст.121 КУпАП під транспортними засобами слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.
Як випливає зі змісту п.2.13 ПДР України, транспортними засобами є мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 кубічних сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» №2956-IX від 24.02.2023 року, електричним колісним транспортним засобом являється дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Крім того, положеннями вказаного Закону визначено поняття низькошвидкісного легкового електричного транспортного засобу, що являє собою колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Як встановлено із технічних характеристик електроскутера «Chooper 3000», його електродвигун має потужність 3000 Вт (3 кВт), тому суд першої інстанції правильно відніс даний електроскутер до транспортних засобів.
Відповідальність за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння настає у разі прояву такої відмови водієм не обов'язково лише механічного транспортного засобу, а просто водія транспортного засобу, яким є й електроскутер, яким керував ОСОБА_1 .
З огляду на те, що ОСОБА_1 , керуючи електроскутером «Chooper 3000», рухався по дорозі у м.Запоріжжі (вул.Верхня, 11-Б), то він був учасником дорожнього руху, а тому зобов'язаний керуватись Правилами дорожнього руху України, зокрема неухильно виконувати вимоги п.2.5 ПДР.
Крім того, ОСОБА_1 мав обов'язок дотримуватися вимог ч.10 ст.15 Закону України «Про дорожній рух», що встановлює заборону керувати транспортними засобами особами, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Відтак, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та на вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку огляд на стан наркотичного сп'яніння відмовився, а також не спростовано, що при цьому відносно ОСОБА_1 державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження права керування транспортними засобами.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги захисника про те, що на момент вчинення інкримінованих ОСОБА_1 адміністративних правопорушень останній не був водієм у розумінні п.1.10 ПДР, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі змістом п.1.10 ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії.
Разом з тим, відповідно до чинних положень п.«v» Розділу 1 Конвенції про дорожній рух, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради УРСР № 2614-VIII від 25.04.1974 року, поняття «водій» означає будь-яку особу, яка зокрема керує транспортним засобом.
Згідно із ч.2 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ч.2 ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» якщо міжнародним договором, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Таким чином, правові норми Конвенції про дорожній рух за своєю юридичною силою є вищими за норми постанови Кабінету Міністрів України, якою затверджено ПДР.
Проаналізувавши вищенаведені норми права, апеляційний суд дійшов висновку, що водієм вважається особа, яка керує транспортним засобом, автомобілем і т.д.
За наведених вище обставин, а також з огляду та вказане обґрунтування щодо належності електроскутера «Chooper 3000» до категорії транспортних засобів, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 у розумінні чинних норм вказаного міжнародного правового акта, що є частиною національного законодавства України, на час вчинення адміністративних правопорушень 05.04.2025 року був водієм.
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до аргументів захисника щодо упередженості працівників поліції під час події, що сталася 05.04.2025 року, оскільки такі, на переконання сторони захисту, протиправні дії суб'єктів владних повноважень ніким у встановленому законом порядку не оскаржено.
Більш того, під час перевірки апеляційним судом матеріалів справи будь-яких істотних порушень, допущених при їх складанні, не встановлено. Наявні в матеріалах справи протоколи про адміністративне правопорушення складено уповноваженою особою з дотриманням вимог ст.256 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС №1395 від 07.11.2015 року
Вказані процесуальні документи містять відомості про дату та місце їх складання, дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення адміністративних правопорушень, нормативні акти, які передбачають відповідальність за дані правопорушення, суть адміністративних правопорушень.
Таким чином, у контексті наведених обставин не можна визнати переконливими й виправданими, а отже й достатніми, доводи апеляційної скарги про скасування судового рішення на зазначених у ній підставах.
Відтак, ОСОБА_1 обґрунтовано та на законних підставах притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 та ч.3 ст.126 КУпАП.
Накладене судом першої інстанції адміністративне стягнення за вчинені ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху за своїм видом та розміром узгоджується з вимогами ст.33, 36 КУпАП, а також відповідає передбаченій ст.23 КУпАП меті стягнення - вихованню особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Істотних порушень законодавства, що тягнуть безумовне скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду справи не встановлено.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника Фельського Сергія Леонідовича залишити без задоволення.
Постанову судді Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 04 серпня 2025 року в цій справі щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.С. Гончар