Справа №676/4432/25
Номер провадження 2/676/2521/25
01 жовтня 2025 року
Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:
головуючої судді - Пилипенко І.О.,
за участю секретаря судового засідання - Райтаровського В.І.,
представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Худняка В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янець-Подільський, Хмельницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Староушицької селищної ради, Головного Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання права на земельну частку (пай)
В червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Староушицької селищної ради, Головного Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання права на земельну частку (пай).
В обґрунтування своїх вимог позивач вказала, що з 01 серпня 1993 року перебувала у трудових відносинах із колгоспом «Садовий» с. РункошівКам?янець-Подільського району Хмельницької області. Відповідно до Указу Президента «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» N? 720/95 від 08.08.1995 року, землі (сільськогосподарські угіддя) колективної власності колгоспу «Садовий» у 1995 року також підлягали паюванню. Всього до пайового фонду який перебував в колективній власності і підлягав розпаюванню увійшло 972,5 гектарів землі, відповідно до інформації зафіксованої в Акті на право колективної власності на землю від 25.12.1995 року, Серія ХМ N? 028. Відповідно до п. 2 Указу Президента «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» N? 720/95 від 08.08.1995 року, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, втому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу,
товариства. Проте позивач не була включена до списку, що додається до державного Акту на право колективної власності на землю, відповідно не отримала сертифікат і в подальшому відповідно не отримала належну їй ділянку в приватну власність. Згідно протоколу загальних зборів членів колгоспу «Садовий» N? 2 від 11 лютого 2000 року в результаті реорганізації колгосп «Садовий» перейменовано на СГК «Рункошівський», зазначене підтверджується довідкою за N? 4 від 27.02.2023 року видана ліквідаційною комісією СГК «Рункошівський».
Ліквідаційна комісія СГК «Рункошівський» с. Рункошів, Кам?янець-Подільського району, Хмельницької області, видано ОСОБА_2 довідку N? 11 від 05.05.2021 року, що вона дійсно працювала в даному господарстві на різних роботах з 01 серпня 1993 року, отримувала заробітну плату та відповідно її зараховувався трудовий стаж, в колгоспі «Садовий» та в СГК «Рункошівський», який є правонаступником вищезазначеної організації с. Рункошів, Кам?янець-Подільського району, Хмельницької області з серпня 1993 року по березень 2005 року включно. Крім того, ОСОБА_1 в даний період перебувала у декретній відпустці у зв'язку з народженням дітей, а тому не мала можливості реалізувати своє право на отримання земельної частки (паю) у період розпаювання земель колективної власності колгоспу «Садовий» у 1995 - 1996 роках.
Просить суд визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) у розмірі 2,00 умовних кадастрових гектарів за межами с. Рункошів, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області із земель колишнього колгоспу «Садовий» с. Рункошів, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2025 р. головуючим суддею у справі визначено Пилипенко І.О.
Ухвалою суду від 26.06.2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив.
09.07.2025 року через систему електронний суд від відповідача Головного Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого Законом України від 10.07.2018 року, який набрав чинності 01.01.2019 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», внесено зміни до розділу «Перехідних положень» Земельного кодексу України доповнивши пункт 21 такого змісту: "установити, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Згідно із частинами першою, другою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Із змісту позовної заяви та поданих документів вбачається, що до суду заявлено вимогу про визнання права на земельну частку пай за ОСОБА_1 . Позивачка вказує, що перебувала у трудових відносинах із КСП «Садовий», а відтак їй, згідно Указу Президента України від 08.08.1995р. N? 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» мало б належати право на земельну частку (пай) при розпаюванні земель колгоспу «Садовий». Державний акт на право колективної власності на землю серії ХМ №028 спілці селян
«Садова», був виданий 25 грудня 1995 року. Позивачка не була включена до списку
громадян, які мали право на отримання земельної ділянки (паю), що йшов додатком до Державного акту на право колективної власності на землю. Таким чином, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акту на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю. Тобто, таке право виникає у члена КСП з моменту одержання цим підприємством (товариством, кооперативом) державного акту на право колективної власності на землю. Як вбачається із позовної заяви наявних матеріалів справи, позивачка нe отримувала сертифікат на право на земельну частку (пай), а тому просять відмовити у задоволенні позову.
14.07.2025 року від представника позивача адвоката Худняка В.А. через систему електронний суд, надійшов відповідь на відзив відповідача Головного Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, згідно якого відповідно до положень пункту є-1 статті 15-1, статті 122 3К України розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності (землі запасу) відноситься до повноважень центрального органу виконавчого органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. За змістом пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року N? 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держтеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. Відповідачами у справах про визнання права на земельну частку (пай) є органи, які уповноважені видавати правовстановлюючі документи на нерухоме майно, або ж органи, до яких перейшли такі повноваження, та органи, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно. Отже, органом, який уповноважений вести облік земель, видавати довідки витяги, а також забезпечувати зберігання архівів сертифікатів на право на земельну частку (пай), є саме Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області. Таким чином, Держгеокадастр є належним відповідачем по справі. Згідно з п. 7 Указу Президента України N? 720/95 від 08.08.1995 р. та правових висновків Верховного Суду (зокрема, постанова ВС від 11.02.2021 у справі N?420/17492/19) право на земельну частку (пай) виникає з моменту прийняття рішення загальними зборами членів КС та видачі державного акту на право колективної власності на землю, незалежно від того, чи було особі видано сертифікат. Сертифікат - це лише документ, який посвідчує вже існуюче право, а не створює його. Таким чином, відсутність сертифіката не позбавляє особу вже набутих прав, якщо є докази її членства в КСП на дату видачі державного акту. У даному випадку позивач була прийнята в члени колгоспу «Садовий» 01.08.1993 року (протокол N? 3 загальних зборів). Акт на право колективної власності (серія ХМ N?028) виданий 25.12.1995 р., тобто після набуття членства. Позивач з об'єктивних причин (декретна відпустка) не була включена до списку, доданого до акту, але це не позбавляє її права, набутого до цієї дати. Таким чином, право позивачки на земельну частку (пай) виникло в момент прийняття її до членів колгоспу «Садовий» (01.08.1993 р.) і набуло чинності з дати видачі державного акту на право колективної власності (25.12.1995 р.).
В судове засіданні позивач ОСОБА_1 не з'явилася; її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача Староушицької селищної ради в судове засідання не з'явився, через систему електронний суд, подав заяву в якій просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.
Представник відповідача Головного Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області в судове засідання не з'явився хоча був належним чином повідомлений про час розгляду справи: до суду через систему електронний суд було подано відзив на позов.
Заслухавши пояснення представника позивача, свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , дослідивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до витягу з протоколу загальних зборів членів колгоспу «Садовий» від 01 серпня 1993 року №3 ОСОБА_6 , 1975 року народження прийнято в члени колгоспу «Садовий» с. Рункошів.
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб від 04.06.1994 року НОМЕР_1 ОСОБА_7 уклав шлюб з ОСОБА_8 04.06.1994 року, після укладення шлюбу присвоєно спільне прізвище « ОСОБА_9 ».
Згідно копій свідоцтва про народження ОСОБА_10 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір'ю яких є ОСОБА_1 .
З довідки №11 та №3 від 05.05.2021 року та від 27 лютого 2023 року, виданої ліквідаційною комісією СГК «Рункошівський» слідує, що ОСОБА_1 дійсно працювала в даному господарстві на різних роботах з 01 серпня 1993 року; протокол №6 від 01.08.1993 року по 17 вересня 2005 року, протокол №5 від 17.09.2005 року.
З копії трудової книжки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що 15.06.1993 року вона була прийнята на роботу до СГК «Рункошівський» різноробочою. 17.09.2005 року звільнена за згодою сторін на підставі ст.36 п.1 КЗпП України. Відповідно до відомостей про роботу ОСОБА_1 в період з 1993 року по 2005 рік працювала в СГК «Рункошівський» на посадах різноробочої.
Відповідно до довідки №4 від 27 лютого 2023 року, виданої ліквідаційною комісією СГК «Рункошівський», яка видана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відбулося роз'єднання колгоспу ім. Суворова с. Грушка, в результаті роз'єднання колгоспу ім. Суворова утворено два господарських колгоспи «Садовий» с. Рункошів та СГК «Грушецький» с. Грушка. Згідно протоколу загальних зборів членів колгоспу «Садовий» №2 від 11 лютого 2000 року в результаті реорганізації колгосп «Садовий» перейменовано на СГК «Рункошівський», останній є правонаступником вище вказаних організацій. На давний час СГК «Рункошівський» припинив свою господарську діяльність і знаходиться в стадії ліквідації.
Згідно копії державного акту на право колективної власності на землю від 25 грудня 1995 року серії ХМ№028 спілці селян «Садова» с. РункошівГрушківської сільської ради, як власнику землі передано у колективну власність 972,5 гектарів землі в межах згідно з планом. Землю передано у колективну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до рішення Грушківської сільської ради народних депутатів від 23 березня 1993 року №13.
Згідно відповіді Головного Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 14.04.2025 року №29-22-0501-1461/2-25, який надано адвокату Худняку В. слідує, що згідно Державного акту на право колективної власності на землю від 25 грудня 1995 року серії ХМ№028, виданого спілці селян «Садова» с. Рункошів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зареєстрованого в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю 25.12.1995 року за №28 ОСОБА_2 у списках громадян, які мають право на земельну частку пай, відсутня. Сертифікат на право на земельну частку пай по спілці селян «Садова» с. Рункошів на ім'я ОСОБА_2 не видався.
Згідно відповіді Головного Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 22.04.2025 року №29-22-0501-1566/2-25, який адресовано адвокату Худняку В. вбачається, що відповідно до книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку пай, що видаються Кам'янець-Подільською райдержадміністрацією по спілці селян «Садова» с. Рункошів Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області, розмір земельної частки паю, становить 2,00 в умовних кадастрових гектарах.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що він разом з позивачем ОСОБА_1 працював у садовій бригаді колгоспу «Рункошів» в якій він був бригадиром, тому йому відомо про те, що остання була прийнята у 1993 році в колгосп «Рункошів» різноробочою. З 1994 року ОСОБА_1 перебувала у декретній відпустці, після виходу з декрету продовжила працювати різноробочою у колгоспі.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що з 1993 року вона працювала разом із ОСОБА_1 в садовій бригаді колгоспу «Садовий». У 1994 році позивач пішла у декретну відпустку, після виходу з неї продовжила працювати в колгоспі.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 9 ст. 5 ЗК України (1990 року, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 22 ЗК України (1990 року, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Пунктом 1 Указу Президента України від 08.08.1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Відповідно до п. 2 вказаного Указу Президента України, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Згідно з вимогами ст. ст. 22, 23 ЗК України (1990 року, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), та Указу, особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в членах КСП на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання КСП цього акта.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
Позови громадян, пов'язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду у судах. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.
Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 у період з 15.06.1993 року по 17.09.2005 року працювала різноробочою у СГК «Рункошівський». 15 лютого 1992 року відбулося роз'єднання колгоспу ім. Суворова с. Грушка, в результаті цього було утворено два господарських колгоспи «Садовий» с. Рункошів та СГК «Грушецький» с. Грушка. Згідно протоколу загальних зборів членів колгоспу «Садовий» №2 від 11 лютого 2000 року в результаті реорганізації колгосп «Садовий» перейменовано на СГК «Рункошівський», який є його правонаступником. Протоколом загальних зборів членів колгоспу «Садовий» від 01 серпня 1993 року №3 ОСОБА_6 прийнято в члени колгоспу «Садовий» с. Рункошів.Згідно відповіді Головного Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 14.04.2025 року слідує, що згідно Державного акту на право колективної власності на землю від 25 грудня 1995 року серії ХМ№028, виданого спілці селян «Садова» с. Рункошів, затверджено список осіб, які мають право на майновий пай з визначенням розміру майнової частки (паю), на підставі якого видавалися майнові сертифікати членам підприємства. Однак ОСОБА_1 у списках громадян на одержання земельної частки (паю) підприємства, відсутня.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність у ОСОБА_1 права на земельну частку (пай).
Разом з тим, відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2003 року), правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких установлений законодавством, що діяло раніше, не закінчився до набрання чинності зазначеним Кодексом.
При цьому для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.
Відповідно до статей 71, 75 ЦК УРСР (на час виникнення спірних правовідносин) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється тривалістю в три роки і позовна давність застосовується судами незалежно від заяви сторін.
Статтею 80 ЦК УРСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Аналогічні вимоги у статтях 257, 261, 267 ЦК України.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Заявник повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Так, відповідно до положень статті 76 ЦК УК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа довідалася або повинна була довідатися про порушення свого права.
За змістом пункту 6 «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред'явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК УРСР 1963 року. Статтею 80 ЦК УРСР передбачено, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Судом встановлено, що протоколом загальних зборів членів колгоспу «Садовий» від 01 серпня 1993 року №3 ОСОБА_6 , прийнято в члени колгоспу «Садовий» с. Рункошів, в якому вона працювала з 1993 - 2005 рік, що підтверджується копією довідки, виданою ліквідаційною комісією СГК «Рункошівський» та трудовою книжкою ОСОБА_1 , при цьому з 1994-1998 р.р. позивач перебувала у декретній відпустці. Протоколом загальних зборів членів колгоспу «Садовий» від 01 серпня 1993 року №3 ОСОБА_6 прийнято в члени колгоспу «Садовий» с. Рункошів.
Доказів на підтвердження включення її до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, що додається до державного акту позивачем суду не надано.
Позивач ОСОБА_1 після отримання КСП «Садова» державного акту на право колективної власності на землю (1995 році) працювала у зазначеному підприємстві ще шість років, а тому могла дізнатися про порушення свого права, а посилання в позовній заяві, що порушення майнового права позивачки є триваючим, а тому термін позовної давності не підлягає застосуванню, не свідчать про поважність причин пропуску такого строку.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку позовної давності.
З огляду на те, що право на позов у позивача виникло ще у 1995 році, то трирічний строк позовної давності, встановлений ст. 71 ЦК УРСР 1963 року, минув ще до набрання чинності ЦК України 2003 року, а тому суд зобов'язаний самостійно застосувати наслідки його спливу, без подання відповідної заяви відповідачами.
Таким чином, суд приходить до висновку про недоведеність поважності причин пропуску позивачем строку, близько 30 років на звернення до суду із цим позовом та, як наслідок, про наявність підстав для відмови у позові, оскільки ОСОБА_1 як член колгоспу «Садовий», повинна була дізнатись про порушення свого права на земельну частку (пай) з часу видачі спілці селян «Садова» (1995 рік) акту на право колективної власності на землю.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Староушицької селищної ради, Головного Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання права на земельну частку (пай), слід відмовити.
Керуючись ст.ст.2,12,13,76,258,259, 263-265 ЦПК України, ст.5 ч.9, ст.22 ч.1, ст.23 ЗК України (1990 року, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), ст. ст.71, 75, 76 ЦК УРСР, Указом Президента України від 08.08.1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2003 року), суд
вирішив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Староушицької селищної ради, Головного Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання права на земельну частку (пай) відмовити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін по справі:
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач -Староушицька селищна рада, ЄДРПОУ 03308388 Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, смт. Стара Ушиця, вул. Українська, 5;
відповідач - Головне Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ЄДРПОУ 39767479 м. Хмельницький, вул. Інститутська, 4/1.
Дата складення повного судового рішення - 03 жовтня 2025 року.
Суддя І.О. Пилипенко