Справа №463/9340/25
Провадження №2-а/463/83/25
про залишення позовної заяви без руху
03 жовтня 2025 року м. Львів
Суддя Личаківського районного суду м. Львова Яворський С. Й.,розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), Деператменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради (79008,м.Львів, пл.Ринок,1) про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не автоматичному режимі,-
02.10.2025 року позивач звернулась до суду із адміністративним позовом до відповідачів, просить:
«1.Визнати протиправною та скасувати постанову серії №00823336 від 28.03.2025.
2.Зобов'язати відповідача вилучити відомості про правопорушення з відповідних реєстрів.
3.Поновити строк на звернення з позовом.
4.Стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 15 000 грн.;
- витрати на апеляційне провадження у сімі 2422 грн. 40 коп.
5. Звільнити її від сплати судового збору відповідно до п.9 та п.13 ч1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» як особу з інвалідністю внаслідок війни та пенсіонера».
Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. ст. 160, 161 КАС України.
Як вбачається з позовної заяви в порушення вимог п.3 ч.5 ст. 160 КАС України позивачем не зазначено ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У позовній заяві позивач просить звільнити її від сплати судового збору відповідно до п.9 та п.13 ч1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» як особу з інвалідністю внаслідок війни та пенсіонера.
Дійсно, відповідно до п.9 та п.13 ч1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю; учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Однак, у постанові від 18.03.2020 року (провадження № 11-1287апп18) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 13.12.2016 року (провадження № 21-1410а16) про те, що у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у порядку і розмірах, встановлених Законом № 3674-VI, сплаті не підлягає, вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права вказала, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287,288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання, зокрема, до адміністративного суду позовних заяв розміри ставок судового збору диференційовано за характером спору (майновий/немайновий), а також за правовим статусом платника судового збору (фізична особа/фізична особа - підприємець/юридична особа/суб'єкт владних повноважень).
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.03.2020 року, у справах щодо накладення адміністративного стягнення за подання позовної заяви судовий збір складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 605,60 грн.
Як вбачається з матеріалів адміністративного позову, позивач на підтвердження звільнення від сплати судового збору долучила до позовної заяви копію посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни серії НОМЕР_1 , відповідно пред'явник даного посвідчення є особою з інвалідністю 3 групи і має право на пільги,встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Варто зазначити, що положення ст. 288 КУпАП у відповідності до позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 18.03.2020 року (провадження № 11-1287апп18), застосуванню в даній категорії спорів не підлягають.
Крім того, відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої в ухвалі від 06 травня 2020 року при розгляді справи №9901/70/20, пунктом 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI звільнення від сплати судового збору осіб, які мають, зокрема статус ветеранів війни - учасників бойових дій, обмежено справами,пов'язаними з порушенням їхніх прав. Тобто, встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до суду за захистом прав, пов'язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону, серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернулась у цій справі.
Крім того, позивач у позовній заяві стверджує, що відповідно до ст.30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю» вона має право на безоплатне паркування на спеціально облаштованих місцях, разом з тим, згідно оскаржуваної постанови позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.152-1 КУпАП, тобто за порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, тобто її транспортний засіб на момент інкримінованих їй дій не був припаркованим на місці, призначеному для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, тобто докази, що позов пов'язаний з її соціальним захистом відсутні.
З врахуванням наведених мотивів суд приходить до висновку про те, що за позовну вимогу про визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови позивач зобов'язана сплатити судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 605,60 грн.
Крім того, відповідно до п. 1) ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою справляється судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1211,20 грн.
Відтак, за позовну вимогу про зобов'язання відповідача вилучити відомості про правопорушення з відповідних реєстрів позивач зобов'язана сплатити судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Крім того, відповідно до п. 1) ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою справляється судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (15140 грн.).
Тому за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди та витрат на апеляційне провадження позивач зобов'язана сплатити судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Також суд враховує те, що відповідно до ч.3 ст.6 ЗУ «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Як вбачається з матеріалів позовної в такій заявлено вимоги немайнового характеру (про визнання протиправною та скасування постанови і про зобов'язання відповідача вилучити відомості про правопорушення з відповідних реєстрів) та майнового характеру (про стягнення моральної шкоди та витрат на апеляційне провадження), отже за подання такого позову позивач зобов'язана сплатити судовий збір в розмірі 3028 грн. (605,60+1211,20+1211,20).
Однак, з врахуванням ч.3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, позивачу належить сплатити судовий збір в розмірі 2422,40 грн.(3028х0,8), про що долучити відповідну квитанцію, або ж зазначити іншу підставу звільнення від сплати судового збору.
Також суд звертає увагу на те, що положеннями пункту 2 ч.5 ст.160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначаються: 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
В контексті положень пункту 2 ч.5 ст.160 КАС України щодо необхідності зазначення у позовній заяві повних відомостей про сторін у справі, зокрема відповідача, суддя вважає за необхідне зазначити про наступне.
Приписами ч. 4 ст. 288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову інспектора з паркування про накладення адміністративного стягнення (частини перша, третя та шоста статті 122, частини перша, друга та восьма статті 152-1 цього Кодексу) може бути оскаржено - в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом;
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ст.152-1 КУпАП інспектори з паркування відповідного департаменту відповідного органу місцевого саморядування діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органів місцевого самоврядування
Отже, відповідні інспектори та управління не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст.222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачені зокрема ст. 152-1 КУпАП.
Відповідно до ст.ст. 25, 26, 42 КАС України на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. Водночас позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідачів і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.
Наведене вище вказує, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 року у справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 р. у справі за №724/716/16-а.
Відтак необхідно врахувати зазначені суддею роз'яснення, надані в мотивувальній частині даної ухвали щодо належного визначення складу учасників справи (належного відповідача).
Крім того, у позовній заяві позивач просить поновити строки на звернення з позовом, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
За змістом ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Як вбачається з оскаржуваної постанови така винесена 15 березня 2025 року, отримана позивачкою 08 квітня 2025 року, дана позовна заява подана до суду 02 жовтня 2025 року, тобто позовну заяву подано з пропуском встановленого ч.2 ст.286 КАС України.
Підставами пропуску строку для звернення до суду позивач вказує те, що постанова надійшла їй лише 08 квітня 2025 року, раніше вона брала участь у справі №463/2579/25, провадження в якій закрито через неправильно обраний об'єкт оскарження, що відтермінувало можливість подання правильної позовної заяви, протягом цього часу вона здійснювала дії для захисту своїх прав, зверталася на гарячу лінію міста (15-80), на думку суду такі підстави є неповажними, тому позивачу слід надати десять днів з дня вручення ухвали для звернення до суду зазначення інших підстав для поновлення строку звернення до суду.
Таким чином, позивачу належить зазначити ціну позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, сплати судового збору у наведеному вище розмірі, належно визначити склад учасників справи (належного відповідача), навести інші підстави для поновлення строку звернення до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст. 169 КАС України, суд, -
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), Деператменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради (79008,м.Львів, пл.Ринок,1) про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не автоматичному режимі залишити без руху, надавши позивачу строк у 10 (днів) днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків, які зазначені в мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що у випадку неусунення ним недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовну заяву буде повернуто позивачеві на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: С.Й. Яворський