465/7740/25
2-а/465/254/25
про самовідвід судді
03.10.2025 м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі головуючого судді Дзеньдзюри С.М., вивчивши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі голови Франківського районного суду м. Львова Мартьянової Світлани Мирославівни, Держави Україна в особі судді Франківського районного суду м. Львова Кушнір Богдани Богданівни, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог - Вища рада правосуддя, про визнання протиправними діянь суб'єктів владних повноважень, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди, -
02.09.2025 року на адресу суду надійшли матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі голови Франківського районного суду м. Львова Мартьянової Світлани Мирославівни, Держави Україна в особі судді Франківського районного суду м. Львова Кушнір Богдани Богданівни, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог - Вища рада правосуддя, про визнання протиправними діянь суб'єктів владних повноважень, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 03.09.2025 року задоволено заяву про самовідвід судді Ванівського Ю.М. у справі № 465/7740/25.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 08.09.2025 року задоволено заяву про самовідвід судді Чорного І.Я. у справі № 465/7740/25.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 12.09.2025 року задоволено заяву про самовідвід судді Величка О.В. у справі № 465/7740/25.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 17.09.2025 року задоволено заяву про самовідвід судді Мигаль Г.П. у справі № 465/7740/25.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 19.09.2025 року задоволено заяву про самовідвід судді Кушнір Б.Б. у справі № 465/7740/25.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 24.09.2025 року задоволено заяву про самовідвід судді Гулієвої М.І. у справі № 465/7740/25.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2025 року вказану справу передано до головуючому судді Дзеньдзюрі С.М.
03.10.2025 року суддею Франківського районного суду м. Львова Дзеньдзюрою С.М. подано заяву про самовідвід від розгляду даної справи. Заява мотивована тим, що відповідачами у справі є Мартьянова С.М., яка є головою Франківського районного суду м. Львова, та Кушнір Б.Б., яка є суддею Франківського районного суду м. Львова, тобто судді того ж суду, в якому працює головуючий суддя Дзеньдзюра С.М.,та є колегами по роботі, що може викликати сумнів в неупередженості або об'єктивності головуючого судді у справі.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі; питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.
В судове засідання сторони у справі не викликались, розгляд заяви про самовідвід здійснюється без виклику сторін.
У відповідності до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом.
Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною. У статті 17 вказаного Закону чітко визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Заявляючи про самовідвід у справі, суддя керувався усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема пунктом 56 рішення ЄСПЛ від 06.03.2018 року у справі «Михайлова проти України», в якому Суд нагадує, що «безсторонність», як правило, означає відсутність упередженості або необ'єктивності, а її існування або відсутність можуть встановлюватися різними шляхами. Відповідно до практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 повинно встановлюватися згідно із: суб'єктивним критерієм, при якому мають ураховуватись особисті переконання та поведінка конкретного судді (тобто, чи мав суддя будь-які особисті упередження або чи був він об'єктивним у цій справі); та об'єктивним критерієм, тобто шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд (та, серед інших аспектів, його склад) достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справі «Моріс проти Франції» (Morice v. France), заява № 29369/10, пункт 73). У контексті об'єктивного критерію, крім поведінки судді, слід визначити, чи існують переконливі факти, які можуть викликати сумніви щодо його або її безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у відповідній справі обґрунтована причина побоюватися, що конкретний суддя або орган, який засідає в якості суду, є небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати таке побоювання об'єктивно обґрунтованим (пункт 76). Об'єктивний критерій в основному стосується ієрархічних чи інших зв'язків між суддею та іншими учасниками провадження. У зв'язку з цим навіть зовнішні прояви мають певну важливість, або, іншими словами, «правосуддя має не лише здійснюватися, має бути видно, що воно здійснюється».
У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошує, що такі правила виражають заінтересованість національного законодавця з приводу усунення всіх обґрунтованих сумнівів щодо неупередженості відповідного судді чи суду, та є спробою забезпечити неупередженість шляхом усунення причин таких проблем. Окрім забезпечення відсутності фактичної упередженості, вони спрямовані на усунення будь-якого прояву небезсторонності, і таким чином сприяють підвищенню довіри, яку суди мають вселяти громадськості у демократичному суспільстві. Таким чином, ЄСПЛ вказав, що будь-який суддя, стосовно якого є законні підстави для побоювань у відсутності неупередженості, повинен взяти самовідвід.
Відповідно до п. 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв'язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.
Вищезазначене кореспондується із пунктом 2.5. Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року № 2006/23, відповідно до яких суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
А тому, враховуючи обставини, наведені в заяві судді про самовідвід, та факт тривалої праці головуючого у справі судді із суддями Франківського районного суду м. Львова, дії яких, на переконання позивача ОСОБА_1 , спричинили йому моральну шкоду, про відшкодування якої позивачем заявлено у позовній заяві, а також з метою недопущення будь-яких сумнівів в позивача, інших учасників справи та сторонніх спостерігачів щодо об'єктивності, безсторонності і неупередженості судді в ході розгляду справи та вирішення спору, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення самовідводу судді Дзеньдзюри С.М. у справі № 465/7740/25.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 248 КАС України, суд -
Задоволити заяву судді Франківського районного суду м. Львова Дзеньдзюри С.М. про самовідвід у розгляді адміністративної справи №465/7740/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі голови Франківського районного суду м. Львова Мартьянової Світлани Мирославівни, Держави Україна в особі судді Франківського районного суду м. Львова Кушнір Богдани Богданівни, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог - Вища рада правосуддя, про визнання протиправними діянь суб'єктів владних повноважень, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди.
Матеріали справи №465/7740/25 передати до загальної канцелярії Франківського районного суду м. Львова на повторний автоматизований розподіл в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Дзеньдзюра С.М.