Доманівський районний суд Миколаївської області
вул.Центральна, 35 м. смт. Доманівка Вознесенський район Миколаївська область Україна 56400
e-mail: inbox@dm.mk.court.gov.ua
Справа № 475/825/25
Іменем України
01.10.2025смт. Доманівка
Доманівський районний суд Миколаївської області у складі
головуючого - судді Кривенко О.В.
з участю секретаря судового засідання Маташнюк О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у с-щі. Доманівка у спрощеному провадженні з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №76819239 від 26.10.2023 в розмірі 17187,50 гривень, з яких: 5 000,00 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу, 12187, 50 гривень сума заборгованості за відсотками.
В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором представник позивача зазначив, що 26.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено договір позики №76819239.
Згідно п. 1 договору позики, за цим договором позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Підписанням цього договору позики відповідач підтверджує, він ознайомився на сайті з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 ЗУ “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (п.п.5.1.п.5 договору позики).
А також погодився, що до моменту підписання договору позики вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, йому зрозумілі (п.п.5.3.п.5 Договору позики).
Відповідно до п. 20 Договору позики цей договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України “Про електронну комерцію».
14.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/2021 у відповідності до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» передає (відступає) Товариству з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Згідно п. 1.1. Договору факторингу, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якаю настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Згідно п. 1.2 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги
Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №14/06/2021 від 14.06.2021, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 17187,50 гривень, з яких: 5000,00 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу, 12187, 50 гривень сума заборгованості за відсотками.
Таким чином, відповідно до реєстру боржників №22 від 11.04.2024 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, відповідач має непогашену заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за: договором позики №76819239 від 26.10.2023 в розмірі 17187,50 гривень, з яких: 5000,00 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу, 12187, 50 гривень сума заборгованості за відсотками.
Ухвалою суду від 23.07.2025 було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив розгляд справи здійснювати за відсутністю представника позивача.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Крім того, повідомлення відповідача було здійснено на підставі ч.11 ст.128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада» на веб-сайті Доманівського районного суду Миколаївської області.
Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, про причини свої неявки в судове засідання не повідомив, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі ст. 280 ЦПК України на місці ухвалив про заочний розгляд справи.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
На думку позивача він отримав вимоги за вказаним договором від другого кредитора ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агенство необхідних кредитів».
Однак погодитися з вказаними вимогами позивача в цій частині суд не може, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 26.10.2023 року між ТОВ “1 безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №76819239. Договір підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором (Py7VqKXQ16). За цим договором позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (п. 1 договору позики).
Відповідно до п. 2 договору позики позичальнику надано кошти у сумі 3000, 00 грн. (п.2.1), на строк 30 днів (п.2.2), базова процентна ставка за день користування позикою 2,5 % (фіксована); дата надання позики 26.10.2023 р., дата повернення позики 24.11.2023 р. (п.2.3).
26.10.2023 року між ТОВ “1 безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору позики №76819239. Відповідно до п.1 додаткової угоди на підставі звернення позичальника, здійсненого за допомогою засобів інформаційно-телекомунікаційної системи, позикодавець збільшує суму наданої позичальнику позики 3000, 00 грн. на 2000, 00 грн.. Таким чином, загальний розмір наданої позики становить 5000, 00 грн.
Відповідно до п.20 Договору, договір укладено в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Із матеріалів справи вбачається, що 14.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/2021 у відповідності до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» передає (відступає) Товариству з обмеженою відповідальністю "ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб,а Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні Товариству з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
26.10.2023, тобто після укладення зазначеного договору факторингу, ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» уклало з відповідачем ОСОБА_1 договір позики №76819239.
Таким чином, судом встановлено, що договір позики між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та відповідачем у цій справі був укладений 26.10.2023 року, тобто після укладення 14.06.2021 договору факторингу між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів», за умовами якого клієнт ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» передав фактору ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Отже, до позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором позики №76819239, оскільки договір позики був укладений 26.10.2023, а договір факторингу, за умовами якого фактору ТОВ «Фінансова компанія «ЄАПБ» було передано право вимоги за кредитними договорами, був укладений 14.06.2021, тобто до укладення договору позики.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене
третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу.
Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/11177/20).
Разом з тим, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, але це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17).
Із вказаного слідує, що вимога на момент укладення договору мала би бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» щодо відповідача на момент укладення договору факторингу 14 червня 2021 року не було, та сторони не могли передбачити, що 26.10.2023 року цим товариством буде укладено договір позики з відповідачем ОСОБА_1 .
В постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі № 5026/886/2012 тощо).
Позивачем долучено до матеріалів справи договір факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року, проте даний договір містить не всі аркуші.
Також позивачем долучено витяг з реєстру боржників №22 (повний реєстр боржників за підписом обох сторін відсутній в матеріалах справи).
Суд вважає, що Витяги з реєстру боржників до Договорів факторингу, в яких зазначено прізвище, ім'я, по батькові боржника, номер договору та сума боргу) без банківської виписки з особового рахунку позичальника жодним чином не підтверджують, яку суму коштів отримав відповідач за укладеним договором, яка частина тіла кредиту та відсотків за його користування була сплачена ним, а яка частина сплачена не була стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування.
Також, позивачем не долучено до матеріалів справи доказів щодо перерахування коштів відповідачу ОСОБА_1 за договором позики №76819239 від 26.10.2023 року, у розмірі 5000, 00 гривень.
Отже, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами перерахування відповідачу ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 5000, 00 грн. згідно договору позики №76819239 від 26.10.2023 року від ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів».
У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23) міститься висновок, «що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором».
Суд зазначає, що виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Разом з тим, представником позивача не було долучено до матеріалів справи банківську виписку з особового рахунку ОСОБА_1 за період, який включає період кредитування, не подано клопотання про витребування доказів до суду.
Крім того, в матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості від первісного кредитора
ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», натомість позивачем надано розрахунок заборгованості за підписом представника ТОВ “ФК “ЄАПБ».
Так, розрахунок заборгованості, на який посилається Позивач, не може вважатися первинним документом, який підтверджує отримання Відповідачем кредиту, користування ним та і взагалі укладення договору, адже цей документ створений самим Позивачем, який не є стороною кредитного договору, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості.
Відсутність обґрунтованого розрахунку заборгованості за договором надання грошових коштів у позику, а також первинних бухгалтерських документів позбавляє суд можливості з'ясувати дійсний розмір заборгованості за кредитним договором, що є обов'язковим при вирішенні питання про стягнення боргу.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Матеріали справи не містять доказів які б спростовували висновки суду.
Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №76819239 від 26.10.2023 р.
За таких підстав, судові витрати, згідно зі ст. 141 ЦПК України, покладаються на позивача, з урахуванням відмови у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 2, 141, 259, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,
У задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №76819239 від 26.10.2023 р. відмовити у повному обсязі.
Судові витрати залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте Доманівським районним судом Миколаївської області за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його переглядякщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлено 03.10.2025року
Суддя Доманівського районного суду Миколаївської області О. В. Кривенко