Справа №463/9335/25
Провадження №1-кс/463/8879/25
03 жовтня 2025 року м. Львів
Слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_4 від 11.09.2025 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні №12025141360001101 від 10.06.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, -
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із скаргою на постанову слідчого СВ Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_4 від 11.09.2025 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні №12025141360001101 від 10.06.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України. Просить таку скасувати.
Скаргу мотивує тим, що постановою слідчого слідчого СВ Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_4 від 11.09.2025 року, відмовлено у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні №12025141360001101 від 10.06.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України. Скаржник зазначає, що даним кримінальним правопорушенням йому завдано майнову та моральну шкоду. Вважає дану постанову невмотивованою та необгрунтованою, такою, що порушує права її права, у зв'язку з чим просить її скасувати.
ОСОБА_3 до судового засідання подав заяву про розгляд скарги у його відсутності, просить таку задоволити.
Представник суб'єкта оскарження - СВ Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином, письмових заперечень на скаргу на адресу суду не скерував. У зв'язку із наведеним, враховуючи скорочені процесуальні строки для розгляду скарги, вважаю за можливе розглянути скаргу у відсутності суб'єкта оскарження на підставі наявних доказів. Крім того, в силу ч.3 ст. 306 КПК України його відсутність не є перешкодою для розгляду скарги.
Дослідивши матеріали скарги вважаю, що таку слід задоволити частково виходячи з наступних підстав.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених КПК України, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне (ч. 3 ст. 110 КПК).
У відповідності до ч.1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Судом встановлено, що СВ Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025141360001101 від 10.06.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України.
ОСОБА_3 звернувся до слідчого із вимогою про визнанян його потерпілим, однак отримав оскаржувану постанову, якою у визнанні йому потерпілим відмовлено.
Слідчий дану постанову мотивує тим, що досудовим розслідуванням не здобуто докакзів про завдання останньому моральної, фізичної або майнової шкоди.
Встановивши обставини та мотиви винесення оскаржуваної постанови приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Поняття видів шкоди, що можуть бути завдані потерпілому, визначається з урахуванням положень цивільного і кримінального права. При визначенні шкоди як підстави для визнання особи потерпілим необхідно виходити із того, що шкода має бути безпосередньо спричинена особі кримінальним правопорушенням. Тобто, на момент визнання особи потерпілим необхідно виходити із презумпції заподіяння шкоди кримінальним правопорушенням, враховуючи достатні дані про такий факт.
Частина 5 ст. 55 КПК України передбачає, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
При цьому відповідні підстави згідно із зазначеною нормою мають бути належним чином мотивовані.
Таким чином, слідчий, виносячи оскаржувану постанову, повинен був надати аналіз та вказати мотиви прийняття оскаржуваної постанови, виходячи з дослідження всіх наявних в матеріалах кримінального провадження даних щодо можливого спричинення заявнику шкоди та врахувати те, що саме за його заявою були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення та те, що права і обов'язки потерпілого виникли в особи з моменту подання заяви про вчинення кримінального правопорушення. Як зазначається скаржником, при поданні заяви про визнання його потерпілим, ним до матеріалів кримінального провадження було долучено докази завдання як матеріальної, так і моральної шкоди вказаним правопорушенням.
Слідчий в своїй постанові перелічив ряд слідчих та процесуальних дій здійснених в даному кримінальному провадженні, здійснив посилання на норми чинного законодавства та констатував відсутність докакзів про завдання заявнику моральної, фізичної або майнової шкоди, однак мотиви з яких слідчий прийшов до вказаного рішення не розкриті в оскаржуваній постанові зовсім, як і відсутні будь-які обґрунтування таких, відсутній аналіз отриманих документів та належна оцінка обставинам, які досліджувалися у кримінальному провадженні.
Тому слідчий суддя погоджується з доводами заявника, що відмова у визнанні його потерпілим слідчим належним чином не мотивована.
Таким чином, оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 110 КПК України, оскільки не містить належних мотивів прийнятого рішення, не відповідає вимогам процесуального закону, тому підлягає до скасування з зобов'язанням слідчого повторно розглянути заяву.
Що стосується прохальної частини скарги визнати постанову незаконною, то слід зазначити, що ст. 307 КПК України не передбачає такого рішення слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілим, тому в задоволенні такої слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 55, 110, 303, 306, 307, 309, 372 КПК України -
Скаргу задовольнити .
Постанову слідчого СВ Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_4 від 11.09.2025 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні №12025141360001101 від 10.06.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України - скасувати.
Зобов'язати слідчого СВ Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_4 або іншого слідчого в провадженні якого перебувають матеріали кримінального провадження №12025141360001101, відповідно до вимог ст. 220 КПК України, повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про залучення його в якості потерпілого, про що повідомити заявника.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1