Справа № 462/4527/24
02 жовтня 2025 року м. Львів
Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючого-судді Постигач О. Б.,
за участю секретаря судового засідання Глушко С. І.,
позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,
встановив:
Позивачка звернулась до Залізничного районного суду м. Львова із позовом, у якому просить стягнути з відповідачів на користь позивачки матеріальної 12 000,00 грн. матеріальної та 5 000,00 грн. моральної шкоди, а також судові витрати.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1 . Зазначає, що з вини відповідачів, які є власниками квартири АДРЕСА_2 у цьому ж будинку, відбулося залиття її квартири, оскільки квартира відповідачів розташована поверхом вище. Внаслідок залиття було пошкоджено стелю та стіни у коридорі та ванній кімнаті загальною площею 1,5 кв. м. У зв'язку із зазначеним позивачка звернулася до директора ЛКП «Левандівка», у віданні якого перебуває будинок, з проханням зафіксувати факт залиття. 03.04.2024 року комісією у складі головного інженера Стасіва Г.І., начальника технічного відділу Кирик Г.І. та майстра з експлуатації ОСОБА_5 було складено акт, згідно з яким при візуальному огляді квартири АДРЕСА_3 виявлено мокрі сліди від затоплення на стелі та стінах ванної кімнати площею 1,5 кв. м. Провести огляд квартири АДРЕСА_2 для встановлення причини залиття не було можливості через відсутність її мешканців. Згідно з інформаційною довідкою ЛКП «Левандівка», майно у квартирі АДРЕСА_2 відсутнє. Вартість відновлювального ремонту позивачка оцінює у 12 000,00 грн., а оскільки відповідачі відмовились добровільно відшкодувати завдані збитки, позивач також просить стягнути з них моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн. У зв'язку з наведеним, просить суд позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 08.07.2024 року відкрито провадження загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання та встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 15.10.2024 року у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу.
28.03.2025 року від представниці відповідачів - адвоката Альберт О. В. через систему «Електронний суд» надійшла заява, у якій вона просить поновити пропущений процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, у цивільному провадженні № 462/4527/24 та після повернення матеріалів справи до Залізничного районного суду м. Львова надати копію позовної заяви з доданими до неї документами, оскільки відповідачі не проживають у вказаній у позовній заяві квартирі та, відповідно, не були обізнані про наявність провадження у справі.
13.06.2025 року на адресу суду разом із висновком експерта повернулись матеріали вказаної цивільної справи після проведення судової будівельно-технічної експертизи.
04.09.2025 року від представниці відповідачів - адвоката Альберт О. В. через систему «Електронний суд» до суду надійшли письмові пояснення, у яких відповідачі заперечили проти задоволення позову, посилаючись на його недоведеність. На їхню думку, позивачка не підтвердила наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів та завданою шкодою, оскільки акт ЛКП «Левандівка» від 03.04.2024 року складений з порушенням вимог законодавства. Зазначає, що відповідачі не були ознайомлені зі змістом акта, що підтверджується відсутністю їхніх підписів, а доказів направлення цього документа на їхню адресу до матеріалів справи не долучено. Крім того, сам акт не встановлює причини та джерела залиття, оскільки у ньому прямо зазначено, що обстеження квартири АДРЕСА_2 , розташованої поверхом вище, та встановлення причини затоплення квартири позивача не проводилося через відсутність мешканців. Також комісією ЛКП не було здійснено огляду ймовірного джерела протікання, що унеможливлює об'єктивне встановлення технічного стану комунікацій у квартирі відповідачів. Додатково представниця зазначила, що відповідно до відповіді ЛКП «Левандівка» на її адвокатський запит, позивачка зверталась зі скаргою на залиття ще 26.01.2023 року, тобто у період, коли відповідачі ще не були власниками квартири АДРЕСА_2 . Крім того, з висновку експерта вбачається наявність грибкових уражень та плісняви, що свідчить про систематичний і тривалий вплив вологи, а не про одноразовий інцидент, що підтверджує хронічний характер проблеми, яка існувала до набуття відповідачами права власності на квартиру АДРЕСА_2 . На підставі наведеного просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Позивачка ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилась.
В судовому засіданні представниця відповідачів - адвокат Альберт О. В. щодо задоволення позовної заяви заперечила, надав пояснення аналогічно наведеним у письмових поясненнях та просила у задоволенні позову відмовити.
Суд зазначає, що участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, що закріплено у ст. 43 ЦПК України, тому неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи без їх участі.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши подані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до реєстраційного посвідчення Львівського обласного державного комунального бюро інвентаризації та експертної оцінки № 862 від 31.08.2001 року позивачка ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 /а.с. 7/.
Згідно акту ЛКП «Левандівка» від 03.04.2024 року, що складений в складі головного інженера ЛКП «Левандівка» Стасів Г. І., начальника технічного відділу ЛКП «Левандівка» Кирик Г.І., майстра по експлуатації ОСОБА_5 встановлено, що при візуальному обстеженні квартири АДРЕСА_1 виявлено мокрі сліди від затоплення на стіні та стелі ванної кімнати площею 1,5 м2. Провести обстеження квартири АДРЕСА_2 поверхом вище та встановити причину затоплення квартири АДРЕСА_1 не було можливості через відсутність мешканців в квартирі /а.с. 4/.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 06.06.2025 року № 021/25 вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідно для усунення пошкоджень внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 з врахуванням фізичного зносу квартири становить 10 190 грн. Ринкова вартість відновлювального ремонту по усуненню наслідків залиття квартири АДРЕСА_1 становить 10 190 грн. ???Вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яки необхідно для усунення пошкоджень внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 становить: 11 102 грн. /а.с. 67-78/.
Згідно положень ч. 4 ст. 319 Цивільного кодексу України, власність зобов'язує.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Частинами 1, 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками визнаються: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року з наступними змінами та доповненнями «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» визначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Отже, за загальними правилами цивільна відповідальність за завдану майнову і моральну шкоду настає за наявності чотирьох складових: - неправомірних дій, заподіювача шкоди, негативного наслідку таких дій (шкоди, причинного зв'язку між діями заподіювача шкоди та завданою шкодою), а також вини особи, яка завдала шкоду.
При цьому обов'язок щодо доказування факту заподіяння шкоди відповідачем та її розмір покладається саме на позивача, про що зазначив Верховний Суд України в своїй Постанові від 03.12.2014 року по справі №6-183цс14.
Позивачка стверджує, що залиття його квартири сталося з вини відповідачів, квартира яких, за твердженням позивачки, знаходиться над її квартирою.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 29.05.2024 року квартира АДРЕСА_4 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 /а.с. 39/.
Крім цього, вказаної інформації також вбачається, що право власності на 1/2 частку квартири за ОСОБА_4 було зареєстровано 01.06.2023 року, а право власності на іншу 1/2 частку за ОСОБА_3 - 07.09.2023 року /а.с. 39/.
Згідно з наданою представницею відповідачів відповіддю ЛКП «Левандівка» на адвокатський запит встановлено, що позивачка зверталася із заявами про складення акта щодо затоплення двічі, а саме 26.01.2023 року та 02.04.2024 року /а.с. 89, 89 зворот, 90 зворот/.
При цьому, відповідно до акта ЛКП «Левандівка» від 03.02.2023 року, складеного комісією у складі начальника технічного відділу ЛКП «Левандівка» Кирик Г. І., майстрів з експлуатації ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , під час обстеження квартири АДРЕСА_1 виявлено сліди затоплення на стелі та стінах кухні й ванної кімнати загальною площею 2,2 м?, а також зафіксовано відсутність електропостачання у кухні внаслідок залиття. Зі слів власниці квартири АДРЕСА_3 , затоплення відбувається періодично. Власницею квартири АДРЕСА_4 , розташованої поверхом вище, є ОСОБА_7 , яка не проживає у квартирі, однак без реєстрації проживає ОСОБА_8 . При візуальному обстеженні витоків не виявлено та встановлено, що залиття кв. АДРЕСА_1 відбулося через неправильне користування санітарно технічними приладами в квартирі АДРЕСА_2 /а.с. 90/.
Таким чином, твердження позивачки про залиття її квартири з квартири АДРЕСА_2 не підтверджує вини саме відповідачок, оскільки факти затоплення фіксувалися ще до набуття ними права власності. Також позивачкою не надано жодних доказів, які б достеменно підтверджували, що затоплення, на яке вона посилається у позові, сталося саме в період володіння відповідачками вказаною квартирою та внаслідок їхніх дій або бездіяльності.
Щодо акту ЛКП «Левандівка» від 03.04.2024 суд звертає увагу на те, що у такому не вказано та таким не встановлено причини затоплення квартири АДРЕСА_3 , що, в свою чергу, суперечить п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76 в якому вказано, що у разі залиття квартири складається відповідний акт. Типова форма цього акту міститься у додатку № 4 до Правил.
Відповідно до абз. 2 п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76, у разі аварії і залиття квартир складається відповідний акт.
Додатком 4 до вказаних Правил встановлено форму акта, з якої вбачається, що в ньому повинно бути відображено: дату складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
Такого правового висновку щодо невідповідності акта дійшов Верховний Суд у постановах від 10.05.2018 у справі № 465/2120/14-ц, від 21.02.2018 у справі № 2-1974/11.
Суд вважає, що позивачкою не було надано і матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт вчинення відповідачками протиправних дій або бездіяльності, а також наявність причинного зв'язку між такими діями/бездіяльністю і наслідками у виді залиття квартири позивачки.
При цьому наявний в матеріалах справи висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 06.06.2025 року № 021/25 також не містить дослідження обставин та встановлення причин залиття квартири та осіб, винних у такому залитті.
В постанові Верховного Суду від 24.06.2021 у справі № 242/4773/17 міститься наступний висновок: цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, тому, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Позивач не зобов'язаний доводити вину відповідача у заподіянні шкоди. Особа, якій спричинено шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір спричиненої шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позивачкою не доведено за допомогою належних і допустимих, безспірних та достовірних доказів того факту, що залиття, яке мало місце в належній йому на праві власності квартирі та в результаті якого позивачці була заподіяна матеріальна шкода, відбулося саме з вини відповідачів, оскільки матеріали справи таких доказів не містять.
Покликання позивачки на те, що винуватцями залиття її квартири є відповідачі лише з тих підстав, що їх квартира знаходиться поверхом вище, має форму виключно припущень та спростована матеріалами справи, зокрема зверненням позивачки із відповідними скаргами до набуття права власності на вказану квартиру відповідачками.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 81 ЦПК України встановлено правила обов'язку доказування і подання доказів в цивільній справі.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).
Згідно ж з частиною 7 статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачкою вимоги не підтверджуються належними та допустимими доказами, такі ґрунтуються виключно припущеннях, що суперечить вимогам процесуального закону та не відповідає правилам доказування в цивільному процесі.
Будь-яких інших доказів на підтвердження вини відповідачів у завданні шкоди майну позивачки матеріали справи не містять.
При цьому, згідно з правовою позицією, викладеною в Постановах Верховного Суду України від 23.07.2017 року у справі № 6-2125цс16, від 23 серпня 2017 року у справі № 676/4719/15-ц, обов'язок доведення факту залиття квартири покладається на позивача.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що позов є недоведеним, та таким, що не підлягає задоволенню.
Оскільки вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, а позивачкою, в свою чергу, не доведено протиправності діяння відповідачів, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням/бездіяльністю та вини відповідачів в її заподіянні, а тому правових підстав для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди також немає.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, суд, на підставі ст. 141 ЦПК України, відмовляє позивачці в задоволенні вимог щодо відшкодування судових витрат.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 4, 10, 12-13, 19, 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст. ст. 13, 22, 319, 321-322, 386, 391, 1166 ЦК України, суд,
ухвалив:
у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного судушляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 .
Відповідачка-1: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_6 .
Відповідачка-: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_7 .
Суддя: Постигач О. Б.