Єдиний унікальний номер справи 333/6599/24
Номер провадження 2/333/1009/25
іменем України
про залишення позовної заяви без розгляду
03 жовтня 2025 року місто Запоріжжя
Комунарський районний суд міста Запоріжжя
у складі: за участю: головуючого - судді секретаря судового засідання Стоматова Е.Г. Бережної Д.О.
розглянувшиу відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя, цивільну справа за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою, як внутрішньо переміщена особа: АДРЕСА_3 ) про розірвання шлюбу, -
08 листопада 2024 року на виконання ухвали Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 16 жовтня 2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за підсудністю до Комунарського районного суду міста Запоріжжя.
Справа надійшла в провадження судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя Стоматова Е.Г.
Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 11 листопада 2024 року відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників процесу.
У судові засідання призначені на 16 грудня 2024 року, 30 січня 2025 року, 06 березня 2025 року, 14 квітня 2025 року, 25 травня 2025 року, 28 липня 2025 року, 03 жовтня 2025 року позивач та її представник не з'явились, були повідомленні про день, час та місце розгляду справи. Також, були повідомленні шляхом направлення СМС-повідомлення на номер телефону зазначеного у позовній заяві, що підтверджується довідкою про доставку СМС. Також, представником позивача було отримано в кабінеті «Електронний суд», що підтверджується відповідними довідками про доставку.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.
Однією з основних вимог до поведінки судді, закріплених у ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» : - суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України та на засадах верховенства права.
Відповідно до ст.ст. 128, 130 ЦПК України, які встановлюють порядок виклику сторін у судове засідання, судова повістка, разом із розпискою надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі і вручається службовій особі, яка розписується про одержання повістки, у разі, якщо сторона у справі є юридичною особою (ч. 6 ст. 128). Розписки про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день, особами, які її вручили повертається до суду (ч. 2 ст. 130).
Виходячи з системного аналізу норм процесуального права, слід вважати, що повторною неявкою є друга поспіль неявка позивача або його представника, якщо він обидва рази були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Крім того, причини повторної неявки значення не мають.
Таким чином, в силу ч.3 ст. 131 ЦПК України, суд визнає, що позивач та представник позивача вісім разів поспіль не з'явились до суду.
Разом із тим слід зазначити, що справа в провадженні Комунарського районного суду міста Запоріжжя перебуває з 08 листопада 2024 року, а така поведінка позивача та представника позивача, на думку суду не сприяє швидкому та ефективному розгляду справи, а навпаки перешкоджає її вирішенню.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 223, п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений представник позивача або позивач повторно не з'явилися в судове засідання без поважних причин або повторно не повідомили про причини неявки, якщо від них не надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Вищевказані норми процесуального права мають сприяти розглядові цивільних справ у розумні строки, оскільки неявка до суду позивача може свідчити про втрату ним інтересу до вирішення справи, а вирішення спору у такому випадку було б порушенням принципу диспозитивності.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати права і виконувати процесуальні обов'язки.
В порушення зазначеної норми процесуального права та не зважаючи на прийняті судом заходи для сприяння здійсненню позивачем своїх прав, останній не виконав покладені на нього процесуальні обов'язки та сім разів поспіль у судові засідання не з'явився.
Зазначені обставини свідчать про те, що неявка представника позивача у судові засідання є наміром затягнути розгляд справи по суті, яке в свою чергу суперечить вимогам ст. 210 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд справи судом упродовж розумного строку.
Поважність причин неявки сторони в суд є оціночною категорією, яка вирішується судом в кожному конкретному випадку, але в будь якому разі неявка позивача або представника повинна бути обумовлена причинами, які об'єктивно та безумовно не дозволяють йому з'явитись до суду: хвороба, відрядження, несвоєчасне отримання судової повістки, тощо.
Дії представника позивача щодо скерування до суду заяви про відкладення судового засідання свідчить про обізнаність, щодо часу та дати призначеного розгляду.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом. Також стаття 17 Конвенції закріплює один із основоположних принципів зазначеної Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами.
У своєму рішенні по справі «Калашников проти Росії» Європейський Суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади. У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Аналогічні висновки містяться також в інших рішеннях Європейського Суду з прав людини («Шмалько проти України», «Ромашов проти України»,«Олександр Шевченко проти України», «Фрідлендер проти Франції»).
У постанові від 22 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №310/12817/13, вказав на те, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Аналіз викладених вище обставин, неявки в судові засідання позивача та представника позивача, яким було відомо про провадження по справі, дає підстави стверджувати про неналежне здійснення своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, що виразилося у відсутності інтересу до поданої до суду заяви, призвело до затягування судового розгляду даної справи, яка не може бути вирішена у встановлений ЦПК України строк.
З рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001р. вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Із зазначеного слідує, що залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до ст. 257 ЦПК України не є порушенням права на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, а відповідно і не позбавляє права позивача на повторне звернення до суду із позовом.
На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 131, ч.5 ст.223, п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою, як внутрішньо переміщена особа: АДРЕСА_3 ) про розірвання шлюбу - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 15-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 03 жовтня 2025 року.
Суддя Комунарського районного суду
міста Запоріжжя Е.Г.Стоматов