1Справа № 335/7626/25 2/335/3341/2025
03 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі
головуючого - судді Мінаєва М.М.,
за участю секретаря судового засідання - Бойкинюк Д.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У серпні 2025 року ТОВ ФК «Європейська агенція з питань повернення боргів» з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором № 7619058 від 24.02.2024 у розмірі 18470,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 24.02.2024 року між відповідачем та ТОВ «Авентус Україна» був укладений Кредитний договір № 7619058, за яким відповідач отримав кредит в розмірі 2000,00 грн. та зобов'язався повернути його в порядку і на умовах, передбачених договором, та сплатити проценти за користування кредитними коштами, однак належним чином своїх зобов'язань не виконав.
В подальшому, відповідно до умов Договору факторингу № 27092024 від 27.09.2024, укладеного між ТОВ «Авентус України» та позивачем, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 7619058 від 24.02.2024 щодо стягнення заборгованості, що утворилась внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за вказаним кредитним договором, у розмірі 18470,00 грн, в тому числі 5000,00 грн. основної суми кредиту, 11550,00 грн. процентів за користування кредитом та 1920,00 грн. заборгованості за пенею та штрафами.
Представник відповідача, адвокат Лупінос Є.А., подала відзив на позов із запереченнями проти його задоволення. Одним з доводів відповідача є те, що в матеріалах справи відсутні належні докази, що підтверджують перерахування коштів відповідачу згідно договору. Позивачем не надано доказів на підтвердження розміру наданих відповідачеві кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованої суми боргу, процентів не є можливим. Так, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеними кредитними договорами та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». З урахуванням викладеного, позивач не довів факту надання коштів позичальнику оскільки не надав відповідних доказів (зокрема виписки за картковими рахунками позичальника).
Тобто, на думку представника відповідача, стверджуючи про факт надання відповідачу кредиту шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, які надані відповідачем первісним кредиторам, позивач не надав до суду жодного належного доказу, яким би підтвердив викладені обставини. За таких умов в позові не було доведено факту видачі відповідачу кредитних коштів у заявленому Позивачем розмірі, а також відповідно і користування ними, тому відсутні підстави для їх стягнення.
У відповіді на відзив представник позивача з цього приводу зазначив, що Позивач не має змоги надати суду виписку з особового рахунку, оскільки Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України, а позивач не є банком України, отже на нього дія Положення не розповсюджується, виписки по особовим рахункам клієнтів не формуються (Постанова Київського апеляційного суду по справі № 381/1311/23 від 25.06.2024). Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що наведена Позивачем теза про отримання Відповідачем грошових коштів за умовами Кредитного договору не доведена, при цьому сам Відповідач не визнає і одночасно не заперечує факт отримання грошових коштів, виносячи свою версію подій відносно отримання коштів «за дужки». Тобто, фактично Відповідач не заперечує факт, але намагається показати, що Позивач не довів його належним чином. Однак, звертаємо увагу, що суд при розгляді справи повинен оцінювати сукупно як матеріали справи надані сторонами, так і процесуальну поведінку сторін. Велика Палата ВС у свої практиці неодноразово підкреслювала, що принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування/ отримання кредитних коштів. Також, Відповідач мав право подати до суду власний розрахунок або, згідно ч. 1 ст. 106 ЦПК України, висновок експерта, складений на його замовлення. Тобто, якщо Відповідач не згоден з розрахунками заборгованості, наданими Позивачем чи ставить під сумнів правильність доданого до матеріалів справи Розрахунку заборгованості, він мав право замовити спеціальну експертизу для отримання відповідного висновку з метою подальшої подачі його на розгляд суду, але не скористався даним правом. Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок Позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, Відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких. Слід звернути окрему увагу суду, на особливості доказування в цивільному процесі та наголошуємо на тому, що сторона Відповідача побудувала свою позицію на концепції «негативного доказу» (див. для прикладу постанову Верховного Суду від 27.05.2020 по справі №2-879/13 (провадження № 61-10802св18). Сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс….».
В судове засідання 03.10.2025 учасники справи не з'явились, подавши заяву про розгляд справи без їх участі.
Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до такого.
Як було зазначено вище, предметом позову, зокрема, є стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за зКредитним договором № 7619058 від 24.02.2024 у розмірі 18470,00 грн., укладеним між між відповідачем та ТОВ «Авентус Україна».
За змістом вказаного Кредитного договору, кошти кредиту надаються ТОВ «Авентус Україна» у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Позивачем надано копії довідок, виданих ТОВ «Пейтек» на вимогу ТОВ «Авентус Україна», про те, що 24.02.2024 через систему грошових переказів ТОВ «Пейтек» було здійснено дві транзакції з переказу грошових коштів на суму 2000,00 грн. та 3000,00 грн. від ТОВ «Авентус Україна» на користь фізичної особи шляхом їх зарахування на картку № НОМЕР_1 , банком-еквайром якої є АТ «ПУМБ».
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ч. 2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи, тобто в першу чергу позивач і відповідач, зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи (п. 2), подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (п. 4).
Відповідач та його представник у відповіді на відзив не посилались на те, що платіжна картка № НОМЕР_1 , емітована АТ «ПУМБ», не належить відповідачу, стверджуючи лише про те, що позивач не надав доказів зарахування кредитних коштів на цю картку, зокрема, - не надав виписки про рух коштів по відповідному банківському рахунку.
Незважаючи на те, що приналежність платіжної картки, на яку були зараховані кредитні кошти, і самий факт їх зарахування, є одними з ключових обставин, він встановлення яких залежить справедливе вирішення спору, жодна із сторін відповідних доказів не надала і не звернулась до суду з клопотанням про їх витребування, що надає підстави для обґрунтованого сумніву у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав та виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 81, 83, 259-261 ЦПК України, суд
Витребувати від Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» належним чином завірені копії таких документів:
документів на підтвердження факту належності або неналежності платіжної картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 );
у разі належності платіжної картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), - виписки про рух коштів по відповідному банківському рахунку за період часу з 23.02.2024 по 03.10.2025, в тому числі документів на підтвердження факту зарахування коштів 24.02.2024 на платіжну картку № НОМЕР_1 за ініціативою ТОВ «Авентус Україна» (код ЄДРПОУ 41078230) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ "Пейтек".
Судовий розгляд справи відкласти до 10 год. 00 хв. 04.11.2025.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Мінаєв