Єдиний унікальний номер судової справи 678/1404/24
Номер провадження №1-кп-678-29/25
02 жовтня 2025 року селище Летичів
Летичівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 вересня 2024 року за №12024243300000306, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт Літин Вінницької області, зареєстрований та проживаючий за адресою АДРЕСА_1 , громадянин України, українець військовослужбовець ЗСУ, солдат, стрілець роти охорони батальйону військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
встановив:
У провадженні Летичівського районного суду Хмельницької області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 вересня 2024 року за №12024243300000306, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 щодо продовження строку дії запобіжного заходу не заперечує.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали, додані до клопотання, суддя приходить до наступних висновків.
Як зазначено у ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
В силу ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, обмеження прав особи може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно обвинуваченого суддя враховує вимоги п. 3 і п.4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно ч.ч. 1, 2, ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Судом враховується, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні під час дії воєнного стану тяжкого кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 263 КК України за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, усвідомлює тяжкість висунутого обвинувачення, а також те, що йому загрожує покарання у виді позбавлення волі та його реальне відбування у місцях позбавлення волі, що дає обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений переховуватиметься від суду з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, зокрема, маючи для цього всі можливості, зможе виїхати на непідконтрольні Україні на даний час території (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Існує також обґрунтований ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, адже обвинувачений ознайомлений із матеріалами кримінального провадження, які містять анкетні дані, адреси проживання свідків, які надали показання, які мають доказове значення у вказаному кримінальному провадженні, та вказані обставини дають підстави вважати, що обвинувачений може незаконно впливати на вказану категорію осіб, з метою зміни чи відмови від наданих показів. У відповідності до ст. 23 КПК України та 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та повинен бути дослідженим судом під час судового провадження безпосередньо, а тому, зважаючи на стадію кримінального провадження, наявний реальний ризик, що обвинувачений у разі не продовження запобіжного заходу може впливати на свідків, які безпосередньо судом не допитані.
Суддя погоджується із доводами прокурора, що ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тобто існує ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК, адже будучи військовослужбовцем вчинив злочин проти громадської безпеки.
При цьому прокурором не доведено наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК, адже обвинувачений раніше не судимий.
За цих обставин, суддя погоджується з доводами клопотання, що ризики, які стали підставою для обрання вказаного запобіжного заходу, не зникли і не зменшились, продовжують існувати на даний час.
Враховуючи наведені ризики, усі визначені ст.178 КПК України обставини, суд вважає, що забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків зможе запобіжний захід у виді домашнього арешту із покладенням передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язків.
Перевіривши надані матеріали, вислухавши думку учасників процесу, керуючись ст. ст. 177-178, 315 КПК України суд, -
постановив:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні залишати місце проживання по АДРЕСА_1 в період з 22 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв. по час дії ухвали.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов'язки:
1) прибувати до прокурора та суду за першим викликом;
2) не відлучатися за межі Хмельницького району Хмельницької області без дозволу прокурора чи суду;
3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання чи роботи;
4) не залишати місце проживання по АДРЕСА_1 в період з 22 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв.;
5) утриматися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні, крім як у присутності прокурора та суду в ході судового розгляду.
Ухвала діє до 29 листопада 2025 року включно.
Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання до відділу поліції за місцем проживання обвинуваченого.
Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це суду.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до змісту ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя підпис ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_1