Справа № 308/12067/25
03 жовтня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складi головуючого судді - Логойда І.В., за участю секретаря судового засідання - Лутнянського І.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інетерсах якого діє Загородній Сергій Сергійович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Загородній Сергій Сергійович, звернувся в суд до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на те, що 11 серпня 2025 року Овідіопольським відділом державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №78712726. Того ж дня, в застосунку «Дія» прийшло повідомлення про відкриття виконавчого провадження. Саме того дня позивач дізнався про наявність виконавчого провадження №78712726, відкритого на підставі постанови №623-1 від 23.03.2025 року. Таким чином, позивачу лише 11 серпня 2025 року стало відомо про відкриття відносно нього виконавчого провадження на підставі постанови №623-1 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Таким чином, ОСОБА_1 дізнався про наявність відносно нього постанови лише 11 серпня 2025 року. Строк на оскарження постанови відповідно до ст. 287-289 КУпАП складає 10 днів. Враховуючи наведене, позовна заява про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення подана у строк.
Позивач із згаданою постановою не погоджується, вважає її такою, що суперечить нормам чинного законодавства. Окрім цього, постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є необгрунтованою. Згідно відомостей, вказаних у постанові, ОСОБА_1 23.03.3035 року о 12:41 год прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 в супроводі працівників Національної поліції, де було встановлено, що останній порушує ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно якої у період проведения мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі на пунктах пропуску через державний кордон України. Із зазначеним позивач не погоджується. Позивач відповідно до вимог законодавства 16.07.2024 оновив свої військово-облікові дані у застосунку Резерв на виконання вимог пункту 1 частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11 квітня 2024 року, який набрав чинності 18 травня 2024 року, що підтверджується роздруківкою військово-облікового документу, сформованого в додатку Резерв. У вказаному військово-обліковому документі міститься відмітка з датою оновлення військово-облікових даних. Під час оновления даних ОСОБА_1 вказав свою актуальну адресу місця проживания: АДРЕСА_1 . Окрім наведеного, за адресою, за якою зареєстрований та мешкав позивач та відповідно, яку він зазначив під час оновлення своїх даних, не приходили жодні повістки на проходження ВЛК. За правилами пункту 8-1 Порядку №559 QR-код військово-облікового документа містить відомості про ВОД в електронній формі, які за допомогою відповідних технічних засобів можна відтворити у формі, придатній для зчитування, зокрема у візуальній. Відповідно до пункту 9 Порядку №559 військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу. У позивача був застосунок «Резерв+» з електронним військово-обліковим документом, однак на це представники поліції не звернули уваги, просто проігнорували. Відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП положення ст. 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, ресстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Таким чином, позивач необгрунтовано притягнутий до адміністративної відповідальності, тому що перебуває на військовому обліку, заресстрований в застосунку від Міністерства оборони України для призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Резерв+» і держатель ресстру, яким є Міністерство оборони України, та підпорядковані уповноважені органи мали змогу отримувати відомості про нього шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Водночас, за змістом спірної постанови суть порушення, яке, на думку відповідача, вчинив позивач, полягає у непред'явленні військово-облікового документа. При цьому, під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки мав здійснювати фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів. Однак, відеофіксації здійснено не було. Отже, маючи можливість отримати інформацію військовозобов'язаного з інших відомчих ресстрів (примітка до ст. 210 КУпАП), службовими особами відповідача її не використано, що доводить відсутність всебічного та повного встановлення всіх обставин справи. За таких умов, підстав вважати, що позивач не мав при собі військово-обліковий документ, який може бути в електронному вигляді, вважає, немає. Тому посилання відповідача в оскаржуваній постанові на порушення позивачем ч.6 ст. 22 ст. Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якого у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, є необгрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
На підставі наведеного просить, визнати протиправною та скасувати постанову №623-1 за справою про адміністративне правопорушення, складену 23 березня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 витрати за сплату судового збору в розмірі 605,60 грн.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.09.2025 постановлено: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у вказаній адміністративній справі. Розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
26.09.2025 представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, згідно з якого вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_4 , як відповідач, не визнає позовні вимоги позивача і просить відмовити в задоволенні позову з огляду на наступне. З оскаржуваної постанови вбачається, що 23.03.2025 року о 12:41 год прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 в супроводі працівників Національної поліції, де було встановлено, що останній порушує ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно якої у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі на пунктах пропуску через державний кордон України. Начальником групи соціальної роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 старшим лейтенантом ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення, зі змісту якого вбачається, що 23.03.2025 ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 в супроводі працівників Національної поліції, де було встановлено, що останній порушує ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно якої у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі на пунктах пропуску через державний кордон України. Наявна відмітка про відмову від підписання та отримання копії протоколу особою, що притягається до відповідальності. Начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_4 винесено постанову за порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію при вказаних в протоколі обставинах, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та на нього накладено штраф у розмірі 25 500 грн. Наявна відмітка про відмову від отримання копії постанови особою, що притягається до відповідальності. З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що позивач був проінформований про те, що розгляд справи буде здійснюватися в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5 23.03.2025 о 13 год. 41 хв., а також йому роз'яснено зміст ст. 63 Конституції України та права й обов'язки, передбачені ст. 286 КУпАП, що стверджується відміткою про відмову особою, що притягається до адміністративної відповідальності. Окрім цього з оскаржуваної постанови видно, що позивач був присутній на розгляді матеріалів. З вказаного слідує, що позивач був обізнаний з його правами та про дату, час і місце розгляду справи, клопотань про перенесення розгляду справи та/або залучення захисника не заявляв, у зв'язку з чим у відповідача не було перешкод розглянути справу в день складання протоколу та, за наявності підстав, винести постанову у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. На підставі наведеного відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Позивач ОСОБА_1 та його представник у судове засідання не з'явився, при цьому подав заяву, згідно з якою позовні вимоги підтримує та просить задовольнити такі, розглянути справу без їх участі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адмінстративне правопорушення №623-1 від 23.03.2025 ОСОБА_1 23.03.2025 року о 12 год. 41 хв. прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 в супроводі працівників Національної поліції, де було встановлено, що останній порушує ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно якої у період проведення мобілізації, крім цільової громадяни України чоловічої статті віком від 18 до 60 років, зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 , як військовозобов'язаний скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене під час особливого періоду. Постанова містить напис про відмову від підписання.
Не погоджуючись із вказаною постановою ОСОБА_1 звернувся із даним позовом в суд.
Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», воєнний стан запроваджується з 5:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, такий неодноразово продовжено.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період, є адміністративним правопорушенням, яке тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
За приписами примітки до статті 210 КУпАП визначено, що положення статей 210,210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначає Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
Згідно положень Закону вбачається, що персональні дані військовозобов'язаного можуть бути отримані органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, до яких відносить і територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними органами.
У оскаржуваній постанові відсутнє посилання на те, що відповідач з поважних причин не міг отримати необхідні дані з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Судом встановлено, що згідно витягу з додатка «Резерв+» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , оновив свої військово-облікові в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів 16 липня 2024 року, отже правил військового обліку не порушував.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 235 КУпАП передбачено перелік справ про адміністративні правопорушення, які розглядають Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Положеннями статті 283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
У постанові зазначається: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Розділом 2 пункту 4 Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, зазначено, що під час складання протоколу особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, уповноваженою особою, яка складає протокол, доводиться зміст статті 63 Конституції України та роз'яснюються права та обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка в протоколі та ставиться підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Протокол підписується уповноваженою посадовою особою, яка його склала, та особою, яка притягується до адміністративної відповідальності. За наявності свідків протокол може бути підписано також і цими особами.
Всупереч цих вимог у винесеній постанові відсутні будь-які відмітки, які б підтверджували роз'яснення особі, яка притягається до відповідальності змісту статті 63 Конституції України та права та обов'язки, передбачені статтею 268 КупАП.
Суду не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем вимог, що стосуються порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене під час особливого періоду.
Наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року №532 затверджено Інструкцію із застосування територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- та відеофіксації.
У відповідача наявний обов'язок під час перевірки документів здійснювати фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також можливість використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Всупереч зазначеним вимогам, до матеріалів справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності жодного відеозапису не долучено, відомості про проведення такого відеозапису відсутні в матеріалах справи. Водночас саме відеозапис міг би підтвердити чи спростувати обставини події, що стала підставою для винесення оскаржуваної постанови.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об'єктивного дослідження справи, однак не зобов'язаний підміняти собою осіб, шукаючи доказів виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.
Суд констатує, що належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідачем не надано.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов'язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення.
Таким чином, суд доходить переконання, що матеріалами справи не підтверджено факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, оскільки відповідачем не надано доказів неможливості отримання таких даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, відповідно до примітки ст. 210 КУпАП, відсутні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Вказані вище обставини при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 відповідач не врахував, не вжив заходів для повного з'ясування обставин справи та виніс постанову, яка не відповідає вимогам закону.
За змістом ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже, враховуючи викладене та беручи до уваги вищенаведені норми, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю та скасувати постанову №623-1 від 23.03.2025 за ч. 3 ст. 210-1, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, тому з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 605,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 9, 10, 11, 242, 245, 286 КАС України, ст. ст. 152, 219, 251, 280, 283, 293 КУпАП,
Позовну заяву - задовольнити повністю.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 №623-1 від 23.03.2025 у справі про адмінстративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , юридична адреса: АДРЕСА_3 ).
Повне рішення виготовлено 03.10.2025.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області І.В. Логойда