Справа № 489/7656/25
Провадження № 3/489/1935/25
іменем України
02 жовтня 2025 року місто Миколаїв
Суддя Інгульського районного суду міста Миколаєва Валігурський Г.Ю., за участю особи, яка притягається до адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи, які надійшли з Миколаївського УПП в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий,
за ч. 2 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП),
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 201612 від 13.09.2025, ОСОБА_1 13.09.2025, близько 13:30 год, за адресою: АДРЕСА_2 ухилилась від виконання своїх батьківських обов'язків, передбачених законодавством, а саме: залишила без батьківського нагляду та піклування свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на вулиці, чим наражала на небезпеку, чим порушила вимоги ст. 150 Сімейного кодексу України та ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 184 КУпАП.
ОСОБА_1 під час розгляду справи пояснила, що її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вийшов у двір будинку на прогулянку, вийшовши за ним через 20 хвилин, виявила його відсутність. У зв'язку з чим шукала його у дворах сусідніх будинків. Оскільки сина вона не знайшла, зателефонувала до поліції та повідомила про зникнення сина. Коли приїхали поліцейські син вже самостійно повернувся додому. Після цього працівники поліції склали відносно неї протокол про адміністративне правопорушення.
З'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, та оцінивши їх в сукупності, суддя дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішенні її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП,доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Відповідно до ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, як документ, що засвідчує факти неправомірних дій і є основним джерелом доказів, складається по встановленій формі і повинен містити дані, необхідні для розгляду справи.
В протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою ст. 184 КУпАП встановлена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей, що вчинено повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Склад адміністративного правопорушення це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: об'єкту, об'єктивної сторони, суб'єкту, суб'єктивної сторони.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх дітей, які зокрема регламентуються законодавством, а суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей. Таким чином, вказана норма є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює ст. 184 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Таким чином, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Згідно складеного протоколу інкриміноване невиконання ОСОБА_1 батьківських обов'язків щодо сина ОСОБА_2 повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення полягало в тому, що вона залишила дитину без нагляду та піклування на вулиці, чим порушила вимоги ст. 150 Сімейного кодексу України та ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства".
З пояснень ОСОБА_1 наданих під час розгляду справи встановлено, що її син вийшов на прогулянку у двір будинку в якому вони проживають. При цьому суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 після виявлення сина одразу вжила необхідних заходів для його пошуку, зокрема й звернулась до поліції.
З доданого до протоколу відео файлу слідує, що ОСОБА_1 аналогічні пояснення надала працівнику поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення, проте останній оцінку таким поясненням не надав. Крім того, згідно з поясненнями невстановленого свідка, які зафіксовані відео файлом, невідома жінка зазначила, що неодноразово була свідком, як ОСОБА_1 пересуваючись з сином вулицею завжди тримає останнього за руку. Проте поліцейським ці пояснення не взяті до уваги, особу свідка не встановлена та не зафіксовано її письмові пояснення з приводу подій, що відбулись.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази (свідчення свідків (сусідів), тощо) на підтвердження викладених у протоколі обставин невиконання ОСОБА_1 батьківських обов'язків щодо сина чи докази, що залишення сина самого на вулиці сталось, саме внаслідок невиконання нею батьківських обов'язків та могло мати для дитини негативні наслідки.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема: місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
Диспозиція ч. 2 ст. 184 КУпАП встановлює настання відповідальності за повторне протягом року ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей. Разом з тим до матеріалів справи не додано завірену належним чином копію постанови суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 184 КУпАП, яка набрала законної сили.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів, які мають значення для правильного вирішення справи (в тому числі збирання та надання відповідних документів), покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, в даному випадку на поліцейського, яким складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього документи, суддя прийшов до переконання, що вони не є достатніми та беззаперечними доказами, котрі дають підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 184 КУпАП.
Інших доказів вини особи щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення матеріали справи не містять, а протокол про адміністративне правопорушення, сам по собі, не може бути єдиною підставою для притягнення до адміністративної відповідальності та не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18.01.1978 у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
При цьому, самі по собі наведені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини, за відсутності інших даних, не можуть бути достатньою підставою для висновку про те, що ОСОБА_1 , як матір ухиляється чи не виконує покладені на неї обов'язки щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання своєї неповнолітньої дитини.
Крім того, викладення інших обставин, які містять ознаки об'єктивної сторони інкримінованого особі правопорушення, у протоколі відсутні. Натомість суд позбавлений права на власний розсуд змінювати фабулу викладеного у протоколі про адміністративне правопорушення діяння з урахуванням фактичних обставин його вчинення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності та при його складенні особа ознайомлюється з його змістом, щоб мати змогу захищатися від пред'явленого їй звинувачення.
Вказане узгоджується з усталеною судовою практикою ЄСПЛ (рішення від 30 травня 2013 року у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява № 36673/04); рішення від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії»(Karelin v. Russia), заява № 926/08) у випадку, «коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведення винуватості особи тлумачаться на її користь. Із пункту 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» вбачається, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, дослідивши усі обставини справи в їх сукупності та оцінюючи зібрані у справі докази, суддя вважає, що матеріалами справи не доведено наявність в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, події та складу інкримінованого адміністративного правопорушення, а викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчиненого діяння не підтверджені належними та допустимими доказами.
Зазначене є підставою для закриття провадження у справі через недоведеність складу адміністративного правопорушення в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284 КУпАП, суд
Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 184 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Миколаївського апеляційного суду через Інгульський районний суд міста Миколаєва.
Постанова підлягає пред'явленню до виконання протягом трьох місяців з дня набрання законної сили.
Суддя Г.Ю. Валігурський